Міжнародні залізничні перевезення

Залізничне перевезення, порівняно з перевезеннями за допомогою інших різновидів транспорту, за своєю вартістю та безпекою є найбільш привабливе як для громадян, так і для суб’єктів господарювання. На сьогоднішній час розроблено значну кількість договорів (конвенцій), головною метою яких є уніфікація правил міжнародного залізничного перевезення.

1. Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), 9 травня 1980 р., для України діє на підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ)» від 5 червня 2003 р. № 943-IV із застереженнями. На підставі Конвенції (державами-учасницями) створено Міжурядову організацію міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ). Основною метою ОТІФ є встановлення єдиного правопорядку для перевезень пасажирів, багажу і вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні між державами-учасни-цями, а також сприяння застосуванню й розвитку цього правопорядку.

Перевезення в прямому міжнародному сполученні підпорядковуються «Єдиним правилам до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів і багажу (ЦІВ)», що становлять Додаток A до Конвенції; «Єдиним правилам до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ)», що становлять Додаток B до Конвенції. Єдині правила ЦІВ і ЦІМ разом з двома Додатками є невід’ємною частиною Конвенції.

Додаток А до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (ЦІВ) насамперед встановлює сферу його застосування та винятки з неї. Він складається з 62 статей, які вирішують низку питань, що виникають у результаті здійснення міжнародного залізничного перевезення пасажирів та їхнього багажу. Так, залізниця зобов’язана здійснювати відповідно до Єдиних правил, будь-яке перевезення пасажирів та їхнього багажу, якщо тільки: a) пасажир дотримується Єдиних правил, додаткових положень і міжнародних тарифів; b) перевезення є можливим за наявності регулярного персоналу і транспортних засобів, що задовольняють вимоги звичайного сполучення; c) перевезенню не перешкоджають обставини, яких залізниця не може уникнути і які вона не в змозі усунути. Умови міжнародних тарифів не можуть відрізнятися від Єдиних правил, окрім випадків, коли останні це виразно передбачають.

Відповідно до положень додатка А, залізниця повинна відповідним чином доводити до відома населення розклади поїздів. У розкладах або тарифах повинні зазначатися обмеження в користуванні певними поїздами або певними класами вагонів. У його статтях встановлено можливі випадки відмови в перевезенні, порядок займання, надання і резервування місць у поїздах, що регулюється приписами, які застосовує залізниця. Відповідно до положень зазначеного додатку, пасажир має право без додаткової оплати брати з собою в пасажирський вагон легкі для перенесення предмети (ручну поклажу), встановлено перелік речей, що заборонено брати в пасажирські вагони. Забороняється брати: a) речовини і предмети, не допущені до перевезень як багаж на підставі статті 18 а, якщо додаткові положення або тарифи не передбачають винятків; b) предмети, що можуть заважати або створювати незручності пасажирам або заподіювати шкоду; c) предмети, заборонені для розміщення в пасажирських вагонах приписами митниць або інших адміністративних органів; d) живих тварин, якщо додаткові положення або тарифи не передбачають винятків.

У змісті додатку А передбачено порядок оформлення і перевезення багажу, а також його видачі при прибутті, встановлено випадки повернення плати за квиток на перевезення, можливість компенсації і доплати.

Передбачено відповідальність залізниці у разі смерті або поранення пасажирів (встановлено суму відшкодування збитків у разі смерті, у разі поранення), відшкодування за прострочення доставки, а також випадки звільнення залізниці від відповідальності.

У Додатку B до Конвенції (ЦІМ) насамперед встановлено сферу його застосування та винятки з неї. Він складається із 66 статей, які вирішують низку питань, що виникають у результаті здійснення міжнародного залізничного перевезення вантажів. Він встановлює предмети, що не допускаються до перевезення, а також предмети, що допускаються до перевезення за певних умов. У нормах Додатку можна знайти як спеціальні положення для певних перевезень, так і загальні правила щодо укладення договору перевезення. Серед питань, пов’язаних з перевезенням вантажу з допомогою міжнародного залізничного транспорту, врегульовані такі: положення щодо пакування і позначення вантажу, порядок надання вантажу для перевезення і порядок його перевірки залізницею, зміст накладної на вантаж, яку відправник повинен надати для перевезення кожного виду багажу, а також визначено обставини, за яких залізниця повинна визначати масу вантажу чи кількість місць і фактичну власну масу вагону.

