Соціометричний підхід

Біхевіористичний підхід

Фрустраційно-агресивний підхід

Знання про закономірності суспільного життя, отримані унаслідок експериментальних досліджень антропологів та соціологів, мають величезне значення для розуміння людської поведінки. Протягом життя особистість бореться за вміння пристосуватися до свого соціального оточення. Тому особливого значення набувають сильні спонукання та конфлікти між реакціями на різноманітні спонукання.

Спираючись на роботи 3. Фройда та К. Левіна, група американських дослідників на чолі з Д. Доллардом запропонувала нову гіпотезу конфлікту - фрустраційно-агресивну. У цьому підході інтегрувалося розуміння про біосоціальну причину конфлікту. Конфлікт розглядається як наслідок біологічної причини - притаманної індивіду агресивності, та соціальної - фрустрації. Представники фрустраційно-агресивного підходу розглядають агресію як наслідок розходження між рівнем домагань та реальними досягненнями особистості.

Відомим представником біхевіористичного підходу до проблеми конфліктів можна вважати американського психолога А. Басса. На його думку, причини конфліктів полягають не лише у біологічному началі людини, але, насамперед, у соціальному оточенні, яке змінює вроджені якості індивіда унаслідок взаємодії особистості із соціальним середовищем, яке її оточує.

Наслідком порушення нормальних взаємин з соціальним середовищем є конфлікт, який може виявитися в агресивній поведінці. А. Басе визначає агресію як таку поведінку, що викликає роздратування та шкодить іншим організмам. Водночас агресивна поведінка одного індивіда може стати стимулом для вияву агресивності в іншого. А. Басе вважає, що виникнення та інтенсивність агресивних реакцій великою мірою залежить від наслідків стимулювання. Для представників біхевіористичного підходу основним об'єктом вивчення є не особистість, а її дії.

Американський психолог Дж. Морено у 1949 році запропонував міжособистісну теорію соціометріїта мікросоціології. Він вважає, що спроби звести сутність людини до біологічної, соціальної чи психологічної сторони життя неправомірне, оскільки вони роблять людину вигнанцем у суспільстві. Кожна людина має нести відповідальність за увесь всесвіт, тому що найважливішою проблемою є збереження життя та майбутнє всесвіту.

На думку Дж. Морено, найпростіше його міжособиста теорія викладена у "Промові про зустріч". Сутність її полягає у тому, що між двома будь-якими місцями, в яких живуть певні особи, є величезна кількість країн, у кожній з яких, своєю чергою, є багато районів. У кожному з районів є певна кількість колективів, які можуть складатися з сотень і тисяч людей. Кожна людина, зустрічаючись з іншою, висуває до неї певні вимоги. Існують ситуації для одного, двох та більш ніж для двох учасників. Якщо ситуація призначена для одного, то вирішити її може лише цей один, який у ній зацікавлений. Коли проблема ситуації стосується двох людей, то вирішити її можуть між собою лише ці двоє зацікавлених. Коли проблеми ситуації стосуються усіх членів колективу, то вони можуть вирішуватися лише всіма зацікавленими, через них та між ними. Оскільки існує величезна кількість колективних поселень, то кожен з нас живе у безпосередній близькості до багатьох осіб. "Таким чином, є незліченні мільйони осіб, від яких залежить наша ситуація і ситуація яких залежить від нас. Таким чином, існують мільйони осіб, які утворюють вузол, що нас затягує".

Конфлікти виникають унаслідок порушення емоційних стосунків між людьми, наявності симпатії чи антипатії по відношенню один до одного. Дж. Морено вважає, що будь-які конфлікти можна розв'язати шляхом перестановки людей відповідно до їхніх емоційних схильностей, що таким чином можна зробити стосунки між людьми гармонійними.

Дата добавления: 2014-01-07