КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Педагогічний вплив на розвиток творчої особистості
Творчість є специфічною здатністю кожної людини, яка може і повинна розвиватися. Важливими передумовами формування і розвитку творчих здібностей є високий рівень педагогічної творчості як системи особливих відносин між педагогом і студентом. Педагогічний словник визначає педагогічну творчість як оригінальне та високоефективне вирішення вчителем навчально-виховних завдань, збагачення теорії та практики виховання і навчання. У процесі педагогічної праці формується всебічно і гармонійно розвинута творча особистість. За словами В. О. Сухомлинського, «Педагогічна творчість — це здатність допомогти людині пізнати свій внутрішній світ, перш за все свій розум, допомогти йому напрягти інтелектуальні сили, навчити його розуміти і створювати прекрасне своєю пацею, своїми зусиллями...». В. О. Сухомлинський зазначав, що у педагогічній творчості головне — пізнання людини. Він любив педагогічну працю саме за можливість прищеплювати учневі любов до творчої діяльності. «Виховуючи людину, я перш за все пізнаю людину, розглядаю ті численні грані її душі, в яких криється те, що з людини вийде, якщо до цих граней доторкнутися і відшліфувати. Бачення граней невичерпної людської душі — це і є педагогічна майстерність виховання» [36, с. 26]. Можна визначити такі якості сучасного творчого педагога: активність, об'єктивність, цілеспрямованість, детермінізм, різнобічність, наявність стратегії, динамізм, гнучкість, мобільність, послідовність, селективність, перспективність, прогностичність, історизм, аналітичність, самокритичність, логічність, здатність бачити проблему, виявляти протиріччя, уявлення, творча фантазія. Специфіка педагогічної творчості полягає в тому, що об'єктом і підсумком його є формування особистості. Особливість педагогічної творчості в сучасних умовах полягає і в тому, що, являючись активним процесом, вона в міру розвитку науки все більше стає керованою.
Слід зазначити, що кожен творчий педагог — це особистість, він вміло опирається на свій досвід, високу теоретичну підготовленість, майстерність експерименту, емоційність, художність викладання. В основі такої педагогічної діяльності лежить індивідуальність, яка дозволяє розкрити його обдарованість. При цьому інколи виникає протиріччя, пов'язане з необхідністю реалізації нормативного фактора в навчальному процесі. Діалектика єдності і протиріччя нормативу і творчості складна і оригінальна. Норматив узаконює, алгоритмізує, формалізує навчально-виховний процес, а творчість передбачає зміни, новаторство. При цьому, з одного боку будь-який стандарт заперечує творчість, але будь-яка творчість розробляє нове правило, стандарт для конкретної ситуації. Наприклад, діяльність студентського наукового товариства (СНТ) в навчальному закладі є осередком наукової творчості студентської молоді. Така діяльність, з одного боку, повинна мати організаційно-правові аспекти діяльності і мати відповідні документи-регламенти, а з іншого — грунтуватися виключно на творчому пошуку студентів без надання відповідних вказівок зверху. Педагогічна творчість реалізується через дидактичні засоби активізації пошуково-творчої діяльності, різноманітні методики розв'язування творчих задач, конструювання моделей взаємовідносин у дослідницькому колективі, розвиток творчих можливостей молоді в процесі індивідуальної та гуртової роботи. На сучасному етапі розвитку психолого-педагогічної науки можна виділити такі основні напрями вивчення творчості: застосування системного підходу; об'єднання когнітивних і особистісних (операційного і мотиваційного, інтелектуального і особистішого тощо) аспектів психології творчості; інтенсивний розвиток дослідження рефлексії; розуміння творчої діяльності як суб'єкт-суб'єктної взаємодії.
Оскільки творчість людини як діяльність і результат формується під впливом соціального середовища (студентський колектив, стосунки з викладачами, неформальні мікрогрупи), важливо зазначити, що на її розвиток впливає інший соціальний суб'єкт (суб'єкти). Насамперед— викладач. Для того щоб студент працював творчо, необхідно передусім творчо працювати викладачеві. Саме він повинен особистим прикладом спонукати студентів до творчої діяльності. Отже, вмілий педагог — це перш за все вмілий мотиватор. Він повинен створити таку педагогічну систему навчання, за якої бажання студентів працювати творчо будуть їхнім природним бажанням. Зазначимо, що творча педагогічна діяльність педагога завжди органічно пов'язана з вивченням, науковим аналізом і впровадженням педагогічного досвіду. Педагог, який працює, творчо спирається на досягнення педагогічної науки, сам збагачує педагогічну теорію, розкриває закономірності педагогічного процесу, визначає шляхи його удосконалення, прогнозує результати своєї діяльності, тобто його діяльність є дослідницькою. В. О. Сухомлинський наголошував, що робота вчителя— це творчість, а не буденне зштовхування в голови дітей знань. Покликання вчителя він бачив у тому, щоб дитина вчилася не заради оцінки, а пізнавала потяг до знань, до чогось нового, до творчості. Він підкреслював, що справжній учитель-майстер не може жити без творчості, повторюючи одне й те саме все своє життя. Тільки творчий педагог може розвинути творчі можливості, творчі здібності в дітей. Він закликав вчителів пам'ятати головне правило педагогічної діяльності — обдарованими і талановитим є всі без винятку діти. В основі педагогічної творчості лежить творчий стиль навчання. Його стержнем є стимулювання студентів до творчості в пізнавальній діяльності, а також створення педагогом відповідних умов до прояву їх ініціативи. При цьому викладач відбирає зміст навчального матеріалу відповідно критеріям проблемності. У процесі розкриття теми він прагне налагодити відносини діалогу зі студентами. В цих умовах процес навчання нагадує науковий процес відкриття нових знань, забезпечує високий рівень пізнавальної активності учнів і приводить у кінцевому рахунку до формування досвіду творчої діяльності особистості. Для творчого підходу у педагогічному процесі характерні такі звернення педагога: «доведіть», «виділіть головне», «зробіть обґрунтований висновок», «запропонуйте власний варіант» тощо. За таким стилем навчання діяльність студентів має пошуковий, проблемний, науковий характер.
