Кредитно-модульна технологія навчання

Кредитно-модульна технологія навчання (КМТН) за­проваджується з метою подальшої гуманізації і демократизації навчального процесу; організації найбільш раціонального і ефек­тивного засвоєння знань, умінь та навичок з максимальним вико­ристанням індивідуальних, індивідуально-групових форм на­вчання; стимулювання студентів до систематичної навчальної праці через вільний вибір навчальних дисциплін для самостійного вивчення, створення найбільш сприятливих умов для якомога повнішого засвоєння студентами навчального матеріалу, органі­зації модульного контролю і перетворення його у дійовий меха­нізм управлінського процесу.

Кредитно-модульна технологія — це форма організації навча­льного процесу, яка грунтується на поєднанні модульних техноло­гій та використання залікових одиниць — залікових кредитів.

Заліковий кредит — це одиниця виміру навчального наванта­ження, необхідного для засвоєння кредитних (залікових) модулів, або блоку кредитних модулів. Специфічний термін «кредит» в англійському оригіналі близький до поняття «довіра» (від лат. «creditum» — довіра). У свідомості ж слов'ян слово «кредит» тіс­но пов'язане із фінансовою сферою. Тому європейські навчальні кредити у нас неправильно трансформувалися в «залікові одини­ці». В університетах Європи, навпаки, атестація студентів за на­вчальною дисципліною визначена у вигляді закінчених предмет­них курсів — «кредитних модулів». Якраз ці модулі і дають змогу врахувати прослуханий в іншому ВНЗ навчальний матері­ал, що вирішує проблему мобільності. Система кредитних моду­лів також дає змогу налагодити систему дистанційного навчання.

Заліковий (кредитний) модуль — це програмно-змістовна оди­ниця завершеного циклу навчання (розділ дисципліни), яка харак­теризується дидактичною адаптованістю цілей, форм, методів та засобів навчання і закінчується контрольною акцією — модульним контролем. Його основними ознаками є: 1) самостійність, яка ви­значається програмним, інформаційним та дидактичним блоком; 2) адаптованість елементів знань до суб'єктів навчання; 3) спро­можність їх засвоєння за виділений проміжок часу.

Студент, ознайомлюючись із заліковим (кредитним) модулем, повинен мати змогу отримати інформацію про цілі навчання і змістовну складову дисципліни; визначити індивідуальні (най­більш прийнятні) форми і методи опанування змістом навчально­го курсу; самостійно планувати особисту стратегію навчання; проводити самоконтроль рівня сформованості знань, вмінь та на­вичок. Отже, заліковий модуль повинен стати елементом програ­много управління самоосвітою студента, системою навчально-методичного та індивідуально-психологічного забезпечення яко­сті освіти.

Кредитно-модульна технологія навчання є основним дидакти­чним засобом Європейської кредитно-трансферної системи (ЕСТS). Ця система створена для забезпечення єдиної міждержа­вної процедури виміру й порівняння між закладами освіти результатів навчання студентів, їх академічного визнання. Вона розроблена для забезпечення мобільності студентів і порівняння навчальних програм та досягнень студентів як між вітчизняними, так і іноземними навчальними закладами [34].

Система ЕСТS заснована на оцінюванні всіх видів роботи сту­дента, необхідних для досягнення цілей, зазначених у навчальній програмі. ЕСТS базується на тому принципі, що студент за на­вчальний рік повинен отримати 60 кредитів. Кредити в даній сис­темі можна отримати лише при успішному виконанні роботи, пе­редбаченої навчальним планом. Робоче навантаження студента в системі ЕСТS складається з відвідування лекцій, семінарів, само­стійних та індивідуальних занять, підготовки власних проектів, складанні іспитів тощо. Система ЕСТS ґрунтується на трьох ос­новних елементах:

• інформації про навчальні програми та досягнення студентів,

• яка викладена в інформаційному пакеті;

• взаємній угоді між навчальним закладом та студентом;

• рейтинговому оцінюванні за заліковими кредитами.

