Теорія соціальних систем

Використовуючи системний підхід і загальну теорію систем, Ч. Бернард, Р. Саймон, И. Ансофф і ін. розробили теорію, згідно якої підприємство є системою, яка перетворює набір, що вкладаються у виробництво, ресурсів - витрати на сировину, машини, людей - в товари і послуги. Ця система в процесі функціонування взаємодіє з іншими системами і залежить від них. Тому організація як відкрита складна соціальна система має тенденцію пристосовуватися до вельми багатоманітного зовнішнього середовища. Успіх діяльності організації залежить не стільки від внутрішнього середовища, скільки від зовнішнього оточення. Головна ідея системної теорії полягає в тому, що жодна дія не робиться в ізоляції від інших. Кожне рішення має наслідки для всієї системи. Порушення функціонування в одній частині системи викликає труднощі в інших її частинах.

Системна теорія "7-S".

Широку популярність отримала системна концепція "7-S", розроблена американськими дослідниками в області менеджменту Томасом Пітерсом і Робертом Уотерменом - авторами відомої книги "У пошуках ефективного управління", а також Річардом Паськалем і Ентоні Атосом - авторами іншої відомої книги "Мистецтво Японського управління: допомога для американських керівників". Дана теорія зіграла певну роль в розвитку менеджменту не тільки в Америці, але і в інших країнах, зокрема - в Україні.

Автори даної теорії довели, що ефективна організація формується на базі семи взаємозв'язаних елементів, зміна кожного з яких вимагає відповідної зміни шести інших. До числа таких системних елементів вони відносять: стратегію, структуру, системи (процедури і рутинні процеси), штат кадрів, стиль, кваліфікацію, розділення цінностей.

Використовуючи цю теорію, наш вітчизняний вчений, автор підручника з основ менеджменту розробив досконалішу концепцію, що отримала назву "Модель 10-з". Ця модель використовується, перш за все, для системної діагностики потенціалу організації з подальшим її вдосконаленням.

Теорія "Z".

Американський професор Уїльям Оучи в 1981-82 рр., на підставі вивчення Японського досвіду менеджменту і його аналітичного порівняння з Американським типом менеджменту обгрунтував теорію "Z".

Сутність американської моделі менеджменту полягає в переко­нанні, що успіх фірми залежить перш за все від внутрішніх факто­рів, зокрема: раціональної організації виробництва, зниження витрат, зростання продуктивності праці, ефективного використання всіх ресурсів. При такому підході цілі й завдання вважаються відомими і стабільними протягом довгого часу. Основою стратегії є безперервне зростання і поглиблення спеціалізації виробництва. Організаційна структура будується за функціональним принципом із чітким поділом апарату управління на служби. Вирішальне зна­чення має контроль за всіма видами діяльності, чітке виконання управлінським персоналом вказівок зверху.

Особливість японської моделі менеджменту виявляється в системі довічного найму і просуванні, залежно від вислуги літ та віку, організації групової роботи, оплати праці з урахуван­ням віку, внеску в раціоналізацію і якості процесу виробницт­ва. Принцип оптимізації роботи всієї виробничої системи як єдиного цілого є визначальним в організації управління виробництвом.

Прихильники сучасної японської системи управління до­водять, що на японських фірмах організацію пристосовують до людини, тоді як у системі управління американською фірмою, навпаки, уявлення про функції, завдання, посадові обов'язки, права передують найму працівників. За сформуль­ованими вимогами відбувається пошук найбільш придатних кандидатів на конкретну посаду, тобто людей пристосовують до системи.

Японська модель, на думку У. Оучі, забезпечує найбільшу гармонійність та мобільність організації в сучасному швидко змінюваному світі. Більше того, ідеальна в розумінні ефектив­ності й інтегрованості організація не може мати ні офіційної організаційної структури, ні формальної взагалі. Як приклад колективу з такою структурою він наводить добре зіграну бас­кетбольну команду.

На підставі вищезазначеного можна зробити висновок, що принциповою відмінністю двох названих моделей менеджменту є те, що японська, побудована на колективізмі, а американська — на індиві­дуалізмі та конкуренції між людьми. Всі інші відмінності є похідними від неї.

Сутність маркетингової моделі (моделі «Z», яка по суті поєднує ознаки і японської і американської моделей, визначається такими факто­рами:

— робиться ставка на людину самореалізуючу, на відміну від людини економічної і соціальної;

— фірма розглядається як живий організм, що складається з людей, які об'єднані спільними цінностями, як клан;

— фірмі має бути властиве постійне оновлення, спрямоване на пристосування до зовнішніх факторів, головним із яких є споживач.

Логічно виникає запитання: "Який з типів моделей органі­зації кращий?"

Фахівці справедливо вважають, що не існує єдиної ідеаль­ної моделі управління, оскільки кожна фірма унікальна, як і люди, котрі працюють у ній. Вона має шукати свою особисту модель. Серед головних факторів, що визначають вибір управ­лінської моделі, найголовнішими є: розмір фірми, характер продукції, характер середовища, в якому вона діє.

Дата добавления: 2014-01-04