Тактика творчого стиля навчання передбачає такі форми поведінки викладача по відношенню до студента: • вміння поставити навчально-пізнавальні проблеми, для того щоб викликати інтерес до міркувань, роздумів, порівнянь, аналізу; • стимулювання до пошуку нових знань і нестандартних способів вирішення проблем; • створення умов для підтримки самостійної, індивідуальної, пошукової діяльності. В. І. Андрєєв, розглядаючи поняття «педагогіка творчості», визначає окрему наукову галузь про педагогічну систему діалектично взаємообумовлених видів людської діяльності: педагогічного виховання та самовиховання особистості в різних видах творчої діяльності і спілкування з метою всебічного і гармонійного розвитку творчих здібностей як окремої особистості, так і творчих колективів. Важливо зазначити, що формування творчої особистості передбачає не тільки всебічний і гармонійний розвиток здібностей, які забезпечують успіх у творчій діяльності, а й розвиток мотивів і характерологічних якостей, які мають вирішальне значення для успішної творчої діяльності майбутнього фахівця на виробництві. Л. І. Тувинський дає визначення педагогічній творчості як пошуку педагогом нових способів розв'язання проблемних завдань, застосування нестандартних прийомів діяльності. Він розглядає педагогічну творчість як здатність педагога і учня передбачати, емоційно переживати та оптимально вирішувати проблемні ситуації.
3. С. Левчук вважає, що педагогічна творчість проявляється в діяльності, рефлексія якої зумовлює формування особистості учня як суб'єкта життєтворчості. На її думку, здатність до педагогічної творчості це інтегрована якість особистості, структурними компонентами якої є професійна спрямованість, професійне самоусвідомлення, професійне мислення, діагностична культура. Дослідниця наголошує, що педагогічну творчість завжди супроводжують самопізнання, саморозвиток та самовдосконалення, прагнення до постійного зростання. Педагогічна творчість — це такий варіант організації професійної діяльності вчителя, який на реально доступному рівні забезпечує: розв'язання навчально-виховних завдань, що стоять перед сучасною школою, безперервне зростання загальної і професійної культури педагога, його активної пошукової діяльності з підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Н. В. Кичук визначає педагогічну творчість як найважливіший критерій якісного становлення особистості вчителя сучасної школи, яка виявляється, насамперед, у соціальній потребі в творчій праці. Вона вважає, що педагогічна творчість має стати рисою кожного педагога, тобто набути масового характеру. Цікавим є підхід М. М. Поташника, який визначає педагогічну творчість у контексті оптимізації навчально-виховного процесу і вважає, що пошук оптимального педагогічного рішення в конкретній педагогічній ситуації завжди пов'язаний з творчістю. Вчений зазначає, що як оптимізація навчально-виховного процесу веде до творчості, так і творчість вчителя веде до оптимізації, бо педагогічна дальність пов'язана безпосередньо з результатами і приносить задоволення лише тоді, коли оригінальне педагогічне рішення призводить до результату, який є не типовим для даних умов. Крім того, слушним є висновок М. М. Поташника зроблений ним на підставі вивчення діяльності педагогів-новаторів: оптимального варіанту без особистісного, творчого підходу досягти неможливо [32]. Враховуючи системний підхід у виборі методів діяльності, Ю. К. Бабанський зазначає, що саме різноманіття умов і можливостей їх застосування по ходу уроку об'єктивно ставлять педагога перед необхідністю прийняти нестандартне рішення. С. О. Сисоєва зауважує, що творчі професійні якості вчителя, творчі можливості його особистості реалізуються і розвиваються в творчій взаємодії з учнями. При цьому рівень творчої педагогічної діяльності вчителя впливає на ефективність розвитку творчих можливостей учня [34, с. 15]. Творча діяльність неможлива без пізнавальної активності студентів. Як зазначає В. І. Лозова, активізація пізнавальної діяльності потребує застосування різних методів, засобів, форм навчання, які спонукають особистість до виявлення активності. Для цього потрібна така організація навчального процесу, за якої об'єкт пізнання був би включеним до сфери діяльності, і діалектична взаємодія між ними створювала б передумови виявлення активності особистості [14, с. 42]. Аналіз психолого-педагогічної літератури приводить до висновку, що поняття педагогічної творчості об'єднує в собі дві складові: творчу діяльність педагога і учня в їх взаємодії та взаємозв'язку, а також результати їх творчої діяльності, які ведуть до розвитку і саморозвитку особистості. Тобто творча діяльність педагога завжди зумовлена індивідуально-психологічними особливостями творчої навчальної діяльності учнів; у свою чергу, творча навчальна діяльність учнів зумовлена рівнем та характером творчої діяльності викладача. У творчій діяльності педагога максимально проявляється його індивідуальность. Разом з тим творчість кожного викладача розвивається в процесі колективної діяльності. Викладач проводить навчально-виховну роботу зі студентами у тісному контакті та єдності з усім педагогічним колективом навчально-виховного закладу. Тому результати творчої діяльності окремого педагога прямо чи побічно впливають на роботу усього педагогічного колективу. В той же час колективна творча діяльність викладацького складу зумовлює успіх роботи кожного окремого викладача. Таким чином, основними