Інформаційний пакет містить загальну інформацію про уні­верситет та відповідний факультет, відомості про кваліфікацію, яку набуває випускник, відомості про навчальний графік та види навчальних занять, повний перелік пропонованих нормативних та вибіркових навчальних дисциплін, їх коротку анотацію, відо­мості про форми та умови проведення контрольних заходів та си­стему оцінювання якості освіти відповідно ЕСТS-оцінкам.

Угода про навчання — це документ, який укладають студент та вищий навчальний заклад з визначення прав та обов'язків сто­рін при навчанні за кредитно-модульною системою. Угоду про навчання також можуть укладати між собою заклади освіти (пар­тнери) у разі здійснення частини навчання тим чи іншим студен­том в іншому навчальному закладі. У такій Угоді зазначається перелік дисциплін, які студент буде вивчати в закладі-партнері, права та обов'язки цих закладів.

ЕСТS передбачає введення системи обліку навчального наван­таження, зрозумілого для всіх європейських країн. Кредити ЕСТS відображають загальне навантаження студента при вивченні пев­ного курсу або якоїсь його частини (блоку). Кредити враховують усі види навчальної роботи (лекції, семінари, лабораторні заняття, заліки, екзамени, практика тощо) і забезпечують уніфікований підхід до визначення трудомісткості освітньої діяльності студента. Складовою системи ЕСТS є не тільки кредити, а й уніфікована шкала оцінювання знань студентів, яка наведена в табл. 9.

Слід зауважити, що університети Європи мають досить різ­номанітні схеми кредитних систем. В Україні склалася подібна ситуація. Багато навчальних закладів мають власні системи оці­нювання досягнень студентів, однак усі вони не мають при­в'язки до ЄСТS. Це стосується насамперед часу, відведеного на один кредит. Наприклад, у США він не включає самостійну ро­боту студента (якщо у США 1 кредит охоплює 30 ауд. год, то згідно з ЄСТ8 він дорівнює близько 60 год. з урахуванням само­стійної роботи).

Таким чином середня тривалість навчального курсу у США становить 3—4 кредити, а в Європі 6—8. Існує також відмін­ність у системі контролю успішності студента. Рівні FХ та Р за шкалою ЄСТS передбачені для неуспішних студентів. Рівень FХ означає, що студент має виконати певну додаткову роботу для успішного складання іспиту. Рівень Р вказує, що необхідна зна­чна подальша робота (проходження курсу повторно). У США ці рівні відсутні. Загалом, якщо рівень засвоєння матеріалу студен­том оцінюється значенням D або Е, це означає необхідність по­вторного курсу, або додаткової роботи над навчальною дисцип­ліною (табл. 22).

Таблиця 22

ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ЗА КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ

єстS	США
літерна оцінка	рівень засвоєного матеріалу, %	літерна оцінка	рівень засвоєного матеріалу, %
А	90—100	А- А	90—100
В	85—89	В-, В, В+	75—89
с	75—84	С-, С, С+	45—74
	70—74	ь	20—44
Е	60—69	Е	• 10—19
Р	30—59	—	1—9
РХ	0—29	—

Розроблення рейтингової шкали оцінки, адаптова­ної до системи «ЕСТS»

Одним з найважливіших завдань проблеми стандартизації освіт­ніх систем на етапі входження України до Болонського процесу є уніфікація моделей контролю якості навчання. Необхідно знайти відповідність між традиційною чотирибальною оцінкою та рейтинговою шкалою за кредитно-модульною системою (КМС) навчання відповідно до вимог Європейської кредитно-трансферної системи (ЕСТ8).

