Валютний ринок: сутність, об’єкти та суб’єкти, ціна, інфраструктура

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови функціонування ринку, на якому можна вільно продавати та купувати валюту.

Валютний ринок – економічні відносини, що виникають у процесі купівлі-продажу іноземних валют за курсом національної валюти, який складається на основі співвідношення попиту і пропозиції на ці валюти.

3а економічним змістом валютний ринок — це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на валюту як специфічний товар.

За призначенням і організаційною формою валютний ринок — це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продавати-купувати національну та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції.

Основними складовими валютного ринку, як системного утворення виступають: об’єкти, суб’єкти, попит, пропозиція, ціни.

Об'єктом купівлі-продажу на валютному ринку є валютні цінності (зокрема, іноземні, коли суб’єкти цього ринку купують чи продають їх за національну валюту, та національні, коли суб’єкти ринку купують чи продають ці валютні цінності за іноземну валюту. Оскільки на ринку одночасно відбувається продаж іноземної та національної валюти, то вони існують, як об’єкти валютного ринку).

Суб'єктами валютного ринку можуть виступати фізичні і юридичні особи, посередники – банки, брокерські контори, валютні біржі, які «зводять» продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу. Основна мета діяльності всіх суб’єктів валютного ринку є отримання прибутку від своїх операцій.

За характером виконуваних операцій і ступенем їх ризику суб'єктами валютного ринку є:

- підприємці, які купують і продають валюту для забезпечення своєї комерційної діяльності (імпортери, експортери);

- інвестори, які вкладають свій чи позичений капітал у валютні цінності з метою одержання процентного доходу;

- спекулянти, які постійно купують-продають валюту задля одержання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянта­ми є валютні дилери. Ними можуть бути юридичні та фізичні особи;

- хеджери, які здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу;

- посередники: банки, брокерські контори, біржі тощо.

Особливості попиту і пропозиції на валютному ринку обумовлюються тим, що об’єктом купівлі-продажу тут виступають грошові кошти у формі різних валют. Тому попит на іноземну валюту одночасно є пропозицією національної валюти, а пропозиція іно­земної валюти є одночасно попитом на національну валюту.

Ціною на валютному ринку є валютний курс. Він являє собою вартісне співвідношення двох валют, або «ціну» грошової одиниці однієї країни, вираженої в грошових одиницях іншої країни або в міжнародних платіжних засобах.

Класифікація валютного ринку
Залежно від організації торгівлі валютою
біржовий	позабіржовий
За своєю структурою
національний	міжнародний	світовий
За характером операцій
конверсійних операцій	депозитно-кредитних операцій
За видами конвертованості операцій
касових операцій	ф’ючерсних операцій	опціонів
За характером оплати
безготівкових валютних операцій	готівкових валютних операцій

Залежно від організації торгівлі валютний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий. На біржовому ринку торгівля валютою здійснюється організовано на спеціальному «майданчику», який називається валютною біржею. Валютна біржа являє собою організаційно оформлений діючий ринок, на якому реалізуються угоди щодо купівлі-продажу іноземних валют і формуються курси цих валют за співвідношенням попиту і пропозиції.

Валютний ринок має свою структуру, яка включає національні (місцеві) ринки, міжнародні ринки та світовий ринок.

Національні валютні ринки існують у більшості країн світу, вони обмежуються економічним простором конкретної країни і регулюються її національним валютним законодавством.

Міжнародні валютні ринки сформувалися у країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції. Такі ринку в основному регулюються міждержавними угодами, традиціями та домовленістю учасників цих ринків. Це, зокрема, Лондон, Нью-Йорк, Па­риж, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Сан-Франциско, Торонто, То­кіо, Сінгапур, Гонконг та ін.

Розвиток новітніх засобів телекомунікацій та інформаційних технологій дає можливість поєднати окремі міжнародні ринки в єдиний світовий валютний ринок, який здатний функціонувати практично цілодобово. Це забезпечується географічним розмі­щенням окремих ринків: з початком доби відкриваються азіатські ринки Токіо, Гонконгу, Сінгапура, після їх закриття починають працювати ринки європейські - Франкфурта, Парижа, Лондона, а під кінець їх роботи відкриваються ринки американського кон­тиненту - Нью-Йорка, Лос-Анджелеса тощо. Завдяки цьому будь-який суб’єкт валютного ринку може будь-коли, з’явившись з центром, здійснити операції з купівлі-продажу валюти.

За територіями розміщення світові валютні ринки поділяються на європейські, азіатські, північноамериканські тощо.

