Перевезень в конкретних умовах

Методи розрахунку та аналізу собівартості залізничних

Методами офіційної калькуляції можна оцінити вплив на собівартість перевезень наступних факторів:

– зміну питомої ваги вантажних та пасажирських перевезень;

– зміну питомої ваги перевезень за окремими видами тяги;

– зміну питомої ваги перевезень за видами сполучень за операціями перевізного процесу, за категоріями поїздів.

Всі окремі фактори – зміна якісних показників використання рухомого складу, зміна якості експлуатаційної діяльності, зміна структури вантажообігу за родами вантажів, зміна дальності перевезень вантажів та пасажирів та інші – оцінюються спеціальними розрахунковими методами. Розрахункові методи застосовуються для визначення собівартості перевезень, які виконуються у відмінних від середньосітьових специфічних умов (конкретні умови перевезень).

Собівартість перевезень в конкретних умовах при наявності даних про них визначаються спеціальними розрахунковими методами, при яких можна змінювати окремі прийоми, підходи, але всі ці способи основані на залежності витрат залізниці від різних показників роботи чи часу, який витрачається на окремі виробничі операції. Найбільш часто застосовуються наступні методи розрахунку:

– розрахунок експлуатаційних витрат за окремими статтями Номенклатури витрат (метод безпосереднього розрахунку);

– метод одиничних витратних ставок;

– метод зведених витратних ставок;

– метод коефіцієнтів зміни середньосітьової собівартості перевезень;

– метод питомих ваг витрат;

– метод коефіцієнтів впливу.

Метод безпосереднього розрахунку собівартості (або метод розрахунку собівартості за окремими статтями Номенклатури витрат) полягає у послідовному розгляді витрат кожної статті та відокремлення з неї частини витрат, які можна віднести до даного перевезення.

Вихідними даними для вирішення задачі цим методом є середньо сітьові величини витрат за статтями Номенклатури витрат та середньо сітьових значення вимірників роботи рухомого складу, а також дані по конкретним перевезенням.

Величина витрат по кожній статті, яку потрібно віднести на обсяг конкретних перевезень (∆ Е) визначається наступним чином:

– з середньо сітьових даних виписується сума витрат даної статті Е ст., а також величина вимірника, з яким пов’язані витрати даної статті И;

– визначається величина витрат даної статті, що припадає на одиницю вимірника в середньому по залізниці:

е = Е ст. / И,

(1)

визначається по розрахунковим формулам величина даного вимірника, що припадає на обсяг конкретних перевезень, що розглядаються И;

– визначається частина витрат даної статті, що відноситься на конкретні перевезення.

–

∆ Е ст. = с И,

(2)

Ці витрати виконуються по кожній статті витрат, що відноситься до конкретних перевезень. Виключення складає порядок розрахунку витрат загальних для всіх галузей господарств залізниць та загальновиробничих витрат, які визначаються пропорційно величині заробітної плати, що відноситься на конкретні перевезення - по окремим господарствам. Потім ці витрати по конкретним перевезенням додаються, діляться на обсяг цих перевезень та визначається собівартість перевезень С:

С = (∆ Е 1 + ∆ Е 2 + …..+ ∆ Е n) / PL ’ = Σ ∆ E / PL’,

(3)

Метод одиничних витратних ставок. Витратні ставки (витрати, що припадають на одиницю вимірника), розраховуються по середньо залізничних даних шляхом групування залежних витрат по окремих вимірниках і діленням цих витрат на величину відповідного вимірника. Методом витратних ставок собівартість перевезень розраховується в наступній послідовності: спочатку розглядається всі особливості перевезень у конкретних умовах: величини показників, витратні норми і т.д.; потім для цих умов роботи на обсяг роботи, прийнятим рівнем 1000 т-км нетто (експлуатаційних), розраховуються розміри калькуляційних вимірників, множенням витратних ставок (якщо необхідно скоригованим по умовам перевезень) на калькуляційні вимірники та додаванням отриманих результатів визначається сума залежних витрат, для отримання повної величини до них додаються умовно-постійні витрати. Умовно-постійні витрати визначаються в процентах від залежних витрат, що приходяться на 10 тонно-км.

Для вантажних перевезень при основному варіанті аналізу на залізницях, що експлуатуються, прийняті наступні калькуляційні вимірники:

1 - вагоно-кілометри (ΣnS);

2 - вагоно-години (ΣnT);

3 - бригадо-години поїздних бригад (ΣnН);

4 - локомотиво-кілометри (ΣMS);

5 - локомотиво-години (ΣMТ);

6 - бригадо-години локомотивних бригад (ΣMH);

7 - витрати умовного палива (ΣВт, кг);

8 - тонно-км брутто вагонів та локомотивів (ΣPL_бр);

9- маневрові локомотиво-години (ΣMТ_ман);

10- кількість вантажних відправок (ΣQ).

