Суть та значення ризику під час формування та реалізації стратегій організації

ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЙ НА ЗАСАДАХ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ

РОЗДІЛ 9

У науковій економічній літературі є безліч визначень і тлума­чень ризику. Термін "ризик" вживають у багатьох суспільно-полі­тичних і природничих науках, кожна з яких надає йому своє тлума­чення. Причиною існування великої кількості визначень є багато­гранність цього поняття, неоднозначність у проявах і часто неспо­діваність наслідків. І донині здійснюють теоретичні обґрунтування цього феномену. У зв'язку з цим доцільно розглянути найтиповіші визначення ризику, які трапляються у зарубіжних і вітчизняних наукових публікаціях.

В економічній науці існують дві теорії ризику - класична та неокласична. Основними представниками класичної теорії були Дж. Міль та Н.У. Сеньйор, котрі розглядали ризик як математичне очікування втрат, що можуть виникнути внаслідок прийнятого рішення. Тобто ризик тут визначається як збитки, заподіяні реаліза­цією певного рішення. Згідно з неокласичною теорією економічного ризику, розробленою в 20-30-х роках XX ст. економістами А. Маршалом та А. Пігу, ризик - це ймовірність відхилення від поставлених цілей. Розвиток неокласичної теорії ризику продовжив Дж. М. Кейнс, який вирізнив поняття "схильність до ризику" як специфічну якість підприємця та поняття "добровільний та вимуше­ний ризик". Розвинули теорію ризику у своїх працях американські вчені Дж. фон Нейман та О. Моргенштерн, а також угорські економісти Т. Бачкаї, Д. Гессен. Значний внесок у розвиток теорії та практики ризику забезпечили американські економісти, лауреати Нобелівської премії К. Ерроу, Г. Марковіц, У. Шарп, Дж. Акерлоф, Ф. Найт та інші.

На думку деяких сучасних американських науковців, ризик - ймовірність зазнання збитків та втрат. Своєю чергою деякі автори, а саме білоруські, російські та українські, дають таке визначення: ризик - ймовірність (загроза) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання прибутків або поява додаткових витрат внаслідок певної виробничої та фінансової діяльності.

Ризик у наведених вище трактуваннях розглядається як явище, що призводить лише до негативних наслідків, тобто ці визначення є однобічними, хоча відомо, що відхилення може бути і в позитивний бік, що і спонукає менеджерів до прийняття ризикованих рішень. Крім того, існування економічного ризику є причиною народження та функціонування підприємств - страхових компаній, факторинго­вих фірм, консалтингових організацій, венчурних підприємств тощо.

Також результати або наслідки можуть бути нейтральними (нульовими) щодо відношення до суб'єкта ризику. Найчастіше наслідки є нейтральними під час застосування превентивних методів зниження ступеня ризику. Тобто тлумачачи ризик, зазначені науковці підтри­мують позицію класичної економічної школи. Визначення, за яким ризик призводить до нульових економічних наслідків, наведене в літературі. Згідно з цим визначенням, ризик - це невизначеність в отриманні доходу, який залежить від загального стану економіки, це спосіб дії в ситуації невизначеності. Очевидно, що ризик є багатоаспектним явищем і може безпосередньо впливати на прибутки, доходи, дивіденди тощо. Тому виникли трактування ризику як економічного явища, реалізація якого спричиняє винятково позитивний економічний ефект. Ризик - великий стимул для отримання додаткового прибутку, специфічного підприємницького доходу.

У деяких наукових джерелах трапляється таке визначення: ризик - діяльність, пов'язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, під час якої є можливість кількісно та якісно оцінити ймовірність досягнення передбачуваного результату, невда­чі і відхилення від мети. Це визначення не зовсім повно відображає поняття ризику, тут також не згадується той факт, що ризик (ризик невикористаних можливостей), як відомо, найчастіше існує в разі бездіяльності. Здебільшого менеджери затримують прийняття рі­шення за умов невизначеності і, як наслідок, потрапляють у ситуа­цію ризику. Узагальнення викладених положень дає змогу дійти висновку, що найповніше та найзмістовніше тлумачення міститься в джерелі: економічний ризик - це економічна категорія, що пов'язана з подоланням невизначеності та конфліктності в ситуації неминучого вибору під час виробничо-господарської діяльності. Вона відображає міру (ступінь) відхилення від цілей, бажаного (очікуваного) результату, а також ступінь невдачі з урахуванням впливу керованих і некерованих чинників, прямих та зворотних зв'язків стосовно об'єкта керування.

В економічній літературі існують не тільки різні тлумачення поняття "ризик", а й різні погляди на його природу. Відомі три основні підходи до цієї проблеми: визнається або суб'єктивна, або об'єктивна, або суб'єктивно-об'єктивна природа ризику. Суб'єктивісти стверджу­ють, що вирішальним фактором виникнення ризику є роль особи, котра приймає рішення за умов невизначеності. Прихильники об'єктивної природи ризику вважають, що вирішальним фактором є сама ситуація. Проте в науковій літературі переважає останній підхід. Суб'єктивно-об'єктивна природа ризику визначається тим, що він породжується процесами як суб'єктивного характеру, так і такими, існування яких не залежить від волі та свідомості людей.

Враховуючи суб'єктивно-об'єктивну природу, економічний ризик має значення тільки щодо осіб, котрі приймають позитивне чи негативне рішення, і тільки щодо наявних альтернативних варіантів цих рішень. Саме людський потенціал створює умови, які дають змогу організації загалом сформувати цілі та плани та зреалізувати їх внаслідок адекватно прийнятих управлінських рішень та подо­лання ризику (рис. 30).

