Характеристика межових симптомокомплексів притаманних підлітковому віку

Психічне здоров'я особистості дитини є однією із головних умов у освітньому процесі. Не кожній дитині комфортно, коли вона перебуває в школі, від спілкування з однолітками, від спілкування з вчителями і учнями. Часто порушуються її права і автономія. Значне збільшення інформації призвело до того, що учні, як правило, перевантажені навчальними завданнями.

Основна причина навчального перевантаження учнів – це не перенасиченість навчальних програм, а недосконала технологія навчання, яка часто ігнорує не лише психофізіологічні, а й психологічні особливості психічного здоров'я учнів. У школярів психічне здоров'я – це збалансованість внутрішніх (когнітивних, емоційних, фізіологічних) і зовнішніх (вимоги соціального оточення, відповідність стиля научіння дітей стилю навчання і виховання). Експерти Всесвітньої організації охорони здоров'я на основі аналізу результатів численних досліджень в різних країнах впевнено довели, що порушення психічного здоров'я найчастіше спостерігається у дітей, які страждають від недостатнього спілкування з дорослими і їх ворожого ставлення, а також дітей, які ростуть в умовах сімейного розладу.

Проведені дослідження виявили, що порушення психічного здоров'я в дитинстві мають дві характерні риси:

- по-перше, вони являють собою лише кількісні порушення від нормального процесу психічного розвитку;

- по-друге, багато їх проявів можна розглядати як реакцію на специфічні ситуації.

«Знання, куплене ціною здоров'я, яке у вищому сенсі є саме по собі щось досконале або святе, не варте такої дорогої ціни».

Для оцінки рівня психічного здоров'я школярів використовується класифікація, яку запропоновано Інститутом охорони здоров'я дітей та підлітків АМП України, що передбачає розподіл на п'ять груп:

1гр – здорові та оптимально адаптовані;

2гр – ознаки напруження адаптаційних механізмів;

3гр – напруження і перенапруження адаптаційних механізмів, головним чином у формі астено-невротичних проявів, девіантної поведінки та інших стадій відносної компенсації;

4гр – субкомпенсація, ознаки „зривів" адаптаційних механізмів;

5гр – хворі, які мають певні клінічні прояви, декомпенсація внаслідок „зламу" адаптаційних механізмів, необхідна активна терапія та госпіталізація.

Психологію дитини неможливо оцінити поза контекстом сім'ї. Важливим для психічного здоров'я дитини є психологічний клімат родини. Він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан комфорту або ж дискомфорту. Деякі батьки не лише не можуть бути взірцем для своїх дітей, а й негативно вливають на їхній психічний стан. Вивчення дитячих неврозів свідчить, що вони мають дуже тісний зв'язок із психогенною дією сварок між батьками у присутності дітей. Лікарі-педіатри сьогодні зауважують про значне зростання захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно перебувають у стресових ситуаціях. Для сучасної дитини стресова ситуація – це все, що є буденним для дорослого, який не може або не бажає створювати спеціальний режим для ще незміцнілого організму дитини. Батьки закладають підвалини майбутнього своєї дитини. Це потребує часу, старань, любові, сімейної злагоди, економічних статків. Але найголовнішим є світла і щира любов до дитини, - „цемент" вашого єднання, гарантія вашого щастя, взаєморозуміння, наріжний камінь батьківського гуманізму. Підхід, який використовується на практиці, полегшує оцінку ступеня шкідливості психосоціальних факторів, під впливом яких знаходиться дитина.

Останнім часом, гармонія душі й тіла порушується внаслідок дії негативних чинників, зокрема, таких, як:

- стан на межі норма – патологія;

- негаразди у родинних взаєминах;

- вплив авторитарного вчителя;

- дитячі страхи;

- порушення психогігієнічних основ навчального процесу;

- порушення оптимумів навчальної діяльності;

- порушення гармонії творчих здібностей;

- гіподинамія;

- недостатній рівень енергопотенціалу.