За даною системою вимірників розподіляються залежні витрати, при цьому варто відмітити, що на три вимірника (ΣnS, ΣnТ, ΣQ) відносяться витрати вагонного господарства та господарства вантажної та комерційної роботи.

На п’ять вимірників(ΣMS, МТ, ΣMH, ΣВт, кг, ΣMТ_ман) відносяться витрати локомотивного господарства. При чому на локомотиво-години маневрових локомотивів відносяться витрати по маневровим локомотивам, а на всі інші вимірники – по поїзним локомотивам. На локомотиво кілометри відносяться витрати, пов’язані з поточним утриманням, поточним обслуговуванням, екіпіровкою, капітальним ремонтом локомотивів, а при електротязі також витрати господарства електрифікації по амортизації контактної мережі. На локомотиво-години відносяться витрати по амортизації поїзних локомотивів, а на бригадо-години локомотивних бригад – витрати по заробітній платі локомотивних бригад.

На вимірник маневрові-локомотиво-години відносяться витрати по господарствам:

Локомотивному – витрати пов’язані з утриманням, ремонтом, амортизацією, змазкою, екіпіровкою, витратами палива, заробітною платою локомотивних бригад по маневровим локомотивам;

Господарство колії – залежні витрати, пов’язані з поточним утриманням, одиночної зміною матеріалів верхньої будови колії, їх амортизації; (по головних коліях ці витрати відносять на тонно-кілометри брутто);

Господарство перевезень – витрати по утриманню технічного штату станції, зайнятого на маневрах;

Господарство СЦБ та зв’язку – залежні втирати по електричній централізації стрілок та утриманню гірок.

Розрахунок собівартості перевезень методом одиничних витратних ставок проводиться в табличній формі (табл. 1).

Таблиця 1.

Калькуляційна таблиця визначення собівартості вантажних перевезень

Калькуляційні вимірники	Витрат-на ставка, грн	Формула розрахунку вимірника	Величи-на вимір-ника	Величина витрат
Вагоно-км (ΣnS)	enS	ΣnS=1000/Pгр*(1+α)	ΣnS	enS*ΣnS
Вагоно-години (ΣnТ)	enT	ΣnT=ΣnS / Sb*24 ΣnT=ΣnS/Vуч+ ΣnTпр	ΣnT	enT*ΣnT
Бригадо-години поїзних бригад (ΣNH)	eNH	ΣNT=ΣNSгл.п.*Ксб.*К^ппр.сд./V^сб уч a) ΣPL ^вагбр=1000+Рт * ΣnS б) ΣNSгл.п.= ΣPL^вагбр/Qбр	ΣNH	eNH*ΣNH
Локомотиво-кілометри (ΣMS)	eMS	ΣMS= ΣNS гл.п.(1+βобщ)	ΣMS	eMS* ΣMS
Локомотиво-години (ΣМТ)	eMТ	ΣМТ =(ΣМSлин / Sл)*24 або ΣМТ =(ΣМSлин / V^луч)+ ΣМТпр ΣМSлин=ΣNSгл. п.*(1+βлин)	ΣМТ	eMТ*ΣМТ
Бригадо-години локомотивних бригад (ΣМH)	eMH	ΣМH= (ΣМSлин/ Vуч)*К^л пр.сд. ΣМSлин’= ΣNS гл.п. (1+βлин’)	ΣМH	eMH*ΣМH
.
Тонно-кілометри-брутто вагонні та локомотивні (ΣPLбр)	е PLбр	ΣPLбр= ΣPL^вагбр+ ΣPL^логбр ΣPL^локбр= ΣP^лок+ΣМSлин	ΣPLбр	еPLбр*ΣPLбр
Витрати палива та електронергії (ΣВт, ΣАэ)	еВт(Аэ)	ΣВт(Аэ)^ваг=Вт(Аэ)^локдв+ Вт(Аэ)дв +Вт(Аэ)пр Вт(Аэ)^ваг=(Ат(э)^в/10000)* ΣPL^вагбр Вт(Аэ)^лок=(Ат(э)^л/100)* ΣМSлин Вт(Аэ)^локпр=(А’т(э)/1час) *КМ* ΣМSусл ΣМSусл= ΣNS гл.п.* βусл	ΣВт(Аэ)	еВт(Аэ)*ΣВт(Аэ)
Маневрові локомотиво-години (ΣМТман)	еМТман	ΣМТман=а+(в/1000)* ΣnS+c* ΣNв ΣNв=1000*у*2/Ро*L	ΣМТман	еМТман* ΣМТман
Кількість вантажних відправлень (ΣQ)	еQ	ΣQ=1000*у/Ро*L	ΣQ	еQ*ΣQ
Всього залеж-них витрат умовно-постійні витрати		Еу-п в% від Езав або Еу-п=(Су-п*10)*1000		Еу-п
Всього витрат				ΣЕ
Собівартість 10 тонно-кіло-метрів експлу-атаційних (грн)		Сексп= ΣЕ/1000*10		Сексп
Собівартість 10 тонно-км тариф. (грн)		Стар= Сексп*Кр		Стар