На підставі аналізу наукових праць, присвячених проблемі природи економічного ризику, можна виокремити такі групи причин суб'єктивно-об'єктивного характеру його виникнення:

1. Причини об'єктивного характеру. Виявляються через зміни у зовнішньому середовищі організації та відсутність детальної інформації. Постійний розвиток світової економіки спричиняє зміни, які є принципово індетермінованими, тобто їх важко передбачити, зробити точний прогноз як у зовнішньому, так і у внутрішньому середовищах організації. Зміни в діяльності підприємства потрібно розподілити так:

Рис. 30. Джерела економічних ризиків підприємства

а) зміни, що раптово настали у зовнішньому середовищі і впливатимуть на діяльність підприємства (зміни адміністративно-законодавчі, зміни соціально-економічної політики, інфляція, при­родні процеси та явища, стихійні лиха тощо). Варто зазначити, що підприємствам важко вплинути на цю групу змін чи уникнути їх, тому для ефективного функціонування потрібно навчитись опти­мально враховувати їх у виробничо-господарській діяльності;

б) зміни відносин з контрагентами (зміна контрагентів; зміни смаків, уподобань, переконань і орієнтацій партнерів тощо). Ці зміни можуть бути зумовлені як самим підприємством, так і контраген­тами підприємства, що спричинить зміни досягнутих раніше домов­леностей або відмову від них;

в) зміни внаслідок науково-технічного прогресу. Його поступ, особливо в найближчий час, можна з певною точністю передбачити. Проте визначити конкретні наслідки тих чи інших наукових відкриттів, технічних винаходів у недалекому майбутньому практично неможливо.

Для прийняття рішень необхідна детальна, достовірна, опера­тивна та економічно вигідна інформація про наявність і розмір попиту на товари й послуги; про платоспроможність партнерів, клієнтів, конку­рентів; про прибутки, ціни, курси, тарифи, дивіденди; плани та проекти конкурентів; смаки і вподобання потенційних клієнтів тощо:

г) економічно оптимальна інформація. Нерідко, враховуючи витрати часу та вартість послуг інформаційних посередників, еконо­мічно вигідніше і доцільніше працювати з неповною інформацією, ніж збирати дорогу детальну інформацію;

д) прихованість та спотвореність інформації. Варто пам'ятати про можливість спотворення і приховання інформації економічними агентами з соціальних, економічних, політичних чи з інших причин. Також вона може бути помилковою внаслідок неточних експертних оцінок, похибок технічних засобів передання інформації тощо.

2. Причини суб'єктивного характеру. Суб'єктивні причини виявляються в тому, що ризик реалізується через підприємця або підприємство. Саме підприємець, менеджер, враховуючи власні пот­реби та соціально-психологічні особливості, по-різному оцінює ситуацію, можливі результати і уявляє ймовірності їхнього здійс­нення, вибирає із множини альтернатив:

а) внутрішня мотивація менеджера. Прийняття ризику зале­жить від кожної конкретної людини з її потребами у самоствер­дженні, самовираженні. На ризик підприємця, менеджера наштовхує нескінченна кількість нагромаджених орієнтацій, мотивів та амбіцій. Крім того, кожен управлінець відрізняється певним характером, складом розуму, психологічними особливостями, індивідуальними характеристиками пам'яті, розумінням відповідальності, інформа­ційно-психологічними особливостями, рівнем знань у галузі своєї діяльності, стереотипами поведінки, ідеалами, намірами, має певні уподобання. Немало також залежить від того, що переможе - передчуття успіху чи невдачі, тобто чи схильний менеджер до ризику, чи ні. Ризикованих рішень прагнуть уникнути підприємці та менеджери консервативного типу, не схильні до інновацій, для яких основним завданням є мінімізація можливих ризиків;

б) неефективність систем управління (втрата адаптивності, невідповідність кадрів запланованим проектам розвитку підприємства, нечітка організаційна структура, яка не відповідає сучасним стан­дартам менеджменту, наявність дублювання функцій і надлишковий кадровий резерв, застарілі механізми контролю, неволодіння метода­ми менеджменту, неадекватність внутрішніх змін до мінливості зовнішнього середовища, слабко розроблені посадові інструкції тощо). Система управління повинна постійно удосконалюватись та адаптуватись до внутрішніх і зовнішніх змін у середовищі організації. А самі елементи та взаємозв'язки системи менеджменту під час формування та функціонування повинні враховувати наявні зміни. Втрата адаптивності, саморегуляції менеджерів та усього підприємства призводить до появи ризику як похідного фактора невідповідності управлінського потенціалу вимогам середовища функціонування, яке швидко змінюється. Залежно від кваліфікації персонал може бути або джерелом ризику, або важливим ресурсом його зниження. Якщо персонал недостатньо надійний і кваліфікований, то постійно виникатимуть внутрішні економічні ризики. Крім того, в Україні відсутня корпоративна культура. Ризик виникає в організаціях внаслідок елементарного невиконання працівниками своїх обов'язків, недотримання правил тощо;

в) зміни у внутрішньому середовищі організації (раптові поламки обладнання та техніки, збій в системі носіїв інформації тощо). Ці зміни є прогнозованішими порівняно з іншими групами змін за умов правильної і оптимальної побудови економіко-господарських процесів і системи менеджменту підприємства.

Отже, формування ефективної системи управління з урахуванням економічного ризику необхідно розпочати з визначення його суті та причин виникнення. Це дасть змогу менеджерам і підпри­ємцям зрозуміти суть економічного ризику, а отже, обрати оптимальні інструменти для його зниження чи уникнення, тобто підви­щити стабільність і стійкість діяльності підприємства.

Дата добавления: 2013-12-13