Формування центральним банком грошової бази

Приклад

Приклад

Приклад

На 1 січня поточного року грошова база країни становила 72,0 млрд. грн. Рівень грошово-кредитного мультиплікатора за цей рік становитиме 2,8. За таких умов пропозиція грошей на кінець поточного року досягне 201,6 млрд. грн. (72,0 · 2,8).

Наведена модель формування пропозиції грошей однаково справедлива як для грошей у їх вузькому трактуванні (за агрегатом М1), так і для грошей у їх широкому розумінні, що вимірюються за агрегатами М2 та М3. Відмінність буде стосуватися лише рівня грошово-кредитного мультиплікатора – за агрегатом М1 він буде значно нижчим, ніж за агрегатами М2 чи М3. Відповідно пропозиція вузьких грошей буде меншою, ніж пропозиція широких грошей. Більш детально механізм грошово-кредитного мультиплікатора буде розглянуто в підрозд 7.3. Подальший аналіз формування пропозиції грошей базуватиметься на вузьких грошах у їх вимірнику М1 задля спрощення висвітлення цього питання.

Структура грошової бази

Висхідним моментом у формуванні пропозиції грошей, як видно з його загальної моделі, є формування (зміна) грошової бази (Б_гр). Вона включає готівку в обігу (Г_о) та банківські резерви (Р_б), У найбільш загальному вигляді грошову базу можна записати у вигляді:

Оскільки банківські резерви складаються з двох частин – готівки в касах банків (Г_б) та грошей на кореспондентських рахунках у центральному банку (Г_к.р), то формулу Б_гр можна записати у вигляді:

Сума елементів Г_о та Г_б становить обсяг готівки, емітованої центральним банком за весь період його діяльності (Г_е). Він визначається як різниця між загальним обсягом готівки, виданої з каси центрального банку, і обсягом готівки, що надійшла в його касу за цей період. Цей показник (Г_о + Г_б) відрізняється від агрегата М0 на величину Г_б. Він характеризує загальний обсяг готівки, емітованої центральним банком, є його основним ресурсом і відображається в пасивах його балансу за статтею «Банкноти та монети».

Основним у грошовій базі за обсягом та часткою є елемент Г_о.

Готівка в обігу (Г_о) – це гроші, що перебувають поза банками, тобто у розпорядженні фірм, домогосподарств, державних структур, громадських організацій тощо. Обсяг Г_о визначається як різниця між загальним обсягом емісії готівки (Г_е) та сумою готівки, що зберігається в касах банків (Г_о = Г_е – Г_б), і збігається з агрегатом М0.

НБУ з 1 вересня 1996 р. до 1 січня поточного року видав зі своєї каси 820,5 млрд. грн., повернулося в його касу 760,0 млрд. грн. У касах банків на звітну дату перебувало 3,8 млрд. грн. На підставі цих даних показник Г_е становитиме 60,5 млрд. грн. (820,5 – 760,0), показник Г_о - 56,7 млрд. грн.. (60,5 – 3,8). (Усі дані умовні.)

Другий елемент грошової бази Р_б є значно меншим за обсягом та часткою в Г_б, ніж Г_о, проте він не менш складний та важливий в управлінні грошовою базою.

Банківські резерви (P_б) – це сукупність грошових коштів, які є в розпорядженні комерційних банків і не використані для активних операцій. Вони включають залишки готівки в касах банків та їх вклади на кореспондентських рахунках у центральному банку.

За економічним змістом формування резерву окремого комерційного банку можна подати у такому вигляді:

Р_б = К + З_к + МБК - ФГВ – А_о,

де К – власний капітал банку;

З_к – залучені банком кошти;

МБК – сальдо заборгованості банку за міжбанківським кредитом, включно з кредитами НБУ;

ФГВ – відрахування у фонд гарантування вкладів;

А_о – вкладення банку в активні операції, не повернуті на даний момент.

За своїм призначенням банківські резерви поділяються на обов'язкові резерви (Ро) та вільні резерви (Р_в).

Обов'язкові резерви – це та частина загальних резервів, яка бронюється на вимогу і за нормативами центрального банку і яка не може бути використана для активних операцій комерційного банку та призначена для задоволення потреб, що контролюються центральним банком.

Вільні резерви – це сукупність грошових коштів, які є в розпорядженні банків і які можуть вільно використовуватися для активних операцій.

Норми обов'язкового резервування встановлюються у відсотковому відношенні до обсягу залучених банками коштів і можуть диференціюватися за видами залучених коштів. На власний капітал банків та на позичені ними кошти обов'язкове резервування не поширюється.

Вільні та обов'язкові резерви пов'язані між собою такою залежністю:

Р_в = Р_б – Р_о,

тобто за даного обсягу Р_б вільний резерв буде тим вищим, чим меншим буде обсяг Р_о, і навпаки. Розуміння цього зв'язку дуже, важливе для усвідомлення всього механізму впливу центрального банку на грошову базу та на формування пропозиції грошей. Адже обсяг вільного резерву – це важливий показник фінансового стану банку, насамперед його спроможності виконувати свої зобов'язання перед вкладниками та задовольняти попит клієнтів на позички. Завдяки цьому центральний банк має можливість регулювати обсяги вільних резервів, змінюючи норму обов'язкового резервування, та впливати на фінансове становище банків і їх діяльність щодо збільшення пропозиції грошей.

