Середньовічна містика

Католицька церква оцінила значення пристосування аристотелізму до потреб християнства. У 1323 році Фома Аквінський був проголошений святим, у 1567 році визнаний п`ятим учителем церкви, а в 1879 році його вчення стало обов`язковим для всієї католицької церкви. У XIX-ХХ ст. учення Фоми Аквінського стає основою для офіційної філософії Ватикану - неотомізму.

Соціальні погляди Фоми Аквінського.

Вчення про доброчесність також є раціоналістичним.

Етичні погляди Фоми Аквінського.

Томістське вчення про душу й пізнання є раціоналістичним.

Учення Фоми Аквінського про душу.

- виходячи з уявлень про пасивну матерію й активну форму, розмірковує про почуття, пам`ять, душевні здібності;

- людська душа безтілесна, вона є чиста форма без матерії, незалежна від неї духовна субстанція й тому не може бути знищена, зруйнована, вона безсмертна;

- розрізняє душу вегетативну (рослинну), сенситивну (тваринну) й людську (розумну);

- людина має розумну душу, а розум стоїть над волею.

- передумовою моральної поведінки вважає "свободу волі" людини;

- волею керує розум, ведучи її до морального порядку, в основі якого лежить божественний закон;

- сенсом життя є щастя, яке полягає в пізнанні й спогляданні Бога;

При цьому пізнання розглядається як вища функція людини, а Бог для пізнання є невичерпним джерелом.

- до чотирьох традиційних грецьких доброчесностей (мудрість, відвага, помірність і справедливість) додає ще три християнські: віру, надію, любов.

- людину розглядає у зв`язку з державою;

- призначенням держави є піклування про мир і добробут громадян, спрямування їх до доброчесного життя;

- основною доброчесністю громадяни є покірність владі;

- не висловлюється на користь рівності громадян у державі, а станові відмінності вважає вічними;

- найкращою формою державного правління є монархія;

- монарх повинен бути відображенням Бога на землі;

- найголовнішим в державі є не добре життя, а досягнення царства небесного, а воно досягається завдяки церкві;

- церковна влада, влада папи Римського має перевагу над владою політичною.

З ХІІ століття в Західній Європі шириться містицизм.

Містика - це віра в здатність людини безпосередньо спілкуватися з Богом, а для цього Бога треба було пізнати. Процес пізнання за часів середньовіччя взагалі зводився до пізнання Бога. І навіть коли йшлося про пізнання природи, малося на увазі, що через пізнання природи людина пізнає Бога.

3.1. Містичне розуміння шляхів пізнання Бога:

- Бога не можна збагнути за допомогою розуму, інтелекту, його можна лише відчути в собі під час містичного екстазу, коли душа, зливаючись із Богом, залишаючись часткою, стає в той же час і цілим;

- екстаз досягається за допомогою вільного акту волі, провідна роль у якому належить внутрішньому досвіду;

- досвід і глибока внутрішня віра, любов до Бога дозволяють піднятися до Бога, а Богові спуститися до людини й осяяти її душу;

- при цьому любов до Бога має переважати любов до матері, дівчини, жінки, й навіть Вітчизни;

- пізнання Бога починається зі смирення, відмови людини від своєї гордині, розуму, інтелекту й після нелегкого сходження відбувається злиття з Богом у надприродному, чистому його спогляданні.

3.2. Містичне вчення про світ:

- здебільшого мало пантеїстичні тенденції;

- вважали, що Бог перебуває скрізь, присутній і в душі людини, що й надає можливість безпосередньо з ним спілкуватися;

- відчуття свого зв`язку з Богом є вищим від церковних догматів і авторитетів;

Така постановка питання уможливлює критичне ставлення до офіційного віровчення, наявність опозиції.

- ідея можливості безпосереднього спілкування з Богом робила непотрібною церкву, що викликало її опір.

3.3. Значення містицизму:

- відставляючи церкву у спілкуванні з Богом на другий план, містики не тільки зазіхали на її авторитет, але становили загрозу й феодалізму, оскільки церква була його ідеологічною опорою;

- ідеї містиків часто служили світоглядною базою для антифеодальних рухів;

- вчення про те, що для спасіння душі досить божої благодаті, мало значення для становлення протестантського вчення про внутрішню віру;

- містика сприяла виробленню майбутньої буржуазної етики доби Реформації;

- віддаючи перевагу внутрішньому досвіду над зовнішнім, деякі містики займалися питаннями психології, зокрема з позицій містики розглядали явище інтуїції;

-містичні уявлення про бога не втратили свого значення й для деяких напрямків сучасної теології й філософії.

Дата добавления: 2014-01-04