Міфоепічні засади філософії. Релігійні основи філософії

Становлення філософського знання.

Лекція 2

1. Становлення філософського знання. Міфоепічні засади філософії. Релігійні основи філософії.

2. Парадигмальність філософського знання: давньокитайська і давньоіндійська філософія.

3. Парадигма давньогрецької (еллінської філософії).

4. Досократична філософія, її універсалістські орієнтації (Мілетська школа, Геракліт, Піфагореїзм).

5. Класична еллінська філософія (софісти, Сократ, Платон, Арістотель).

Перші кроки історико-філософського пошуку привели до висновку, що філософія як світоглядне явище з’являється в процесі такого поділу людської діяльності, коли виникає необхідність інтелектуального освоєння дійсності, коли виникає необхідність інтелектуального освоєння дійсності на найзагальнішому рівні її бачення. Хронологічно цей процес відбувається у різних країнах неодночасно. Свідченням цього є пам’ятки філософської культури, які підтверджують, що філософія започаткувала себе в стародавніх Єгипті, Китаї, Індії, Вавілоні, а трохи пізніше - в країнах Європи, насамперед у Греції та Римі.

Започатковується філософія з постановки питання про єдність речей, цілісність світу. І для того, щоб це питання з’явилося у людській свідомості, необхідні були тисячоліття практичного перетворення одних речей в інші, практично-мисляче виділення із кола цих речей таких, що використовувались як засіб перетворення всіх інших.

Перші уявлення про єдине походження і єдину першооснову всіх речей були пов’язані з використанням води в зрошувальному землеробстві. Виникли вони в Єгипті в ІІІ-ІІ тисячоліттях до н.е.

Використовуючи воду для зрошування полів і переконуючись на практиці, що без води нічого не виникає, а, навпаки, все вимирає, гине і розкладається, єгиптяни дійшли висновку, що всі речі виникають із води.

Вода для єгиптян була основою вирощування, врожаю, універсальним знаряддям здобуття засобів існування.

Це ж спостерігається й у стародавній Вавілонії. Використовуючи воду Тигру і Євфрату для зрошування полів, вавілоняни, як і єгиптяни, сформували уявлення, що всі речі походять із води, що вода лежить в основі всього сущого.

Діяльність людей на той час досягла такого розвитку, що вони піднялися до усвідомлення єдності всіх речей, до розуміння того, що все живе, все, що рухається, що виникає і зникає, має єдину основу. Але з іншого боку, людство ще не досягло усвідомлення, що вода є лише одним із проявів природної різноманітності, що єдність речей не зводиться до води як безпосередності, а, навпаки, що вода – сутність усіх інших речей.

На такому ж приблизно рівні суспільної практики виникли і перші наївно-стихійні уявлення у стародавніх Індії, Китаї, Греції, Римі.

Лише для світоглядного, насамперед філософського знання, головна увага скерована на відношення “людина - світ”, а не просто на існуванні людини чи світу.

Висновок: історія набуває сутнісного значення, стає одним із визначальних вимірів цього знання.

До виникнення філософії протягом тисячоліть в людських суспільствах панували міфологічні та релігійні форми світогляду.

Міфологічний світогляд – це цілісна та образна картина світу, в якій об’єдналися:

- реальність та фантазія;

- знання та віра;

- думки та емоції.

Відповідає первісним людським відносинам. Із їх відмиранням згасла й міфологія.

Релігія виникла 40-50 тисяч років тому як “ліки” від страху первісних людей.

Дата добавления: 2014-01-06