Класифікація конфліктів

Когнітивний підхід

Когнітивний та діяльнісний підходи до конфліктів

Когнітивний підхід отримав свій розвиток як противага мотиваційному підходу.

Таке положення спростовувало наявні суто ситуативні пояснення конфліктів. Відповідно та таких пояснень індивіду чи групі індивідів достатньо потрапити у відповідну ситуацію, щоб у них виникла кооперативна чи конкурентна поведінка. В. Агеєв вважає, що когнітивісти вперше звернули увагу на те, що взаємодії суб'єктів, які ми можемо безпосередньо спостерігати, у соціальній ситуації можна зрозуміти та проінтерпретувати з погляду їхнього суб'єктивного відображення, тобто з погляду їхнього сприймання, усвідомлення, рефлексії, оцінки і т. д. суб'єктом, який взаємодіє.

З початком становлення когнітивістських підходів у психології почав зростати інтерес до ролі когнітивних процесів у регуляції взаємодії людей, до тих суб'єктивних образів навколишньої дійсності, які складаються в індивіда та організуються у зв'язні та по можливості несуперечливі інтерпретації картини світу.

Засновником цього підходу вважають К. Левіна. Адже саме він наголошував на тому, що відповідно до "теорії поля" опис ситуації повинен бути радше "суб'єктивним", ніж "об'єктивним". Тобто ситуацію треба описувати з позиції індивіда, а не з позиції спостерігача.

У межах теорії поля К. Левін визначає конфлікт як ситуацію, у якій на індивіда одночасно діють протилежно спрямовані сили приблизно однакової величини. У тих випадках, коли на індивіда діють дві позитивні чи дві негативні валентності, або об'єкт одночасно наділений як позитивною, так і негативною валентністю, відбуваються внутрішньоособистісні конфлікти. Міжособистісні конфлікти є такою ситуацією, у якій наявна суперечність між власними потребами особистості та зовнішнім середовищем. На думку К. Левіна, конфлікти усіх видів розвиваються з однаковими законами.

Одна з вузлових проблем психології конфлікту - проблема виділення критеріїв для класифікації та типології конфліктів.

Основними видами класифікації є:

- систематика;

- типологія;

- таксономія.

Класифікацію, в основу якої покладено суттєву ознаку конфлікту, називають типологією. Унаслідок типології виділяють низку типів конфліктів. Сам тип є одиницею розчленування множини конфліктів за обраною основою класифікації.

Систематика полягає у приведенні в систему уявлень про деяку сукупність конфліктів. При цьому основою для класифікації слугує менш суттєва ознака конфлікту, ніж тип. Проте повну систематику конфліктів у конфліктології найближчим часом навряд чи буде створено, хоча це в принципі можливо. Однак вона матиме не такі суворі межі між класами конфліктів, як біологічна систематика.

Таксономія - це "теорія класифікації та систематизації діяльності, яка зазвичай має ієрархічну будову". Сьогодні таксономічних класифікацій конфліктів поки що немає, хоча в принципі вони можливі.

Найпоширенішою у конфліктології є класифікація у формі типології.

Важливою особливістю конфліктів є характер потреби людини, за задоволення якої вона бореться. Якщо якась із потреб не задовольняється, людина може йти на конфлікт. Якщо градацію потреб дещо узагальнити і подати їх у вигляді матеріальних, соціальних та духовних, то можна виділити такі типи конфліктів:

1) ресурсний конфлікт: об'єктом задоволення потреб є ресурси, задовольняються матеріальні.потреби;

2) статусно-рольовий конфлікт: об'єктом задоволення потреб виступає статус у групі, роль у міжособистісних стосунках, задовольняються соціальні потреби;

3) конфлікт через ідеї, норми та принципи: об'єктом задоволення потреб є ідеї, норми, принципи, задовольняються духовні потреби.

Залежно від сфер життєдіяльності людини, у якій відбуваються конфлікти, їх поділяють на:

1) сімейні;

2) побутові;

3) виробничі;

4) трудові;

5) політичні та ін.

Залежно від співвідношення позитивних та негативних елементів у конфліктах їх поділяють на:

1) конструктивні - одночасно мають позитивні та негативні наслідки;

2) деструктивні.

За мірою гостроти суперечностей, які виникають (залежно від емоційного стану), конфлікти визначають як:

1) беземоційні;

2) помірні;

3) з високою напругою, які можуть виражатися у невдоволеності, незгоді, протидії, розбраті, ворожості.

За проблсмно-діяльнісною ознакою конфлікти бувають:

1) управлінські;

2) педагогічні;

3) виробничі;

4) економічні;

5) політичні;

6) творчі та ін.

З функціонального погляду конфлікти можуть бути:

1) конструктивні;

2) деструктивні, до яких належать:

- закономірні, яких не можна уникнути;

- необхідні;

- вимушені;

3) функціонально невиправдані.

У динамічному аспекті конфлікти бувають:

1) стихійні;

2) заплановані:

- спровоковані;

- ініціативні.

Проте для нас найбільший інтерес становлять ті види конфліктів, які основані на психологічних засадах.

Дата добавления: 2014-01-07