Заняття № 3

ПЛАН

2.1. Сутність категорії „організація”.

2.2. Організація як відкрита динамічна система.

2.3. Концепції життєвого циклу організації

2.1. Організація складає основу світу менеджерів, вона є причиною, яка обумовлює існування менеджменту.

Щоб вважатися організацією, будь-яка група повинна відповідати вимогам:

1. Наявність хоча б двох людей, які вважають себе частиною цієї групи.

2. Наявність хоча б однієї цілі, яку приймають за загальну всі члени групи.

3. Наявність членів групи, які мають намір працювати разом, для досягнення зазначеної для усіх цілі.

«Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей.» (Ч. Бернард).

В українському законодавстві організації, які мають статус юридичної особи, називають підприємствами, товариствами, асоціаціями, об’єднаннями тощо. На практиці використовують терміни „фірма”, „корпорація” та ін.

Класифікація організацій:

1. За способом і метою утворення організації поділяють на формальні та неформальні. Формальні організації – це організації, діяльність яких свідомо планується, організується, мотивується з метою досягнення певної мети. Неформальні організації - це організації, які виникають і функціонують спонтанно. Характерними її ознаками, крім спонтанності виникнення є те, що її члени вступають у взаємовідносини один з одним досить регулярно,вона не завжди має визначену мету.

2. За кількістю цілей виділяють прості організації (мають одну ціль) і складні організації (ставлять перед собою комплекс взаємопов’язаних цілей), яких в економіці переважна більшість.

3. За величиною відокремлюють великі, середні та дрібні організації. У великих організаціях працюють тисячі працівників, у середніх – сотні, а в дрібних – десятки. Офіційно зареєстровані організації отримують статус юридичної особи (офіційне визнання, атрибути державної реєстрації, рахунок у банку, форма підприємства). Усі інші організації є не юридичними особами.

4. За формами підприємництва організації поділяються на підприємства, господарські товариства, банки, страхові компанії, інвестиційні фонди тощо.

5. За характером адаптації до змін виділяють механічні організації(характеризуються консерватизмом, негнучкою організаційною структурою управління, автократизмом у контролі та комунікаціях, фетишизацією стандартизації тощо) і органічні (характеризуються динамічністю, гнучкістю організаційних структур управління, розвинутим самоконтролем, демократизацією комунікацій тощо).

Усі організації мають загальні для них характеристики.

1) всі організації використовують чотири основних види ресурсів (рис. 2.1): людські ресурси; фінансові ресурси; фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо); інформаційні ресурси.

Рис. 2.1 - Загальна системна модель організації

2) будь-яка організація є відкритою системою. Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона забирає із зовнішнього середовища. В свою чергу продукція, що виробляється організацією також реалізується у зовнішньому середовищі. Отже організація може існувати лише у взаємодії з оточуючим середовищем. Це означає, що будь-яка реально існуюча організація є відкритою системою.

3) поділ праці в організації. Якщо навіть дві людини працюють спільно для досягнення єдиної мети, вони повинні поділити роботу між собою.

Поділ загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним поділом праці. Результатом горизонтального поділу праці є формування окремих підрозділів організації (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо).

Оскільки робота в організації розподіляється між окремими підрозділами та виконавцями, хтось має координувати їх діяльність. Внаслідок цього об’єктивно виникає необхідність у так званому вертикальному поділі праці, тобто у діяльності з координації роботи підрозділів та окремих виконавців у середині підрозділів.

Діяльність з координації роботи інших людей в широкому розумінні і становить сутність управління організацією.

Таким чином, необхідність управління об’єктивно виникає внаслідок горизонтального та вертикального поділу праці в організації. Оскільки поділ праці є загальною характеристикою діяльності будь-якої організації, всі організації потребують управління.

2.2. З позицій системного підходу організація розглядається як складна, відкрита, динамічна система, що складається з взаємодіючих підсистем (елементів). Кожна з підсистем має свою специфіку, але взаємодіючи між собою, вони працюють на цілі організації (рис.2.2).

