Заборгованістю підприємства

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ

Тлумачення сутності дебіторської заборгованості вітчизняними вченими є близькими до визначення наведеного у П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.[2]

Згідно з П(С)БО №13 «Фынансовы інструменти» дебіторська заборгованість – це сума, що виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт, послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для перепродажу.(«2,Т1»)

Н.О.Матицина має таке тлумачення цієї категорії: «дебіторська заборгованість – це розмір неспроможності суб`єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов`язання перед підприємством після настання встановленого договором строку оплати їх.»(стаття 3)

За визначенням Г.Г. Кірейцева дебіторська заборгованість – це складова оборотного капіталу, яка представляє собою вимоги до фізичних чи юридичних осіб щодо оплати товарів, продукції, послуг. Збільшення дебіторської заборгованості означає вилучення коштів з обороту, що, в свою чергу, вимагає додаткового фінансування. [3]

За визначенням В.С. Бєлозерцева дебіторська заборгованість – це грошове вираження результату вимушеної або заздалегідь запланованої господарсько-економічної операції кредитного характеру з контрагентами (юридичними або фізичними особами), що мала місце у минулому та борг за неї може бути достовірно визначений, узгоджений з контрагентом та сплачений підприємству у майбутньому, а в поточний момент відображений у балансі підприємства як актив. [4]стаття 7

Вчений-економіст С.Ф. Голов вважає, що дебіторська заборгованість – це фінансовий актив, що є контрактним правом однієї сторони отримати гроші й узгоджується з відповідним зобов’язанням сплати іншої сторони. [5]статти борежна

Є.В. Дубровська визначає дебіторську заборгованість як неоплачені юридичними та фізичними особами товари (роботи, послуги) та/або вилучені кошти з кругообігу підприємства, що мають документальне підтвердження, яке надає право на отримання боргу у вигляді грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів [7].стаття 9

Деякі українські вчені розглядають дебіторську заборгованість як кошти, вилучені у підприємства, або які на певний термін знаходяться в інших осіб. Це визначення є не досить коректним, оскільки кошти, що вилучені у підприємства, не завжди перетворюються у дебіторську заборгованість. (стаття 9)

Дебіторська заборгованість, як правило, представлена у вигляді кредиту, що надається по відкритому рахунку. Єдиним доказом того, що покупець винен постачальнику гроші за отримані ним товари чи послуги, є запис в бухгалтерських книгах і рахунок, підписаний покупцем. Щоб захистити себе від ризику несплати по рахунках, постачальник може вимагати оформлення комерційного кредиту шляхом виписки простого або переказного векселя або виставлення покупцем акредитиву.(3)

Отже, як бачимо, точки зору щодо сутності та визначення категорії «дебіторська заборгованість» розглядаються вченими-економістами дещо по різному. Можна зробити висновок, що більшість наведених визначень є неповними, або не розкривають сутність «дебіторської заборгованості» та розглядають тільки одну з її сторін. Найбільш точними, на погляд автора, є визначення авторів В.С. Бєлозерцева, Г.Г. Кірейцева, Є.В. Дубровської та визначення з П(С)БО № 10 «Дебіторська заборгованість».

Для організації обліку та аналізу розрахунків з дебіторами важливе місце посідає класифікація дебіторської заборгованості. Від правильної класифікації дебіторської заборгованості, а також від правильно обраних класифікаційних ознак, залежатиме не лише порядок її обліку взагалі чи окремого її складника, а й ефективність управління нею.

Дебіторська заборгованість може класифікуватися за різними ознаками. Однак, при наявності різних класифікаційних ознак, дебіторська заборгованість найчастіше класифікується за однією певною ознакою в межах рахунків відповідно до "Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій". Це зумовлено тим, що облік в Україні чітко регламентований, на відміну від країн із ринковою економікою, де рішення про порядок розміщення різних видів дебіторської заборгованості в балансі та ступінь деталізації цих статей приймає фірма, а тому у кожної з них склад і структура дебіторської заборгованості в балансі можуть бути різними.

Дебіторська заборгованість класифікується за такими ознаками:

- за контрагентами;

- зв'язок із нормальним операційним циклом та терміном погашення;

- об'єкти, щодо яких виникли зобов'язання дебіторів;

- платоспроможність кредитора.

