А. Ятрохімія

Період об'єднання хімії

Це був довгий (три століття) посталхімічний період, протягом якого почалися і дедалі нарощувалися зусилля надати хімії єдиний теоретичний зміст, як це випливає з праць Парацельса, Шталя та Лавуазьє. Хоча ці особи дуже відрізнялись своїми теоретичними поглядами, але потрібно розуміти, що вони жили в різні періоди, підчас яких домінували різні теорії, проте кожний зробив свій внесок в те, що ми називаємо "об'єднання хімії" − кожен був новатором в свій час. Тому цей період доцільно поділити на підперіоди для чіткішої систематизації.

У той час, коли починала зароджуватися хімія як єдина наука, в інших галузях, особливо в фізиці, вже давно визначилися, що всяке пізнання повинно ґрунтуватись на результатах експерименту. Наприклад, швидко прогресувала механіка, яка опиралася на математику і досягла високого в середні віки розвитку. В той же час наша наука ще в 16-17 ст. характеризувалася фальшивою раціональністю, наявністю фантастичних поглядів. Але історія науки не пояснює, чому так сталося, вона лише констатує. Фактично той чи інший шлях розвитку наук (як і всього іншого в історії людства) визначають як соціальні умови розвитку суспільства, так і наявність чи відсутність у той чи інший період геніїв, які зумовлюють рішучі прориви у розвитку науки.

Засновником ятрохімії (хімії ліків) був швейцарський німець Теофраст Парацельс Бомбаст фон Ґоґенгайм (1493-1541).

На той час досягло великого розвитку т. зв. Відродження (започатковане в Італії в XIII ст.) – важлива епоха в історії людства. Посилився інтерес до прекрасного і розвивалось мистецтво, помітно зріс рівень життя населення, тому зросла потреба у виробництві шовку, вовни, тканин. Це все стимулювалось прогресом у військовій справі, відкриттям Америки, винаходом компаса і друкарської справи, що і спрямовувало розвиток хімії в практичну площину, примушувало її відмовлятися від алхімічної схоластики.

Парацельс твердив, що "справжня мета хімії полягає не у виготовленні золота, а лікарських засобів". Ятрохімія була націлена на злиття хімії з медициною. При цьому явно переоцінювалася роль хімічних перетворень в організмі. Парацельс вважав, що якщо людське тіло складається з певних речовин, то їх зміни викликають хвороби, які належить усувати застосуванням ліків, які відновлюють рівновагу в організмі. Будь-який сучасний біолог може погодитися з ідеєю Парацельса про те, що життєві явища породжені хімічними процесами і що здоров'я залежить від нормального складу органів і соків. Але реалізація цих думок у значній мірі ґрунтувалась у Парацельса на тодішніх хімічних знаннях − він отримав таке виховання... Парацельс вважав, що існують три складові частини матерії: Hg, S і сіль. Це все впливало і на його способи лікування. Так, лихоманка і чума, вважав він, викликані недостачею в організмі сірки; якщо забагато ртуті, то наступає параліч; надлишок солі викликає розлад шлунка і водянку і т.д.

Парацельс обстоював думку, що медицина ґрунтується на 4-х опорах: філософії, астрономії, хімії та чесноті. Хімія, твердив він, повинна йти вперед у згоді з медициною, оскільки цей союз приведе до прогресу обох наук.

Цю ж ідею підтримував Ван Гельмонт - учень Парацельса. Але він просунувся дещо далі порівняно зі своїм учителем. Так, він вважав, що хвороби шлунка залежать від кислотності соку, тому їх потрібно лікувати відповідно кислотами чи основами.

Ятрохіміки в пошуках нових ліків розробили багато нових рецептур, виділили або синтезували цілий ряд невідомих досі сполук, зокрема Sb, As, Hg, Fe, які використовували в медицині. Оскільки в той час істотного розвитку набула технічна хімія, то ширше стали застосовувати, наприклад, мінеральні кислоти. Діючи ними на метали, хіміки отримали нові солі. Так, Ґлаубер приготував сульфат натрію (глауберову сіль, мірабіліт, Sal mirabilis, як чудесна сіль для очищення шлунка). Ця речовина справді могла вважатися чудесною, оскільки усувала непрохідність шлунку. Треба розуміти реалії того часу: більшість людей жили дуже бідно, з трудом знаходили собі їжу. Не раз, з’ївши щось зранку, людина не знала, чи покладе щось у рот до кінця дня. Тому голодні люди були ладні їсти мало не будь-що, лише би втамувати голод. Для лікувальних цілей використовувались хлориди Cu, Sn, Zn, As. KC1 вживався проти лихоманки (Sal febrifugum). Правда, застосування ятрохіміками солей Sb, Hg у великих дозах викликáло важкі наслідки, але в цілому діяльність ятрохіміків була прогресивною.

До цього варто додати, що вони виділили і застосували ще й великий ряд різних органічних речовин: з солей винної кислоти був отриманий нейтральний калій тартрат, пізніше калій-натрій тартрат (або сегнетова сіль), янтарна кислота (при перегонці бурштина), бензойна кислота та інші.

Багато лікарів паралельно займалися ще й хімією. Серед них виділимо Жана Рея (1583-1645), який, по суті був предтечею Лавуазьє. Він опублікував працю під назвою "Досліди для пошуків причини, чому олово та свинець збільшують свою вагу при нагріванні" (1630), у якій твердить, що цей ефект викликаний взаємодію металів з повітрям. Паралельно з розвитком ятрохімії все більші успіхи робила технічна хімія. Свідченням цього є поява книг-підручників з різних хімічних ремесел: "Про піротехнію)" (1540), "Про гончарне мистецтво" (1557-80),"Натуральна магія" (1558), "Мистецтво склодувної сировини" (1612), а особливо підручник Аґріколи (1494-1555) "Про гірничу сировину і металургію", 12 книг 1530-46, "Про природу руд", 10 книг, "Про виникнення підземних тіл і його причини" - 5 книг.

Ці книги були надруковані новим способом Ґутенберга, тому були доступними, написані чіткою мовою, наведені рецепти були однозначними і ними користувались ремісники протягом кількох століть.

З кола досягнень технічної хімії тих часів слід згадати виробництво удосконаленої кераміки для посуду, що розквітло особливо в Італії (Файенца, - фаянс; за 1530-50 pp. там було створено 30 фаянсових фабрик). Рецептура виробництва фарфору (до цього його завозили з Китаю) була винайдена в Німеччині на початку 18 ст. (Meissen біля Дрездена).

Виробництво скла досягло великої досконалості особливо у Венеції (ХІ ст., фабрика в Мурано). Виникло промислове виробництво паперу (Італія XIV ст.). Почалося промислове виробництво мила (XVI ст., шляхом омилення жирів лугами). Нарешті розпочинаються перші спроби аналізувати, тобто знаходити складові частини тих чи інших тіл. Це був початок напрямку, який розвинувся в аналітичну хімію.

Дата добавления: 2013-12-14