На верхньому рівні розподілу системи виділяють керуючу (апарат управління) і керовану (виробництво товарів і послуг) підсистеми.

На процес функціонування організації як системи діє навколишнє середовище.

Зовнішнє середовище – це сукупність неконтрольованих суб’єктів і сил, що діють за межами підприємства і непідвладні апаратові управління. Іншими словами – це сукупність факторів, які впливають на організацію ззовні і або сприяють, або руйнують ефективність її діяльності.

Фактори зовнішнього середовища організації поділяються на дві групи:

- прямої дії, тобто ті, що безпосередньо впливають на діяльність організації і залежать від цієї діяльності;

- непрямої дії, тобто вони впливають не безпосередньо, а через певні механізми й взаємини..

У сфері бізнесу, особливо великих організацій (компаній, банків, асоціацій і т.п.), зовнішнє середовище непрямого впливу має шість складових: економічну;політичну; науково-технічну; природну; соціальну; культурну.

Внутрішнє середовище визначається внутрішніми змінними факторами. Основними внутрішніми змінними в будь якій організації є цілі, структура, завдання, технології організації та люди (працівники, персонал). До цього списку останнім часом додають організаційну культуру.

Рис. 2.2 - Організація як відкрита динамічна система

Цілі - це конкретний кінцевий стан або очікуваний результат діяльності організації на певному проміжку часу. Генеральною ціллю організації є місія – чітко виражена причина існування організації, яку визначає засновник цієї організації.

Завдання – це види робіт, які необхідно виконати певним способом в обумовлений період з допомогою певних предметів, знарядь праці, певного персоналу, інформації тощо для досягнення загальних цілей.

Технологія - це засіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини, інформації тощо) у вихідні (продукти, вироби, послуги, нову інформацію та ін.), заздалегідь заплановані. Іншими словами – це поєднання кваліфікаційних навичок, обладнання, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, які є необхідними для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації і людях. Розрізняють технологію діяльності та технологію управління.

Технологія діяльності – це знання (методи) та технічні прийоми, що використовуються людьми для перетворення входів (ресурсів) у заздалегідь заплановані продукти та послуги. Управлінська технологія – це засіб перетворення інформації, що надходить на вхід, у форму, яку отримують на виході. Вона залежить від керівного складу фірми і розробленої її структури.

Структура – це впорядкована сукупність взаємопов’язаних елементів, які знаходяться між собою у стійких взаємостосунках, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого. Структуру організації визначає засновник цієї організації.

Управлінський персонал – це сукупність працівників, які мають спеціальну підготовку і виконують функції управління.

2.3. Життєвий цикл організації (як системи) – це час від моменту обґрунтування необхідності її створення до моменту настання недоцільності подальшої її експлуатації.

Існує декілька концепцій життєвого циклу організації. В найзагальнішому випадку виокремлюють такі стадії розвитку як: молодість (становлення), розквіт і старість (згасання).

Молодість організації визначається тим, що вона може досить легко змінюватися, аби пристосуватися до змін зовнішніх умов; дії її керівництва часто носять непередбачений характер, через низький ступінь керованості організації в цілому.

Розквіт - це такий стан організації, коли вона одночасно і гнучка, і керована, маючи, таким чином, переваги юності і зрілості. Така організація може змінити напрямок свого розвитку і забезпечити зміни необхідними ресурсами, керуючи, таким чином, тим, що вона прагне здійснити.

Старість - це цілком керований і контрольований стан, але організація недостатньо гнучка і не встигає вчасно реагувати на зовнішні зміни й адаптуватися до них.

За іншою концепцією виділяють чотири стадії розвитку організацій: зародження (реєстрація, початкове інвестування діяльності); зростання (нарощення обсягів виробництва і збуту, формування іміджу, зростання прибутку); “пік” діяльності (максимальні прибутки, обсяги виробництва і збуту); спад (згортання діяльності та переорієнтація).