Ринок конверсійних операцій – перетворення або заміна на еквівалентній основі рівновеликих цінностей шляхом їх обміну.

Ринок депозитно-кредитних операцій, на якому купівля валюти здійснюється шляхом її залучення на депозитні вклади на узгоджені строки та наступний продаж у формі надання кредитів на різні строки.

Ринок касових операцій, на якому купівля-продаж валюти відбувається в умовах поставки її не пізніше другого робочого дня з дня укладання угоди за курсом, узгодженим у момент її підписання.

Ринок ф’ючерсних операцій, де торгівля відбувається за угодою, що передбачає оплату валюти через певний час після укладання угоди за ціною, наперед визначеною в контракті. Метою торгівлі на цьому ринку є отримання різниці в курсу валют з моменту укладання угоди до моменту її оплати.

Ринок опціонів – це торгівля, що здійснюється з відстрочкою поставки валюти на термін, який перевищує два робочих дні за біржовою угодою чи контрактом з надання права (але не зобов’язання) купувати або продавати валюту на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладання угоди або на час придбання валюти.

Функції валютного ринку:

- забезпечення умов для проведення валютної політики держави та створення для цього відповідних механізмів;

- суб’єктам валютних відносин мають бути створені належні умови для своєчасного проведення розрахунків;

- діяльність всіх учасників валютних відносин має бути прибутковою;

- формування і балансування попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;

- страхування валютних ризиків;

- диверсифікація валютних резервів (розширення номенклатури валютних коштів, які використовуються, як резерв).

Валютний ринок виконує свої функції за допомогою властивих йому валютних операцій.

Під валютними опе­раціями звичайно розуміють будь-які платежі, пов'язані з пере­міщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.

Операції валютного ринку класифікуються за такими ознаками:

1. За терміном здійснення платежів з купівлі-продажу валюти валютний ринок включає:

а) касові операції, або операції з негайною оплатою,

б) строкові операції, тобто операції з відстрочкою оплати на термін, що перевищує два робочих дні.

2. За механізмом проведення валютні операції включають:

а) операції спот - це валютні угоди на короткотермінову (до 48 год.) доставку валюти із негайною оплатою. Угода укладається за поточними цінами (курсами) на день її підписання, а обмін валюти - наступного дня після підписання угоди;

б) операції своп - це купівля іноземної валюти з негайною оплатою національною валютою і з умовою подальшого зворотного викупу;

в) форвардні операції - це різновид строкових операцій, що полягає у купівлі-продажу валюти між двома суб'єктами з наступним передаванням її в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладання контракту. Вони здійснюються здебільшого на позабіржовому на позабіржовому міжбанківському ринку;

г) ф'ючерсні операції - це також різновид строкових операцій, в яких два контрагенти зобов'язуються купити або продати певну суму валюти у певний час за курсом, встановленим в момент укладання угоди. Ці угоди здійснюються на біржах і під їх контролем;

д) опціонні операції, як різновид строкових операцій, за якими складається особлива угода, що надає одному з контрагентів ринку право купити чи продати певну суму валюти в установлений строк і за узгодженим сторонами курсом. Угодою передбачається можливість відмови покупцем, але обов'язком продавця;

є) валютний арбітраж являє собою купівлю-продаж іноземних валют з наступною зворотною угодою для отримання різниці валютних курсів в часі або за рахунок різниці в курсах різних валют та різних ринків.

3. Класифікація операцій за формою їх проведення включає:

а) готівкові;

б) безготівкові операції.

4. Класифікація за масштабами операцій виділяє:

а) оптові операції, які здійснюються між банками,

б) роздрібні, які відбуваються між банком та його клієнтами.

5. За цільовим призначенням операції валютного ринку можуть здійснюватися:

а) з метою отримання валютних коштів для проведення міжнародних розрахунків,

б) з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування) та спекулятивні операції (операції з метою отримання прибутку).

Зовнішньоекономічні операції здебільшого пов'язані з обміном однієї міжнародної валюти на іншу. Тому виникає необхідність встановлення співвідношення обміну між валютами, тобто валютного курсу.

Ринок конверсійних операцій - купівля-продаж здійснюється шляхом обміну рівновеликих цінностей, представле­них різними валютами. Якраз на цьому ринку складаються умови для формування зовнішньої ціни грошей — їх валютного курсу.

Ринок депозитно-кредитних операцій —купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється в залученні банками ін­валюти на депозитні вклади на узгоджені строки та в наданні банками інвалютних позичок на різні строки. Ціна валюти на ньому формується у вигляді проценту.