Доведено, що негативно впливає на пізнавально-емоційну сферу дитини відсутність у неї позитивних контактів у дитячому садочку. Незадоволеність спілкування формує дитячі фобії, негативізм по відношенню до шкільної установи, невротичні реакції. Так, серед дошкільнят 70-80% досліджуваних мають нервово-психічні відхилення і потребують втручання психотерапевта або психолога. Психологами доведено, що під час навчання число здорових дітей скорочується у п'ять разів. При цьому тільки 14% випускників середньої школи можна вважати повністю здоровими.

Чинники погіршення здоров'я індивіда у шкільний період називають різноманітні. До них, в основному, на думку дослідників, належать непідготовленість дитини до школи, негативне ставлення вчителів та учнів, страх покарання та отримування незадовільної оцінки, нездатність засвоїти шкільний матеріал, перевтома під час учбових занять. Але в одному автори одностайні, що психічні фактори є основними в процесі шкільної дезадаптації. У свою чергу, дезадаптація призводить до безпричинної агресивності, депресії, відмови відвідувати уроки, заниженої самооцінки, страху відповідати біля дошки, очікування поганого відношення до себе як з боку вчителів, так і учнів. згідно даних дослідників, серед дітей, які не адаптувалися до умов школи, у 95% спостерігаються психічні розлади.

Значимим чинником, що погіршує здоров'я дітей, є агресія з боку вчителів. Це ситуація не тільки знижує рівень успішності учнів, але й призводить до появи так званої шкільної тривожності і захворювань невротичного характеру.

Згідно результатів досліджень, існує 3 групи дітей, які страждають шкільними неврозами. До першого типу належать педагогічно занедбані або розумово відсталі учні. Для них характерні явні відхилення у поведінці, грубість, агресія, підвищена самооцінка, низька успішність.

До другого типу відносяться школярі, які добре вчаться і задовільно ведуть себе на уроках, але під впливом стресів різко змінюються: з'являється депресія, апатія, нав'язливі стани.

Третій тип представлений зовнішньо благополучними дітьми, у яких все ж таки спостерігаються деякі ознаки невротизації: страх відповідати біля дошки, тремор рук, плаксивість, фобії, занижена самооцінка.

На сьогодні, велика увага приділяється психічному здоров'ю дітей підліткового віку.

Дослідники підкреслюють, що підлітковий вік характеризується поведінковими розладами, порушеннями емоційної сфери, які притаманні кризовим періодам і зумовлені ендокринною перебудовою і дозріванням організму. У підлітків досить часто зустрічаються межові психічні порушення субклінічного рівня, серед яких є помірна неврологічна симптоматика. І саме у цьому віці можуть проявлятися психічні розлади, які пізніше переростуть в ендогенні психози.

Встановлено, що одним з найбільш поширених видів психічної патології є депресія, яка часто призводить до важких форм шкільної дезадаптації.

Починаючи з 90-х р., кількість дітей з делінквентною та девіантною поведінкою значно збільшилась. Доведено, що у підлітків-делінквентів часто зустрічаються характерологічні розлади, неврозоподібні та психопатоподібні стани, низький розвиток інтелектуальної сфери, алкоголізм. Так, є точка зору, згідно якої серед делінквентів взагалі відсутні психічно здорові діти. У порівнянні з благополучними учнями, частота психічних порушень у делінквентів у два рази вища.

Неблагополучна позиція учня у системі шкільних комунікацій, яка зумовлена ворожим ставленням педагогів та несприйняттям особистості дитячим колективом, призводить до виникнення психічних розладів, зміни школи, пошуку референтної групи поза шкільним середовищем.

Отже, головною умовою збереження психічного здоров'я школярів є така організація навчально-виховного процесу, яка сприяє розвиткові особистості школяра.

