Види і функції інновацій

Інноваційний тип розвитку суспільства припускає, що інновації пронизують усе суспільство, всі сфери людської діяльності. У зв'язку з цим має сенс переглянути усталене розуміння інновації як чогось нового, обов'язково захищеного відповідним охоронним документом.

Цей перегляд необхідний по двох причинах. По-перше, ніякий охоронний документ навіть в законослухняному суспільстві не дає стовідсоткової гарантії дотримання всіма Ваших законних прав на інтелектуальну власність (а всі без винятку інновації є результатом діяльності людського інтелекту, тобто об'єктами інтелектуальної власності). А по-друге, далеко не скрізь і не всі види інновацій згідно із законом підлягають правовому захисту. Та це і зрозуміло, якщо уважніше подивитися на перелік видів інновацій:

· технологічні інновації;

· екологічні інновації;

· організаційно-виробничі інновації;

· управлінські інновації;

· військові (військово-стратегічні) інновації;

· економічні інновації;

· соціально-політичні інновації;

· державно-правові інновації;

· інновації в духовній сфері (наука, культура, етика, освіта, і так далі).

Ми розглядатимемо тільки інновації, які мають ненульовий потенціал комерціалізації і ненульовий потенціал трансферу, тобто інновації, що можуть в тій чи іншій мірі полегшити існування їх авторам.

Дуже важливим параметром інновації є її сутнісний масштаб або інноваційний потенціал. За цією ознакою всі інновації можна розділити на:

· базисні інновації (що принципово змінюють процес або зміст сфери людської діяльності);

· поліпшуючі інновації (що значно змінюють процес і вивільняють істотні об'єми ресурсів і праці);

· мікроінновації (лише у малому ступені або в малій локальній частині модифікують процес або продукт);

· псевдоінновації (або передчасні, або руйнівні, або що просто удосконалюють віджилий, відмираючий процес).

У епоху "впровадження" інновацій опір середовища на всіх етапах був пропорційний масштабу інновації (чим кардинальніше вона втручалася у відлагоджене життя, тим сильніше був опір її втручанню). До речі, в ту пору найлегше "упроваджувалися" саме псевдоінновації, що продовжують агонію старих (але вже дуже звичних) технологій. Зараз, в розумінні "трансферу", а не "впровадження", ситуація змістилася у бік інших акцентів: чим масштабніша інновація, тим більше уваги доводиться приділяти не тільки базовим положенням теорії трансферу технологій, але і всім без виключення "дрібницям" на всьому просторі прямої і опосередкованої дії нової технології на функціонування системи, в яку вона вростає. Втім, як і раніше, найбільш істотним залишається опір середовища кардинальним, базисним інноваціям, але тут це вже пов'язано з чисто психологічними чинниками, здоровим консерватизмом людини. Тому, як буде показано нижче, максимальний потенціал комерціалізації частіше мають не базисні, а поліпшуючі інновації.

Нарешті, слід звернути увагу і на "просторовий" масштаб інновації, за цією ознакою інновації можна класифікувати на:

· глобальні (що впливають на певну сферу діяльності відразу в декількох країнах з устроями, що сильно розрізняються);

· національні (що мають істотне значення тільки в даному національному устрої);

· регіональні (що не виходять за межі конкретного регіону у зв'язку з його специфічними природними або іншими властивостями);

· локальні (націлені на певну групу споживачів, відособлену територіально або за іншими ознаками);

· точкові або персональні (адресовані конкретній особі або конкретній організації і не придатні нікому іншому).

Неважко відмітити, що останні дві класифікації інновацій помітно перекликаються між собою, в обох випадках підставою логічного ділення є ступінь узагальнення видів діяльності.

Остання чверть ХХ століття характеризується хвилею майже одночасних базисних інновацій у всіх сферах суспільного життя, що характеризують перехід до постіндустріальної цивілізації:

а) змінюється тип демографічного розвитку, динаміка і структура потреб, принципи взаємин людини з природою. Базисною інновацією тут є перенесення центру уваги з економічного зростання на поліпшення якості життя, що позначається і на зміні екологічної свідомості людей;

б) глобальна енергетична криза сімдесятих років минулого століття дала імпульс для базисних технологічних інновацій, через енергозбереження змінивши більшість галузей промисловості;

в) радикальні економічні інновації призвели до зростання ролі деконцентрації і демонополізація виробництва, підвищення питомої ваги малих і середніх підприємств, в яких в основному і зароджуються інновації. Одночасно з цим отримують розвиток і інтеграційні тенденції, від асоціацій малих підприємств до міждержавних союзів типу ЄС;

г) соціально-політична сфера також переживає інноваційний період - перехід від двуполярного світу як в мікромасштабі (капіталіст - найманий робочий), так і в макромасштабі (протистояння двох наддержав міняється на інший розподіл міжнародних сил). Велика кількість дрібних партій і суспільних рухів відображає багатополярність і в житті суспільства багатьох країн;

д) інновації пронизують і духовну сферу: плюралізм в освіті, майже у всіх видах мистецтва, крах ідеалів соціалізму, відродження світових релігій, заміна домінанти "образу ворога" на пріоритет співпраці і взаємної терпимості.

