Діяльність по профілактиці алкоголізму та наркозалежності у підлітковому віці

Соціально-педагогічна діяльність - це діяльність, яка спрямо­вана на взаємодію з конкретною людиною з метою вирішення її ін­дивідуальних проблем через вивчення ЇЇ особистості та оточуючого соціуму; пошук адекватних засобів спілкування; виявлення засобів, які допоможуть людині самостійно вирішити свою проблему. Соціально-педагогічна діяльність реалізується у вигляді ком­плексу профілактичних заходів, а також шляхом організації різних сфер життєдіяльності дітей та молоді, які певною мірою можуть бути вирішені органами внутрішніх справ.

Метою соціально-педагогічної діяльності з молоддю, яка схи­льна до алкоголізму, є усунення негативних факторів, що сприяють алкоголізації дітей.

Індивідуально-психічний фактор включає: деформацію особистісних якостей, мотиваційної сфери, несформованість навичок спіл­кування, педагогічну занедбаність, затримку психічного розвитку.

Індивідуально-соматичний фактор передбачає наявність спад­коємних соматичних захворювань, що призводить до відставання у фізичному розвитку.

Соціальний позашкільний фактор включає порушення прав ди­тини з боку дорослих, втягнення дитини в протиправні дії, низький соціальний статус родини, неадекватні стосунки в родині.

Соціальний шкільний фактор включає такі компоненти:
нега­тивно впливаючий соціально-психологічний клімат учбової групи (класу), низький соціальний статус групи.

Це основні фактори, що впливають на особистість та призво­дять до формування алкогольної залежності.

Мета соціально-педагогічної діяльності реалізується через рішення таких завдань:

1. Формування позитивних ціннісних орієнтацій в процесі соціа­льно-педагогічної роботи.

2. Залучення підлітків та молоді до соціально-корисної діяльно­сті, формування різнобічних інтересів та захоплень.

3. Виховання активної особистості, формування громадянських якостей та знань основ правової культури.

4. Розвиток та зміцнення фізичного та психічного здоров'я під­літків та молоді шляхом здійснення комплексу медичних, психоло­гічних та ін. заходів.

5. Формування знань, умінь та навичок здорового способу жит­тя через реалізацію просвітницької діяльності.

Можна виділити основні напрямки в діяльності по профілакти­ці алкоголізму:

1. Діяльність по підвищенню рівня соціальної адаптації людини, схильної до вживання спиртних напоїв через її особистісний роз­виток.

2. Діяльність по профілактиці алкоголізму, яка включає антиал­когольне навчання та виховання дітей с метою формування у них негативного ставлення до його вживання.

3. Діяльність щодо просвіти батьків з метою оздоровлення сім'ї, її побуту та культури відносин між членами родини.

4. Соціальна реабілітація дитини, яка має алкогольну психічну або фізичну залежність.

5. Посередницька діяльність між молодою людиною та соціу­мом щодо подолання явиш дезадаптації.

В своїй діяльності працівник органів внутрішніх справ виступає, певною мірою, як соціальний педагог, в трьох основних ролях:

· радника, який інформує сім'ю про важливість та можливість безконфліктної взаємодії батьків та дітей в родині, про розвиток дитини та дає певні соціально-педагогічні та юридичні поради;

· консультанта, що роз'яснює питання сімейного, трудового, адміністративного та карного законодавства, а також питання, які стосуються психології та педагогіки;

· захисника, який діє в випадках порушення прав дитини з боку батьків, соціального оточення та інших дорослих.

Центральне місце в діяльності щодо профілактики алкоголіза­ції підлітків та молоді відведено антиалкогольному вихованню, яке є частиною морального та соціального виховання та має на меті формування з раннього віку негативного ставлення до алкоголю.

В підлітковому віці, починаючи з 11 років, дорослі поступово втрачають свій вплив на дитину, все більшої значущості набуває спілкування з однолітками. Причому чим нижчий соціальний статус підлітка, тим менший його вплив на групу, тим більше дій, з якими він не згоден, але здійснює їх заради групи.

Основні напрямки профілактичної діяльності:

1. Профілактика причин та наслідків алкоголізму. Здійснюється через проведення групових дискусій на теми, пов'язані з алкоголіз­мом. Результатом повинна стати сформованість групової думки, якої дотримуватимуться всі учасники групи. Також можливим є за­-
стосування інших форм роботи: проведення рольових ігор, в ході яких відображаються можливі життєві ситуації, які пов'язані з вжи­ванням алкоголю. В рольових іграх можна досягти особистісного розвитку дитини, навчити протистояти впливам однолітків щодо вживання алкоголю. Основними уміннями, які необхідно сформу­вати, є вміння чітко сформулювати аргументи проти вживання ал­коголю та вміння протистояти впливам та тиску однолітків. Мето­ди, які залякують дітей, застосовувати не доцільно.

2. Організація вільного часу підлітків. Вільний час є одним з провідних факторів ризику в розвитку зловживання алкоголем. Не­обхідна певна реклама діяльності секцій, клубів та молодіжних ор­ганізацій, щоб підліток мав можливість обрати заняття за власним
смаком. Для того щоб організувати змістовне та цікаве дозвілля, необхідно знати схильності та захоплення підлітків. З урахуванням психологічних особливостей важливо розвивати колективні форми дозвілля. Найбільшу цікавість підлітки, особливо з девіантною по­ведінкою, виявляють до неінтелектуальної діяльності, зокрема, до спортивної діяльності. Тому необхідно всіляко заохочувати до за­нять в спортивних секціях, організовувати походи, спортивні зма­гання, школи виживання тощо.

