Електрохімічні теорії та закони електролізу

Гальванічний струм вже давно застосовувався для розкладу різних речовин. Найбільших успіхів досягнув тут в XIX ст. Гемфрі Деві (1778 - 1829) − виходець з бідної родини, мав ще з дитинства значні здібності. З 1789 р. − керівник лабораторії в Пневматичному інституті, згодом професор хімії Королівського інституту і член Королівського товариства (еквівалент Британської академії наук), а потім і його президент.

Роботи з газами і дослідження на собі їх дії сильно підірвали його здоров'я. У ході цих робіт він відкрив і на собі випробував дію "звеселяючого газу" (N₂О). Потім стан його здоров'я погіршився і Деві постійно перебував у подорожах.

1800 року учений установив, що при електролізі води вона розкладається на водень і кисень. Він також виділив електролізом лужні і лужно­земельні метали, дослідив їх взаємодію з водою, NH₃, H₂S, H₂. Деві довів елементарну природу отриманого електролізом хлору, а також йоду. Розвиваючи електрохімічну теорію Берцеліуса (який припускав, що в атомах елементів з самого початку є один полюс певного знака), Деві вважав, що кожен атом має по 2 полюси.

Берцеліус же розклав всі елементи від найбільш електронегативних (О, S, N, Р) через водень до електропозитивних (метали). Хімічна взаємодія проходить, за ним, при притяганні різнополярних атомів. При реакції у складних речовинах зберігається надлишок заряду, бо часто вони знову можуть вступати в реакції. Але факти свідчили, що, наприклад, S і О₂здатні реагувати між собою. Тоді лише Берцеліус припустив, що кожен атом має по два полюси.

При електролізі, за Берцеліусом, атоми відновлюють свою полярність. Ці його погляди отримали назву "дуалістична теорія". Проте докази проти неї весь час набирали на силі (напр., було показано, що НС1 - безкиснева кислота) і з 1840 р. від цієї теорії відмовились.

1834 року Майкл Фарадей (1791-1867) установив, що однакова кількість струму розкладає різні електроліти (вода, кислоти, луги, солі) з виділенням на катоді однакових кількостей водню, а на аноді - кисню в еквівалентній кількості. Це привело його до закону електролізу:

"Кількість речовини, що розкладається при проходженні електричного струму, пропорційна кількості пропущеної електрики".

Його можна було застосувати для встановлення атомних ваг, але тоді домінувала теорія Берцеліуса, і це сталося пізніше. Але Фарадей вважається засновником електрохімії.

Фарадей займався також дослідженням, крім електролізу, магнетизму, зрідженням газів. У хімії він відкрив бензол (1825), гексахлоретан, хлористий етилен.

Дата добавления: 2013-12-14