Мета та принципи ризик-менеджменту

Ризик-менеджмент представляє собою систему заходів по виявленню, оцінці, профілактиці та страхуванню ризиків і включає стратегію і тактику управлінських дій.

Стратегія ризик-менеджменту представляє собою сукупність обраних підприємством управлінських заходів по досягненню поставленої мети управління ризиком і допомагає сконцентрувати зусилля і ресурси на найоптимальніших варіантах рішення. Після досягнення поставленої мети кожна стратегія закінчує своє існування, так як нові пріоритетні задачі діяльності обумовлюють необхідність розробки нової стратегії. В якості основної стратегічної мети управління ризиком можуть бути визначені як задачі захисту підприємства від несприятливого впливу факторів зовнішнього середовища, так і завдання оптимізації внутрішнього середовища тощо.

Тактика ризик-менеджменту включає практичні методи і прийоми фінансового менеджменту для досягнення постановленої мети в конкретних умовах. Завданням тактичного управління фінансовими ризиками підприємства є вибір найбільш конструктивних і оптимальних способів зниження ризику та нейтралізації їх негативних наслідків у випадку виникнення ризикової події у кожному конкретному випадку.

Як систему управління, ризик-менеджмент слід розглядати в двох аспектах. З одного боку, складовою ризик-менеджменту є суб’єкт ризик-менеджменту, (тобто підсистема, що управляє), з іншого боку – об’єкт управління (тобто підсистема, якою управляють). Суб’єктами управління в ризик-менеджменті виступають фінансові менеджери по ризику, функціональні обов’язки яких полягають в:

Ø обґрунтуванні доцільності інвестицій у ризикові об’єкти та розробці програми ризикової інвестиційної діяльності;

Ø виборі способів розв’язання ризиків та методів його зниження;

Ø організації страхування ризиків;

Ø організації системи фінансових відносин між страхувачами і страхувальниками; між позичальниками і кредиторами; між контраґентами тощо.

Для вирішення кола управлінських завдань, пов’язаних з ідентифікацією, оцінкою та нейтралізацією фінансових ризиків при великому обсязі ризикових операцій доцільно створювати на підприємстві спеціальний відділ (дільницю, центр) ризикових вкладень.

Об’єктами ризик-менеджменту є ризикові вкладення капіталу і система фінансових відносин. В процесі управління фінансові менеджери цілеспрямовано впливають на об’єкти управління в межах своїх управлінських функцій. До основних функцій суб’єкту ризик-менеджменту відносяться планування, організація, мотивація і контроль.

Політика управління фінансовими ризиками є складовою частиною загальної фінансової стратегії підприємства і полягає у розробці цілої системи заходів по виявленню фінансових ризиків, оцінці рівня їх концентрації та імовірності виникнення, попередженню небажаних наслідків ризикових подій та компенсації понесених втрат.

Кількісні методи оцінки імовірності можливих фінансових втрат є важливою складовою інструментарію обґрунтування фінансових рішень в умовах ризику. Разом з тим, при розробці стратегії і тактики ризик-менеджменту потрібно враховувати, що не кожний вид ризику можна кількісно виміряти.

У випадку, коли рівень фінансового ризику точно виміряти не вдасться, процес обґрунтування доцільності управлінських рішень повинен базуватися на загальних евристичних правилах прийняття рішень в умовах ризику:

Ø Ризикувати можна лише в межах власного капіталу.

Ø Необхідно зважувати можливі негативні наслідки ризику.

Ø Не можна ризикувати великими сумами капіталу, якщо очікуваний результат занадто малий.

Ø Необхідно паралельно розглядати інші альтернативні варіанти рішень, які можуть виявитися менш ризикованими.

У випадку, коли рівень ризику можна оцінити кількісно, вибір рішення базується на наступних критеріях:

Ø максимізація фінансового результату – із можливих альтернативних варіантів ризикового інвестування вибирається той варіант, який забезпечує найбільшу ефективність результату при мінімальному або прийнятному для інвестора рівні ризику.

Ø оптимальна імовірність фінансового результату – із можливих варіантів рішень вибирається той варіант, при якому імовірність результату є прийнятною для інвестора.

Ø оптимальна варіація фінансового результату – із можливих альтернативних рішень перевага надається тому варіанту, при якому розрив між мінімальним і максимальним значеннями фінансового результату є найменшим.

Ø Оптимальне поєднання вигоди і ризику – із можливих альтернативних рішень приймається той варіант рішення, при якому вдається отримати значний прибуток і одночасно уникнути великого ризику.

Крім перелічених критеріїв оптимальності ризикових рішень, необхідно враховувати умови їх прийняття (визначеність господарської ситуації, невизначеність, конфлікт).

У випадку, коли імовірність розвитку подій за окремими сценаріями відома, визначається середнє очікуване значення норми прибутку по кожному варіанту і обирається той варіант, який забезпечує її максимізацію.

Якщо імовірність можливих господарських ситуацій невідома, але є оцінки її відносних значень, шляхом експертної процедури встановлюється імовірність виникнення тих чи інших умов діяльності і визначається середній розмір очікуваної норми прибутку на вкладений капітал. При оцінці отриманих таким способом результатів можна обирати:

Ø максимінне рішення – забезпечує максимальну норум прибутку із можливих мінімальних величин;

Ø мінімаксне рішення – забезпечує мінімальний розмір фінансових втрат із можливих максимальних величин;

Ø компромісне рішення – забезпечує середнє значення величини результату.

У випадку конфлікту математичний апарат для вибору оптимальної стратегії ризик-менеджменту базується на використанні теорії ігор.

Дата добавления: 2014-11-06