Станом на 1 січня поточного року комерційний банк А мав у своїх касах готівкою 5,0 млн. грн., на кореспондентському рахунку в НБУ – 167,0 млн. грн. Норма обов'язкового резервування затверджена НБУ на рівні 10,0 %. Пасиви банку А на цю дату становили 1700,0 млн. грн., у тому числі власний капітал 150,0 млн., позичені кошти – 120,0 млн. грн., залучені кошти – 1630,0 млн. грн. Виходячи з цих даних загальний обсяг резерву становитиме 172,0 млн. грн. (5,0 млн. грн. + + 167,0 млн. грн.); обов'язковий резерв – 163,0 млн. грн. [(1630,0 млн. грн. · 10 %): 100 %]; вільний резерв – 9,0 млн. грн. (172,0 млн. грн. – 163,0 млн. грн.). У межах 9,0 млн. грн. банк А може надавати нові позички своїм клієнтам чи здійснювати інвестиційні операції. Якщо НБУ знизить норму резервування до 8 % на цю дату, то обов'язковий резерв знизиться, а вільний резерв підвищиться на 32,6 млн. грн. і можливості банку кредитувати своїх клієнтів зростуть до 41,6 млн. грн.

Механізм банківських резервів активно використовується у формуванні пропозиції грошей як комерційними, так і центральним банками.

Оскільки обсяг та структура грошової бази формуються на підставі зміни відповідних статей балансу центрального банку, розглянемо зміст останнього на прикладі балансу Національного банку України станом на 1 липня 2005 р. (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Активи	Пасиви
Статті	Сума	Питома вага	Статті	Сума	Питома вага
1.Золотовалютні резерви	78 066,0	82,2	1.Банкноти та монети в обігу	55 164,0	58,1
2.Цінні папери уряду	3179,0	3,3	2.Кошти банків	10 926,0	11,5
3.Кредити банкам та іншим позичальникам	1243,0	1,3	3.Кошти уряду та інших клієнтів	6545,0	6,9
4.Внутрішній державний борг	9484,0	10,0	4.Зобов’язання перед МВФ	16 933,0	17,8
5.Інші активи	3014,0	3,2	5.Інші зобов’язання	3135,0	3,3
			6.Власний капітал	2282,0	2,4
Усього	94 986,0	100,0	Усього	94 986,0	100,0

Джерело: Бюлетень НБУ. – 2005. – № 8. – С. 53.

Активи НБУ

Активи НБУ – це вкладення коштів, якими розпоряджається банк, за певним призначенням: золотовалютні резерви, портфель цінних паперів уряду, кредити банкам, державний борг (кредити уряду) та ін.

На середину 2005 р. основним активом НБУ були золотовалютні резерви, на які припадало 82,2 % усіх активів. Сюди включаються кошти та депозити в іноземній валюті, цінні папери нерезидентів, внески в рахунок квоти МВФ, авуари в СПЗ та монетарне золото. Переважання цієї статті в активах балансу свідчить про високий рівень і надійність забезпечення зобов'язань НБУ, насамперед емітованої готівки. Разом з тим таке переважання стало наслідком того, що створення золотовалютних резервів було в Україні ключовим напрямом формування грошової бази, а отже, мало істотний вплив на пропозицію грошей.

Цінні папери уряду включають боргові зобов'язання уряду в національній та іноземній валюті. Переважають серед них процентні облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). У невеликих обсягах є векселі Державного казначейства та облігації зовнішніх державних позик. Портфель урядових цінних паперів становить лише 3,3 % всіх активів НБУ. Він сформувався частково завдяки неринковому надходженню їх у процесі реструктуризації заборгованості Міністерства фінансів України і частково через ринковий викуп їх у комерційних банків. Це свідчить про незначну роль операцій з цінними паперами у формуванні грошової бази та пропозиції грошей в Україні. Обсяги операцій НБУ вторинному ринку явно обмежені, а в 2004 р. він взагалі не здійснював таких операцій.

Близьким до цінних паперів уряду є актив «Внутрішній державний борг», який сформувався внаслідок надання НБУ прямих кредитів уряду на покриття дефіциту державного бюджету в 1991–1996 pp. Проте цей актив не може торгуватися на вторинному ринку і не може використовуватися як інструмент впливу на грошову базу та пропозицію грошей, оскільки умови його купівлі-продажу (строк погашення, рівень ставки процента тощо) законодавчо не врегульовані.

Кредити банкам та іншим позичальникам становлять найменшу частку в активах НБУ – 1,3 %, що свідчить про слабке використання НБУ кредитного інструменту впливу на пропозицію грошей. Тим більше, що значна частина цих кредитів надавалась для підтримання ліквідності банків, а не для регулювання пропозиції грошей.

Інші активи включають основні засоби та нематеріальні активи, інвестиції в афілійовані компанії, нумізматичну продукцію, банківські метали, дебіторську заборгованість та ін.