Оскільки основною сферою діяльності фахівців з технологічного менеджменту є перш за все технологічні інновації, то має сенс зупинитися докладніше на відмінностях постіндустріального технологічного способу виробництва, тобто спрямованості того вектора, по якому рухається технологічний світ:

- гуманізація технології, звільнення людини від рутинних операцій, пріоритетність орієнтації на поліпшення якості життя;

- ресурсозбереження і екологізація технології, орієнтація на запобігання екологічних катастроф;

- зростання наукоємності виробництва, пріоритет високих технологій;

- інформатизація всіх сторін виробництва на основі інтерактивних систем і мереж;

- глобалізація науково-технічного прогресу;

- мініатюризація техніки, деурбанізація бізнесу.

В контексті сказаного стає очевидним, що для трансферу і для комерціалізації в принципі придатне майже будь-яке Ваше методичне, апаратурне, інструментальне, організаційне або інше удосконалення, відповідне позначеному вище вектору і що народилося в процесі Вашої особистої або колективної роботи. Спробуємо нашвидкуруч перерахувати ті можливості, які має в своєму розпорядженні, наприклад, вузівський викладач. Отже, що може викладач вузу:

· укласти контракт на які-небудь дослідження (із залученням студентів);

· запропонувати технічні або аналітичні послуги з використанням устаткування, вживаного в учбовому процесі;

· запропонувати консультаційні послуги;

· актуалізувати яке-небудь зі своїх хобі, захоплень;

· запропонувати ліцензію на використання якого-небудь зі своїх патентів;

· організувати або взяти участь в спільному виробничому підприємстві;

· запропонувати учбову програму або курс (не тільки спорідненому вузу, але і, наприклад, виробничому підприємству);

· запропонувати ілюстративний матеріал або задачник по учбовому курсу;

· запропонувати конструкторські послуги, послуги з програмування;

· організувати і очолити власне підприємство на базі однієї з перерахованих вище дій.

Цей список кожен може доповнити, орієнтуючись на власні можливості, хобі, знання і уміння.

Щоб зрозуміти і правильно вибрати стратегічний напрям зусиль по трансферу технологій, корисно знати не тільки "технічні" властивості інновацій, але і їх функції по відношенню до кожного з учасників процесу. Але перш за все відзначимо наступне:

1) інновація - це канал втілення в життя досягнень людського інтелекту (відповідно до закону зростання інтелектуалізації суспільства);

2) інновація - це розширення кола товарів і послуг, поліпшення їх якості (відповідно до закону піднесення і диференціації потреб суспільства);

3) інновація - це залучення до виробництва нових продуктивних сил (відповідно до закону економії праці);

4) інновація - це приведення у відповідність структур відтворення, структур потреб і структур зовнішнього середовища (відповідно до закону пропорційності розвитку).

Іншими словами, інновація - це реалізація об'єктивних законів розвитку суспільства, які, у свою чергу, є окремим випадком загальних законів розвитку систем. Таким чином, сказане дає упевненість в тому, що робота по трансферу інноваційних технологій - це діяльність, направлена на реалізацію об'єктивних законів природи і суспільства і, отже, об'єктивно правильна діяльність, яка ніякими політичними і кон'юнктурними чинниками не може бути знівельована. Ви працюєте на майбутнє, яке неминуче прийде.

Проте окрім високих міркувань про майбуття суспільства є і приватні інтереси, які для різних учасників процесу трансферу технологій розрізняються вельми і вельми значно. Знати ці інтереси і уміло використовувати їх для досягнення кінцевого результату - найважливіше уміння менеджера ТТ, тому на всьому протязі роботи по трансферу технологій менеджер повинен постійно відстежувати і ненав'язливо стимулювати ці інтереси. У цьому сенсі робота менеджера ТТ подібна до роботи диригента великого симфонічного оркестру, коли він повинен чути (і при необхідності коректувати) звучання кожного інструменту, одночасно задаючи темп і стиль гри всього оркестру відповідно до власного розуміння змісту твору, який він виконує.

Дата добавления: 2014-11-06