Заключна частина. Таким чином, лекції за темою «Психологія девіантної поведінки» закінчені

Таким чином, лекції за темою «Психологія девіантної поведінки» закінчені.

Отже, відхилення – це той механізм, той проміжний етап, що певним чином поєднує конкуруючі форми норми. Вони повинні сприяти або не перешкоджати подальшому прогресивному розвитку природної або соціальної системи, а іноді ведуть до тимчасового її регресу, що є засобом термінового виживання і зберігання системи на шляху подальшого руху й розвитку. Відхилення від норми – це умова її подальшого розвитку, надання нормі лабільності, розхитування усталеності.

У сучасній науці, як відображення якісних суспільних перетворень, поряд із «девіаціями» розповсюджені такі поняття, як «трансформація» та «нетрадиційна» поведінка. Ці поняття можна співвіднести наступним чином. «Трансформація» – поняття, ширше за «девіацію», бо остання завжди передбачає конкретну норму реакції (адаптації) і розглядається тільки у зв’язку з останньою. Поняття «трансформації» ширше і поняття «нетрадиційне» («нетрадиційна поведінка»), бо «нетрадиційне» передбачає «традиційне», якусь традицію, тобто щось достатньо конкретне, як і норма. Крім того, поняття «трансформація», вміщуючи в себе уявлення про «девіантність» та «нетрадиційність», дає можливість простежити етапи їх формування. У випадку девіацій це: а) початкове, майже не визначене відхилення від норми; б) явно виражене; в) відхилення, яке суперечить нормі; г) форми відхилення, що не сумісні з нормою. В останньому випадку конфлікт призводить або до зміни норми, або до нейтралізації і поступового зникнення девіації.

Відносно суті відхилень, то девіації не можна ототожнювати зі злочинністю, бо девіантна і нормативна поведінка – дві рівноцінні складові соціально-рольової поведінки. Головним є те, якими цінностями керується людина, що вибрала для себе ту або іншу норму виконання соціальної ролі. Соціально-культурні мутації реалізуються саме через девіантну поведінку, і тільки на її основі можлива зміна, подальший розвиток соціальної системи: девіації не тільки руйнують, а й створюють.

Узагальнюючи вищезазначені чинники відхилень, девіантну поведінку трактують як засіб досягнення значущої для особистості мети, як засіб психологічної розрядки, заміщення блокованої потреби або ж як самоціль, засіб задоволення потреби в самореалізації і самоствердженні, компенсації почуття неповноцінності тощо. Також акцентують увагу на тривожності особистості, коли через переживання тривоги, небезпеки в міжособистісних стосунках особистість виявляє агресивну поведінку як механізм психологічного захисту. Виокремлюють і спадкову (генетичну) обтяженість, коли, зокрема, в батьків, схильних до адиктивної поведінки, народжуються діти з високим рівнем толерантності, іншими словами, відсутністю опору до психоактивних речовин через порушення функціонування гормональних і ферментативних механізмів, що відповідають за нормальний обмін речовин.

Питання для самоперевірки:

1. Розкрийте соціально-психологічну сутність поняття «норма» як основу розуміння девіантності.
2. Охарактеризуйте норми поведінки та відхилення від них: основні дослідницькі підходи.
3. Охарактеризуйте рівні, ознаки та етапи розвитку девіантності.
4. Охарактеризуйте девіантність як механізм соціогенезу.
5. Охарактеризуйте форми девіантної поведінки: аутоагресивна та агресивна поведінка.
6. Охарактеризуйте різновиди девіантної поведінки та її феноменологію.
7. Розкрийте чинники формування девіантної поведінки.

Дата добавления: 2017-01-13