Соціально-технічні норми – правила необхідного, доцільного поводження людей з предметами природи знаряддями праці та іншими технічними засобами.

Юридичні норми – загальнообов’язкові, формально-визначені правила поведінки, які встановлюються і охороняються державою.

Норми моралі – норми, принципи, правила поведінки, які склалися у суспільстві на підставі існуючих уявлень людей про добро, зло, обов¢язок, справедливість, честь тощо та забезпечуються силою внутрішнього переконання і засобами громадського впливу.

Норми звичаїв – правила поведінки загального характеру, що склалися історично в суспільстві в результаті їх тривалого багаторазового використання в аналогічних ситуаціях, які ввійшли у свідомість, звичку дій людини, стали внутрішньою потребою їх психічної діяльності.

Норми громадських організацій (корпоративні норми) – норми, які встановлюються та охороняються громадськими організаціями.

Релігійні норми – норми, які регулюють поведінку і специфічні культові дії, які засновані на вірі в існуванні Бога.

Російський вчений Хропанюк В. Н. також рахує, що до соціальних норм можна віднести:

Норми традицій – найбільш узагальнені і стабільні правила поведінки, які виникають у зв’язку з підтриманням вивірених часом прогресивних устоїв певної сфери життєдіяльності людини (наприклад, сімейні, професійні, військові, національні та інші традиції).

Норми ритуалів – така різновидність соціальних норм, яка визначає правила поведінки людей при здійснені обрядів і охороняється засобами морального впливу. Ритуальні норми широко використовуються при проведенні національних свят, офіційних зустрічах державних діячів.

Соціальні норми здійснюють нормативне регулювання поведінки суб’єктів шляхом встановлення діянь дозволених чи не дозволених, здійснюють визначення умов, за яких передбачуване діяння дозволяється або забороняється, визначаються суб’єкти, на яких за певних умов поширюється правило поведінки, що встановлено тією чи іншою нормою.

Призначення соціальних норм полягає в упорядкуванні поведінки суб’єктів, що забезпечує системність і певне передбачення розвитку суспільних відносин. На основі цього учасники цих відносин можуть прогнозувати свою поведінку та поведінку інших суб’єктів у ситуаціях, передбачених конкретними соціальними нормами. Соціальні норми регулюють поведінку, що має соціальний характер, пов’язану із взаємовідносинами між людьми, їх об¢єднаннями, суспільними групами.

Соціальні норми формуються і утверджуються різними шляхами, але загальним є те, що вони відображають досвід різних варіантів поведінки суб’єктів у тих чи інших ситуаціях. При цьому в соціальній нормі закріплюється той варіант поведінки, що гарантує найкращий результат або завдає найменшої шкоди. Отже, соціальна норма, що регулює поведінку людей у суспільстві, - це своєрідний результат пізнання і переробки у свідомості людей відповідного досвіду поведінки, через який визначається той її варіант, що найшвидше веде до бажаних успіхів.

Розглянемо головні ознаки тих соціальних норм, які найбільше впливають на регулювання суспільних відносин у сучасних умовах.

Норми моралі регулюють поведінку людей шляхом її оцінки відповідно до категорій добра і зла. Моральним є те, що приносить людям добро. І навпаки – дії, що тягнуть за собою зло, оцінюються як аморальні. “Золотим правилом” моралі, яке відомо із стародавніх часів є наступне: “(не) поступай до відношенню до інших так, як ти (не) хотів би щоб вони поступали по відношенню до тебе. Як одна з форм суспільної свідомості і система правил поведінки моральні настанови можуть бути класово обумовленими. Саме тому одне і те саме явище з погляду різних класів або суспільних груп може мати різну моральну оцінку. Наприклад, таке явище, як безробіття, з позиції підприємця – моральне явище, що приносить йому добро. Адже воно забезпечує ринок надлишками робочої сили, дає можливість зменшувати розміри оплати праці робітників і тим самим збільшувати свої прибутки. У той же час з погляду робітників безробіття – зло, бо воно знецінює їх робочу силу, позбавляє засобів до існування.

Слід мати на увазі, що у суспільстві сформувались і моральні вимоги загальнолюдської значущості, які є досягненням цивілізації, зокрема, - це турбота про старих, надання матеріальної та моральної допомоги хворим та незаможним тощо. Проте у суспільстві існують і такі відносини, що не підлягають моральній оцінці.

Частиною загальноморальних норм виступає релігійна мораль, низка вимог якої (“не убий”, “не вкради” і т. ін.) належить до загальнолюдських цінностей і становить основну частину практично всіх моральних систем (закони шаріату в мусульманських країнах).

Норми моралі як засіб регулювання поведінки людей у суспільстві характеризуються помітною залежністю від суб’єктивного чинника. Адже поняття добра або зла визначаються внутрішніми переконаннями людини, її почуттями сумлінності, совісті, тобто тими цінностями, які вона визначила як складові частини своєї життєвої мети.