особливостями діяльності викладача є його цілісність, творчий характер, поєднання колективної діяльності і індивідуальної творчості педагогів. У цьому контексті важливою тезою є необхідність створення відповідного творчого середовища у навчально-виховному процесі, яке повинно включати різноманітні мотиваційні, організаційні, соціально-психологічні, технічні, технологічні та інші умови. Таке середовище науково-педагогічний працівник створює відповідно цілям навчально-творчої діяльності, які випливають із соціального запиту, — формування творчообдарованого фахівця. При цьому більшість часу він витрачає саме на підготовчий процес — створення умов, які в майбутньому оточать студента в процесі його навчально-творчої діяльності. За таких умов студент повинен мати можливість вільно і самостійно обирати напрям своєї пізнавальної діяльності: висувати наукові ідеї, з'ясовувати незрозуміле, поглиблювати процес пізнання; рецензувати творчі роботи, вносити корективи, давати поради; ділитися своїми знаннями з іншими, допомагати товаришам, коли вони відчувають ускладнення, пояснювати незрозуміле; створювати ситуації самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних і практичних дій; урізноманітнювати діяльність, включати до пізнання елементи праці, гри, художньої, громадської та інших видів діяльності; підтримувати колективну діяльність, на основі якої відбувається формування активної соціальної позиції тощо. Така модель творчого середовища повинна включати наступні елементи: 1) планування напрямів творчих процесів; 2) організація аудиторної, самостійної, індивідуальної на науково-дослідної роботи студентів; 3) створення умов щодо здійснення творчої діяльності (раціональний режим робочого часу студента, високий соціально-психологічний клімат у студентських групах, варіативність напрямів вирішення творчих завдань та методів досягнення результатів тощо); 4) мотиваційне забезпечення досягнення високих результатів у пізнавальній діяльності; 5) зворотний зв'язок навчально-творчого процесу з різноманітними формами моніторингу визначення рівня сформованості творчого досвіду студента. 7.3. Технологія управління навчально-творчою діяльністю студентів Сучасна дидактика вищої освіти повинна адекватно реагувати на соціальне замовлення, впроваджувати інноваційні моделі креативної підготовки менеджерів, впливаючи безпосередньо на результат — формування творчої особистості фахівця. У цьому контексті вирішальне значення має запровадження моделі управління навчально-творчою діяльністю студентів, яка поєднує в собі планування стратегії освітньої діяльності, організацію кредитно-модульної технології, мотивацію регулярної активної навчально-дослідної роботи студентів, впровадження дієвої системи зворотного зв'язку, моніторинг якості навчання тощо. Названі процеси гостро потребують удосконалення дидактичних основ підготовки менеджерів з урахуванням сучасних тенденцій та закономірностей розвитку педагогіки. Це потребує від університетської освіти досконалих механізмів швидкого урахування нових запитів на ринку праці, вміння гнучко змінювати освітні стандарти і норми, розробку нових засад і принципів професійної діяльності викладацьких кадрів, які мають розумітися на важливій ролі критичної переоцінки суспільного досвіду та організації навчання за новими стандартами з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем сертифікації. Центром дидактики менеджмент-освіти (м. Харків, ХНАУ ім. В. В. Докучаєва) розроблено і впроваджено в навчальний про ес модульно-рейтингову технологію управління навчально-творчою діяльністю. В її основу покладено управлінську концепцію «менеджмент-освіта», яка пропонує організувати навчально-творчу діяльність студентів у відповідності з основними функціями менеджменту: 1) планування; 2) організація; 3) мотивація; 4) контроль. Високий рівень управління навчально-творчої діяльності здійснюється завдяки модульно-рейтинговим програмам, у яких представлено систему дидактичного забезпечення навчального процесу в різноманітних індивідуальних формах навчально-творчої діяльності. Педагогічний вплив забезпечується процесом управління (викладачем та модульною програмою) і самоуправління (студентами). Модульний підхід дав змогу повністю реалізувати психолого-педагогічні складові циклу засвоєння знань: вивчення стану засвоєння студентами опорних сигналів, сприймання, осмислення і усвідомлення нових знань; формування відповідних навичок і вмінь; узагальнення і систематизація навчального матеріалу. Для реалізації ефективної діяльності системи управління НТД потрібно забезпечити високий рівень децентралізації управлінського впливу, створити таку структуру дидактичного процесу, за якої студенти матимуть можливість індивідуально виконувати завдання фахової підготовки на основі програм самостійного вивчення змістовних модулів. При цьому міра самоуправління навчальної діяльності студентів тісно пов'язана з повнотою представлення викладачем даних про структуру і засоби навчальної діяльності. Вирішення цих завдань покладено на модульно-рейтингову програму, яка є оболонкою дидактичних підходів щодо організації навчально-творчої діяльності студентів. Організаційні компоненти реалізації технології управління навчально-творчою діяльністю представлено наступним алгоритмом: 1) визначення (уточнення) цілей освітньої програми підготовки кадрів; 2) розроблення модульно-рейтингових програм з визначенням обсягів підготовки фахівців; 