Поняття і структура норм права

Лекція 4. Норми права та їх структура

В попередніх лекціях ми розглянули поняття, основні ознаки і визначення права. В даному випадку розглянемо поняття однієї норми права, оскільки в діяльності державних і інших органів необхідно застосовувати окремі норми права або їх групу. По суті ми починаємо розглядати структуру права, починаючи з найменшої елементарної її частки.

Структура правових норм повинна визначатись стосовно всіх видів норм, а не тільки норм – правил поведінки. В зв’язку із цим різні види норм мають різну структуру. До останнього часу недостатньо вивчена структура відправних норм права, норм принципів, понять тощо. Ці правові норми юридично закріплюють правове становище суб’єктів суспільних відносин.

Класифікація норм права на види дозволяє розглядати їх, як більш високий рівень структури права, порівняно із структурою окремих норм права. Цей підхід дозволяє більш системно підійти до вивчення права, розуміння його властивостей, функцій і ролі окремих норм права. Це має надзвичайно важливе значення не тільки для практики реалізації і застосування права, але і для діяльності правотворчих органів.

Нормативність – властивість права, як розкриває його сутність і призначення; в нормативності виражається потреба утвердження в суспільних відносинах нормативних засад (начал) зв’язаних з забезпеченням порядку суспільного життя, захищеного статусу особи, її прав і свободи поведінки.

Право під відомим кутом зору може бути охарактеризовано як “система норм”, тобто загальних правил, зразків, моделей поведінки, які поширюються на всі випадки даного роду і у відповідності з якими повинна будуватися поведінка усіх осіб, які попали в нормативно регламентовану ситуацію.

Праву, якщо розглядати його з глибоких інституційних позицій, властива нормативність особливої якості. Це – нормативність, що має характер загальності, тобто така, коли загальні правила є “найбільш” загальними для всієї країни, і при чому сама нормативність загальнообов’язкова.

В чому ж полягає значення приналежній праву всезагальності (у рамках усієї країни) загальнообов’язкової нормативності?

Передусім нормативність такого особливого роду володіє значним (по масштабу і силі дії) регулятивним і демократичним потенціалом.

Феномен норми, характерної для права, у тому і полягає, що при її допомозі в суспільне життя вносяться істотні елементи цілісності, рівності, принципових ознак: порядок, який вводиться, підтримується юридичними нормами, поширюється в принципі “на рівних” на всіх осіб суспільних відносин. Звідси і витікає значний не тільки регулятивний, але і демократичний потенціал законності; реальне здійснення не тільки на практиці діючих юридичних норм у відповідності з вимогами рівності всіх перед законом вже є утвердження демократичних принципів в суспільному житті.

Сутність характерного для права регулятивного демократичного потенціалу може бути висвітлена ще з більшою визначеністю, якщо взяти до уваги природу права, його орієнтацію переважно на юридичний дозвіл.

Тим більше таке бачення права необхідно саме зараз. Задачі радикальних демократичних змін, переходу суспільства в якісно новий стан передбачає такі перетворення суспільних відносин, при яких в повній мірі розкрився є простір для активності; творчої діяльності людей, їх колективів, були б були приведені в дію механізми самоуправління, товарно-ринкового господарювання.

Для цього потрібні не просто правові засоби забезпечення самостійності, активності учасників суспільних відносин, а правові засоби, адекватні вказаним економічно-політичним процесам. Цю адекватність з наукової, з теоретичної сторони і дає розуміння права, в якому перенесені тоталітарні статично-зобов’язуючі трактування і в якому необхідне, гідне місце займають засади, які дозволені.

Однак значення нормативності, характерної для права не вичерпується регулятивним і демократичним потенціалом. Вірне саме по собі положення про те, що право є система норм, ще не розкриває всього того глибокого соціального і юридичного, що власне нормативності права.

Під нормативністю стосовно права в цілому слід розуміти саме дещо більш глибоке юридично і більш значуще соціально і безпосередньо зв’язане з власною цінністю права.

