Валютний курс, його види. Режими курсоутворення

Валютний курс - вартість валюти однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни чи міжнародних платіжних засобах.Найбільш популярне визначення валютного курсу - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн.

Валютний курс — це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або "ціна" грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни. Він встановлюється з точністю до 4-5 десяткових знаків.

Держава здійснює валютне регулювання двома методами: девальвацією, що являє собою зниження офіційного курсу для стимулювання експорту та імпорту, і ревальвацією - підвищенням офіційного курсу.

Девальвація і ревальвація не є засобами стабілізації валютного курсу. Вони служать методом приведення офіційного курсу у тимчасову відповідність з дійсним.

Основні види валютних курсів: фіксований та плаваючий.

Фіксований валютний курс - це обмінний курс двох валют, зафіксований міждержавною угодою на відповід­ному рівні. Головна проблема, яку створює для уряду фіксований валют­ний курс - це звуження рамок манев­ру і самостійності у проведенні економічної політики. Так, якщо уряд намагається вирішити, наприклад, проблему бюджетного дефіциту або стимулювання економічного зростання за допомогою збільшення пропозиції грошей і як наслідок, - більш високого темпу інфляції, то паралельно постає інша проблема — конкурен­тоспроможність продукції даної країни на світовому ринку. При цьому з часом ця різниця акуму­люється і призводить до зростання реального обмінного курсу. Негативним наслідком зрос­тання реального курсу є скорочення експорту і зростання імпорту, що спричиняє кризу платіжного балансу і призводить до дефіциту торговельного балансу.

Плаваючий валютний курс - обмінний курс валют, який змінюється в той чи інший бік залежно від зміни попиту і пропозиції на валютному ринку. Він у свою чергу поділяється на вільно плаваючий, регульовано плаваючий (в залежності від ситуації на ринку) та фіксований(курс, що тривалий час підтримується ЦБ на незмінному, заздалегідь оголошеному рівні). Плаваючий валютний курс дає змогу практично вирішувати проблеми можливої переоцінки реального курсу, оскільки урівнює ціни на товари та послуги всередині країни з відповідні цінами на світових ринках, автоматично реагуючи на приплив і відплив капіталу за рахунок підвищення або зниження номінального курсу валюти. Однак, недоліком плаваючого валютного курсу є, його нестабільний характер та перепона на шляху розвитку торгівлі та інвестування.

В умовах фіксованого режиму валютний курс закріплюється до однієї валюти або до "кошика" валют. Плаваючі курси змінюються залежно від попиту та пропозиції на валютному ринку. В Україні у 1993 р. було прийнято фіксований курс, а з 1994 р - плаваючий курс. Починаючи з 1 вересня 1997 р., в Україні був запроваджений так званий "валютний коридор". Це такий режим курсу національної валюти, коли на певний термін встановлюється мінімальна та максимальна межі офіційного курсу валюти. А на центральний банк покладається зобов'язання підтримувати такий курс у встановлених межах.

Крім цих двох основних існує ще кілька варіантів, котрі можна розгля­дати як модифікації фіксованого або плаваючого курсу. Йдеться про встановлення так званого діапазону коливань між верхньою і нижнього точками інтервенції, тобто валютного коридору. Валютний коридор, або повзуча прив'язка обмінногокурсу - полягає коригуванні номінального курсу національної валюти на величину зміни її реального курсу. Це завдання вирішується використанням певних методик, за якими визначаються зміни валютного коридору на майбутній період часу. Найбільш поширеною є методика, яка розраховується виходячи з очікуваної величини інфляції на майбутній період у країні та в інших регіон світу.

Крім цього, може бути ще модель змінно-фіксованого (повзучого з прив'язкою до фіксованого) курсу. На практиці застосовують також гібридні варіанти фіксованого або плаваючого курсу — офіційний, ринковий, біржовий тощо.

Крім вищезазначених, існують також інші валютні курси:

- офіційний;

- ринковий;

- багатосторонній або ефективний;

- біржовий;

- курс «чорного ринку».

Встановлення курсу валюти називається котируванням. Валютний курс відбиває взаємодію сфер національної та світової економіки. За допомогою валютного курсу порівнюється цінність національної валюти через її відносну купівельну спроможність з цінністю грошової одиниці інших країн.

Необхідність визначення валютного курсу зумовлено такими потребами:

а) здійснення обміну валюти під час торгівлі товарами і послугами та в процесі руху кредитів і капіталів;

б) для порівнювання цін на світових та національних ринках, а також для визначення вартісних показників різних країн, виражених у національній або іноземних валютах;

в) з метою переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків. Для проведення розрахунків валютний курс розглядається учасниками обміну, як коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу. Він визначається за співвідношенням попиту і пропозиції на валютному ринку.

У світовій практиці склалися 2 способи котирування:

1. прямий – визначається скільки потрібно національної валюти (валюта котирування) для купівлі однієї одиниці іноземної валюти (базова валюта) 1дол. = 8,13 грн.

2. обернений – визначається кількість іноземної валюти, яка потрібна для купівлі одиниці національної валюти (1 грн. = 13 центів)

На валютний курс впливають фактори:

Кон’юнктурні або тимчасові, які зумовлені коливанням ділової активності, політичною і військово-політичною обставинами, прогнозами, ажіотажем тощо.

Структурні або довгострокові: рівень інфляції, рівень довіри до валюти на національному та світовому ринках, різниця відсоткових ставок у різних країнах, валютна політика, зростання обсягу національного доходу, стан платіжного балансу, рівень розвитку фондового ринку, ступінь використання певної валюти на ринку і в міжнародних розрахунках, діяльність валютних ринків та здійснення спекулятивних валютних операцій.

Реальний валютний курс враховує співвідношення рівня цін у країнах, валюти яких порівнюються.

- номінальний валютний курс (ціна однієї валюти, виражена в грошових одиницях іншої країни)

- рівень цін національних товарів у національній валюті;

- рівень цін таких самих товарів в іноземній країні.

Показник реального валютного курсу тісно пов’язаний з показником паритетукупівельної спроможності валют, який виражає співвідношення внутрішніх цін у національних валютах країн – торгівельних партнерів (). Тому .

Для регулятивної політики важливо знати, як співвідносяться номінальний та реальний валютний курси. Якщо , то продавати вітчизняні товари вигідніше на зовнішньому ринку, ніж на внутрішньому (там ціни вищі), що стимулюватиме зростання експорту. Імпорт товарів становиться невигідним, оскільки внутрішні ціни нижчі за світові. Це сприятиме поліпшенню стану платіжного балансу.

Якщо , вигідно стає імпортувати товари і невигідно експортувати та розвивати внутрішнє виробництво. Буде погіршуватися стан платіжного балансу.

Дата добавления: 2013-12-13