3) розроблення дидактичних методів, форм, засобів та прийомів навчання; 4) створенням системи мотиваційного забезпечення навчально-творчої діяльності студентів; 4) організація роботи викладача з підготовки організаційно-методичного забезпечення навчального процесу; 5) організація пізнавально-творчої, індивідуально-самостійної діяльності студентів під час вивчення модулів; 6) організація системи зворотного зв'язку; 7) моніторинг якості підготовки кадрів відповідно цільової функції. Важливою складовою цієї методики є дотримання принципу оптимізації застосування форм і методів навчання, які покликані забезпечувати високу зацікавленість і активність студентів у процесі формування професійних якостей аграрних менеджерів. При виборі методів контролю, виходячи з цілей навчання і забезпечення поетапного сходження студентів за рівнями творчого досвіду, досягається реалізація системи методів (інформаційних, операційних, пошукових, самостійного навчання). Одним з основних методів активізації творчої діяльності в навчальному процесі є ігровий метод з використанням дидактичних і ділових ігор, рольового моделювання виробничих ситуацій; складання та рішення тематичних кросвордів; проведення семінарів в активній формі; дебатних турнірів тощо. У процесі ігрового методу слухачі відпрацьовують навички колективної взаємодії, вміння приймати рішення за певними обмеженнями (часу, інформації тощо), досвід творчої діяльності. Результати педагогічних експериментів свідчать, що при використанні ігрового методу в поєднанні з модульно-рейтинговою технологією майже на 25 % збільшується кількість студентів, які працюють на рівні творчого досвіду. Оскільки творчість як продуктивна діяльність людини базується на сукупності вмінь: інтелектуально-логічних, інтелектуально-евристичних, методологічних, світоглядних, комунікативних, аутодидактичних (здатності до самоуправління) та інших, можна зробити висновок, що цільова функція творчості представлена двома компонентами: процесом організації НТД та результатом сформованості творчого досвіду (рис. 12). Рис. 12. Двовимірна функціональна структура творчості Визначимо зміст цих складових. По-перше, навчально-творча діяльність студентів як процес оволодіння змістом дисципліни визначається коефіцієнтом творчої активності (КТА), який розраховується кількістю та змістом актів позитивної активності студента за результатами поточного контролю (участь у наукових конференціях і семінарах, підготовка, підготовка рефератів, складання кросвордів, виконання індивідуальних творчих проектів, надання обгрунтованих пропозицій з вивчення виробничих проблем тощо) як відношення кількості його індивідуальних актів творчої активності до найвищого рівня творчих дій в академічній групі. По-друге, творчість як результат сформованості творчого досвіду визначається можливістю студента вирішувати творчі завдання на основі впровадження нових ідей, розробки алгоритмів, методик, запровадження нових способів виконання рішень тощо. Оцінка рівня сформованості творчого досвіду проводиться викладачем комплексним тестуванням у системі поточного, проміжного та підсумкового контролю і визначається загальним показником творчої діяльності (ЗПТД). При цьому викладач оцінює на якому з п'яти рівнів сформованості творчого досвіду знаходиться студент (0 — розуміння, 1 — впізнавання, 2 — відтворення, 3 — застосування, 4 — творчість). Оцінка здійснюється від 0 до 4 балів, які визначають граничні межі ЗПТД: ЗПТД =ТД (0...4)/ 4 (7.1) де ТД (о...4) — відповідний рівень сформованості творчого досвіду студентів; 4 — максимально можливий (творчий) рівень діяльності студентів. Для визначення ефективності методичної розробки на рівні сформованості творчого досвіду можна використовувати формулу Е (ТД)= ((ЗПТД н – ЗПТДт) / ЗПТДт)*100% де ЗПТДН— рівень сформованості творчого досвіду студентів академічної групи після навчання за новою методикою; ЗПТДТ — рівень сформованості творчого досвіду студентів після навчання за традиційною методикою. Авторську методику підготовки професійних менеджерів у системі управління навчально-творчою діяльністю прослідкуємо на прикладі вивчення студентами дисциплін економіко-управлінського циклу у ВНЗ аграрного профілю (за підсумками педагогічних експериментів, проведених науковим центром дидактики менеджмент-освіти у 1994—2006 рр.)- На рис. 13 наведено гістограму розподілу студентів за рівнями сформованості їх творчого досвіду за В. П. Бєспальком. Гістограма побудована за нормальним законом. При цьому частка студентів експериментальних груп, які досягли найвищого творчого рівня професійної підготовки становила 18,5 %. Рівні дієвої діяльності (відтворення, застосування, творчість) студентів експериментальних груп склали в підсумку 79,3 % проти 66,2 % у студентів контрольних груп. Рис. 1З. Гістограма розподілу рівнів сформованості творчого досвіду студентів при вивченні дисциплін економіко-управлінського циклу Якщо проаналізувати вплив творчої активності студентів на рівень сформованості їх творчого досвіду, можна стверджувати про тісний кореляційний зв'язок між цими факторами (рис. 14). При цьому творча активність студентів є результатом моделювання викладачем відповідного творчого освітнього середовища, а рівень сформованості творчого досвіду — відповідно результатом навчально-творчої діяльності. Звідси можна зробити висновок про необхідність розширення педагогічної творчості двох суб'єктів педагогічного процесу — викладача і студента.