Тому першим кроком на етапі впровадження ЕСТ8 повинне стати розроблення шкали переведення національних оцінок на оцінки ЕСТ8. Болонська концепція передбачає оцінювання будь-якої дисципліни за 100-бальною рейтинговою шкалою, яка дає можливість диференційовано оцінити усі змістовні модулі за 7 рівнями знань (А, В, С, Д, Е, FХ, F). Однак такий підхід має суттєві недоліки — не враховуються особливості структури та змісту того чи іншого курсу, збільшуються трудовитрати викла­дача на процес контролю, унеможливлюється принцип диферен­ціації оцінки. Крім того, в такому випадку складно врахувати по­точні зміни у викладанні дисципліни (проведення наукових семінарів, скорочення термінів навчання тощо).

Виходячи з цього, пропонується інтеграційний підхід: дис­ципліна оцінюється за двома шкалами: традиційною рейтинго­вою шкалою та 100-бальною шкалою за вимогами Болонської системи. За модульно-рейтинговою технологією бали рейтингу за кожним видом діяльності студента відповідно певного рівня якості визначаються трудомісткістю виконання завдання. За одиницю виміру трудомісткості зручно взяти одну пару (дві академічні години), а за базову оцінку одиниці трудомісткос­ті — традиційну 5-бальну рейтингову оцінку. Тоді, якщо задати певний рівень складності завдання та необхідний час на його виконання, можна розрахувати рейтингову оцінку кожного еле­мента навчально-творчої діяльності (НТД) — реферату, науко­вої роботи тощо:

РО= БТ * БО, (6.7)

де РО — рейтингова оцінка певного елемента НТД;

БТ — базова трудомісткість певного елемента НТД;

БО — базова оцінка одиниці трудомісткості (5 балів).

Наприклад, щоб визначити рейтингову оцінку реферату, необ­хідно його базову трудомісткість (2—3 пари) помножити на ба­зову оцінку одиниці трудомісткості (5 балів), що дорівнюватиме

167 відповідно 10—15 балів. Для того щоб перейти до Болонської си­стеми оцінки, використовується формула:

РО₆= РО т/ КР *100 (6.8)

де РО₆ — рейтингова оцінка за Болонськими стандартами, бали;

РО_Т— рейтингова оцінка за традиційним модульно-рейтин-говим підходом, бали;

КР — критеріальний рейтинг (найвища сума балів, яка відпові­дає оцінці «відмінно» за модульно-рейтинговою програмою);

100— максимальна рейтингова оцінка за Болонськими стан­дартами.

Наприклад, якщо: КР дорівнює 500 балів, РО_Т студента — 470 балів, тоді РО₆ дорівнюватиме відповідно 94 бали (470 / 500 * 100), що відповідає рівню знань «А» (90—100 балів) — оцінка «відмінно» з незначними помилками.

Отже, технологія розроблення адаптованої рейтингової шкали, повинна включати такі етапи:

1) визначення змісту дисципліни;

2) визначення видів навчально-творчої діяльності студента;

3) визначення мінімальних трудовитрат за кожним елементом навчально-творчої діяльності;

4) визначення базового критерію оцінки трудовитрат за кож­ним елементом навчально-творчої діяльності;

5) розроблення шкали рейтингової оцінки трудовитрат за ко­жним видом навчально-творчої діяльності;

6) розроблення шкали рейтингової оцінки навчально-творчої діяльності студентів за дисципліною;

7) розроблення плану індивідуальної стратегії студентів. Використання двох шкал та уніфікація рейтингової оцінки має

такі переваги:

• студент у будь-який час має можливість більш диференційо­вано бачити свій рейтинг у параді успішності;

» викладач має можливість більш диференційовано оцінити рівень засвоєння студентами дисципліни або її частини — моду­ля за диференційованим рейтингом;

• деканат у підсумку має можливість порівнювати успішність студентів за окремими дисциплінами, враховуючи однакову для кожної дисципліни 100-бальну критеріальну оцінку;

• навчальний заклад має можливість встановлювати кумуля­тивний рейтинг студента, за яким оцінюється його рівень фахової та професійної підготовки. У табл. 23 наведено приклад уніфікованої рейтингової шка­ли оцінок за модульно-рейтинговою технологією (МРТ) та ЄСТ8.

Таблиця 23

Дата добавления: 2017-02-01