Нормативність у вказаному розумінні означає, що право при допомозі загальних правил реалізує потребу суспільства в утвердженні нормативних початків й тому захоплює усі сфери соціального життя, які потребують юридичного регулювання. При чому так, щоб у ньому не повинно залишитися “дір”, “пустот”, де б могли отримати пристань беззаконня, свавілля - соціальні антиподи права.

У зв’язку з необхідністю нормативних початків суспільство і саме право (у тому числі і з боку нормативності) виступають у вигляді цілісної нормативної регулюючої системи, що має глибокий правовий зміст і побудований на єдиних правових принципах і загальних положеннях. У відповідності з ними ключовим моментом правового регулювання є його загальнодозволяєма спрямованість, а самої юридичної матерії – юридичний дозвіл, суб’єктивні права.

У нормативності, характерної для права, є ще одна істотна риса: право виражається в нормах, які є нормативними узагальненнями.

Діло в тому, що нормативність, властива безпосередньо-соціальним правилам, і навіть нормативність звичаїв і моралі злиті з самою соціальною діяльністю і тільки в площині ідеальної (ідеологічної) форми свого опосередкування безпосередньо-соціальні права, мораль, звичаї в тій чи іншій мірі відокремлюються як нормативні явища. Право ж, як ми побачимо далі тому і створює об’єктивне інституційне утворення, що відповідні положення отримують формальне закріплення в письмових документах.

Нормативність, як би широко не трактувалась ця визначаюча властивість права, в принципі ні в чому іншому, крім як в нормах, загальних формалізованих правилах поведінки, виражатися не може.

Раніше відмічалося, що з формальної точки зору право являє собою систему норм, які виходять від держави. Іншими словами, право складається з правових норм. Правова норма – це первинна клітинка права, яка характеризується наступними ознаками:

1. Норма права – це таке правило поведінки, яке регулює найбільш важливі суспільні відносини. Норма права вводить нове правило, фіксує найбільш типові соціальні процеси та зв’язки; впливає на суспільні відносини, поведінку людей; уявляє собою модель суспільних відносин, що регулюються.

2. Норм права – це формально визначене правило поведінки. Внутрішня визначеність норми виявляється в змісті, обсязі прав та обов’язків, чітких вказівок на наслідки її порушення. Зовнішня визначеність полягає в тому, що люба норма закріплена в статті, главі, розділі офіційного документу – нормативно правового акту.

3. Норма права – це правило поведінки встановлене або санкціоноване державою чи її окремими органами і має офіційний характер на відміну від інших правил поведінки.

4. Норма права – це загальнообов’язкові правила поведінки, тобто вона:

а) вказує яким чином, в якому напрямку, на протязі якого часу, на якій території необхідно діяти тому чи іншому суб’єкту;

б) приписує правильний з точки зору суспільства і тому обов’язковий для конкретного індивіду образ дій;

в) носить загальний характер, виступає в якості рівного, однакового масштабу для всіх і кожного хто підпадає під сферу її дії.

5. Норма права – це правило поведінки, яке формулюється у вигляді юридичних прав і обов’язків суб’єктів суспільних відносин. Права та обов’язки виступають у вигляді орієнтирів, які визначають діапазон свободи дій суб’єктів права, тому що реальне регулювання відносин між людьми та їх організаціями здійснюється саме через наділення правами одних і покладання обов’язків на інших. Не може бути прав без обов’язків і не має обов’язків без прав.

6. Норма права – це правило поведінки, яке гарантується, охороняється державною владою від порушень, а у випадку порушень держава застосовує юридичні санкції.

Таким чином, норма права – це офіційне, формально визначене правило поведінки, яке встановлюється або санкціонується державою і охороняється нею від порушень, спрямоване на регулювання найбільш важливих суспільних відносин і охорону соціальних цінностей шляхом встановлення юридичних прав і обов’язків суб’єктів права.

