Розвиток дизайну в останні десятиліття XX ст.

СУЧАСНИЙ ДИЗАЙН

Контрольні питання до розділу 2

1. Назвіть основні події з історичного досвіду Англії, які давали імпульси для розвитку дизай­ну як професії.

2. Завдяки пошукам нового стилю на зламі XIX—XX ст. у європейських країнах предметну творчість, виготовлення ужиткових речей було піднято до рівня великого мистецтва. Це вплину­ло певним чином на формування дизайнерської професії. Прокоментуйте таке твердження.

3. Розкажіть про зміст діяльності німецьких Веркбунду і Баугаузу. В чому саме полягає вплив цих організацій на розвиток дизайнерської про­фесії?

4. Поясніть, чому проблеми дизайну XX ст. значною мірою сягають своїм корінням в есте­тичне поле такої країни як Франція?

5. Що дали світові Сполучені Штати Америки у галузі формування дизайнерської професії? Назвіть основні моменти.

6. У чому полягали особливості сприйняття дизайнерської професії Україною?

Успіх американських дизайнерів 30-х років «задавав тон» на подальші два десятиліття. Цей

поштовх з Америки був відчутнішим у промис­ловій реальності 50-х років, ніж імпульси, які пішли свого часу від педагогів Баугаузу.

Дизайнери почали закріплюватися у промис­ловості як постійні працівники. Складалися певні організаційні форми їх функціонування. До основних належали: незалежні дизайнерські студії, які жили з того, що виконували замовлен­ня промислових підприємств; дизайнерські служ­би, що входили складовою частиною до структу­ри промислових організацій.

У 50-ті роки промисловий дизайн стає пре­стижнішим. Значний пропагандистський ефект дала робота промислових виставок. Відчуваються позитивні наслідки діяльності нових дизайнерсь­ких об'єднань, що виникли після другої світової війни, з'являється перша дизайнерська літера­тура.

Промисловцям було зрозуміло, що дизайн є потужним засобом боротьби з конкурентами. Споживачі все більш переймалися повагою до ди­зайну. Репутація його зростала. Твори провідних дизайнерів мали стабільний успіх на ринку.

Подальший розвиток дизайну набув нових рис у 60-х роках. Якщо у 50-ті дизайн займався більш дорогими типами промислової продукції, яку купувала незначна частина населення, то у 60-ті роки ситуація дещо змінилася. По-перше, суспільство ставало багатшим в економічному плані, а по-друге, у культурі з'явилася така течія, як Поп Арт ("популярне мистецтво"). Поп залу­чив до дизайнерських проблем інтелектуалів, які навмисне висловлювали своє захоплення проява­ми масової культури. Така орієнтація на «масову культуру» створювала сприятливі умови для роз­ширення сфер дії дизайну. Він ставав дедалі демократичнішим.

У цілому ж у повоєнні десятиліття пожвавив­ся модерністський рух, що було певною реакцією на колишнє його переслідування. Це пожвавлен­ня виявилося в організації численних виставок «сучасного мистецтва», переорієнтації багатьох мистецьких навчальних закладів.

У школах мистецтв усе більше почали схиля­тися до тих, хто мав історичний зв'язок з Баугаузом, — до людей, які працювали чи навчалися там, або до їх послідовників. Майже у всіх шко­лах мистецтв і дизайну Баугаузівський підготов­чий курс у роботі з формою та кольором став стандартом.

Крім того, Баугауз мав прямих послідовників. Головними з них були Новий Баугауз, що згодом влився до Ілінойського технологічного інституту (США), та Вища школа формоутворення в Ульмі (Німеччина). Директором останньої був Макс Білл, який раніше мав відношення до Баугаузу.

Одначе важко було застосувати старі принци­пи Баугауза до нового часу. Доказом цього може бути суперечка, яка відбулася між Максом Біллом і його заступником Томасом Мальдонадо.

Точка зору Мальдонадо - полягала у тому, що недостатньо обмежуватися пошуками нових форм, як це робили у Баугаузі. Дизайнери повинні дія­ти гнучко, аби прагнути пристосуватись до складніших вимог, що пов'язані з повоєнною технологією й промисловістю. Мальдонадо пе­реміг, а Білл поступився місцем.

Загалом розуміння «гарного дизайну» пов'я­зувалося із підкресленою функціональністю предметів. У своїй сутності це було прямим про­довженням ідей ранніх функціоналістів у новий час. Звертання до аскетичних, простих форм виз­началося деякою мірою ще й повоєнними нестатками, адже тоді у країнах Європи відчувалося економічне спустошення війною.

Потім разом з динамічною ходою економіки розвинених країн у 70—90-ті роки дизайн став різноманітнішим. Зростало розмаїття його стильо­вих проявів і взагалі форм існування як професії. Водночас із цим поглиблювалася диференціація дизайнерських спеціалізацій. Людина, котра проектує автомобіль, потребує спеціальних знань й навичок, що відрізняються від знань і на­вичок того, хто має справу із продукцією мебле­вої фабрики, та обидва вони є інші ніж люди, спеціалізація яких стосується одягу. Однак усі вони називаються дизайнерами. Нині дизайн є проектною діяльністю широкого діапазону.

Дата добавления: 2017-02-01