Строкові валютні операції полягають у купівлі-продажу ва­лютних цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що пере­вищує два робочі дні. Ці операції, у свою чергу, підрозділяються на кілька видів залежно від механізму їх здійснення: форвардні, ф'ючерсні, опціонні та їх похідні.

Форвардні операції - це різновид строкових операцій, що поля­гає в купівлі-продажу валюти між двома суб'єктами з наступним переданням її в обумовлений строк і за курсом, визначеним у мо­мент укладення контракту. У форвардних контрактах строки передання валюти звичайно визначаються в 1, 2, 3, 6 та 12 місяців.

Відмова від виконання форвардних контрактів не допускається. Ці операції широко використовуються насамперед для страхування валютних ризиків. Характерними рисами цих операцій є те, що во­ни здійснюються на міжбанківському (позабіржовому) ринку, умо­ви форвардного контракту не є строго формалізованими і ви­значаються сторонами досить довільно.

Ф'ючерсні операції - це теж різновид строкових операцій, в яких два контрагенти зобов'язуються купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, установленим у момент укладення угоди (купівлі-продажу ф'ючерсного контракту). Відмінності їх від форвардних операцій зводяться до такого: вони здійснюються тільки на біржах, під їх контролем, а форма й умови контрактів чітко уніфіковані (біржа строго визначає вид валюти, що продається, обсяг операції, строк оплати, курс).

Опціонніоперації — це різновид строкових операцій, за яких між учасниками укладається особлива угода, що надає одному з них право (але не обов'язок) купити чи продати другому певну суму валюти в установлений строк (чи протягом певного строку) і за узгодженим сторонами курсом.

Крім цих операцій, на практиці застосовується цілий ряд похід­них від них валютних операцій. До таких операцій можна віднес­ти валютні свопи, арбітражні операції та ін.

Валютний своп — це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на одну й ту саму валюту. Наприклад, на умовах спот долари США негайно продаються, а на умовах форварду у того ж контрагента долари купуються з поставкою через певний строк і за домовленим курсом.

Валютний арбітраж — це комбінація з кількох операцій з ку­півлі та продажу двох чи кількох валют за різними курсами з ме­тою одержання додаткового доходу. Це типова спекулятивна операція, що розрахована на дохід завдяки різниці в курсах на одному і тому ж ринку, але в різні строки (часовий арбітраж), або в один і той же час, але на різних ринках (просторовий арбітраж).

З початку 2000 р. перестала здійснювати операції з торгівлі валютою Українська міжбанківська валютна біржа. Уся торгівля здійснюється через міжбанківський валютний ринок, на якому комерційні банки безпосередньо один в одного купують і продають валюту за свій рахунок чи за дорученнями клієнтів, які в цьому разі є кінцеви­ми покупцями і продавцями валюти.

Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку, затверджені постановою Правління НБУ від 10.08.2005р. за №281«Про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», визначають структуру міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на цьому ринку.

Підставою для купівлі іноземної валюти резидентами на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями вважаються такі документи:

· договір з нерезидентом;

· вантажно-митна декларація, якщо товар ввезений на територію України;

· акт здачі-прийому або інший документ, який свідчить про надання послуг чи виконання робіт;

· документи, передбачені при документарній формі розрахунків (акредитив, інкасо);

· довідка ДПА, в якій резидент зареєстрований як платник податків.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України резидентами-підприємцями при здійсненні неторговельних операці й вважаються такі док ументи:

· заявки з розрахунком відрядження за кордон або на експлуатаційні витрати транспортних засобів, що виконують рейси за кордон;

· укладені трудові договори з нерезидентами;

· рішення судів про сплату за межі України пенсій, аліментів, штрафів та ін.;

· угоди між пенсійними фондами про переказ межі України пенсій в іноземній валюті;

· документи, які мають силу договору і можуть використовуватись контрагентами-нерезидентами згідно з міжнародною практикою (для оплати участі в міжнародних виставках, конгресах, конференціях та інших міжнародних зустрічах, для оплати за навчання, лікування, патентування та ін.).

Підставою для купівлі іноземної валюти фізичними особами-резидентами при здійсненні неторговельних операцій вважаються такі документи: заявка на перерахування за кордон коштів з поточного рахунку в гривнях та документи, які підтверджують виїзд з України фізичних осіб-резидентів на постійне місце проживання за кордон.

Дата добавления: 2013-12-13