Важливе значення має класифікація дебіторської заборгованості за контрагентами. Чинним планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено поділ дебіторської заборгованості на заборгованість вітчизняних та іноземних постачальників. Однак для правильної оцінки фінансового стану підприємства необхідно здійснювати деталізований аналітичний облік дебіторської заборгованості, що стало можливим при запровадженні комп'ютеризованого обліку. (статти Приймак)

В Україні, відповідно до П(С)БО №10, обов'язковим є поділ дебіторської заборгованості на поточну та довгострокову, який залежить від нормального операційного циклу і терміну погашення заборгованості. Поточна дебіторська заборгованість, згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку, визначається як сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Відповідно, дебіторська заборгованість, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та термін погашення якої більше дванадцяти місяців з дати балансу буде класифікована як довгострокова. (2)

Відповідно до П(С)БО №10 дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги класифікується шляхом групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи. (2)

Важливим для цілей управління є класифікація дебіторської заборгованості залежно від платоспроможності дебіторів. За цією характеристикою, відповідно до стандарту, вона поділяється на сумнівну та безнадійну. Сумнівна дебіторська заборгованість визначається якщо існує невпевненість у її погашенні боржником. Дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість (підстава) щодо неповернення її боржником або за якою минув строк позовної давності вважається безнадійною.

Варто зауважити, що підприємство може самостійно обрати ознаку класифікації. Так, доцільним є поділ дебіторської заборгованості за ступенем дотримання фінансової дисципліни на допустиму та невиправдану(виникає внаслідок недоліків у діяльності підприємства, наприклад, при виявленні недостач, розкрадань товарно-матеріальних цінностей і коштів. Поділ дебіторської заборгованості на ці два види дає можливість простежити порушення фінансово-розрахункової дисципліни і виявити: неякісну роботу контрагента — відсутність коштів у покупця, незадовільну організацію роботи його бухгалтерії; неякісну роботу підприємства-постачальника — порушення договорів поставки.(статти Приймак)

Дебіторську заборгованість також класифікують за видами залежно від об'єктів, щодо яких виникли зобов'язання дебіторів.

Отже, дебіторська заборгованість має широку класифікацію, кожен елемент якої є дуже важливим у процесі розробки ефективної політики управління дебіторською заборгованістю підприємства і ефективності управління підприємством в цілому. Саме тому необхідно розглянути фактори, які впливають на дебіторську заборгованість підприємства.

Класифікація факторів, що впливають на рівень та розмір дебіторської заборгованості, є невід'ємною складовою поняття "управління дебіторською заборгованістю".

Утворення дебіторської заборгованості обумовлюють зовнішні і внутрішні фактори. Зовнішні фактори не залежать від діяльності організації і обмежити їх вплив практично неможливо.

До зовнішніх Кірейцев Г. Г. відносить [5зі статті6]:

· стан розрахунків у країні;

· ефективність грошово-кредитної політики центрального банку;

· рівень інфляції;

· вид продукції;

· обсяг ринку та обсяг його насиченості.

Він пропонує такий склад внутрішніх факторів, які визначають розмір дебіторської заборгованості: кредитна політика підприємства; професіоналізм фінансового менеджера, який займається управлінням дебіторською заборгованістю; види розрахунків; стан контролю за дебіторською заборгованістю.

Бланк І. О. додає у класифікацію фактори, які не тільки безпосередньо впливають на розмір дебіторської заборгованості, а й ті, що чинять такий влив через механізм реалізації кредитної політики, непрямим шляхом [1зі статті 6].

Бланк І. О., більш широко представивши поняття "управління дебіторською заборгованістю", виділив групу факторів з непрямим впливом і дав повнішу класифікацію внутрішніх факторів. Запропонована Бланком І. О. класифікація факторів, які впливають на рівень дебіторської заборгованості знаходить підтримку в дослідженнях Іванілова О. С., який пропонує більш повну класифікацію за рахунок упровадження галузевої групи факторів [2зі статті 6].

На основі відповідної вітчизняної літератури Мамедовою С.Р. було побудовано класифікацію факторів, що впливають на загальний рівень дебіторської заборгованості на підприємстві.(Рис….)