Рис. 14. Залежність рівня сформованості творчого досвіду від творчої активності студентів при вивченні дисциплін економіко-управлінського циклу За підсумками складання іспиту у формі творчих завдань різних рівнів складності студенти експериментальних груп виконували майже на третину більше від творчих вправ. При цьому студенти експериментальних груп у подальшому мали більш високу професійну підготовку до творчої діяльності н? виробництві (за виробничими відгуками керівників підприємств, у яких студенти проходили виробничу практику). Вони як фахівці виробництва на 22—26 % продемонстрували кращі здібності вирішувати виробничі проблеми, узагальнювати факти, давати порівняльну характеристику управлінським процесам, робити науково обгрунтовані висновки тощо. При цьому термін процесу професійної адаптації студентів з експериментальних груп скорочувався удвічі. Результати педагогічних експериментів, проведених науковим центром дидактики менеджмент-освіти засвідчили про підвищення ефективності процесу підготовки фахівців за такими критеріями: пізнавальна творча активність — на 25 %; рівень сформованості творчого досвіду— на 20%; успішність— на 10%; повнота розкриття програмного матеріалу — на 22 %; науковий рівень одержаних знань — на 18 %; системність мислення— на 13 %; міцність знань, умінь та навичок — на 15 %; здатність працювати на рівні творчого досвіду — на 20 %; продуктивність навчання— на 30 %. З наведених даних можна зробити висновок: педагогічна технологія модульно-рейтингового навчання із системою дидактичних засобів управління навчально-творчою діяльністю дозволяє студентам більш активно і самостійно оволодівати знаннями і уміннями, стимулює пізнавальну діяльність, створює об'єктивні умови для розкриття творчих компонентів діяльності особистості. 7.4. Дидактичні ігри в системі управління навчально-творчою діяльністю студентів Навчальний процес повинен враховувати тенденції соціально-економічного розвитку суспільства, особливості психології молоді, а методи та форми навчання реалізовувати на практиці: принципи ініціативи, індивідуалізації, самостійності, змагання, творчого підходу до одержання знань. Студент повинен без примушування прагнути до систематичної, плідної та ретельної навчально-творчої діяльності. Дослідним шляхом встановлено, що змагання в більшості випадків дає значно більший ефект у підвищенні активності студентів, ніж їх зовнішня мотивація. Тому для реалізації цих вимог значне місце в педагогічній діяльності викладача повинні займати дидактичні ігрові методи навчання. Ігровий метод характеризується трьома основними ознаками: 1) визначає мету, спрямовану на зміст освіти, що підлягає засвоєнню; 2) передбачає вид навчально-пізнавальної діяльності; 3) визначає характер взаємодії викладача і студентів. Якщо проаналізувати з позиції сучасної науки діяльність людини, то виявиться, що гра в ній займає провідне місце і є однією з потреб людини. На біогенному рівні — це потреба в активності руху, на психофізіологічному — потреба в емоційній насиченості, на творчому — потреба подолання, виявлення волі. Навчальний процес, побудований на основі ігрових дидактичних форм, допомагає значно активізувати пізнавальну діяльність студентів, реалізувати творчі компоненти розвитку особистості. А. С. Макаренко зазначав, що у грі особистість активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини. За цих умов вона виконує у грі різні ролі: організатора, виконавця, творця, знаходить умови для виявлення своїх здібностей та життєвої активності. Порівняно з іншими формами навчання, ігрові методи мають такі позитивні аспекти: висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь: формується вміння співпрацювати; формуються мотиви навчання; розвиваються гуманні стосунки між студентами; розвивається навчально-творча діяльність (планування, рефлексія, контроль, самоконтроль). У дидактичній грі навчальні завдання виступають опосередковано, що забезпечує їх ефективність. К. Д. Ушинський писав, що у грі формуються всі сторони душі людської, її розум, її серце і воля. Дидактична гра — це спосіб взаємодії педагога й студентів, зумовлений ігровою ситуацією, що веде до реалізації дидактичних завдань і цілей навчання. Мета дидактичних ігор — активізувати процес пізнання студентської аудиторії, заглибитися в зміст дисципліни, що вивчається; розвинути навички колективної взаємодії, набути досвід творчої діяльності, а також визначити рівень підготовки майбутніх керівників і фахівців до професійної управлінської діяльності. Структура розгорнутої ігрової діяльності включає такі компоненти: спонукальний (потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажання брати участь у грі); орієнтувальний (вибір засобів і способів ігрової діяльності); виконавчий (дії, операції, які надають можливості реалізувати ігрову дидактичну мету); контрольно-оцінний (коригування та стимулювання активності в ігровій діяльності). Для дидактичних ігор характерні такі особливості: • наявність ігрових моделей об'єкта, процесу або діяльності; • активізація мислення і поведінки студентів; • високий рівень залучення студентів до навчального процесу; • самостійність у прийнятті рішення; • формування великої кількості горизонтальних зв'язків між студентами, тісна взаємодія із викладачами; • посилення емоційності, творчий характер заняття; • бажання набути вмінь, навичок за відносно короткий