Клінічна картина невротичних розладів у дітей відрізняється певною своєрідністю зважаючи на незавершеність і рудиментарності симптоми, значну вираженість соматовегетативних і рухових порушень, а також меншою, ніж у дорослих, мірою особистісної переробки психотравмуючих переживань і самих невротичних розладів. Обкреслені форми загальних неврозів у зв'язку з цим можуть бути діагностовані лише з 8-12-ти років. До цього віку у дітей переважають так звані моносимптомні невротичні розлади (що відповідають системним неврозам або неврозам органів у дорослих). До них відносять невротичний енурез і енкопрез, невротичні тики, заїкання і інші невротичні розлади. Серед загальних неврозів у дітей виділяють неврастенію, невроз нав'язливих станів, істеричний невроз, іпохондричний невроз, невроз страху.

До основних симптомокомплексів дитячого і підліткового періоду відносяться:

Адаптація порушення - коли порушуються функції пристосування різної міри вираженості (від легенів, що швидко проходять, до важких і затяжних). Вони виникають у дітей і підлітків у відповідь на зміну звичного життєвого (переїзд на інше місце проживання або перехід в інші умови зі зміною соціальних ролей - школа, госпіталізація, міграція і т. п.), типу або структури внутрісімейних взаємовідносин (розлука, розлучення, поява вітчима, втрата рідних або близьких) устрою життя. Усі ці події вимагають від дитини психологічної напруги і без необхідної підготовки до можливих змін можуть легко перетворюватися на психогенні чинники, які призводять до розвитку психопатологічних реакцій у відповідь дезадаптації;

Акселерація психічного розвитку парціальна - представляє випереджаючий розвиток здатності в якій-небудь діяльності (інтелектуальною, творчою), функції (приміром, сексуальною) у дитини за наявності або відсутності ознак психічної патології;

Аноректичний симптомокомплекс - самообмеження в їжі, схуднення при збереженні апетиту у зв'язку з переконаністю у своїй надмірній облиште і побоюванням погладшати;

Апатичний синдром - проявляється емоційним спустошенням, байдужістю, байдужістю у поєднанні з аспонтанністю, бездіяльністю, адинамією;

Астенічний синдром - характеризується підвищеною стомлюваністю і виснажуваністю, на тлі чого у дітей і підлітків легко виникають дратівливість, афективна лабільність, підвищена чутливість до яскравого світла, гучних звуків, трудності концентрації уваги, нездатність до тривалої фізичної і розумової напруги;

Булімія нервова - є нападами переїдання у зв'язку з виникненням непереборного почуття голоду і відсутністю насичення. Надмірна їда супроводжується неприємними відчуттями в області шлунку і нерідко штучним викликанням блювоти, що є способом схуднення;

Гебефренічний синдром - проявляється у вигляді виразної і стійкої емоційної спустошеності, афективній неадекватності іноді на тлі порожньої, монотонної ейфорії, безцільної нісенітної поведінки. Він типовіший для старшого підліткового і юнацького віку. Підліток при цьому кривляється, стрибає по ліжку, безглуздо регоче, плоско жартує, часом проявляє негативізм, імпульсивність. Відзначається сексуальне збудження, що супроводжується оголенням, неприхованою або демонстративною мастурбацією. Мовне збудження характеризується розірваними висловлюваннями, химерними і манірними інтонаціями, безглуздо спотвореними висловлюваннями;

Гіпердинамічний синдром - проявляється в руховому занепокоєнні, непосидючості, неуважності, підвищеним відволіканням;

Деменція - збіднення психічної діяльності з інтелектуальною деградацією, зниженням вольової активності, емоційним зубожінням, звуженням круга інтересів і нівелюванням властивих раніше індивідуальних особових рис;

Депресія - афективний синдром, в основі якого лежить понижений (пригнічений, тужливий, тривожний, боязливий або байдужий) настрій;

Дефіцитарність розладу - малозворотні зміни властивостей особи, що виявляються після активної фази хвороби. Вони включають стирання особових властивостей, їх загострення або затримку психічного розвитку(інфантилізм);

Дисфорфоманія - хвороблива переконаність в наявності уявного або різко переоцінюваного фізичного недоліку, упевненості в потворній будові свого тіла або частіше відкритих(ніс, вуха, зуби, руки, ноги) окремих його частин. Зустрічається переважно в пубертатному і юнацькому віці, має дуже стійкий характер і важко піддається корекції;