Рис.1. Класифікація факторів, що впливають на загальний рівень

дебіторської заборгованості підприємства.(стаття 6)

Врахування цих факторів дозволяє найбільш ефективно управляти дебіторською заборгованістю підприємства. На основі вище перерахованих факторів формується система управління дебіторською заборгованістю.

Кудацька Т.С. дає таке тлумачення поняття управління дебіторською заборгованістю: «Це інтегрований процес планування, організації, координації, мотивації та контролю за станом дебіторської заборгованості, який необхідний для досягнення цілей підприємства. Управління цим процесом передбачає прийняття управлінських рішень щодо протилежних процесів: зменшення безнадійної дебіторської заборгованості з одного боку, і зростання обсягів реалізації - з іншого.»[статти Кудацька Т. С.]

О. Ареф’єва вважає, що управління дебіторською заборгованістю – це найбільш доступний та відносно швидкий спосіб поповнення рахунка підприємства грошовими коштами [18, с.73стаття 5].З цим поглядом неможливо не погодитися, але дане визначення не розкриває повного економічного змісту цього поняття, тобто зазначено який результат можна отримати у результаті управління дебіторською заборгованістю, а яким чином досягти цього бажаного результату у визначенні не представлено.

Скорба О.А. зазначає, що управління дебіторською заборгованістю передбачає прийняття управлінських рішень щодо зменшення безнадійної заборгованості з одного боку та зростання реалізації з іншого [3, с.197 зі статті5].

Основною функцією, на якій базується процес управління дебіторською заборгованістю, є жорсткий контроль за фінансовими потоками підприємства.

Зміст та основна мета управління дебіторською заборгованістю — максимізація прибутку підприємства шляхом управління процесами формування та інкасації дебіторської заборгованості.[статти Неня]

Об’єктом управління є дебіторська заборгованість, тобто неоплачені юридичними та фізичними особами товари (роботи, послуги) та/або вилучені кошти з кругообігу підприємства, що мають документальне підтвердження, яке надає право на отримання боргу у вигляді грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Суб’єктом управління є фінансові менеджери, економісти підприємства. Предметом управління дебіторською заборгованістю є взаємовідносини між господарюючими суб’єктами, пов’язані з її виникненням та погашенням [19, с.26].статти 5

Процес управління повинен бути спрямований на вирішення наступних основних завдань:

- мінімізація фінансових ризиків, пов'язаних з можливістю збитків від списання безнадійних боргів та мінімізація фінансових ризиків, пов’язаних з дефіцитом грошових коштів;

- мінімізація втрат від інфляційного знецінення суми заборгованості;

- мінімізація недоотриманого доходу в зв'язку з неможливістю активного комерційного використання коштів, інвестованих в дебіторську заборгованість;

- перебудова управління за допомогою маркетингу в умовах неплатежів;

- раціональне використання різних механізмів повернення боргів.

Важливим етапом вирішення проблеми дебіторської заборгованості є розробка дієвого алгоритму щодо управління дебіторською заборгованістю.

Систему управління дебіторською заборгованістю в економіці прийнято поділяти на два крупних блока: кредитну політику, що дозволяє максимально ефективно використовувати дебіторську заборгованість як інструмент збільшення продаж, і комплекс заходів, які спрямовані на зниження ризику виникнення простроченої або безнадійної дебіторської заборгованості.

На основі цього пропонується такий алгоритм управління дебіторською заборгованістю, який складається з двох блоків, кожен з яких розподілений на кілька етапів. Схематично алгоритм управління дебіторською заборгованістю зображений на рисунку 1.4.

Рис.1.4. Алгоритм управління дебіторською заборгованістю

Використання запропонованого алгоритму дає можливість впроваджувати ефективну кредитну політику, організувати збут та управляти поточною дебіторською заборгованістю, не допускаючи при цьому її перетворення в інші види дебіторської заборгованості, які призводять до погіршення фінансового стану підприємства

За даними бухгалтерського балансу та Звіту про фінансові результати можна визначити низку показників, що характеризують стан дебіторської заборгованості.[чумаченко] До цих показників належать:

1. Оборотність дебіторської заборгованості показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством:

О_д = В/Д (1.1)

Де О_д – оборотність дебіторської заборгованості;

В – виручка від реалізації продукції;

Д – середня величина дебіторської заборгованості.

