Співвідношення традиції і вчинку в психології Стародавнього Китаю

Тема 3. Становлення психології у стародавньому світі

Міф про Амура та Психею.

В давніх уявленнях поступово породжувались ідеї про всезагальну силу, що лежить в основі життя. У Давній Греції цю силу називали Еросом. Він був єдиноосновою впорядкування і процвітання світу, смислом всього, що здійснюється в природі. Поєднання двох вихідних понять – Ероса і душі знаходить відображення у працях Платона «Бесіда про любов», у З.Фрейда – вченні про ерос і танатос. Апулей У «Метаморфозах або Золотому віслюку» виклав легенду про Амура та Психею з уособленням психічних здатностей людини.

Література

7. Ждан А.Н. История психологии от античности до наших дней. - М., 1990.

8. Костюк Г.С. Принцип развития в психологии // Методологические и теоретические проблемы психологии / Отв. ред. Е.В. Шорохова. – М., 1988.

9. Марцинковская Т.Д. История психологии. – М., 2001.

10. Проблемы теории и истории развития психологии: Материалы симпозиума. - М., 1962.

11. Роменець В.А. Історія психології стародавнього світу і середніх віків. - К., 1983.

12. Рубинштейн С.Л. Принципы и пути развития психологии. - М., 1959.

1. Співвідношення традиції і вчинку в психології Стародавнього Китаю.

2. Психологія “недіяння” і "правил поведінки": даосизм і конфуціанство.

3. Релігійні ідеї Стародавньої Індії.

4. Виникнення буддизму, індуїзму, йоги.

Перші психологічні ідеї Стародавнього Китаю викладені в учіннях давніх китайських мислителів Кун Фудзи (Конфуцій), Моцзи, Сюньцзи, Янчжу і зосереджені на співвідношенні традиції і вчинку. В одних теоріях акцент робиться на традиції, освяченій в дао, в інших – на перетворювальній активності вчинку.

· «Дао» - вихідна основа буття, яка визначає світопорядок і місце людини в ньому; шлях людини, першопричина Всесвіту. Дао можна розуміти як всезагальну душу, яка входить і виходить з людини, стає окремою душею. В Давньому Китаї дао є нормою, порядком, еталоном, що визначає досконалу поведінку людини. Відповідно до дао, від самої людини залежить, чи буде вона здійснювати досконалу поведінку.

Сюньцзи: визначає традицію передусім як єдину опору існування спільноти й окремої людини, визначає ритуал вищою формою людської поведінки. Окрему людину можна оцінювати залежно від того, що вона особисто внесла своїми вчинками у скарбницю народної культури, чим вона відрізняється від інших людей.

Моцзи: вчинок, який спрямовується на підтримання традиції та є актом самотворення, самовиховання людини, не залишає традицію в її попередньому стані, а покликаний змінити її. Зміна традиції є щоразу нове творення добра.

Янчжу: аналізуючи життєвий шлях людини, зображує його примарність, безперспективність, безрадісність, безсмисленість. Смисл традицій та ритуалу визначається як принцип «взаємного співчуття».

Кун Фуцзи (Кунфуцій): Для підтримання традиції людина має виховувати, вдосконалювати самого себе у вчинкових актах. Саме тоді вона діятиме згідно з ритуалом. А це є досягненням стану «середини», позбавленого гострих відчуттів, стану гармонії з ритуалом, що є підставою для розквіту всього сущого.

2. Психологія “недіяння” і "правил поведінки": даосизм і конфуціанство.

Даосизм. У давній психології Китаю «дао» вважається вихідною основою буття, що безпосередньо спрямовує поведінку людини. Дао неможливо виразити словами, воно безіменне і невимовне, воно є началом неба і землі. Дао визначає все, а людина цілком перебуває у його владі, тож будь-яка її діяльність, що виходить за межі принципу дао, стає поведінкою неістинною. Будь-яка діяльність людини буде недоконаною перед дао. «Ось чому недіяння завжди приносить спокій» (Лаозци). Мова іде не про звичайну бездіяльність, а про утримання від дії, яке є моральною нормою і навіть психоетичною активністю:

«Слід зробити своє серце безпристрасним, твердо зберігати спокій, і тоді всі речі самі будуть змінюватись, а нам залишиться споглядати їх обернення… …Той, хто знає постійність, стає досконалим, той хто досяг досконалості, стає справедливим; той, хто здійснив справедливість, стає володарем. Той, хто стає володарем, наслідує небо. Той, хто наслідує небо, наслідує дао. Той, хто наслідує дао, вічний і до кінця життя такий володар не буде зазнавати небезпек» (Лаоцзи).

Конфуціанство. Кун Фуцзи описав якості людської душі, виходячи з якості першоелементів. Особливі якості першоелементів безпосередньо приводять до виникнення відчуттів:

§ вогонь – горить і піднімається вгору – сворює гірке;

§ вода – мокра і тече вниз – створює солоне;

§ дерево – піддається згинанню і випрямлянню – створює кисле.

§ метал – піддається зовнішньому впливові, змінюється – створює гостре;

§ земля – приймає посів і дає врожай – створює солодке.

Ці 5 начал сворюють смакові відчуття, а 5 характерологічних рис безпосередньо виводяться з психічних процесів:

o зовнішній вигляд – гідність – суворість поведінки;

o мова – дотримання істини – акуратність;

o зір – гострота – прозорливість;

o слух – тонкість – обачливість;

o мислення – проникливість – мудрість.

Вищий етичний принцип поведінки Конфуцій пов’язує з ученням про «золоту середину». Визначаючи співвідношення виховання і природності у людині, він вказує, що «коли природність переважає над вихованістю, людина є «примітивною». Якщо ж вихованість переважає над природністю, вона подібна до вченого-книжника. Коли ж вихованість і природність у людини врівноважать один одного, вона стає благородною».

Сутність душі, за Конфуцієм, - натуральна за своїм характером, досконала в собі, але у складностях життя вона забруднюється. Звільнення душі від цього бруду і є шляхом самовдосконалення [ 3 ].

Дата добавления: 2014-01-07