Психофізіологічні ідеї Рене Декарта

Загальна характеристика періоду.

XVII ст. стало епохою важливих змін в соціальному житті Західної Європи, століттям наукової революції і торжества нового світогляду. Було спростовано існуюче століттями переконання в тому, що рухами природних тіл керують безтілесні душі. Цей новий погляд на всесвіт здійснив повний переворот в поясненні причин поведінки живих істот.

Провісником нового світогляду став Галілео Галілей (1564-1642), який вважав, що природа є системою тіл, що рухаються і окрім геометричних і механічних властивостей не мають ніяких інших. Все, що здійснюється в світі, слід пояснювати лише цими матеріальними властивостями, лише законами механіки.

- Першим великим досягненням в цей період стало відкриття Уїльямом Гарвєєм (1578-1657), яке пояснювало систему кровообігу: серце було опирсане як своєрідна помпа, що перекачує рідину. Участі душі в цьому не вимагалося.

Французький математик, природодослідник і філософ Рене Декарт (1596-1650). Після закінчення колегії Декарт вивчає право, потім поступає на військову службу. За час служби у війську йому вдалося побувати в багатьох містах Голландії, Німеччини і інших країнах та встановити особисті зв'язки з видатними європейськими вченими того часу. В цей же час він приходить до думки про те, що найбільш сприятливі умови для його наукових досліджень не у Франції, а в Нідерландах, куди він і переїздить в 1629 році. Саме в цій країні він пише свої знамениті твори.

- Декарт представив психологічну теорію, яка базувалась на досягненнях геометрії і нової механіки. В своїх дослідженнях Декарт орієнтувався на модель організму як механічно працюючої системи. Раніше вважалось, що живе тіло обдароване і кероване душею. Відтепер відмінність між неорганічними і органічними тілами пояснювалася тим, що органічні тіла діють по типу простих механічних пристроїв. В цей період механічні прилади усе більше поширювалися в суспільному виробництві. Наукова думка, яка хоч і була далека від виробництва, проте пояснювала за їх принципом і подібністю функції організму.

- Важливим досягненням Декарта в розвитку психологічної науки є введення поняття рефлексу (сам термін з'явився пізніше), яке стало фундаментальним для фізіології і психології. Через три століття по тому Іван Петрович Павлов, слідуючи цій стратегії, розпорядився поставити бюст Декарта біля дверей своєї лабораторії.

- Знання про будову нервової системи і її функції були в ті часи мізерні. Декарту нервова система система уявлялась у вигляді "трубок", по яких рухаються легкі повітроподібні частинки (він називав їх "тваринними духами"). Згідно Декартовій схемі зовнішній імпульс приводить ці "духи" в рух і заносить в мозок, звідки вони автоматично відображаються до м'язів. Коли гарячий предмет обпікає руку, це спонукає людину її відсмикувати: відбувається реакція, подібна відображенню світлового променя від поверхні. Термін "рефлекс" і означав відображення.

Реакція м'язів – невід'ємний компонент поведінки. Тому Декартова схема стала великим відкриттям в психології. Вона пояснила рефлекторну природу поведінки без звернення до душі як рушійної сили тіла.

- Одне з важливих для психології творів Декарта називалося "Пристрасті душі". Під "пристрастями" малися на увазі "пасивні стани душі" – все, що вона відчуває, коли в мозок потрапляють "тваринні духи" (по типу нервових імпульсів), які заносяться туди по нервових "трубках". Інакше кажучи, не тільки м'язеві реакції (рефлекси), але і різні психічні стани виробляються тілом, а не душею. Декарт створив проект "машини тіла", до функцій якої відносяться "сприйняття, відображення ідей, утримання ідей в пам'яті, внутрішні прагнення..."

- Проте Декарт не відкидав ідею існування душі, він започаткував нове її розуміння: душа (психіка) є внутрішнім світом, духовним буттям, відкритим самому її носію і нікомі іншому, світ свідомості і самосвідомості.

Це суттєвий поворот в розумінні душі, який відкрив новий розділ в історії психології. Відтепер предметом вивчення стає свідомість. Свідомість, по Декарту, є началом всіх начал у науці.

- Вивчаючи зміст свідомості, Декарт приходить до висновку про існування трьох видів ідей:

· ідеї, породжені самою людиною (пов'язані з її фізичним досвідом, що є узагальненням даних наших органів відчуттів.)

· ідей набутих (вони є знаннями про окремі сторони оточуючої дійсності, грунтуються не на досвіді однієї людини, а є узагальненням досвіду різних людей)

· ідей природжених (дають людині знання про сутність навколишнього світу, про основні закони його розвитку. Ці загальні поняття відкриваються тільки розуму і не потребують додаткової інформації, одержуваної від органів чуття.). Такий підхід до пізнання отримав назву раціоналізму, а спосіб, за допомогою якого людина відкриває зміст природжених ідей, раціональною інтуїцією.

Декарт протиставив поняття душі і тіла, він створив і нову форму дуалізм у: духовне буття протиставляється тілесному буттю – вони абсолютно відмінні, оскільки підкоряються різним законам. Не тільки тіло звільняється від душі, але і душа (психіка) в її вищих виявах стала вільною від тіла. Тіло може тільки рухатися, душа – тільки мислити. Принцип роботи тіла – рефлекс. Принцип роботи душі – рефлексія (від лат, "обіг назад"). В першому випадку мозок відображає зовнішні поштовхи; в другому – свідомість відображає власні думки, ідеї. І тіло, і душа набули змісту, невідомого колишнім дослідникам.

Дата добавления: 2014-01-07