2. Період погашення дебіторської заборгованості показує середній період погашення дебіторської заборгованості підприємства:

П_д = 360 днів /О_д, (1.2)

Де П_д – період погашення дебіторської заборгованості;

О_д – оборотність дебіторської заборгованості.

3. Частка дебіторської заборгованості у загальному обсязі поточних активів:

Д_а = (Д_з/П_а)*100 (1.3)

Де Д_а – частка дебіторської заборгованості в поточних активах;

Д_з – дебіторська заборгованість;

П_а – поточні активи (розділ ІІ + розділ ІІІ активу балансу).

4. Відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації:

Д_з = Д/в (1.4)

Де Д – середня величина дебіторської заборгованості;

В – виручка від реалізації продукції.

5. Частка сумнівної дебіторської заборгованості у загальному обсязі заборгованості, %. Цей показник може бути взятий з балансу (рядок 162 ф. 1), та характеризує якість дебіторської заборгованості. Чим вищий цей показник, тим нижча ліквідність дебіторської заборгованості.

Аналіз дебіторської заборгованості дозволяє зробити висновок про ефективність кредитної політики, що проводиться підприємством, виявити її недоліки і врахувати їх при розробці нової кредитної політики.

Методика аналізу показників оборотності дебіторської заборгованості: дані за звітний період порівнюють з даними за минулий рік (або інший звітний період), визначають зміни і вивчають причини цих змін, їхню якісну характеристику. Деякі показники за минулий період (оборотність дебіторської заборгованості, або відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації) переносяться з розрахунку, складеного за підсумками минулого року чи іншого виробничого періоду. [з книги чумаченько]

Якщо порівняти показники дебіторської заборгованості, можна зробити висновок щодо того, поліпшився чи погіршав стан розрахунків з покупцями проти минулого року. Якщо на підприємстві зросла сумнівна дебіторська заборгованість, а також загальна частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів, то можна зробити висновок про зниження ліквідності поточних активів у цілому, а отже, про погіршення фінансового стану підприємства. Важливим у процесі аналізу дебіторської заборгованості є контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості завжди загрожує фінансовій стійкості підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування. [з книги чумаченко]

При аналізі коефіцієнтів, що характеризують дебіторську заборгованість, необхідно дотримуватися наступних принципів:

- порівнювати їх із середньогалузевими і з коефіцієнтами підприємств цієї ж галузі. Велика розбіжність із вказаними показниками у будь-який бік потребує уваги;

- враховувати циклічність бізнесу, тобто розраховувати коефіцієнти окремо для періодів зростання і для періодів спаду;

- порівнювати їх значення при зміні кредитної політики, яка проводиться підприємством, і тим самим визначати ефективність цієї політики;

- розрізняти продаж в кредит і за готівку. Якщо у підприємства переважає продаж за готівку, а за продажем в кредит мають місце постійні затримки і середній період сплати занадто високий, то можливо варто припинити продаж в кредит взагалі і продавати товари та послуги тільки за готівку;

- прагнути до балансу між кредиторською заборгованістю і дебіторською, адже кредиторська заборгованість є безкоштовним джерелом фінансування. [3]

Отже, дебіторська заборгованість – це складова оборотного капіталу, яка представляє собою вимоги до фізичних чи юридичних осіб щодо оплати товарів, продукції, послуг. Збільшення дебіторської заборгованості означає вилучення коштів з обороту, що, в свою чергу, вимагає додаткового фінансування. Дебіторська заборгованість має широку класифікацію, кожен елемент якої є дуже важливим у процесі визначення порядку обліку заборгованості підприємства і ефективності управління підприємством в цілому. Фактори, які впливають на дебіторську заборгованість поділяються на внутрішні (контрольовані) та зовнішні (неконтрольовані). Врахування цих факторів дозволяє найбільш ефективно управляти дебіторською заборгованістю підприємства. Управління дебіторською заборгованістю є дуже важливим, тому що вона здатна активно впливати на об'єм і структуру грошової маси, платіжного обороту, швидкість обігу коштів підприємства.

Дата добавления: 2015-08-31