На практиці досить важливим є ще більш детальний розподіл розвитку організації на стадії. І тут також можна виділити ще декілька концепцій. За кожною з них розрізняють декілька стадій розвитку організації, які кожна концепція називає і пояснює по-своєму.

Так, за першою з таких концепцій розрізняють наступні сім періодів життєвого циклу організації:

Період	Роботи по забезпеченню життєвого циклу системи
Технологічна підготовка виробництва
	Техніко-економічне обгрунтування створення та області використання технологічної системи
	Конструювання та проектування технологічної системи
	Виготовлення або комплектація елементів технологічної системи та її експлуатація, тобто розробка технології виробництва та режимів технології
Експлуатація системи
	Освоєння системи
	Напрацювання, що дозволяє забезпечити окупаємість засобів, вкладених у створення та освоєння системи
	Напрацювання, що забезпечує максимальний експлуатаційний ефект
	Напрацювання до моменту смерті системи

За другою концепцією розрізняють такі стадії: переднатальна, виживання, нагромадження, структурування, становлення, трансформації, синтезу та стадія визначення місії.

За третьою з цих концепцій, організація проходить у своєму розвитку такі етапи: народження, дитинство, юність, рання зрілість, завершальна зрілість (слід зазначити, що часто не розділяють стадію зрілості на два етапи), старіння, відродження. Їх можна подати у вигляді таблиці.

Етапи життєвого циклу організації	Особливості діяльності організації
1. “Народження”	Проникнення на ринок; забезпечення виживання за збиткової діяльності; забезпечення у достатніх обсягах капітальних вкладень для започаткування діяльності організації.
2. “Дитинство”	Закріплення на ринку, його окремих сегментах; забезпечення беззбиткової діяльності.
3. “Юність”	Суттєве розширення цільових сегментів ринку; забезпечення високих темпів зростання прибутку; інвестування розвитку на засадах самофінансування.
4.“Рання зрілість”	Подальше розширення сегментів ринку; орієнтація на регіональну диверсифікацію; забезпечення стабільного росту прибутків на оптимальному рівні.
5.“Завершальна зрілість”	Формування іміджу підприємства; збалансоване зростання; орієнтація на галузеву диверсифікацію діяльності з метою підтримання рівня конкурентоспроможності; забезпечення підтримання рівня прибутковості на оптимальному рівні.
6. “Старіння”	Збереження позицій або часткове зменшення обсягів виробництва; згортання діяльності; зниження прибутковості, фінансової стійкості. Якщо ж справа доходить до ліквідації підприємства, то вона здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником.
7. “Відродження”	Суттєве оновлення форм, видів та напрямів діяльності; забезпечення умов для зростання прибутковості; залучення значних обсягів інвестицій.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Розкрити сутність категорії „організація”.

2. У чому сутність системного підходу до організації?

3. Дайте характеристику зовнішнього середовища організації.

4. Дайте характеристику внутрішнього середовища організації.

5. Охарактеризуйте концепції життєвого циклу організації.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова:

1. Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент.: Підручник. – Львів: «Магнолія плюс», 2004. – 352с.

2. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. - Київ, Академія, 2003. – 416с.

3. Тарнавська П.Н., Пушкар Р.М. «Менеджмент». Теорія і практика. - Тернопіль, 1997.- 456с.

Допоміжна:

1. Меском М.Х., Альберт М. «Основи менеджменту» М., Дело, 1997 р.

2. О.В. Рудінська Менеджмент. Київ, Ельга, 2002. – 335с.

3. Шегда А.В. Менеджмент: Підручник. – К.: Знання, 2004. – 687с.

вид: лекція

ТЕМА 3. Прийняття управлінських рішень

Мета: визначити поняття “прийняття рішення” та з’ясувати місце цього процесу у системі управління.

Після вивчення теми студенти повинні:

ЗНАТИ сутність класичної, поведінкової та ірраціональної моделей прийняття рішень;

ВМІТИ ідентифікувати чинники, що істотно впливають на процес прийняття управлінських рішень.

КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 2

Дата добавления: 2014-01-07