Філософське розуміння суспільства та його будови

Розділ ІІІ. Соціальна філософія

У широкому сенсі суспільство, яке вивчається соціальною філософією, визначають як соціальність взагалі, як соціум. У цьому аспекті поняття «суспільство» і «соціальне» тотожні.

Соціальна (лат. socialis — товариський, громадський) філософія — розділ теорії філософії, предметом дослідження якого є суспільство (складна система форм організації спільної життєдіяльності людей).

Головним у соціальній філософії є поняття «соціаль­не», що характеризує специфіку життя людей як суспіль­них істот, визначає особливість законів, які зумовлюють їх співіснування, логіку суспільних процесів, природу со­ціальних інститутів тощо. Соціальне — сукупність ознак і особливостей суспільних відносин, що виявляється у стосунках індивідів і спільнот, їх ставленні до свого місця в суспільстві, а також до явищ і процесів суспільного.

Соціальна філософія тісно взаємодіє із соціальними і соціогуманітарними дисциплінами — історією, політоло­гією, політичною економікою, культурологією, суспіль­ною психологією та ін. Соціальна філософія пов'язана із філософією історії, яка осмислює історич­ний досвід людства, аналізує методологічні проблеми істо­ричного пізнання, перспективи історичного поступу тощо.

Особливо тісними є міждисциплінарні зв'язки соціаль­ної філософії із соціологією, адже вони вивчають один і той самий об'єкт — суспільство. Соціологія досліджує найзагальніші ознаки сус­пільства в його буттєвому (онтологічному) сенсі, з'ясовує його глибинну сутність, уникаючи надто конкретного аналізу суспільства, а соціальна філософія, характеризуючи свій предмет, використовує такі широкі, універсальні за обсягом поняття, як «формація», «цивілізація», «культура».

Головне завдання соціальної філософії — виявити в розмаїтті суспільних процесів, фактів, явищ, подій світо­глядні, смислоутворювальні («софійні») чинники і мотиви людської діяльності, з'ясувати, як суспільство породжує людські інтереси, формує соціальні ідеали, утворює різноманітні системи соціаль­них цінностей і взаємодії.

Водночас соціологія, вивчаючи соціум, концентрує свою увагу на пізнанні конкретної соціальної реальності, досліджує соціологічними емпіричними, а також стати­стичними методами наявні форми суспільного устрою — соціальні інститути, соціальну структуру, соціальні відно­сини, соціальні групи тощо.

Предмет соціальної філософії, зміст філософської тео­рії соціуму уточнюється і збагачувався.

У XX—XXI ст. за­фіксовано комплекс незвичних проблем (глобальні сус­пільні суперечності, феномен міжнародного тероризму критиці піддаються основні положення історичного матеріалізму (теорія класової боротьби).

Література:

1. Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій. – К.: 1996.

2. Бойко Ю. Шлях нації. – Париж-Київ-Львів, 1992.

3. Братко-Кутинський О. Феномен України. – К., 1996.

4. Винниченко В. Відродження нації: у 3 т. – К., 1996.

5. Донцов Д. Історія розвитку української національної ідеї. – К., 1991.

6. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1991

Дата добавления: 2014-01-07