Значення права в розбудові і діяльності Збройних сил

В Збройних силах сучасної держави право виконує такі ж функції що і в суспільстві в цілому, однак вплив права на суспільні відносини, які виникають в військовій організації мають ряд особливостей. Ці особливості обумовлені специфічною будовою Збройних сил, специфічною метою і завданням, які стоять перед ними.

По-перше, правові норми відображають високий рівень вимог до поведінки військовослужбовців в процесі виконання ними обов’язків по військовій службі. Таке положення визначається характером діяльності Збройних сил, складністю і динамічністю збройної боротьби, що потребує від особового складу в вищій ступені організованості і дисципліни.

По-друге, норми права більш детально і точно регламентують різні сторони життя і діяльності військовослужбовців. Ні в якій другій сфері загального суспільного життя правові норми не регулюють взаємовідносини між людьми з такими подробицями, як у військових організаціях.

По-третє, право встановлює підвищену відповідальність військовослужбовців за порушення порядку військової служби. Так, в Збройних силах передбачається юридична відповідальність за вчинки, які в цивільному житті не рахується протиправними (наприклад, порушення правил військової ввічливості). До військовослужбовців застосовуються більш суворі міри юридичної відповідальності за аналогічні правопорушення, скоєні цивільними особами (образа посадової особи, непідкорення і невиконання наказу та інші). І на кінець, військовослужбовці несуть юридичну відповідальність за такі дії, які можуть мати місце тільки при несенні військової служби (самовільне залишення частини, дезертирство, здача в полон і за боягузтво).

Вплив права на життя і діяльність Збройних сил виникає, як відмічалось раніше, за тими ж основними напрямками, що і в суспільстві в цілому.

1. Право впливає на суспільні відносини, які складаються в Збройних силах, шляхом їх закріплення в правових нормах. Так, конституційні норми закріплюють призначення Збройних сил, визначають повноваження вищих органів державної влади в сфері військового будівництва. В законодавчих актах закріплюються також організаційні основи Збройних сил, порядок їх комплектування, матеріально-технічне забезпечення, правове положення військовослужбовців та інше.

2. Право забезпечує належну організацію і чітке функціонування суспільних відносин в армії. На основі правових норм перш за все статутних, будується повсякденне життя і бойова підготовка військовослужбовців, вартова і гарнізонна служба, чергування. У відповідності з нормативними приписами складаються відносини між начальниками і підлеглими, віддаються і виконуються накази. Все це дозволяє забезпечити чітке несення військової служби, постійну бойову готовність частини і підрозділів.

3. Право допомагає встановленню нових суспільних відносин, які відповідають вимогам розвитку Збройних сил, вносять нові елементи в військове будівництво. Так, зростаюча загальноосвітня і технічна підготовка осіб призовного віку дозволяє законодавчим шляхом поступово скорочувати терміни проходження військової служби. Послаблення міжнародної напруженості, скорочення Збройних сил і озброєння дають можливість державі звільняти від строкової служби студентів учбових закладів.

4. Право забезпечує підтримку боєздатності Збройних сил, порядку несення військової служби, прав і законних інтересів військовослужбовців та їх сімей. Охоронний вплив права в Збройних силах направлений на боротьбу з правопорушеннями. Воно обумовлює високий рівень порядку і дисципліни в військах. Охоронна функція в Збройних силах проводиться в основному через норми, які знаходяться у військово-кримінальному і дисциплінарному законодавстві.

5. Право здійснює значний вплив на військовослужбовців, воно сприяє вихованню військової дисципліни, високої організованості, виконавчості і необхідних бойових і моральних якостей. Регулюючи різноманітними сторонами життя і діяльності воїнів, право виховує їх в дусі суворого виконання законів, прививає повагу до військового правопорядку, військовій службі.

Отримання усесторонніх знань про військову справу пов’язане з вивченням його витоків. Ведуче місце серед них займає Конституція України. Характерно, що в Конституцію України включені норми, спрямовані на регулювання відносин в сферах будівництва Збройних сил України. До них відносяться в першу чергу статті 29, 20, 50, 60, проголошуючи захист Вітчизни священним обов’язком кожного громадянина, а військову службу – почесним обов’язком громадян України.

В числі першоджерел військового права значне місце належить Закону України “Про оборону України”. Цим законом визначені основи охорони країни і повноваження державних органів по їх забезпеченню, обов’язки підприємств, організацій, закладів, посадових осіб по укріпленню боєздатності країни.

Правове регулювання використання, комплектування діяльності Збройних сил здійснюється Законом України “Про Збройні сили України”.

Основним джерелом, який регулює порядок виконання військового обов’язку громадян України, являється Закон України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”. Цим законом врегульовані питання підготовки громадян до військової служби, проходження військової служби, служби в запасі і інші питання.

Виходячи з встановленого державою загального військового обов’язку і гарантованої Конституцією України свободи совісті закріплені правові основи альтернативної служби у Законі України “Про альтернативну (не військову) службу”.

Особливе місце серед джерел військового права займає Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”. Цим законом визначені права військовослужбовців, які ніхто не має права порушувати.

Питання пенсійного забезпечення військовослужбовців врегульовані Законом України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб командного і рядового складу органів внутрішніх справ”.

