Принципи права

Лекція 3. Принципи і функції права

Являючись однією з необхідних складових соціально-неоднорідного суспільства, право існує, живе в оточенні інших різних соціальних явищ, які так чи інакше, з однієї сторони, впливають на нього, а з іншої – самі відчувають його вплив. Розуміння змісту і напрямку таких “контактів” можливо зрозуміти через вивчення сутності принципів і функцій права, їх соціального значення.

Принципи і функції права відображають предметно-змістовну роль, “роботу” права в суспільстві. Тому їх значення дозволяє мати уяву про те, що слід очікувати від функціонування права. Крім цього, через засвоєння принципів і функцій права усвідомлюється соціальне значення юридичної професійної діяльності.

Право будується і функціонує на основі певних принципів, які висловлюють його сутність і соціальне призначення. В них відображаються головні властивості і особливості права, які придають йому якість державного регулятора міри свободи і справедливості в суспільних відношеннях.

Принципи права – це основні вихідні положення, які юридично закріплюють об’єктивні закономірності суспільного життя.

Вони акумулюють в собі найбільш характерні риси права, позначають його юридичну природу. Принципи права лежать в основі діяльності правової держави, всіх органів державної влади. Керуючись ними, держава забезпечує соціально-економічні, політичні і особисті права та свободи своїх громадян, гарантує виконання ними юридичних обов’язків.

Принципи права пронизують всі правові норми, являються стержнем всієї системи права держави. Звідси і встановлене значення для регулювання суспільних відносин для юридичної практики, суворе і точне здійснення вимог права визначає одночасне і послідовне втілення в життя закладених в ньому принципів. Тому при вирішення конкретних юридичних справ необхідно в першу чергу керуватись принципами права. Це служить основою правильного застосування юридичних норм, прийняття обґрунтованих і законних рішень.

Принципи права можуть спеціально закріплюватись в загальних юридичних нормах (нормах – принципах) – в конституціях, преамбулах законів, кодексах – або складають саму матерію права, проникаючи у внутрішній зміст правових норм.

Принципи права об’єктивно обумовлені характером суспільних відносин, на яких базується означена система права. Це означає, що кожна система суспільних відносин регулюється не сама по собі, а у відповідності з об’єктивними потребами, які відображаються в системі права і складають її сутність. Характер принципів тої чи іншої норми правової системи не можна застосовувати в системі відриву від соціально-економічних умов, структури і змісту державної влади, принципів будування і функціонування всієї політичної системи суспільства.

Призначення принципів права:

здійснювати узагальнене закріплення основ суспільного ладу;

забезпечувати однотипне формулювання норм права;

забезпечувати їх вплив на суспільні відносини шляхом правового регулювання та інших видів правового впливу.

Види принципів права. Принципи права підрозділяються на види в залежності від того, на яку область правових норм вони розповсюджуються, існує три основні групи принципів права: загальні, міжгалузеві і галузеві.

Загальні принципи права – це основні засади, які визначають найбільш суттєві риси права в цілому, його зміст і особливості як регулятора всієї сукупності суспільних відносин. Вони розповсюджуються на всі правові норми і з однаковою силою діють у всіх галузях права в залежності від характеру в специфіки регулюючих ними суспільних відносин.

До числа загальних принципів права відносять:

1) Принципи соціальної свободи. Основною засадою правового регулювання в цивілізованій державі являється надання його учасникам максимальної свободи в виборі форм трудової діяльності, професії, місця проживання, можливості користуватися різними соціальними послугами держави і приватних осіб, вільно розпоряджатися своїми трудовими доходами, брати участь в розподілі загальних соціальних благ, мати право на свою долю спільно виробленого продукту, бути захищеними від безробіття і інших соціальних конфліктів. Цей принцип забезпечує соціальну захищеність особистості, представляє реальні гарантії для вільного і забезпеченого життя. Всі державні органи, підкреслюється в декларації прав і свобод людини, зобов’язані забезпечувати і охороняти права і свободи людини, як вищі соціальні цінності.

2) Принцип соціальної справедливості. Цей принцип має морально-правовий зміст, він забезпечує відповідність між практичною роллю індивідуумів в житті суспільства та їх соціальним станом, між їх правами і обов’язками, між працею і винагородою, злочином і покаранням, заслугами людини і його суспільним призначенням. Під впливом права досягається найбільш оптимальність між можливою та винною поведінкою та оцінкою його результатів. Справедливість являється також одним з ведучих початків в практику правового регулювання, при рішенні конкретних юридичних справ (наприклад, при призначенні розміру пенсії, надання житла, визначення міри кримінального покарання).

3) Принцип демократизму. В правовій державі цей принцип пронизує всю систему права. Безпосередній вираз він знаходить в правових нормах, регулюючих порядок організації і діяльності органів державної влади, означаючих правове становище особистості, характер її взаємовідносин з державою.

4) Принцип гуманності. Початок гуманізму властивий всім цивілізованим правовим системам. Вони розкривають одну з найважливіших цінних характеристик права. Право закріплює і реально гарантує невід¢ємні права і свободи кожної людини: право на життя, здоров¢я, особисту свободу і безпеку, право на охорону своєї честі і репутації та інші.

Гуманізм правових установ виражається в тому, що вони гарантують недоторканість особистості: ніхто не може бути заарештований чи незаконно утримуватись під охороною інакше, як на основі судового рішення чи з санкції прокурора; кожна людина має право на захист, на справедливе та відкрите розбирання справ компетентним і незалежним судом; всі особи позбавлені волі, мають право на гуманне відношення і повагу їх особистості; ніхто не може бути підвергатися тортурам, жорстокому чи принижуючому його особистість покарання.