Пасиви НБУ

Пасиви НБУ – це джерела надходження в НБУ коштів, за рахунок яких формуються його активи: випуск в обіг банкнот та монет, кошти комерційних банків, що зберігаються в НБУ, кошти уряду та інших клієнтів НБУ, зобов'язання МВФ, власний капітал, інші зобов'язання.

Банкноти та монети в обігу є головною статтею пасивів НБУ, на неї припадає 58,1 % всіх його ресурсів. Обсяг її визначається як різниця між сумою банкнот і монет, виданих з кас НБУ починаючи з вересня 1996 p., і сумою їх надходження в каси НБУ за цей самий період. У ній урахована вся готівка, яка перебувай на руках у населення, у касах небанківських юридичних осіб і в касах банків. Це один з компонентів грошової бази, причому вирішальний компонент щодо реалізації впливу НБУ на пропозицію грошей. Адже на неї припадає біля 85 % усієї грошової бази і динаміка її регулюється виключно НБУ. Ніякі інші суб'єкти економіки не втручаються в цей процес.

Кошти банків – це вклади банків на кореспондентських, депозитних та інших рахунках в НБУ. У балансах комерційних банків ці кошти значаться як активи, а в балансі НБУ – як пасиви. Частина цих коштів, що перебуває на коррахунках, формує резерви комерційних банків (разом з готівкою в їх касах) і входить до складу грошової бази. Змінюючи обсяги коштів на коррахунках банків, наприклад купуючи у них цінні папери, НБУ впливає на банківські резерви і на грошову базу.

Кошти уряду та інших клієнтів – це переважно залишки коштів місцевих та державного бюджетів на коррахунку Державного казначейства України в НБУ. Ці кошти не враховуються в грошовій базі і не беруть участі у формуванні пропозиції грошей.

Зобов'язання перед МВФ – виникають у зв'язку з випискою НБУ векселів на користь МВФ зі сплати внеску в рахунок квоти та купівлі коштів у рамках кредитування. Ця стаття відіграє значну роль у формуванні ресурсів НБУ – поступається лише банкнотам та монетам в обігу.

Інші зобов'язання – це укрупнена стаття, що включає зобов'язання за депозитними сертифікатами НБУ, кредитами, отриманими НБУ від ЄБРР для рефінансування банків з метою підтримання малого і середнього бізнесу, та деякі інші.

Власний капітал включає статутний капітал НБУ; фонди та інші резерви, сформовані в НБУ в процесі діяльності; резерви, створені у зв'язку з переоцінкою іноземної валюти, банківських металів та основних засобів.

Три останні статті, як і «Кошти уряду та інших клієнтів», не включаються в грошову базу, але опосередковано можуть впливати на неї.

З позицій балансу центрального банку грошова база є ресурсом останнього і відображається за двома статтями його пасивів: «Банкноти та монети в обігу» та «Кошти банків». Оскільки ж ре­сурси банку розміщені в його активах і обсяги їх збалансовані, то є підстави вважати, що грошова база матеріалізована (повністю чи частково) в усіх статтях активів НБУ, за винятком тієї їх частини, яка сформована за рахунок пасивів, що не пов'язані з грошовою базою. Це дає підстави вивести ще одну формулу грошової бази, яка враховуватиме зв'язок її зі статтями баланс центрального банку.

Б_гр = Активи (всі) – Пасиви (не пов'язані з базою).

Розшифруємо праву частину цього рівняння за статтями балансу:

Б_гр = Золотовалютні резерви + Цінні папери уряду +

+ Кредити банкам та іншим позичальникам +

+ Внутрішній державний борг + Інші активи –

– Кошти уряду та інших клієнтів – Зобов'язання перед МВФ –

– Власний капітал – Інші зобов'язання.

З наведеного рівняння випливає висновок, що на величину грошової бази може впливати зміна будь-якого елементу правої її частини: перші п'ять з них впливають прямо пропорційно (позначені знаком «+»), а решта чотири – обернено пропорційно (позначені знаком «–»). Тому кожну з цих статей балансу можна розглядати як окремий чинник впливу на грошову базу з позицій управління нею центральним банком. Проаналізуємо механізм впливу кожного з цих чинників на грошову базу. Для спрощення аналізу припустимо, що всі вони зростають, хоча в реальній дійсності вони можуть змінюватися в різних напрямах – збільшуватися або зменшуватися, нейтралізуючи вплив один одного. На такій нейтралізації базується діяльність центрального банку зі стерилізації надмірного збільшення грошової бази за окремими операціями.

Золотовалютні резерви НБУ збільшує за допомогою валютної інтервенції для збалансування попиту і пропозиції на валютному ринку і стабілізації обмінного курсу. Оскільки операторами валютного ринку в Україні є комерційні банки, то надлишок пропозиції інвалюти концентрується у них і платежі НБУ за куплену валюту надходять на коррахунки цих банків. Унаслідок інтервенційних операцій у НБУ збільшується золотовалютний запас, а в комерційних банків на ту саму суму збільшуються резерви, а отже, зростає відповідно і грошова база.

Дата добавления: 2017-02-01