Функції (роль) права в суспільному житті

Активна роль права в житті суспільства виражається в його функціях. Функції права – це основні напрямки його впливу на суспільні відносини, на поведінку людей.

Функції права можуть розглядатися з різних сторін. Так як право нерозривно пов’язане з державою, так його функції в більшості співпадають з функціями державної влади. Всі основні напрямки діяльності держави здійснюються в правових формах, на основі законодавчих актів, які визначили характер та зміст цієї діяльності. З однієї сторони, можна виділити економічну, соціальну, екологічну та інші функції права, що відповідають ідентичним функціям держави. З іншої сторони, по суб’єктам державної влади можна розділити законодавчу, виконавчу і судову функції права.

Функції права можуть ділитися на види в залежності від того, як основні завдання вони вирішують. При цій класифікації виділяються такі напрямки правового впливу, які виражають специфіку права як регулятора суспільних відносин, його юридичне значення для цих відносин.

Важлива завдання системи права будь-якої цивілізованої країни – впорядкування суспільних відносин, введення їх в рамки соціальної свободи та справедливості. Це завдання, право вирішує способом регулятивної функції. Другим важливим завданням права є охорона врегульованих суспільних відносин від різних посягань зі сторони правопорушників. Це завдання вирішується за допомогою охоронної функцій права.

Розглянемо короткий зміст регулятивної і охоронної функції права.

1. Регулятивна функція – це такий напрямок правового впливу, який призваний забезпечувати чітку організацію суспільних відносин, їх функціонування і розвиток у відповідності з потребами суспільного прогресу.

В рамках регулятивної функції виділяють дві підфункції: регулятивну статичну та регулятивну динамічну.

Регулятивна статична функція виражається у впливі права на суспільні відносини шляхом їх закріплення в тих чи інших правових інститутах. Вона реалізується за допомогою правомочних та заборонних норм та правовідносин пасивного типу, які виникають на їх основі.

Регулятивна динамічна функція виражається у впливі права шляхом забезпечення активної поведінки суб’єктів права (наприклад, обов’язок платити податки, відбувати військову повинну). Вона здійснюється за допомогою зобов’язуючих норм, які викликають правовідносини активного типу.

Найбільш характерними шляхами (елементами) здійснення регулятивної функції права є:

визначення за допомогою норм права праводієздатності (правосуб’єктності) громадян;

закріплення і зміна правового статусу громадян;

визначення компетенції державних органів в тому числі і компетенції (повноважень) посадових осіб;

встановлення правового статусу юридичних осіб;

визначення (передбачення) юридичних фактів, які спрямовані на виникнення, зміну, припинення правовідносин;

встановлення конкретного правового зв’язку між суб’єктами права (регулятивні правовідносини);

визначення оптимального типу правового регулювання відносно до конкретних суспільних відносин.

Регулятивний вплив права пов’язаний з позитивним явищами суспільного життя, виникаючих в сфері майнових, фінансових, сімейних відносин.

По-перше шляхом затвердження цих відносин в нормативно-правових актах. Правові норми придають обов’язкову юридичну форму тим відносинам, які складають основу нормативного функціонування суспільства. Так, в нормах права закріплено порядок організації, компетенції органів держави, права, свободи і обов’язки громадян.

По-друге, право забезпечує високий рівень свободи організованості суспільних відносин, їх постійне удосконалення і розвиток. Такий вплив права проявляється в безпосередньому регулюванні, організації суспільних відносин в економічному, соціальному будівництві і в інших сферах. В результаті правового регулювання встановлюється найбільш оптимальний порядок суспільних відносин, що відповідає інтересам всього населення країни. В праві закладені можливості зміни у вдосконаленні існуючих відносин, а також можливість викликати в житті нові суспільні відносини, потреба в яких виникає на кожному конкретному етапі суспільного розвитку (наприклад, закріплення в законодавчих актах різних форм власності в період переходу від тоталітарної до правової держави).

Крім цього, регулятивна функція права має загально соціальний характер і охоплює наступні конкретні сфери правової діяльності держави:

- гуманістична (здійснюється і захист прав людини, прав народу (нації), прав людства);

- організаторська (встановлення, заміна і припинення відносин між учасниками суспільного життя);

- управління (направлення діяльності учасників суспільного життя на виконання визначених завдань, роз’яснення повних соціальних проблем);

- комунікативна (інформування учасників суспільного життя про державно-владну волю законодавця, забезпечення заочного “спілкування” з ним);

- орієнтуюча (вказівка на допустимі, соціально-прийняті, безконфліктні шляхи, засоби задоволення потреб, запитів учасників суспільного життя);

- оціночна (кваліфікація, оцінка з точки зору закону держави приватних проступків, а також поведінки інших суб’єктів);

- ідеологічно-виховна (участь в формуванні у людей повного світогляду, в закріпленні їм повних моральних, правових, політичних поглядів);

- пізнавальна, гносеологічна (здатність виступати витоком знань про основні “параметри” суспільства – його державний і соціальний устрій, мораль, культуру про взаємовідносини між класами, націями, різними соціальними групами).

Визначення функції є загально соціальним в тому розумінні, що вона виконується за допомогою не тільки права, а в тій чи іншій мірі практично усіма соціальними явищами, в особливості іншими соціальними нормами, суспільною свідомістю (особливо моральною), політикою, релігією і т.д.

Ті ж функції, які здатне виконувати лише (або найбільш ефективно) саме право, є його спеціально-соціальними функціями. До них належать:

- закріплююча – стверджена підтримка суспільних відносин, які виникли ще до прийняття відповідного закону;

- стимулююча – сприяння розвиткові таких відносин;

- творча – створення “народження”, формування таких соціальних відносин, яких зовсім не існувало до створення відповідного закону;

- обмежуюча – встановлення рамок “кордонів” відносно існування відносин, гальмування, недопущення їх розширення, збільшення;

- витісняюча – сприяння зменшенню чи витісненню з життя певних відносин.

Функція охорони – це такий напрямок правового впливу, який націлений на охорону позитивних і витіснення шкідливих для суспільства відносин. Охоронна функція спрямована на припинення і попередження протиправної поведінки.

Специфіка охоронної функції полягає в наступному:

По-перше, вона характеризує право як особливий спосіб впливу на поведінку людей, які виражається у впливі на їх волю, погрозою санкції, встановленням заборон і реалізацією юридичної відповідальності.

По-друге, вона служить інформатором для суб’єктів суспільних відносин, про те, які, соціальні цінності взяті під охорону за допомогою правових приписів.

По-третє, вона є показником політичного, культурного рівня суспільства, гуманістичних засад, які містяться в праві.

Охоронний вплив права виражається в наступному:

- в повних заборонах на здійснення протиправних дій;

- встановлення юридичної санкції за скоєння вказаних дій;

- безпосереднє застосування юридичних санкцій до осіб, які скоїли правопорушення.

Такі основні напрямки впливу права на суспільні відносини. В них виражається службова роль права, його соціальне призначення.

Дата добавления: 2017-02-01