термін. У Харківському НАУ ім. В. В. Докучаєва кафедрою менеджменту організацій з 1998 р. реалізовано ідею використання всесвітньо відомих інтелектуальних ігор («Конкурс КВК», «Брейн-ринг», «Що? Де? Коли?» та ін.) у навчальному процесі як окремий елемент навчально-творчої діяльності студентів при проведенні поточного, проміжного або підсумкового контролю знань з вивчення дисциплін управлінського циклу. Дидактичні ігри проектуються з урахуванням соціально-психологічних умов педагогічного процесу і дидактичних принципів. Моделювання дидактичної гри у відповідності з її призначенням заключається в розробці алгоритму, правил, методичного та організаційно-технічного забезпечення. Ця робота здійснюється шляхом поєднання поетапної системи контролю і модульно-рейтингової технології навчання, що забезпечує не тільки спрямування студентів на фахову і професійну підготовку, але й розвиток їх творчих здібностей і формування навичок науково-дослідної діяльності. Аналіз досвіду практичного втілення цієї концептуальної ідеї в навчальний процес свідчить, що найбільш дієвою та ефективною є та система, яка сприяє максимальному прояву здібностей студента, його самореалізації, коли на основі фахових знань формуються професійні вміння і навички творчої науково-дослідної діяльності. Розглянемо приклади організації проведення дидактичних ігор, які апробовані центром дидактики менеджмент-освіти в навчальному процесі вищого навчального закладу. «Конкурс КВК» — це дидактична гра, яка є елементом навчально-творчої і науково-дослідної діяльності студентів, вагомою формою їх мотивації до активізації процесу пізнання і набуття навичок наукового проектування виробничих ситуацій при проведенні проміжного або підсумкового контролю. Форма проведення: змагання між студентами за всесвітньо відомою ігровою формулою «КВК» щодо визначення рівня сформованих знань, умінь та навичок з вирішення виробничих проблем у певній галузі. Загальні критерії оцінювання: високий рівень теоретичних знань та вмінь щодо вирішення практичних завдань; реалізація творчих компонентів діяльності; наявність елементів гумору та кмітливості, гарне художнє оформлення. Для участі в конкурсі кожна академічна група потоку формує команду на чолі з капітаном. Для проведення конкурсу створюється журі в складі викладачів відповідної кафедри. До складу журі доцільно запрошувати представників виробництва, аспірантів, студентів старших курсів. Після ознайомлення зі сценарієм, кожна команда виробляє технологію підготовки до конкурсу. Перелік етапів конкурсу і критеріїв їх оцінки наведено нижче. По завершенню кожного етапу КВК журі оцінюють виступи команд балами рейтингу (за 5-бальною шкалою). Результати оцінки заносяться у відомість. Після завершення всіх етапів конкурсу журі підводить загальні результати. Студенти, які продемонстрували високі теоретичні знання і вміння творчо вирішувати завдання, заохочуються грамотами, нагороджуються цінними подарунками. Тематичний конкурс проводиться за 2—3 тижні до початку екзаменаційної сесії. КВК проходить у лекційній аудиторії (актовій залі), де крім студентів, що вивчають дану дисципліну, доцільна присутність студентів інших курсів, викладачів. Загальний регламент конкурсу — 2—2,5 год.
За набутим автором досвідом, конкурс «КВК» з певної дисципліни доцільно структурувати на 4—5 етапів, які змістовно відображали б тематичні модулі навчального курсу. Як приклад, у табл. 27 наведено структуру конкурсу «КВК» на знання основ управління виробництвом, який автором впроваджено у навчальний процес підготовки аграрних менеджерів у якості нетрадиційної ігрової форми підсумкового контролю знань. Таблиця 27 ПРИКЛАД СТРУКТУРНОЇ МОДЕЛІ ТЕМАТИЧНОГО КОНКУРСУ КВК «На знання основ управління виробництвом»
«Брейн-ринг» — дидактична гра-конкурс у формі інтелектуального змагання між командами студентів академічної групи відносно першочерговості та правильності надання відповіді з навчальних, наукових і виробничих проблем аграрного менеджменту. Дидактична гра «Брейн-ринг» є формою заохочення студентів до активізації навчально-творчої діяльності при проведенні проміжного або підсумкового контролю знань за тематикою навчальних модулів. Цю форму проведення проміжного контролю доцільно використовувати в системі модульного навчання з попереднім визначенням мотиваційних умов за модульно-рейтинговою програмою. При проведенні дидактичної гри «Брейн-ринг», крім вирішення питань дидактичного характеру, великого значення набуває реалізація виховних і творчих компонентів діяльності студентів у процесі одержання знань. Ці аспекти, на думку автора, зумовлюють високу ефективність застосування цієї форми при підготовці управлінських кадрів вищої кваліфікації. Методичні рекомендації щодо організації проведення дидактичної гри «Брейн-ринг» «Брейн-ринг» рекомендується проводити після вивчення студентами декількох тем дисципліни (переважно в середині курсу), а за часом — у другій половині дня (переважно на останній парі). Тривалість гри — дві академічні години (1 пара). Структура витрат часу на окремі елементи: вступне слово викладача — до 5 хв.; виступ ведучого «Брейн-рингу» з представленням команд та жеребкуванням черговості їх виступів — до 5 хв.; ігровий час (три тури по 15 хв.) — 45 хв.; творчі тайм-аути для кожної з команд по 5 хв. — до 20 хв.; нагородження призерів та підведення підсумків — до 15 хв. Для проведення «Брейн-рингу» необхідно підібрати приміщення, в якому можна створити відповідні умови. По центру кімнати повинні стояти два столи, за якими можуть одночасно працювати від 5 до 8 студентів. Аудиторія повинна мати дошку, на якій будуть висвітлюватися поточні результати змагання у формі табло та інші дидактичні і технічні засоби навчання. Відповідно з цим навчальна аудиторія повинна мати загальну площу не менше 40 кв. м і має бути розрахована на 30—60 чол. Студенти академічної групи поділяються на три команди, кожна з яких обирає свого капітана. «Брейн-рингом» керує журі (голова — ведучий курсу, члени — викладачі та студенти). Загальні правила дидактичної гри 1. «Брейн-ринг» проходить у формі змагання команд щодо першочерговості та правильності відповідей на запитання ведучого. 