Риси норми права як класичного припису:

норма права відтінює, підкреслює кількісну і якісну сторони поведінки (вид і міру поведінки);

норма права вбирає в себе всі основні властивості права (нормативність, формальну визначеність, стабільність, владність);

норма права має чітко визначену структуру, складається з елементів (диспозиція, гіпотеза, санкція).

Наряду з цим, норма права має внутрішній зміст:

є мірою свободи і справедливості;

є результатом владної діяльності держави, яка складається в узагальненні і систематизації типових конкретних правовідносин, які виникають у громадянському суспільстві;

має завжди загальний характер, тобто це такий припис, який адресований до необмеженої кількості індивідуально невизначених суб’єктів і розраховано на багатократність застосування при певних життєвих обставинах.

Структура норми права. Норма права має характеру внутрішню побудову (структуру). Структура правової норми показує, з яких елементів (частин) складається норма права і як ці частини взаємопов’язані. Таких елементів три: гіпотеза. диспозиція і санкція.

1. Гіпотеза (припущення) - це елемент правової норми, в якому вказується при яких умовах слід керуватися даними правилами. В гіпотезі викладаються ті обставини, при наявності яких у осіб виникають юридичні права і обов’язки. Візьмемо у якості прикладу норму цивільного права, викладену в Цивільному кодексі України, яка визначає обов’язок наймодавця по утриманню зданого в найом майна. Гіпотезою у даній нормі є здавання в найом майна. При такій умові у даної особи (наймодавця) виникає обов’язок утримувати здане в найом майно, а другого (наймача) право вимагати виконання цього обов’язку.

2. Диспозиція (розпорядження) – це елемент правової норми, в якому вказується, якою може бути чи повинна бути поведінка при наявності умов передбачених гіпотезою. Диспозиція розкриває саме правило поведінки, зміст юридичних прав і обов’язків осіб. В наведеному вище прикладі диспозиція визначає, що наймодавець зобов’язаний проводити за свій рахунок капітальний ремонт зданого в найом житла, якщо інше не передбачено законом чи договором, а наймач у випадку невиконання наймодавцем цього обов’язку має право чи виконати капітальний ремонт і стягнути з наймодавця вартість ремонту чи зарахувати її в рахунок плати за найом, чи розірвати договір і стягнути збитки, завданні його невиконанням.

3. Санкція (стягнення) - це елемент правової норми, в якому визначається, які норми державного стягнення можуть застосовуватись до порушника правила, які передбачається диспозицією. Санкція визначає міри юридичної відповідальності за порушення визначеної норми права.

В розглянутому прикладі наймодавець у випадку порушення своїх обов’язків повинен у відповідності з законом відшкодувати збитки наймачу. Якщо ж наймодавець добровільно не виконає ці законні вимоги, то компетентні державні органи (суди, арбітраж) застосовують до нього відповідні міри державного примусу і забезпечують виконання відповідних обов’язків.

Всі логічні елементи правової норми, що аналізується можна коротко сформулювати так: якщо наймодавець здав в найом майно (гіпотеза), то він зобов’язаний утримувати дане майно в межах законних прав наймача (диспозиція), інакше до нього можуть бути застосовані міри державного впливу, направлені на захист прав наймача (санкція).

Норма права може виконувати свої безпосередні регулятивні функції лише при наявності всіх її структурних елементів. Уявимо, що в нормі не вказані обставини, при яких вона діє, тобто відсутня гіпотеза. Така норма буде нежиттєвою, чи невідомо, при яких умовах слід керуватися викладеними в ній правилом. Якщо в нормі немає диспозиції, то така норма перетворюється в “пустушку”, втрачає якість соціальної норми взагалі. Відсутність в структурі норм санкції, яка забезпечується мірами державного примусу, залишає її якості правової норми, оскільки важливішою ознакою права є охорона її державою. Таким чином, норма права може активно впливати на суспільні відносини, бути їх державним регулятором тільки при єдності і логічному взаємозв’язку всіх її структурних елементів.

Дата добавления: 2017-02-01