Оцінювання ефективності менеджменту на засадах багатостороннього оцінювання

Зацікавлені групи у діяльності підприємства	Найважливіші цілі зацікав­лених груп	Важливість урахування цілей зацікавлених груп	Рівень врахування цілей зацікав­лених груп	Відхи­лення
Акціонери
Споживачі
Менеджмент
Працівники
Органи дер­жавної влади
Громадськість
Постачальники і кредитори

Як результат, що відображає дієвість механізму управління, можна вважати ефективність виробничої та комерційної діяльності, зокрема отриманий економічний ефект. Показниками ефективності менеджменту є якість виконання роботи працівниками та службовцями, оскільки ставлення робітників до своїх обов'язків дзеркально відображає ставлення менеджерів до своїх власних, а також їх професіоналізм та організованість. У дослідженнях з питань функ­ціонування американських акціонерних товариств зазначають, що між економічною ефективністю цих товариств та управлінською кваліфікацією менеджерів існує щільна залежність. До того ж, мало­ймовірно, що організація за результативними показниками була кращою від власного топ-менеджменту, щоб вона працювала краще, ніж найвищі керівні особи. Всі підприємства працюють з подібними ресурсами, за винятком монополій, тому відмінність між під­приємствами полягає, незалежно від галузі, у якості управління на всіх рівнях менеджменту. І тому чим вища якість управлінських рішень, тим краща організація виробництва, тим нижчі витрати жи­вої та упредметненої праці та тим більший одержуваний соціально-економічний ефект діяльності організації.

Також в окремих працях пропонують оцінювати систему ме­неджменту локальними показниками, забуваючи, що система є одним цілим. І як пише Аккоф, якщо кожна частина системи працюватиме з максимальною ефективністю, така система загалом не буде функціону­вати настільки ефективно, наскільки це можливо. У Національному університеті "Львівська політехніка" існує багато різних інститутів. Припустимо, що створили комісію з оцінювання складових кожного інституту з метою виявити найефективніші. Наприклад, в інституті економіки і менеджменту - найкраще методичне забезпечення, у військовому інституті - найкраще інформаційне забезпечення, ще в іншому - найкращий професорсько-викладацький склад тощо. Отже, враховуючи позиції науковців для створення ефективної системи менеджменту інституту, достатньо зібрати разом усі найкращі елементи університету. Але очевидно, що окремі частини кожного із інститутів не підійдуть одне одному, хоча основна мета їхня одна - підготовка кваліфікованих спеціалістів, а коли б і підійшли, то не могли б взаємодіяти з достатньою ефективністю. Адже методики з міжнародних стратегій економічного розвитку (інституту економіки та менеджменту) та професор з соціології (інституту гуманітарних та соціальних наук) не зможуть забезпечити добрі знання з тактики випускникові військового інституту. Використання локальних показників може не врахувати ті складові цілісної системи, які впливають на його поточні та майбутні характеристики. Також використання локального підходу в оцінюванні ефективності спричиняє те, що до методики оцінювання можуть не потрапити дослідження базових характеристик управління. Це ускладнить формування адекватної системи критеріїв, які будуть засадами оцінювання, та унеможливить уникнення помилок методоло­гічного та концептуального характеру. Тобто, як зазначають науковці, характеристика системи залежить не стільки від роботи деталей окремо, скільки від їхньої взаємодії. Ми не можемо вивчити систему, досліджуючи її частини. Необхідно працювати з цілою системою навіть тоді, коли ми встановлюємо особливості елементів чи вирішуємо ізольовану проблему.

Дата добавления: 2013-12-13