2. Перед грою проходить жеребкування черговості виступу команд у формі розіграшу карток з порядковими номерами виступів. 3. Гра складається з трьох турів, у яких будь-яка команда обов'язково зустрічається по одному разу з кожним суперником. 4. Кожен ігровий тур забезпечується індивідуальною карткою проблемних питань. Кожна картка має 10 питань, які сформовані за тематикою дисципліни і потребують застосування творчих компонентів у відповіді. 5. На обговорення питань ведучого командам відводиться 30 с. 6. Команда, яка першою відповіла на питання, повинна натиснути на кнопку електронного пристрою і представити відповідь. Якщо команда дає неправильну відповідь, то команда-суперниця має 15 с для відповіді на це ж запитання. 7. За правильну відповідь на запитання команда одержує 2 бали рейтингу. Якщо відповідь неправильна — 0 балів. Результати бальної оцінки заносяться секретарем у відомість та відображуються на табло. 8. Якщо обидві команди не відповіли на питання, то наступне питання оцінюється на 1 бал вище. 9. Команда, яка в ігровому турі набрала найбільшу кількість балів рейтингу, вважається переможницею туру. Місце команди, яка зазнала поразки, займає наступна за жеребкуванням. Можливі варіанти Варіант А 10. Якщо одна й та сама команда перемогла в першому і другому турах, вона автоматично займає перше місце і вважається переможницею «Брейн-рингу». Команди, що їй програли, розігрують між собою друге та третє місця в останньому третьому турі. Варіант Б 11. Якщо кожна команда виграла по одному разу, журі ранжує команди за кількістю набраних балів (якщо команди набрали однакову кількість балів — за результатами їх виступів у творчих тайм-аутах). Якщо за цими показниками журі не може надати перевагу жодній з команд, їх рейтингові місця розігруються методом додаткових питань до першої правильної відповіді. 12. Після закінчення кожного туру ведучий оголошує творчий тайм-аут, у якому учасникам і глядачам з числа студентів надається можливість заробити додаткові бали рейтингу. Оцінювання та мотивація навчально-творчої діяльності студентів За результатами виступів команди нагороджуються балами рейтингу у відповідності з тією кількістю, яку вони отримали в трьох ігрових турах. Додатково студенти можуть одержати до 5 балів рейтингу в тайм-аутах, виконуючи різноманітні види навчально-творчої діяльності (виступ з пропозицією, вірш, сценічна постановка тощо) за тематикою відповідної дисципліни. Отримані студентами бали сумуються з їх загальним рейтингом. «Що? Де? Коли?» — дидактична гра, яка проходить між окремими командами студентів академічної групи, в якій заочно беруть участь усі студенти потоку з метою досягнення дидактичних цілей проміжного контролю, удосконалення і відпрацювання навичок творчого пошуку обґрунтованих управлінських рішень. Дидактична гра «Що? Де? Коли?» («ЩДК») є нетрадиційною ігровою формою поточного або проміжного контролю знань студентів з вивчення дисципліни. ЩДК проводиться в академічній групі після вивчення окремих модульних блоків. Загальні правила дидактичної гри «ЩДК» 1. Дидактична гра «Що? Де? Коли?» проводиться в академічній групі після вивчення окремих модульних блоків. 2. Регламент проведення гри — дві академічні години (1 пара). 3. Кожна академічна група самостійно формує 3 команди (кількістю 4—8 осіб) разом з капітаном. 4. «ЩДК» складається з трьох ігрових турів, у яких команди по черзі грають з окремими студентами потоку. 5. Гра проходить у формі «запитання— відповідь» до шести правильних відповідей. 6. Кожне запитання має свою бальну оцінку від 1 до 5 балів рейтингу залежно від складності. 7. Час на відповідь на одне запитання — 60 с. 8. Попередньо студенти подають свої запитання ведучому курсу, який оцінює їх змістовність у балах рейтингу і формує банк запитань. 9. Структура питань складається з трьох рівнів складності: 1-й рівень — легкий; 2-й — середній; 3-й — складний. Відповідно до кожного рівня, правильні відповіді оцінюються від 1 до 5 балів рейтингу. Додатково є запитання у формі «бліц» (3 легких запитання з регламентацією часу на відповідь — 20 с), а також запитання від ведучого курсу. 10. Для організації «ЩДК» необхідно виготовити спеціальний пристрій — електронну рулетку, на якій кольором помічені сектори складності запитань (червоний — складні питання, синій — питання середньої складності, жовтий — легкі). 