Загальні закономірності зміни їх психічних станів

Визначаючи ступінь впливу соціальних і психологічних факторів на жіночу злочинність, доцільно визначити психологічні аспекти виконання найбільш суворого покарання у вигляді позбавлення волі щодо визначеної категорії засуджених. Окрім цього, слід вдатися до аналізу особливостей психологічного стану жінок під час вчинення ними конкретних злочинів, зокрема корисного та насильницького спрямування.

Якщо жодна з зазначених підстав звільнення від відбування покарання не застосовується судом при постановці вироку, засуджені жінки з вагітністю понад 4 місяці або які мають при собі дітей віком до 3 років, направляються для подальшого відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок дитини.

До жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні заходи і зброю, крім випадків, передбачених ч. З ст. 106 КВК України. Гамівна сорочка взагалі не може застосовуватися до засудженої жінки.

Складним є процес організації належних умов утримання в кримінально-виконавчих установах жінок разом із дітьми. Слід враховувати проблеми організаційного, економічного та соціального характеру, з якими мають зіштовхнутися жінки, які звільняються із міст позбавлення волі. Суспільство, зазвичай більш вимогливо ставиться до них (ніж до чоловіків), насторожено сприймає їх повернення у суспільство, що справляє значний вплив на їхню подальшу ресоціалізацію та повернення до нормального життя. Наявність дітей у жінки перетворює визначені проблеми матеріального та морального характеру в ще більш складні.

На підставі ст. 83 КК України суд може звільнити від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше 5 років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено з роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку. Таке звільнення застосовується до жінок, якщо вони:

а) мають сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання,

б) мають можливість самостійно забезпечити належні умови для дитини.

Після досягнення дитиною 3 років вона, за згодою матері, може передаватися її родичам чи іншим особам (за рішенням органів опіки і піклування) або її направляють до відповідних дитячих закладів. Жінці у цих випадках надається право короткочасного виїзду за межі колонії для влаштування дитини у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більше 10 діб (ч. 4 ст. 111 КВК України).

Якщо у матері дитини, яка досягла 3-річного віку, невідбута частина строку покарання не перевищує 1 року і вона сумлінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини у будинку дитини може бути продовжено адміністрацією колонії до звільнення матері. У разі злісного порушення жінкою-матір'ю вимог режиму відбування покарання це рішення може бути скасовано.

Негативні наслідки відбування жінками позбавлення волі:

- перебування в ізоляції у соціально-несприятливому оточенні,

- обмеження зв’язків із сім’єю,

- складність адаптації до порядку та умов виконання цього покарання,

- у підсумку викликає у жінок стан депресії, пригніченості, апатії. У більшості жінок під час перебування в ізоляції втрачаються соціально корисні зв’язки, розпадається кожна друга сім’я, послабляються зв’язки з попереднім оточенням, втрачаються суспільно корисні навички.

Кримінально-виконавча система, організація діяльності установ по виконанню покарання у виді позбавлення волі щодо жінок потребують концептуального переосмислення. Проблема особливостей виконання покарання у виді позбавлення волі стосовно засуджених жінок має посісти належне місце в кримінально-правовій, кримінально-виконавчій політиці держави. Актуальність цього питання обумовлюється наявністю більш збиткового впливу позбавлення волі на особистість жінки.

Чіткості правового регулювання потребують особливості утримання в ізоляції засуджених жінок неповнолітнього віку, які є вагітними, мають новонароджених дітей, - законодавчого визначення можливості їхнього утримання разом із дорослими в установах, які мають умови для народження та догляду за дитиною.

За чинним кримінально-виконавчим законодавством обмежується сфера застосування інституту переведення до дільниці соціальної реабілітації тим, що не визначено це право для засуджених, які вчинили злочин невеликої тяжкості, що є необґрунтованим, не дозволяє цій категорії засуджених жінок, як і засудженим за злочини середньої тяжкості, після відбуття 1\4 терміну покарання суттєво пом’якшити умови.

Протиправна поведінка жінок має глибоке соціально-психологічне коріння, свою специфіку. Психічне сприйняття соціальної дійсності в більшості випадків обумовлює поведінку винної. Належна оцінка суспільної небезпеки вчинку можлива лише при врахуванні єдності соціальних і психологічних аспектів злочинної діяльності жінок.

Чинники психологічного характеру в найбільшій мірі відбиваються на поведінці засудженої. Як частина біологічного в злочинниці, вони пов'язані з такими важливими кримінологічними моментами, як стать, вік, особливості фізичної конституції, стан соматичного здоров'я. Статеві відмінності мають певну соціальну природу. Саме соціальним чинникам, які накладаються на особливості біологічного порядку, належить головна роль у формуванні психології чоловіка і жінки.

Відмінності сприймання соціальної дійсності передусім виявляються в психологічному стані жінок і мірі їхніх психологічних відхилень. Не можна не враховувати чинність цих процесів при аналізі тих змін, які відбуваються у жіночій злочинності нині. Фахівці-психіатри негативні психічні стани жінок пов'язують головним чином із протиріччями в моральних переконаннях особистості, з песимістичними поглядами, низьким ступенем задоволення потреб, поганим станом здоров'я, індивідуальними особливостями

Принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності визначає необхідність на стадії судового розгляду кримінальної справи всебічно вивчити причини й умови вчинення жінкою злочину. Сукупність особистих якостей і властивостей суб'єкта кримінальної відповідальності впливає на індивідуальний підхід до визначення заходів кримінально-правового реагування.

5. Методи психологічного впливу на засуджених,

Методи психолого-педагогічного впливу, застосовувані у звичайній обстановці, в місцях позбавлення волі повинні бути трансформовані з урахуванням характе­ристик, притаманних особам, які відбувають покарання за вчинений ними злочин. Соціально-психологічні відхилення у поведін­ці і способі життя індивіда, що вкоренилися у процесі злочинної ді­яльності, вимагають соціального контролю, який спрямовано на руй­нування злочинних потреб, ліквідацію негативного соціального до­свіду, що нагромадився у нього, створення основи для подальшого розвитку позитивної структури зв' язків Необхідною передумовою для обрання методів психолого-педагогічного впливу є вивчення особи засудженого, його поведінки в став­лення до праці, навчання, режиму, комплексу соціальних.заходів

Дата добавления: 2014-01-07