3. Антиалкогольне виховання, спрямоване на формування у підлітка твердих антиалкогольних переконань: про необхідність здорового способу життя, про недопустимість вживання алкоголю в період становлення організму, про аморальність пияцтва, про
руйнівну силу алкоголю, його негативний вплив на особистість людини. Антиалкогольна просвіта педагогічного колективу школи. На основі знайомства з просвітньою програмою учнів підліткового ві­ку можна запропонувати включити елементи антиалкогольного ви­ховання в деякі предмети гуманітарного циклу. Наприклад, при ви­вченні курсу «Основи держави та права» можна викладати розділ «Позбавлення батьківських прав як наслідок зловживання алкого­лем»; в курсі вивчення «Історії» може бути така тема, як «Спою­вання відсталих народів з метою їх поневолення»; при вивченні ку­рсу «Біології» необхідно розповідати про негативний вплив алко­голю на всі системи організму людини та ін. Завдяки цьому будуть розширені знання учнів про негативний вплив алкоголю як на лю­дину, так І на її нащадків, про несумісність вживання алкоголю з со­ціально корисним способом життя.

5. Посередницька діяльність - підключення до профілактичної робо­ти не тільки батьків, вчителів, учнів, але й співробітників медичної сфери, шкільних психологів, суспільних та молодіжних організацій.

6. Подолання соціально-педагогічної занедбаності підлітка, що виявляється у вигляді обмеженості словарного запасу, бідності знань про оточуючий світ, недостатності засвоєння багатьох нави­чок (лічення, читання, писемності та ін.)

Профілактика наркоманії серед підлітків та молоді
Наркотичній залежності передує так звана аддіктивна поведін­ка - зловживання різними речовинами, що змінюють психічний стан, включаючи алкоголь і паління, до того як сформувалася фі­зична залежність від них. Тому профілактику слід починати саме на цьому етапі. Сутність її полягає в тому, щоб на високому рівні проінформувати молоду людину про всі наслідки цієї хвороби. Слід діяти в таких напрямках: 1) проведення відповідними спеціаліс­тами лекцій-бесід з підлітками; 2) демонстрація документальних фільмів про наркоманію та її наслідки; 3} організація відвідувань наркологічних установ з метою безпосереднього ознайомлення з наслідками наркоманії.

Аддіктивна поведінка у підлітків розвивається двома шляхами, перший з яких називається в медицині полісубстантним, а другий - моносубстантним.
Етапи полісубстантної поведінки:

· етап перших спроб, що, як правило, відбувається в компанії однолітків;

· етап пошукового наркотизму, коли пробуються всі психоактивні речовини, до яких є доступ;

· етап вибору однієї наркотичної речовини;

· етап групової залежності, яка виявляється в потребі прийому наркотику в компанії; за межами групи потяг може бути відсутнім.

Етапи моносубстантного періоду:

· випадкове вживання психоактивної речовини;

· епізодичний прийом;

· зловживання;

· групова залежність.

Етап першого, випадкового (чи навмисного) вживання нарко­тику характеризується «знайомством» організму з наркотиками. На цьому етапі дитина вживає наркотичну речовину тільки з цікавості чи для підтримки спілкування з приятелями. Як правило, при пер­шому прийомі під наглядом «досвідчених лідерів» одурманюючі речовини неприємні і хворобливі для організму. В цьому стані ди­тина, як правило, знаходиться кілька годин. При уважному спосте­реженні батьки можуть помітити її незвичайну поведінку. В такій ситуації необхідно через деякий час (коли дитина вийде з цього стану) провести бесіду з нею, а при необхідності - звернутись до відповідних спецІалІстів-наркологів.
На етапі зловживання наркотиком відбувається адаптація ор­ганізму до нових умов, обумовлених постійною наркотизацією. З усіх ознак, що характеризують виникаючий на цьому етапі стан, ос­новними є: бажання (але не нестримне) продовжувати прийом нар­котику з метою відтворення його ефекту; психічна залежність стану даної людини від наявності чи відсутності наркотику; шкідливі наслідки, що стосуються тільки самої людини. На цьому етапі відбуваються зміни психіки у вигляді вегетативних порушень, зни­ження настрою, дратівливості. Том)' профілактичні впливи тут майже не ефективні. Етап групової залежності - етап сформованого звикання, що переходить у пристрасть. На відміну від попереднього етапу, стан наркомана характеризується нестримним бажанням продовжувати прийом наркотиків і здобування їх будь-якими способами. Тут можна говорити про початок органічного ураження мозку (слабо­умство, особистісні зміни), коли підлітки втрачають контроль за дозою, і, приголомшені, одурманені, доводять себе до смертельно­го отруєння.

Отже, підліткова наркоманія має цілий ряд специфічних особливостей. Підліткова наркоманія, в усіх її різновидах, складна для діагностики, лікування, соціальної реабілітації. Вона вимагає ліку­вальної і реабілітаційної роботи з реконструкції особистості під­літка, відновлення втрачених соціальних зв'язків.

Дата добавления: 2017-01-13