Норми звичаїв – це правила поведінки, що склалися історично і в результаті багаторазових перетворень ввійшли в звичку людей. Прикладами звичаїв як регуляторів поведінки людей можуть бути ритуал “Першого дзвоника” у школах, вшанування старших.

Ознаки норм звичаїв:

етнічний характер;

колективний характер;

моральна обумовленість;

зв’язок з релігійними уявленнями і ритуалами;

підкреслена публічність.

Звичай, що закріпився у свідомості людей як найбільш розумний або корисний у певних умовах зразок поведінки, виробляє свого роду автоматизм у поведінці, сприймається та реалізується без глибокого обміркування. Різні нововведення, що мають за мету зміну або відміну поведінки, яка встановлена звичаєм, протягом певного часу відкидаються чи сприймаються з помітними труднощами при реалізації. Як приклад таких процесів можуть бути багаторазові спроби позбутися звичаю уживання спиртних напоїв при святкуванні урочистих подій.

Різновидом звичаїв є традиції. Вони також обумовлені звичкою, природністю формування та утвердження у свідомості людей того чи іншого типу поведінки. Традиції охоплюють, як правило, відповідний тип поведінки, складаються не з однієї якої-небудь дії, а стилю поведінки.

Корпоративні норми встановлюються і забезпечуються об¢єднаннями громадян. Особливості цього виду соціальних норм полягають у тому, що вони регулюють діяльність, зумовлену завданнями певних об¢єднань громадян і спрямовану на досягнення цілей, заради яких ці об¢єднання створювались.

Корпоративні норми поділяють на внутрішньоорганізаційні, згідно з якими встановлюється структура об¢єднання, визначаються компетенція, форми і методи роботи його органів, права і обов’язки їх членів. Другу групу становлять норми зовнішньої дії, що регулюють відносини об¢єднань з іншими суб’єктами. Корпоративні норми мають бути відповідними до Конституції країни, законів та інших законодавчих актів. Ця група соціальних норм знаходить свій вираз і закріплення в актах (статути, положення, постанови), що видаються відповідними об¢єднаннями.

На думку вітчизняної вченої Скакун О.Ф. корпоративні норми поділяються на:

норми, які містяться в документах некомерційних, недержавних корпорацій – громадських об’єднань (партії, профспілок, добровільних товариств, які засновані на членстві);

норми, які містяться в документах комерційних корпорацій, насамперед тих, які створюються для підприємницької діяльності (господарських товариств – повних, командитних, акціонерних товариств – відкритих, закритих і т.п.).

Соціально-технічні норми. В процесі людської діяльності формуються правила, що регулюють порядок поводження людей із знаряддями виробництва, встановлюють правила поведінки в тих чи інших природних умовах. Ці правила забезпечують доцільне і безпечне поводження людини у природному середовищі, використання багатств і явищ природи, досягнень науки і техніки. Такі правила називаються технічними нормами. Але в деяких випадках вони набувають суспільного значення, тому що від їх сумлінного виконання залежить добробут, здоров¢я, а то й життя людей. Такі правила відтворюють в актах, що мають юридичне значення (наприклад, технічні правила експлуатації АЕС). З цього моменту вони набувають ознак соціальних норм.

Технічні норми – правило поведінки, які вказують на найбільш економічні та екологічні нешкідливі методи, прийоми та засоби впливу людей на матеріальний світ, їх роботу з технічними і природними об’єктами. Інакше: це правило доцільного користування предметів природи, знарядь праці та різноманітних технічних засобів.

Ознаки соціально-технічних норм:

1. Обумовленість законами природи і техніки.

2. Невиразність соціального характеру (не є чисто соціальними).

3. Невиразність мір суспільного забезпечення (правових, моральних та інших санкцій).

4. Виключність використання.

До них відносяться:

1. Будівельні норми і правила.

2. Державні стандарти.

3. Технічні умови виробництва якої-небудь продукції.

4. Інструкції по експлуатації машин і механізмів.

5. Норми витрати сировини, палива, електроенергії та ін.

Соціально-технічні норми стають техніко-юридичними у двох випадках:

коли держава через відповідні уповноважені органи формулює зміст соціально-технічних норм, дотримання яких визнається юридично-обов’язковим (наприклад, наказ державної податкової адміністрації України “Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подачі”, інструкція по дотриманню технічних правил робітниками атомної електростанції);

коли держава не формулює зміст соціально-технічних норм, а відсилає до них (інструкціям і т.п.), але встановлює відповідальність за порушення їх змісту (відхилення від заборон по техніці безпеки, промислової санітарії та інших правил праці, які передбачені трудовим законодавством).

В юридичній літературі підкреслюється, що трьохчленна структура є однією з ознак, які розрізняють норму права від інших соціальних норм і без якої норма права перестає бути сама собою. Ці обставини навіть привела деяких дослідників до введення вказівки на трьохчленну структуру норми права у визначення її поняття.

Дата добавления: 2017-02-01