11. Кожній команді надається одна творча пауза, під час якої її гравці представляють у творчій формі свій управлінський імідж в художній, публіцистичній або сценічній формі (виступ з пропозицією, пісенний ремікс, сценічна постановка, шарж тощо) за тематикою відповідної дисципліни. За це команда нагороджується додатковою кількістю балів рейтингу (до 5 балів). Оцінювання та мотивація навчально-творчої діяльності студентів 1. Правильна колективна відповідь на запитання дає можливість кожному члену команди додати до свого загального рейтингу певну кількість балів (у відповідності з рівнем складності). 2. Відповідь вважається правильною, якщо розкривається сутність питання з достатнім ступенем конкретизації (визначається автором запитання або ведучим). 3. Якщо команда дала неправильну відповідь, то відповідна кількість балів рейтингу переходить до автора запитання. 4. За результатами виступів, команди нагороджуються балами рейтингу у відповідності з тією кількістю балів, яку вони отримали під час відповідей. 5. Переможцем дидактичної гри вважається команда, яка отримала найбільше балів рейтингу. 6. Студенти потоку, на запитання яких не були знайдені правильні відповіді, одержують бали рейтингу у відповідності із визначеним попередньо рівнем складності запитань (від 1 до 5 балів). Нижче наведена відомість результатів дидактичної гри «ЩДК». «Досягни вершини» — дидактична гра, яка проходить між студентами академічної групи, в якій обираються краще підготовлені фахівці через систему запитань рівневої складності із заохоченням переможців балами рейтингу з метою активізації пізнавально-творчої активності студентів і закріплення навчального матеріалу. Дидактичні ігри, які були розглянуті раніше, не досить чітко дають змогу виявити рівень знань окремого студента, що зменшує їх загальну ефективність. Дидактична гра «Досягни вершини» («ДВ») допомагає вирішити це питання. В її основі лежать правила популярної нині інтелектуальної телевізійної гри «Перший мільйон», але загальні вимоги змінені згідно з особливостями навчального процесу і мотивами діяльності студентів. Загальні правила гри Дидактична гра «Досягни вершини» проводиться в академічній групі після вивчення окремих модульних блоків. Регламент проведення — дві академічні години (1 пара). За критерій першочерговості виступу студентів у грі «ДВ» береться їх рейтинг. Тобто студент, який на дату проведення гри має найвищий бал рейтингу, має можливість першим взяти участь у змаганні. У разі його відмови право грати першим передається іншому студенту згідно загального рейтингу. Ця гра сприяє зацікавленості студентів як у її результатах, так і в підвищенні загального рейтингу, оскільки це дає змогу взяти участь у грі першим. Процедура гри передбачає відповіді студентів на закриті (тестові) запитання викладача. Кожне запитання оцінено балами відповідно до рівнів складності. Викладач ставить запитання і називає чотири варіанти відповіді. Гравець вибирає один варіант відповіді. Якщо вона правильна, то він отримує певну кількість балів і переходить на вищий рівень. Якщо відповідь неправильна, то студент вибуває з гри. При цьому студент має право на три підказки: 1) «50/50» (ведучий надає можливість відповісти на запитання з двох можливих варіантів); 2) «допомога групи» — всі студенти радяться між собою і надають варіант правильної відповіді (підказку). Якщо вона виявиться правильною, студенти отримують 2 бали рейтингу; 3) «підказка друга» — студент має право звернутися за допомогою до одного з присутніх. За правильну відповідь його товариш отримує 5 балів рейтингу. Сума балів, яку може набрати студент у процесі гри визначена рівневою шкалою оцінювання (табл. 28). Модель гри головним чином визначається спроможністю викладача створити таке мотиваційне середовище в академічній групі, в якому студенти мали б можливість реалізувати свої потреби. Важливою умовою «ДВ» є наявність запитань рівневої складності. Викладач повинен підібрати запитання за змістом навчального модуля і структурувати їх за рівнями складності, які в свою чергу матимуть відповідну бальну оцінку. Таблиця 28 ПРИКЛАД РІВНЕВОЇ СТРУКТУРИ ШКАЛИ ОЦІНЮВАННЯ ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ «Досягни вершини»
Примітка. Жирним шрифтом позначено фіксовані («неопалювані») рівні. Наприклад, за першим репродуктивним рівнем (1—5 балів за відповідь) запитання необхідно поставити таким чином, щоб можна було визначити рівень впізнавання студентом основного навчального матеріалу. За другим репродуктивним рівнем (10— 40 балів) запитання необхідно поставити так, щоб можна було визначити рівень розуміння студентом принципових положень змісту навчального матеріалу. На третьому— дійовому рівні (50—80 балів) запитання необхідно поставити таким чином, щоб можна було визначити можливість студентів вирішувати практичні питання його професійної підготовки. Найвищий рівень — творчий (90—200 балів). Тут запитання необхідно поставити таким чином, щоб можна було визначити спроможність студента вирішувати складні завдання виробничого змісту в умовах невизначеності і ризику. Найоптимальнішим терміном проведення гри є проміжок часу після вивчення основних змістовних модулів курсу, коли вже сформувався стійкий рейтинг студентів і накопичилося достатньо знань. Даний проект дає змогу виявити рівень знань окремого студента; зацікавити студентів у підвищенні загального рейтингу; отримати додаткову кількість балів як студенту-гравцю, так і іншим учасникам гри; активізувати розвиток пізнавальної активності до предмета.
Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 127; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |