Історія виникнення та розвитку оздоровчого бігу

На сьогодні оздоровчий біг, або джоггінг, як його ще називають, став невід'ємною частиною життя людей в багатьох країнах світу. За даними 2000 р. загальна кількість джоггерів перевищувала 100 мільйонів.

Офіційною датою народження даної оздоровчої практики вважається 1961 рік, коли двадцять новозеландців зібралися в міському парку Окленду, щоб прослухати лекцію відомого тренера Артура Лідьярда і зробити разом з ним першу пробіжку. Це були збори маленької групки ентузіастів, захоплення якої бігом підтюпцем швидко поширилося по всьому світу. Первинна група з 20 чоловік виросла до сотень ентузіастів, потім до тисяч, і нині до мільйонів прихильників. Зародившись у формі індивідуальної, експериментальної вправи, призначеної для невеликої кількості людей, тепер це захоплення перетворилося на міжнародний рух, що часто має національну підтримку і субсидується державою.

Біговий бум став вигідним фінансовим підприємством і для фірм, що виробляють бігове приладдя, кросівки і тому подібне.

Великий вплив на поширення популярності джоггінгу становив вихід з друку книги А.Лідьярда «Біг заради життя», яку він підготував разом із своїм учнем, журналістом Г.Гілмором. В ній простим та доступним язиком були викладені механізми впливу тривалого бігу на здоров’я людини, наведені рекомендації та тренувальні програми для бігунів.

В нашій країні ця книга вперше вийшла у 1969 році; з тих пір вона двічі перевидавалася і стала найпопулярнішим спортивним виданням з найбільшим тиражем за всю історію радянських часів. Вихід книги дуже сильно вплинув на феномен виникнення справжнього «бігового буму» у всьому світі. Але, стосовно вітчизняної історії, слід зазначити, що підґрунтя для сприйняття ідей А.Лідьярда було підготовлено заздалегідь.

Біг як засіб оздоровлення людей і профілактики захворювань став використовуватися в нашій країні ще в перші роки Радянської влади, коли тільки складалася нова система фізичного виховання. Важливе місце в ній відводилося легкій атлетиці і безпосередньо бігу. Під пролетарським гаслом "Кожен фізкультурник - ударник, кожен ударник – фізкультурник!" проводилися в 20-30-і роки перші масові кроси. Їх мета - поліпшити здоров'я людей, їх фізичну підготовленість і притягнути маси до систематичних занять бігом.

Своє законне місце зайняв біг і в нормативах комплексу ГПО, прийнятого в 1930 р. і покликаного вирішувати завдання оздоровлення населення, підготовки його до продуктивної праці і захисту Батьківщини.

Особливе місце в системі спортивних змагань в Радянському Союзі посідали кроси та різноманітні пробіги, які проводилися навіть в суворий час війни. Починаючи з 1962 р. найбільш масовим змаганням в країні був всесоюзний крос на призи газети "Правда". Він проводився регулярно, і лише за перші 20 років його літопису в ньому взяли участь 104 млн. 690 тис. радянських людей. Одночасно зростала популярність і інших масових змагань, таких, як "День здоров'я", «День бігу». Програми цих свят були розраховані на людей різного віку, у тому числі і літніх.

Ще до виходу з друку книги А.Лідьярда популяризації джоггінгу в значній мірі сприяли періодичні видання. Так, у всесоюзному журналі «Легка атлетика», який друкувався 100-тисячним тиражем, почали регулярно виходити матеріали про користь від занять оздоровчим бігом. Тема була підтримана журналами «Фізична культура та спорт», «Здоров’я», «Наука та життя», газетами «Радянський спорт», «Правда» та іншими.

Поступово рух бігунів-одинаків почав набувати рис організованості. Один за одним в країні з’являлися Клуби любителів бігу. З 1971 р. на сторінках газети «Радянський спорт» було запроваджено спеціальну рубрику саме під такою назвою – «Клуб любителів бігу». В ній наводилися розповіді людей, для яких оздоровчий біг став великим та важливим життєвим явищем, давалися поради, як тренуватися, готуватися до змагань, контролювати навантаження. Навіть була така форма заохочування читачів, як заочні кроси та марафони, на старт яких виходили тисячі любителів бігу по всій країні.

Ще якихось тридцять років тому в уранішні і вечірні години в парках і лісопаркових зонах, на стадіонах і просто на вулицях наших міст неквапливо бігали по-спортивному підтягнуті, моложаві люди. Масове захоплення бігом було однією з примітних рис кінця ХХ століття, це було нормою, ознакою культури, а вид літніх людей, що біжать, не шокував оточення, мало того - на них дивилися з повагою. У Радянському Союзі в день бігуна щорічно на бігові доріжки виходило близько 50 мільйонів любителів бігу!

На жаль, усе змінилося і про масовий оздоровчий біг в Україні майже забуто. Зараз в нашій державі навіть не у кожному обласному центрі є свій Клуб любителів бігу; така ж сама ситуація і у більшості колишніх республік Радянського Союзу.

Звісно, у порівнянні з часами Артура Лідьярда, конкуренція в сфері оздоровчих практик дуже сильно загострилася і зараз в нашій країні достатньо розвинута інфраструктура платних оздоровчих послуг. Певній відсоток українців займається новими популярними оздоровчими практиками – фітнесом, аеробікою, бодібілдінгом, паркуром, східними одноборствами та іншими цікавими та корисними видами рухової діяльності. Але слід зауважити, що у розвинених країнах все це мало місце набагато раніше, ніж в Україні і на дуже високому рівні, та поряд з цим - в Європі, Америці, Японії - біговий бум! Про це свідчить статистика марафонів: десятки тисяч бігунів різного віку та ступеню підготовленості беруть участь у таких змаганнях в Празі, Стокгольмі, Берліні, Мадриді, Лондоні, Парижі (у цих містах навіть обмежують чисельність охочих взяти участь в забігах). У Америці і Канаді марафонські змагання проводяться в багатьох містах. Число учасників нью-йоркського марафону - понад 40 тисяч бігунів! Загальне число північно-американських марафонців наближається до 300 тисяч! Для порівняння, в 2011 році в трьох забігах Київського марафону брали участь лише 753 бігуни, а в Білоцерковському – 310.

А якщо розглянути не спортивну, а медичну статистику, то з’ясується, що захворюваність серцево-судинної системи і смертність, пов'язана із захворюваністю серцево-судинної системи, в нашій країні набагато вища, ніж в згаданих вище розвинених країнах.

Дата добавления: 2014-01-05