Згідно з Додатком В, відправник повинен долучити до накладної документи, необхідні для виконання перед видачею вантажу формальностей, які вимагаються митницями або іншими адміністративними органами. Ці документи можуть стосуватися тільки вантажів, що обіймаються однією і тією самою накладною, якщо інше не передбачено приписами митниць або інших адміністративних органів чи тарифів.

Терміни доставки встановлюються або угодами між залізницями, що беруть участь у перевезенні, або міжнародними тарифами, що застосовуються від станції відправлення до станції призначення. Для певних спеціальних перевезень і на певних маршрутах ці терміни можуть також встановлюватися на підставі планів перевезення, що застосовуються між заінтересованими залізницями. У цьому разі вони повинні бути включені до міжнародних тарифів або спеціальних угод. Його нормами врегульовано також порядок видачі вантажу. Так, залізниця повинна вручити накладну і видати вантаж одержувачу на станції призначення після отримання від одержувача квитанції і оплати ним покладених на нього залізницею витрат.

Нарешті, у змісті додатку В передбачено відшкодування в разі втрати вантажу (повної, часткової) або прострочення терміну його доставки, встановлено межі відповідальності залізниці тощо.

Обидва додатки містять положення щодо строку позивної давності для позовів, які базуються на договорі перевезення залізницею пасажирів та їхнього багажу, а також вантажів, тягаря доказування (покладено на залізницю). За допомогою їх положень врегульовуються також стосунки між залізницями, зокрема розрахунки між ними, а також можливість регресних вимог та їх процедури й деякі інші питання.

Конвенція має чотири додатки-регламенти: додаток I — регламент міжнародних залізничних перевезень небезпечних вантажів (РІД); додаток II — регламент міжнародних залізничних перевезень приватних вагонів (РІП); додаток III — регламент міжнародних залізничних перевезень контейнерів (РІКо); додаток IV — регламент міжнародних залізничних перевезень вантажобагажу (РІЕкс).

2. Угода про міжнародне залізничне вантажне сповіщення (УМВС) діє з 1 листопада 1951 р. (нова редакція з 1 січня 1998 р.), є чинною для України (див. WWW. NAU. KIEV. UA). Угода застосовується до всіх перевезень вантажів у прямому міжнародному залізничному сповіщенні між вказаними у другому параграфі ст. 3 станціями, за накладними УМВС та лише по мережі залізниць-учасниць цієї Угоди. Даний акт має обов’язкову силу для залізниць, відправників і одержувачів вантажів. Згідно з ним, кожна залізниця, що бере участь в Угоді, зобов’язана перевозити всі вантажі, окрім тих, що зазначені у ст. 4 Угоди. Так, до перевезення у міжнародному залізничному вантажному сповіщенні не допускаються: предмети, перевезення яких заборонено принаймні однією з країн, залізниці яких повинні були б брати участь у перевезенні; предмети, що утворюють монополію поштового відомства (Додаток 1) принаймні однією з країн, залізниці яких повинні були б брати участь у перевезенні; вогнепальні та бойові припаси, вибухові речовини тощо. За вказівкою відповідних урядових органів залізниця може тимчасово зупинити рух повністю або частково; тимчасово зупинити приймання деяких вантажів або допускати їх приймання тільки на відповідних умовах; тимчасово приймати до перевезення переважно визначені вантажі. Крім того, залізниця має право прийняти указані заходи у зв’язку з форс-мажорними обставинами. Разом з тим, угода покладає на залізницю, яка прийняла зазначених заходів, обов’язок негайно сповістити про це зацікавлені залізниці, які беруть участь у даній Угоді.

Небезпечні вантажі допускаються до перевезенням лише при дотриманні умов, передбачених у Додатку 2. При перевезенні локомотивів, тендерів, вагонів метро, залізничних кранів відправник зобов’язаний забезпечити їх супровід у відповідності до Додатка 3. Живність перевозиться лише при провідниках, за виключенням дрібних тварин та птиці, які перевозяться у міцно закритих клітках, ящиках, кошиках і т. ін., в без-перевантажному сповіщенні. Продукти, що швидко псуються, допускають до перевезення лише на підставі Додатка 4.