Умовні позначення до калькуляційної таблиці:

ΣnT_пр – вагоно-години простою вагонів на станціях;

ΣNS_гл.п – локомотиво-кілометри в голові поїзда (поїздо-кілометри);

ΣPL^лок_бр – тонно-кілометри брутто локомотивні;

ΣPL^вак_бр – тонно-кілометри брутто вагонні;

ΣМS_лин – локомотиво-кілометри лінійного пробігу;

ΣМS_лин’ – локомотиво-кілометри лінійного пробігу без врахування допоміжного пробігу за системою багатьох одиниць;

Вт(Аэ), а_т(э) – відповідно витрати умовного палива (кг) або електроенергії (кВт-ч) та норми витрат на вимірники:

– на переміщення поїздів (вагонів) - Вт^ваг (Аэ) (а_т(э)^в);

– на переміщення локомотивів - Вт^ваг (Аэ) (а_т(э)^л);

– на простій локомотивів в робочому стані - Вт (Аэ) ^лок_пр (а_т(э)^’);

ΣМS_усл – локомотиво-кілометри умовного пробігу (маневрова робота поїзними локомотивами: один час роботи дорівнює п’яти кілометрам умовного пробігу та простою поїзних локомотивів в робочому стані: 1 час простою = 1 км умовного пробігу);

a, b, c – норми витрат маневрових локомотиво-годин, що припадають відповідно на 1000 ткм, 1000 вагоно-км та один відправлений та прийнятий вагон;

ΣN_в – кількість навантажених та вивантажених вагонів;

Р_о – середня вага однієї відправки;

У – питома вага місцевої роботи;

L –середня відстань пробігу 1 тонни вантажу;

К_м – коефіцієнт, що враховує використання потужностей двигуна при простої локомотива в робочому стані (К_м = 0,5).

Якщо умови перевезень суттєво відрізняються від середньо дорожніх, витратні ставки необхідно коригувати. При використанні в процесі перевезень конкретних типів вагонів та серій локомотивів, ставки коригуються відповідно по вимірникам вагоно-км, вагоно-години, кількість відправок та локомотиво-км; при різній потужності та типі верхньої будови головних колій по вимірнику тонно-км брутто вагонні та локомотивні, станційні колії – по вимірнику маневрові локомотиво-години та т.д.

Величину витратних ставок для даних умов можна розраховувати безпосередньо (для типа вагона, локомотива і т.д.), або по середньодорожній ставці.

Витрати окремих статей класифікуються в залежності від місця їх виникнення та групуються по господарствах залізничного транспорту. Питома вага витрат окремих господарств в загальній сумі експлуатаційних витрат не однакова. Найбільш високу питому вагу займають витрати локомотивного господарства (30 %), вагонного (12,8 %) та господарства колії (25,7 %). Питома вага витрат ряду інших господарств невелика, наприклад, пасажирського господарства (6,34 %), електрифікації та електропостачання (2,43 %)

Найбільшу питому вагу в загальній сумі витрат складають заробітна плата з відрахуваннями на соціальне страхування – 29,1 %, паливно-енергетичні витрати – 14,6 %, амортизаційні відрахування – 12,8 %, висока питома вага припадає на частку витрат на ремонт – приблизно 20 %. Структура експлуатаційних витрат за елементами витрат змінюється в часі. В перспективі велику увагу в сфері зниження транспортних витрат буде приділятися впровадженню ресурсозберігаючих технологій та лімітуванні витрат, а також нормуванні їх за кожним елементом витрат, особливо по витратах палива та електроенергії.

Таблиця 3.

Дата добавления: 2014-01-06