До витоків військового права відносяться і загальновійськові статути, котрі являють собою систематизовані правила поведінки і службової діяльності військовослужбовців. В них науково – узагальнений і втілений найбагатший досвід розбудови Збройних сил. Кожен з них регулює відносини в визначеній сфері військової діяльності. Так, статут внутрішньої служби визначає загальні обов’язки військовослужбовців і взаємовідносини між ними, правила внутрішнього розпорядку у військовій частині і підрозділах, обов’язки основних посадових осіб військових частин і підрозділів. В статуті гарнізонної і караульної служби викладається організація і порядок несення гарнізонної і вартової служб, а також визначаються права та обов’язки посадових осіб гарнізону і військовослужбовців, які несуть цю службу. Дисциплінарний статут встановлює загальні правила військової дисципліни, дисциплінарні права командирів і начальників, види заохочень, дисциплінарних стягнень і порядок їх застосування, порядок подачі і дозволу пропозицій, заяв і скарг військовослужбовців. Тверде знання загальновійськових статутів, суворе дотримання статутних вимог являються головною умовою успішної діяльності кожного військовослужбовця в процесі несення військової служби.

Нарівні з загальновійськовими статутами до джерел військового права відносяться і інші нормативні акти, затверджені наказами Президента України. Значне місце в правовому регулюванні військових відносин займають нормативні акти органів військового управління: статути ДПСУ, корабельний статут ВМС, бойові статути, положення, порадники, інструкції, керівництва, правила, нормативні накази і директиви Міністра Оборони і нижчестоящих органів військового управління.

Всі ці нормативні акти видаються органами військового управління в межах їх компетенції на основі і для виконання законів. Аналізуючи і конкретизуючи норми законів, акти військового управління охоплюють регламентацією самі різні сторони життя діяльності військ і сил флоту. Практично не має ні однієї сфери військових відносин, яка в тій чи іншій мірі не була б регламентована нормами актів військового управління.

Правові норми, які утримуються в названих вище видах нормативних актів, а також окремі норми з традиційних галузей права, в своїй сукупності створюють військове право. Таким чином, військове право є комплексом установлених державою правових норм, які закріплюють принципи і форми будови Збройних сил, які регулюють відносини в сфері їх розбудови, життя, побуту, діяльності і визначають порядок проходження служби особовим складом, обов’язки, права і відповідальність військовослужбовців і інших учасників військових відносин.

Таким чином, право являється важливим і необхідним засобом закріплення військової дисципліни, підвищення боєздатності і боєготовності військ, захисту законних прав військовослужбовців і їх сімей. Воно забезпечує нормальну життєдіяльність частин і підрозділів, успішне виконання поставлених перед ними завдань.

Соціальна роль військового права проявляється в тому, що його норми закріплюють принципи військового будівництва, конкретизують і розвивають їх систему загальнообов’язкових правил поведінки і діяльності військовослужбовців. Це допомагає послідовному проведенню в життя принципів військового будівництва, об¢єднанню сил усіх учасників військових правовідносин, направлених на підтримання високої бойової готовності військ і сил флоту. Крім того, військове право служить одним із засобів пропаганди цих принципів в Збройних силах. А значення їх допомагає військовослужбовцю правильно орієнтуватися в таких обставинах, коли потреби конкретної норми права невідомі чи коли поведінка правом не регламентується.

Військове право відіграє важливу роль в регулюванні військових відносин. Всі сторони життя і діяльності військовослужбовців детально регламентуються правовими нормами, практично кожен з витоків права встановлюють певні права і обов’язки, яким потрібно співвідносити поведінку учасників військових правовідносин. Детальна і усестороння регламентація поведінки учасників військових правовідносин полегшує контроль командирів за діяльністю підлеглих, забезпечує чіткість і злагодженість дій останніх, допомагає успішному виконанню ними військового обов’язку.

Правовими нормами закріплюється найбільш цілеспрямована організація повсякденного життя і діяльності військ. За допомогою правових актів організовується взаємодія різних видів Збройних сил і родів військ (сил флоту) при веденні бойових дій. Своєю організаційною і регулюючою роллю військового права допомагають забезпеченню єдності дій військовослужбовців, мобілізації їх на удосконалення бойової майстерності, на бездоганне несення військової служби.

Військове право складає юридичну основу вивчення і виховання військовослужбовців.

По-перше, в праві вказуються завдання по вивченню і вихованню військовослужбовців, форми і методи діяльності особового складу, направлені на виконання поставлених завдань, шляхи і засоби їх реалізації.

По-друге, в праві у консервативному вигляді, на високому науковому рівні втілено багатий досвід, досягнутий в розвитку і вдосконаленні різних сторін військової справи.

По-третє, в праві поєднаний цілий комплекс організаційних і військово-технічних норм, підлягаючих чіткому виконанню.

Вивчення правових приписів дозволяє військовослужбовцям постійно удосконалювати свої військові знання, знати всі зміни, які виникають в військовій справі. Ступінь бойової готовності військової частини, корабля знаходиться в прямій залежності від знання військовослужбовцями тактики, бойової техніки і озброєння, вміння найбільш цілеспрямовано і ефективно застосовувати їх в бою.

Всі ці питання входять в зміст військового права. Співвідношення фактичної поведінки військовослужбовців потребам правових норм служить надійним гарантом успішного рішення завдань бойової і політичної підготовки.

Таким чином, право являється важливим і необхідним засобом укріплення військової дисципліни, підвищення боєздатності і боєготовності військ, захисту законних прав військовослужбовців і їх сімей. Воно забезпечує нормальну життєдіяльність частин і підрозділів, успішне виконання поставлених перед ними завдань.

Положення даної теми продовжують розкривати місце і роль права в суспільному житті, його різні зв’язки і залежності з деякими найбільш значними суспільними явищами. Засвоєння принципів і функцій права дає можливість глибше зрозуміти сутність, призначення і можливості права. А таке розуміння допомагає більш ефективному, успішному здійсненню практичної діяльності, пов’язаної з правовим регулюванням суспільних відносин.

Таким чином, знання зазначених положень, котрі повинні бути частиною світогляду уявлень кожної людини, складають методологічний фундамент отримання і використання вміння і навичок практичної діяльності і юридичної діяльності.

Дата добавления: 2017-02-01