Дистимія - патологічний афективний симптомокомплекс, що характеризується хворобливим, важко переносимим почуттям душевного дискомфорту, яке проявляється похмурістю, невдоволенням собою і оточенням, особливо близькими, песимістичними судженнями. Як правило, супроводжується іпохондричними переживаннями з демонстративним пред'явленням симптомів, різноманітними функціональними вегетативно-соматичними розладами. У дітей і підлітків зустрічається частіше, ніж у дорослих, але бідніша симптомами, виражається переважно зміненим афектом, проявляється криком, роздратуванням, нерідко агресією у поєднанні з помірним руховим занепокоєнням, протестними реакціями;

Іпохондричний синдром - виражається в підвищеній недовірливості і нав'язливих страхах з приводу власного здоров'я. Такі діти постійно пред'являють безліч скарг, тривожно заклопотані своїм станом. Нормальні, буденні відчуття часто інтерпретуються як ознаки хвороби, причому увага зазвичай фокусується на одному або двох органах або системах організму;

Істеричний синдром - включає різноманітні, відносно ізольовані або поєднувані моторні, сенсорні, афективні і поведінкові розлади, що виникають по механізму умови приємності або бажаності. Цей механізм, граючи роль патологічного захисту від важких ситуацій, сприяє фіксації таких форм хворобливого реагування, які яким-небудь чином виявилися або здаються вигідними для дитини. Характерна особливість динаміки істеричної симптоматики - її значне пом'якшення або повне зникнення при виконанні вимог дитини(наприклад, звільнення від відвідування дитсадку або школи, купівля необхідної іграшки або речі і т. д.) і, відповідно, поглиблення розладу при відмові виконувати вимоги, що пред'являються;

Клептоманія - нездоланний потяг до крадіжок, не викликаний життєвою необхідністю або матеріальною вигодою. Такі підлітки описують почуття напруги перед актом крадійства, що підвищується, і почуття задоволення в час або відразу після нього. Зазвичай робляться слабкі спроби приховати крадійство, але для цього використовуються не усі можливості. Крадійство здійснюється самостійно, без співучасників. Між епізодами крадійства підлітки можуть випробовувати тривогу, смуток і відчуття провини, але це не попереджає рецидиви;

Синдром обмов, самообмов - представлений двома варіантами. У маячному варіанті патологічні фантазії складаються з фантастичних ідей участі в зграї, злочинах, крадійстві, вбивствах і т. п. У фантазіях дівчаток можуть фігурувати вагітність, зґвалтування. Такі діти пишуть, говорять про те, що вони злочинці, полягають у бандах злодіїв і зрадників, керують гестапо, що грабувати і вбивати приносить їм задоволення. З перебігом хвороби фантазії доповнюються усі новими подробицями, розростаються, придбавають риси величезності (зграя поширює свій вплив на багато міст, її учасники мають численні явки. Висловлювання хворих не відповідають дійсності, гіперболічні, носять характер конфабуляцій (він в зграї джентльменів удачі, пов'язаний з ватажком, що згубив дев'ятнадцять тисяч сто чотири людини; на його совісті вісімдесят убитих). За наявності деякого усвідомлення хвороби критика до вигадок у хворих відсутній, і вони поводяться відповідно до своїх переживань.

Гіперкомпенсаторний варіант характеризується вигадками про погане відношення рідних(батьки б'ють, виганяють з будинку і т. п.), вигадки про їх пограбування, викраденні у них грошей для виправдання свого крадійства; обмови в зґвалтуванні із звинуваченням знайомих або партнерів по минулому добровільному зв'язку, при переживанні страху можливої вагітності або для її виправдання - заради самоствердження у своїй дорослості. Мета фантазії - викликати співчуття, прагнення притягнути увагу, захистити себе, опинитися в центрі конфліктної ситуації, оточити себе таємницею, присвоїти романтичну роль. Такі діти не лише прагнуть бути в центрі створюваної ними ситуації, але і витягають з неї певні вигоди.

Дата добавления: 2017-01-13