Релігійні ідеї Стародавньої Індії. Виникнення буддизму, індуїзму, йоги

Твори давньоіндійської культури, які представляють науковий інтерес для дослідників історії психології, відзначаються довільною фантазією їх авторів. Священні писання індусів, закони, сказання, підручники граматики, історії, математики, медицини, географії являли собою дидактичну поезію. У такій формі писали твори філософського та психологічного змісту. Розвиток фантазії став домінувати над силою розумного пізнання.

Давньоіндійська філософія та психологія визначає вищу мету існування – досягнення стану нірвани. Цей стан є значною концентрацією психічних зусиль людини, до нього людина готується і тілом і душею. Слово «нірвана» складається з двох частин: «нір» - знищення і «вана» - бажання. Нірвана – не просто стан відсутності будь-якої психічної активності, а вихід людини до своєрідних форм життєдіяльності. Цей стан є значною концентрацією психічних зусиль людини в її спробах абстрагуватися від зовнішнього світу, від багатоманітності психічних проявів, не знехтувавши ними, а надавши їм буттєвого смислу.

Давньоіндійські школи, як і давньоіндійські психологічні ідеї, характеризуються своєю різноманітністю, складністю, багатогранністю поглядів; в них роблять різні акценти на тій чи іншій частині психолого-етичних підходів.

Сутність їх ідей:

Джайнізм – показує пов’язаність людини з предметним світом через процес сприймання. Люди, які досягли звільнення від чуттєвого світу, стають авторитетом для інших.

Ньяя – об’єктами пізнавального інтересу людини вважалися «Я», тіло, відчуття та їхні об’єкти, пізнавальну здатність, розум, практичну діяльність, розумові дефекти, почуття задоволення та болю, страждання і стан, вільний від страждань.

Вайшешика – вчення містить аналіз психічних можливостей людини, а також настанови для досягнення блаженного життя на основі знання людської психології та об’єктивного світу.

Санкх’я – головна мета: розмежувати чисту ідеальну сутність від нашарувань психічного досвіду і світу чуттєвих обєктів, що перебувають поза людиною.

Міманса – душа безсмертна, вічна. Її сутності не властива свідомість. Свідомість виникає лише тоді, коли душа сполучається з тілом і коли певний обєкт перебуває перед органами чуття. Залишаючи тілесну оболонку душа звільняється від свідомості, залишається лише потенція свідомості. За рахунок потенції свідомості людина може отримати насолоду від своїх реально здійснених учинків у житті майбутньому.

Веданта – (найбільш поширена психологічна система в Індії).Світ пояснюється як видимість, а не реальне творіння Бога. Бог ототожнюється з душею. Рамануджі (засновник) вважає, що душі існують вічно і наділені від природи свідомістю і самосвідомістю. Кожна душа, відповідно до своєї карми має матеріальне тіло, вступає в залежність від чуттєво-предметного об’єктивного світу. Звільнення передбачає повне роз’єднання душі і тіла.

Чарвака – відображає матеріальний підхід до тлумаченя психології. Світ складається 4 матеріальних елементів: повітря, води, вогню, землі. Крім їхніх комбінацій у світі немає жодних сутностей. В окремих елементах немає свідомості, але, скомбіновані особливим чином, вони породжують живе тілдо, яке виступає субстратом свідомості.

Дата добавления: 2014-01-07