Західноєвропейська філософія 17-18 ст.: наукова революція. Основні напрями філософування

Філософія епохи Відродження: нове бачення людини.

Епоха Відродження знаменується розвитком матеріального вир-ва, тобто розвитком техніки, природознавства, механіки, матем. Це потребувало звільнення розуму від догматичних пр-в схоластичного мислення і повороту від виключно логічної проблематики до природничонаукового пізнання світу і л-ни. Винаходи і відкриття, які знаменують перехід до Нов.. часу, відкриття Америки, встановлення нов.. астрономічн. с-ми (Копернік), змінили погляди л-й на світ і на положення в ньому л-ни.

Епоха становлення капіталізму породжувала титанів думки, почуття, х-ру і справи. Видатні люди цього п-ду – цілісні і універсальні натури. Вони ставили перед собою грандіозні завдання – спираючись на досвід, пояснити життя природи, с-ва і л-ни.

Рання стадія італ. гум-му – Ф.Петрарка (1304-1374).

Джованні Боккаччо (1313-1375). Л. да Вінчі (1452-1519). Альбрехт Дюрер (1478-1521). Ніколо Макіавеллі (1469-1527) – дипломат, возвеличив роль політичної реальності, політ. пристрастей, стверджуючи, що від політ. здібностей залежать долі держав і народів.

Геній із геніїв У.Шекспір (1564-1616).

Яскраве світло розуму – Н.Копернік і Г.Галілей, з яких починається принципово новий п-д розвитку наукового знання.

Для цієї епохи х-не ніби друге народження ідей античної ф-ї, перед усім – та ж спрямованість на л-ну. Потреби суп.-істор. практики виявились потужним імпульсом розвитку природничих і гуман. наук, заклавши основи досвідного природознавства Нового часу. представниками цієї тенденції були найб. мислителі еп. В-ня, загальним пафосом була ідея гуманізму, відстоювання принципу творчої самостійності л-ни, її чесноти, права на земні радощі і щастя.

М.Монтень (1533-1592) – «Опыты». Вплинув на формування думки в епоху Просвітництва серед французів (Руссо).

Піко дела Мірандола (1463-1494).

Ніколай Кузанський (1401-1464).

Я.Бьоме (1575-1624).

Дж.Бруно (1548-1600) – пантеїзм – (pan-все і theos-Бог) – філ-ке вчення, згідно якому Бог ототожнюється зі світовим цілим. Вплинув на формування думок Спінози, Лейбніца, Шелінга. "Мне кажется, что вы произносите приговор с большим страхом, чем я его выслушиваю".

Безумовно, ф-я В. є новим етапом розвитку ф-ї, але вона здійснювала свої новації, опираючись багато в чому на Античність, а разом з тим продовживши все найкраще з того, що дало Середньовіччя. Епоха В. – не вузько європейське, а світове явище. Для ф-ї В. х-ним є: широке, загальне і вільне відчуття людяності; звільнення л-го розуму від догм. Культура В. підготувала інтенсивний розвиток ф-х досягнеь Н. часу.

Зах.ф-я Н.ч. відкриває наступний п-д в розв. ф-ї думки. цей п-д в житті с-ва х-ся розпадом феодалізму, зародженням і розв. кап-му, що пов’язано з прогресом в економіці, техніці, ростом продуктивності праці. відбуваються суттєві перетворення в соц. сфері, в сф. політики. Змін. свідомість л-й і світогляд в цілому. Життя народжує нових геніїв. Стрімко розв. наука, передусім експериментально-математичне природознавство, основи якого заклав Галілей. Цей п-д іменують науковою революцією. Наука грає все значнішу роль в житті с-ва. При цьому домінує механіка. Саме в механіці мислителі бачили ключ до основ світотворення (мироздания). Застосування механістичного методу призвело до вражаючого прогресу в пізнанні фізичного світу. Уявлення про механічну обумовленість явищ закріпилось під потужним впливом відкриттів І.Ньютона (1643-1727), в поглядах якого механічна причина отримала глибоке мат-не обґрунтування. Разом з тим, маючи на увазі світоглядний аспект праць Ньютона, не можливо не відмітити, що цей геніальний вчений безсумнівно розглядав свою наукову роботу в релігійному аспекті: дві його основні праці «Математичні начала натуральної ф-ї» і «Оптика» - мають релігійне завершення. В останньому повчанні «Начал» Ньютон пише: «Роздуми про Бога на основі явищ, які відбуваються, звичайно, стосується предмета натуральної філософії».

Своєму розвитку ф.Н.часу зобов’язана почасти поглибленому вивченню природи, почасти все більш посиленому поєднанню математики з природознавством (естествознанием). Завдяки розвитку цих наук принципи наукового мислення поширилися за межі окремих галузей і власне філософії.

4-и провідні методи: емпіричний (Бекон, Локк);

раціоналістичний (Декарт);

історичний (Віко);

Дата добавления: 2014-01-07