5) Принцип рівноправ’я (рівність усіх перед законом). Цей принцип закріплений в Загальній декларації прав людини, міжнародних пактах про права людини, в конституційних законах більшості країн світового суспільства. Ці нормативно-правові акти проголошують рівність всіх громадян перед законом, їх рівне право на захист закону незалежно від національного чи соціального походження, мови, політичних чи інших переконань, релігії, місця проживання, майнового стану та інших обставин. Ніякі особи, соціальні громадяни і групи населення не можуть користуватися пільгами і привілеями, невідповідними закону.

6) Єдність юридичних прав і обов’язків. Суть цього принципу виражається в органічному зв’язку і взаємообумовленості юридичних прав і обов’язків учасників суспільних відносин: держави в цілому, його органів, посадових осіб, громадян і різних об¢єднань. При такій організації суспільних відносин праву користуватися певним соціальним благом існує обов’язок творити соціально корисні дії в інтересах інших говорить про реальність якого-небудь права можна тільки при наявності відповідному йому юридичному обов’язку. Так, право громадянина на судовий захист реалізується через обов’язок судів здійснювати такий захист; право громадянина на соціальне забезпечення в старості, в разі хвороби чи непрацездатності забезпечується державою в особі їх спеціальних органів, які повинні виплачувати їм пенсії. В той же час законом встановлюється, що здійснення прав громадянином не повинно суперечити правам інших людей.

7) Принцип відповідальності за провину. У відповідності з цим правом юридична відповідальність може бути покладена на особу тільки в тому випадку, якщо вона винна за порушення вимог правової норми, провина являється ведучим початком, означеним основу юридичної відповідальності. При відсутності провини в діяльності особи до нього не можуть бути застосовані міри юридичної відповідальності.

8) Принцип законності. Цей принцип має найбільш загальний характер. Його зміст виражається у вимозі повного і суворого дотримання приписів правових норм всіма суб’єктами права. Забезпечуючи реалізацію норм права, вказаний принцип одночасно сприяє втіленню на практиці правового регулювання інших загальних правових принципів: справедливості, соціальної свободи, гуманізму.

Слід відмітити, що всі загальні принципи права тісно взаємопов’язані між собою. Якщо діє принцип соціальної справедливості, то встановлюються і гуманні відносини між людьми. І навпаки, реалізація справедливих відносин в суспільному житті. Ще Аристотель рахував, що справедливість тісно пов’язана з поняттям законності і рівності людей, так як справедливість виступає як законне і як рівне, а несправедливість – як протизаконне і нерівне відношення до людей.

Серед основних принципів права виділяють правові презумпції і аксіоми. Правові аксіоми – це такі ідеї, положення, які сприймаються без доведення. Правові презумпції – це такі ідеї, які припускають їх істинність без доведення, іншими словами – це припущення. Серед них можна виділити такі:

всяка діяльність, яка не заборонена законом, дозволена;

закон зворотної сили не має, якщо інше не встановлено законом;

закон, який встановлює чи посилює кримінальну відповідальність зворотної сили не має;

незнання закону не звільняє від юридичної відповідальності;

презумпція невинності: ніхто не може бути визнаний винним у здійсненні злочину, а також притягнутий до кримінальної відповідальності, інакше як за вироком суду;

ніхто не зобов’язаний сам себе звинувачувати;

ніхто не може бути суддею в своїй справі;

не може бути два покарання за одне і теж правопорушення;

закон, хоч і суворий, але закон;

немає прав без обов’язків, як і обов’язки без прав;

як ми відносимось до природи, так і вона до нас;

хай буде вислухана й інша сторона при здійсненні правосуддя.

Міжгалузеві правові принципи. Це такі керуючі засади, які відображають особливості декількох родинних галузей права (наприклад, кримінально-процесуального та цивільно-процесуального). Загальними принципами вказаних галузей права являються, наприклад, колегіальність в розгляді кримінальних і цивільних справ, гласність судового розслідування, принципи недоторканності власності, свободи економічної діяльності, свободи договору, необхідності конкуренції і заборони монополізації – у підприємницькому і банківському праві. В той же час на родинні (суміжні) галузі права в повній мірі розповсюджуються і загальні правові принципи. Вони проявляються відокремлено в кожній галузі і інтегруються в галузеві принципи.

Галузеві правові принципи. Вони характеризують найбільш суттєві риси конкретної галузі права (наприклад, адміністративного чи цивільного). Принципами цивільного права вважається рівність сторін в майнових відносинах, забезпечення договірної дисципліни, рівність держав, повага державного суверенітету, невтручання у внутрішні справи держави – в міжнародному праві.

Також можна виділити і типологічні принципи права. Це такі його положення, які належать всім правовим системам визначеного історичного типу, відображають його соціальну змістовну сутність.

Особливість сучасних перехідних правових систем соціально – демократичної орієнтації полягає в тому, що їх основні типологічні принципи поступово наповнюються загальними правовими ідеями, все більше наближаються, “піднімаються” до рівня останніх. В цьому можна передбачити необхідність правового процесу за початкування найкращих правових придбань людської цивілізації в суспільну практику.

Конкретно історичні принципи права – це положення, які відображають специфіку права повної держави в реальних соціальних умовах (наприклад, принцип федеративності права в РФ, або в США).

Дати вичерпний перелік всіх принципів права скрутно, тому що вони не володіють достатньою чіткістю і стабільністю змісту. Одне безсумнівно – в них втілюються загальнолюдські цінності.

Дата добавления: 2017-02-01