Марксистська філософія

Помітний внесок у німецьку класичну філософію зро­били Л.-А. Фейєрбах, Ф. Енгельс, К. Маркс (марксизм). Розуміння Фейєрбахом людини (матеріалістичний антро­пологізм), його етична інтерпретація людини не втратили актуальності для сучасної філософської моральної теорії. К. Маркс і Ф. Енгельс створили матеріалістичне розуміння історії, застосували діалектичний метод для дослідження суспільного виробництва, держави, всіх її складових (ідеї історичного матеріалізму). Заслуга Маркса полягає у ство­ренні концепції соціального відчуження людини, з'ясуван­ня парадоксальності її буття, за якого вона стає «чужою» власній діяльності, її умовам, засобам, результатам і самій собі, а також в осмисленні умов її подолання (ліквідація приватної власності на засоби виробництва та експлуатації найманої праці).

Творча співпраця Маркса і Енгельса втілилася у ство­ренні нової філософії — марксизму. Її основою є послідов­но матеріалістична версія сутності природи, суспільства, людини, войовничий атеїзм, принциповий раціоналізм і комуністичні переконання. Єдність основних позицій Маркса і Енгельса дала підставу атестувати їх як «подвій­ну особистість». Водночас між ними були і досить карди­нальні розбіжності, насамперед у поглядах на природничі науки і філософію природи. Енгельс, зокрема, був при­хильником дарвінізму (теорії еволюції), а Маркс вважав метод Дарвіна грубим. На відміну від Енгельса Маркс не вживав поняття «діалектичний матеріалізм». З часом марксистські філософські ідеї стали основою неомарксизму (критична теорія суспільства) тощо.

Попри численні спроби оголосити марксистську філо­софію «віджилою», звинуватити її у антигуманізмі, «історицизмі», утопізмі і пророцтві, методологічні положення, сформульовані Марксом щодо аналізу класичного капіта­лізму, логіки теоретичних схем суспільного буття тощо і на сьогодні привертають увагу багатьох науковців. Зокре­ма, актуальним залишається те, що, розвиваючи євро­пейську традицію поглядів на суспільство, Маркс сформу­лював плідне в методологічному сенсі положення: «Спосіб виробництва матеріального життя зумовлює соціальний, по­літичний і духовний процеси життя взагалі». Сучасні західні філософські авторитети високо оцінюють значення Марксової концепції «звільнення людини» в контексті суспільної та людської історії (Е. Фромм); марксистський погляд на істо­рію, її «сутнісний вимір» (М. Хайдеггер); актуальність «тих сторін марксизму, яких конче потребуємо» (А. Макінтайр); спробу Маркса «зробити наші практики та інститути більш справедливими і менш жорстокими» (Р. Рорті).

Література:

1. Бекон Ф. Новый Органон. Соч.: в 2 т. – т. 2. – М., 1972.

2. Гольбах П.А. Избранные философские произведения: в 2 т. – М., 1983.

3. Декарт Р. Сочинения: в 2 т. – М., 1989.

4. Дидро Д. Избранные философские произведения. – М., 1941.

5. Кузнєцов В.М., Миронский Б.В., Грязно в А.Ф. Западноевропейская философия XVIIІ века. – М., 1986.

6. Соколов В.В. Европейская философия XV-XVII века. – М., 1984.

7. Таранов П. Соч.: в 4 т.

Дата добавления: 2014-01-07