Класифікація вірувань в образ душі

Формування первісних уявлень про душу

Тема 2. Міфологічна психологія - продукт несвідомої творчості народів

1. Формування первісних уявлень про душу.

2. Класифікація вірувань в образ душі.

3. Вірування в душу, похідні від анімізму.

4. Виникнення образу душі.

В міфологічний період уявлення давніх людей про душу визначає всю поведінку людей. Звичаї, ритуали, повязані з народженням, досягненням зрілості, одруженням, смертю, наречення імям поховання, спілкування з мертвими – мають в своїй основі певне уявлення про душу. Чітке і суворе дотримання ритуалів, звичаїв та інших суспільних форм поведінки має на меті зберігати благополуччя людської спільноти і зумовлене воно давніми віруваннями в душу людини.

Формування первісних уявлень про душу можна виразити у ряді положень, які виражають сприйняття людиною душі:

· душа як сутність тіла мислиться у формі тіла і має з ним портретну схожість;

· душа становить більш легке і навіть невидиме тіло. Оскільки при втраті якоїсь тілесної частини людина залишається живою, значить душа займає окрему, найважливішу частину тіла;

· у різних народів субстратом душі визнавались тверді і мякі частини тіла, атакож рідини (волосся, нігті, кров, печінка). При втраті такої частини тіла душа мала його покидати;

· душа – сутність, яка може існувати незалежно від тіла, може вільно входити в тіло і залишати його;

· у слов’ян субстратом душі вважали дихання.

В давніх світоглядних уявленнях предметний світ, в тому числі жива і нежива природа роздвоюється на тіло і душу. Оскільки вся природа перебуває у стані постійних перетворень, видозмін душа визначається такою, що може існувати в різних природних тілах і явищах.

1. Одним з перших давніх вірувань у існування душі був фетишизм, який полягав у поважливому ставленні людини до незвичайних предметів, речей з дивовижними обрисами. Вважалось, що за такою зовнішністю криється щось важливе – загрозливе або сприятливе для життя людини («Захар Беркут» - камінь). Фетишизм – втілення душі в предметах неживої природи (поклоніння речам).

2. Анімізм - (ввів поняття німецький вчений Г. Шталь) – вчення про безособове життєве начало – душу, яка зумовлює життєві процеси в тілі. Така душа вільно входить в тіло і виходить з нього. Вона здатна відчувати тіла інших людей, тварин і навіть неживі речі, оволодіваючи ними, впливаючи на них, виступаючи причиною життя. Таке вчення про душу виявилось стійким «архетипом» пізнання, який визначав собою психологічні погляди не тільки на рівні міфології, а й філософії та навіть проник у деякі наукові теорії.

Первісні уявлення про душу зазнавали певних змін, виливались у певні стадії міфологічного світогляду. Крім фетишизму і анімізму дослідники тогочасного періоду виділяють такі етапи розвитку уявлень про душу:

3. Хтонізм – вірування в те, що людина є породженням життєдайних сил землі.

4. Тотемізм – вірування у походження людини від спільного предка тваринного чи рослинного походження.

5. Метемпсихоз – уявлення про душу як відділену від тіла сутність, передбачає можливість душі виходити з тіла і повертатись у нього.

6. Метаморфоза. – вірування в можливість переходу душ у будь-які істоти, предмети і тварини (у деяких народів – слон, корова, кіт, яструб…)

«Мандри» душі (метемпсихоз та метаморфози) приводять до виникнення уявлення про те, що все що відбувається в світі – відбувається не випадково, а зумовлене і заздалегідь передвизначене фатумом.

7. Фаталізм - вірування, сутність якого полягає в переконанні, що подія, яка відбулась в одному місці, матиме резонанс в іншому (розбите дзеркало – на неприємності і т. п.). Вчинок людини – результат фаталістичної зчепленості подій. Проте людину такий підхід «задовольняв» не довго, тому вона будь-якою ціною намагається подолати фатум спробами впливати на природу.

8. Згодом попередня фаталістична приреченість людини змінилась на установку довільноговпливу на події у житті людини і світі в цілому. Виникає система вірувань, відповідно до яких на предмет, людину можна направити певні дії і отримати бажаний результат. Така сукупність дій і вірувань називається магією. (сукупність дій і вірувань, відповідно до яких на предмет, людину можна направити певні дії і отримати бажаний результат, називається магією). Людина будь-якою ціною намагається подолати фатум магічним впливом на природу. Численні пророкування стосовно умов, заходів, які важливі для здійснення бажаної події, досягнення мети вчинку зустріячаються ще в троянських сказаннях. Багато таких пророкувань можемо зустріти в усній народній творчості різних народів (казки).

Дж. Фрезер виділяє два найбільших загальні принципи мислення, які лежать в основі магії:

1. Схоже походить від схожого, наслідок уподібнюється своїй причині. У відповідності з цим принципом людина може здійснити будь-яку бажану дію шляхом імітації.

2. Предмети, які перебували у тривалому контакті між собою, продовжують впливати один на одного, коли взаємодія між ними вже припинилась. У відповідності з цим принципом будь-яка дія з певним матеріальним предметом відобразиться на особі, яка торкалась до нього.

Також виділяють кілька типів магії:

§ гомеопатична магія – до цього типу відносить всі чаклунські прийоми, в основі яких лежить закон схожості;

§ магія спілкування – прийоми, які мають в своїй основі спілкування.

§ магія теоретична,

§ магія практична – в свою чергу поділяється на позитивну і негативну.

Магію негативну розглядають як одну з форм ритуалу. Ритуали – низка дій, які здійснює людина довкола реальної ситуації, щоб забезпечити здійснення своїх потреб, бажань, прагнень. В ритуалах людина сповнена вірою, що певна акція, здійснена в певний час і в певному місці, впливає на предмети, явища і події в іншому місці. Ритуал відображає уявлення людини про те, що жодна подія у світі не може бути виключеною з ланцюга безконечної зчепленості подій.

Одним з видів міфологічних уявлень є табу – звичаї, сукупність заборон, які свідомо нічим не мотивовані. Недотримання табу вивільняє якусь приховану силу, яка спричиняє ворожу стосовно людини дію. Табу є одним з перших законів, який було встановлено і несвідомо запущено в дію для забезпечення благополуччя існування даної спільноти людей. Науковці вважають, що на основі табу було породжено основні етичні норми у первісному суспільстві.

3. Душа в віруваннях стародавніх єгиптян.

Уявлення про душу у народів Давнього Єгипту викладені в текстах «Книги мертвих», «Втомленого життям», «Книги про мандри у вічності», «Книги дихання». В них розкривається сутність ритуалу поховання мертвих та піклування про душу мертвої людини.

Поховальні обряди в Єгипті, які відображають вірування в образ душі, направлені на збереження тіла. Його бальзамували і вміщували в великі майстерно оздоблені гробниці.

Дата добавления: 2014-01-07