Угода встановлює перелік умов, лише за дотриманням яких можливе перевезення покійників. Її положення також регулюють порядок пред’явлення до перевезення автомобілів, тракторів, зокрема правила щодо їх пломбування та інші спеціальні положення для відповідних перевезень. Значну увагу у змісті Угоди приділено укладенню договору перевезення, насамперед складанню належним чином накладної, прийманню вантажів до перевезення, його упаковці пломбуванню вагонів тощо.

3. Угода між залізничними адміністраціями держав-учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки про особливості застосування окремих норм Угоди про міжнародне залізничне вантажне сповіщення, 1 жовтня 1997 р.

4. Угода про міжнародне пасажирське сповіщення (УМПС) діє з 1 листопада 1951 р. (нова редакція — з 6 січня 1998 р.), є чинною для України (див. * WWW. NAU. KIEV. UA). Угода встановлює пряме міжнародне залізничне та змішане залізнично-морське сповіщення для перевезень пасажирів, багажу та товаровантажу між країнами-учасницями цієї Угоди й покладає обов’язок на залізниці, які беруть участь у ній, організовувати міжнародні пасажирські перевезення з комфортом і найбільш сприятливими умовами для останніх. Низка положень цієї угоди є схожими з положеннями, передбаченими в Угоді про міжнародне залізничне вантажне сповіщення, зокрема положення, що стосуються заходів, яких може вжити залізниця у випадку відповідних вказівок урядових органів чи форс-мажору. Відповідно до її положень, документом, що засвідчує право проїзду в міжнародному сповіщенні у межах УМПС, є пасажирський квиток. Останній повинен бути оформлений ручним або електронним засобом та містити перелік відомостей, що зазначений в Угоді. У сповіщенні між станціями окремих залізниць при наявності домовленості також можуть застосовуватися картонні білети. Білети не повинні мати змін, окрім тих, які допускаються даною Угодою. Білети, які є зміненими у незаконному порядку, повинні розглядатися як незаконні.

Для перевезення організованих груп пасажирів може бути видана одна купонна книжка з бланковим білетом-ку-поном, на групу у складі не менше 10 дорослих пасажирів. Кожному пасажиру, який є учасником такої групи, видається окремий контрольний купон — дійсний лише за наявності купонної книжки, що видана на групу. Купонна книжка може видаватися як для проїзду в одному напрямку, так і для проїзду туди й назад. Для проїзду у спальних вагонах з місцями для лежання Угодою передбачена обов’язкова наявність окрім білету плацкарти на зайняття відповідного місця; перераховано відомості, які вона повинна містити, врегульовано порядок її видачі та умови заміни. Положення угоди встановлюють умови придатності білетів, купонних книжок. У її змісті знайшли відображення умови проїзду дітей, провозу ручного багажу та тварин (встановлено перелік предметів, які заборонені до перевезення у вигляді ручного багажу), перевезення дипломатичної пошти, а також положення про відповідальність пасажирів за збитки, завдані залізниці. Розділ III Угоди повністю присвячено питанням, пов’язаним із перевезенням. Низка статей Угоди містить положення, що безпосередньо стосуються відповідальності залізниці тощо.

5. Угода між залізничними адміністраціями держав-учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки про особливості застосування окремих норм Угоди про міжнародне пасажирське сповіщення, 28 травня 1997 р.

6. Європейська угода про міжнародні магістральні залізничні лінії, 31 травня 1985 р., є чинною для України (див. WWW. NAU. KIEV. UA). Відповідно до положень даної Угоди, країни-Договірні Сторони приймають пропонований план залізничної мережі, що іменується Міжнародна залізнична мережа «Е«, опис якої наведений у Додатку I до цієї Угоди як координований план будівництва й обладнання залізничних ліній, що мають велике міжнародне значення, який вони мають намір виконувати в рамках своїх внутрішніх програм відповідно до свого законодавства.

Дата добавления: 2017-02-01