Теорія групової динаміки

Етологічний підхід

Початок етологічного підходу до проблеми конфлікту був покладений у 30-ті роки XX століття роботами австрійського природодослідника К. Лоренца. Етологія (від гр. Ethos - звичай, характер, поведінка; logos - слово, вчення) - це наука про поведінку тварин у природному для них середовищі, яке є одним з напрямів порівняльної психології.

Спостерігаючи за поведінкою тварин, зокрема, за виявами агресивної поведінки у популяціях тварин, а також на основі спостережень за соціальною поведінкою у людському соціумі, К. Лоренц прийшов до неоднозначних висновків

К. Лоренц вперше висловив думку про те, що агресивна поведінка є кінцевим продуктом тривалої попередньої внутрішньої мотиваційної напруженості та конфлікту різних мотивів, які знаходять своє вираження в агресії.

К. Лоренц вперше висловив гіпотезу про те, що головною причиною соціальних конфліктів є вроджена агресивність індивіда та натовпу.

До факторів, які провокують агресивність, К. Лоренц зачислює:

1) наявність зброї;

2) внутрішньовидовий відбір;

3) стрімкий темп розвитку.

Унаслідок збільшення кількості індивідів у спільноті порушується рівновага між інстинктами притягування та відштовхування. Тому є дві причини:

1) надмірна кількість особистих зв'язків, яка шкодить близькості стосунків;

2) висока густота населення на невеликій площі приводить до притуплення усіх соціальних реакцій. Внаслідок цих причин зростає готовність до агресивної поведінки та стає неможливою розрядка передбачених для виду агресивних потягів.

Так зване натхнення є людською реакцією, у якій найкраще виявляється необхідність безумовно "тваринної" поведінки, успадкованої від антропоїдних предків, особливо для людських високоморальних вчинків. Тому насправді людською поведінкою керує не розум, а внутрішньовидова агресія у формі давньої і майже не-сублімованої реакції соціального захисту. Факторами натхнення К. Лоренц вважає:

1) ситуації або особи, які несуть загрозу шанованим цінностям; ці ситуації або особи можуть бути як реальними, так і абстрактними;

2) фігура лідера, вождя;

3) якнайбільша кількість захоплених ідеєю.

Серед основних проблем, які етологія, соціологія та психологія ставлять перед людством, одним із ключових є питання про те, якою мірою соціальне оточення формує соціальну поведінку.

Німецько-американський психолог К. Левін є автором теоретико-польової концепції особистості в психології. З 1933 року жив і працював у США, де намагався обгрунтувати застосування теоретико-польового підходу стосовно дослідження проблем групової динаміки та соціальної дії.

Рушійною силою людської діяльності К. Левін вважав потреби, під якими розумів динамічні стани, активність, які виникають у людини під час здійснення якого-небудь наміру, дії. Механізмом будь-якої форми діяльності, за К. Левіним, є намір - певна напружена динамічна система, тобто визначальним є динамічний аспект - сильна чи слабка напруженість, яка прагне до розрядки. Напруженість виникає унаслідок порушення рівноваги між індивідом та середовищем і виявляється у вигляді конфліктів.

Послідовники К. Левіна - Д. Креч, Р. Кратчфілд та Н. Лівсон, -спираючись на теорію К. Левіна, розробили власну теорію конфлікту, який є наслідком незадоволення бажань, тобто фрустрації. Вони твердили, що найчастіше фрустрація виникає через суперечності між особистими бажаннями людини та накладеними суспільством обмеженнями і заборонами, оскільки в основі існування соціальних утворень лежить необхідність у збалансованості між потребами індивіда та нуждами соціальної групи. У міру дорослішання людини соціальні стандарти інтерналізуються, внаслідок чого цей конфлікт переходить у внутрішній план. Представникам теорії групової динаміки належить ідея поділу напрямів впливу фрустрації та конфлікту на конструктивний та деструктивний, руйнівний. Також вони вказують на відмінність між безпосереднім та минущим ефектом недовготривалих мотиваційних конфліктів і стійким ефектом, притаманним внутрішньоособистісним суперечностям.

У тому випадку, коли перешкоди занадто великі і компенсація фрустрації виявляється неможливою, індивід може застосувати пристосувальні дії іншого типу:

1) заміна засобів досягнення мети;

2) заміна самої мети;

3) переоцінка ситуації.

У тому випадку, коли проаналізовані конструктивні шляхи виходу з конфліктної ситуації не приводять до досягнення бажаного, напруження продовжує зростати. На певному етапі воно досягає такого рівня, за якого його ефект стає руйнівним і вже більше не сприяє діяльності, спрямованій на реалізацію мети. Причини цього полягають у тому, що:

1) мобілізація енергії може зрости настільки, що вона перевищить необхідний для виконання завдання рівень;

2) наслідком надмірного напруження може стати когнітивна обмеженість, оскільки воно супроводжується емоційним збудженням, яке шкодить раціональним процесам міркування та вибору.

К. Левін виділив три основні схеми, за якими може розвиватися конфлікт:

1) наближення - наближення; 2)уникання - уникання; 3) наближення - уникання.

Схема "наближення - наближення" є конфліктом між двома позитивними цілями. Це найбезболіснішна конфліктна ситуація, у разі виникнення якої індивід повинен зробити вибір між двома бажаними речами. Але конфлікт виявляється то глибшим, що рівно-ціннішими виявляються бажані об'єкти. У такому разі рівновага динамічної системи виявляється нестійкою, оскільки "привабливість об'єкта збільшується по мірі наближення до нього, а віддалення від другої з можливих цілей її привабливість знижує".

Конфлікт "уникання - уникання" виникає унаслідок необхідності вибору між двома небажаними об'єктами, тобто у разі необхідності вибору меншого з двох зол. У такій ситуації рівновага динамічної системи залишається стійкою до останнього, тобто індивід прагне відкласти момент остаточного прийняття рішення на користь однієї з небажаних можливостей. Коли індивід робить крок у напрямку, протилежному до однієї з небажаних альтернатив, її відштовхувальна сила зменшується; але цей же крок наближає його до іншої неприємності, відштовхувальна сила якої внаслідок цього збільшується. Тоді людина повертається на початкову позицію. Такий конфлікт зазвичай вирішується за допомогою сторонньої сили.

Конфліктом у повному розумінні цього слова є ситуація "наближення - уникання", оскільки в основі конфлікту може лежати те, що у мети як такої є і позитивні, і негативні сторони. Причиною конфлікту може стати також і те, що реалізація бажаної мети пов'язана з певними неприємностями. Іноді досягнення позитивної мети в обов'язковому порядку супроводжується чимось неприємним. Унаслідок конфлікту "наближення - уникання" виникає стійка рівновага динамічної системи: "на певній відстані від мети сили протягування та відштовхування урівноважуються", наближення до мети збільшує обидві сили, а віддалення від мети їх послаблює. Коли дві позитивні мети є взаємовиключними, то придбання одного об'єкту через безповоротну втрату іншого надає кожному з можливих виборів певного негативного відтінку.

У реальному житті ми переважно стикаємося з досить складними ситуаціями, більшість конфліктів виникає внаслідок бажання досягти більше, ніж дві мети. Іноді вибір однієї бажаної мети означає лише тимчасову відстрочку досягнення іншої.

Дата добавления: 2014-01-07