Організаційні форми реалізації методів управління

Організація управління підприємством залежить від складності його структури, масштабу й виду діяльності, наявності зв'язків з іншими суб'єктами господарської діяльності. Для більшості підпри­ємств характерні три основні види управління їх діяльністю: виробни­че, організаційне й економічне. У складних умовах України відбува­ється процес становлення нового для некорпоративного управління, для якого характерною є корпоративна організація власності. Це — об'єднання фінансових і промислових підприємств, промислових і торговельних підприємств, створення банками лізингових фірм, вен­чурних компаній, спільна участь кількох підприємств у створенні ак­ціонерного капіталу одного підприємства. Права учасників таких об'єднань залежать від відсотка акцій, що їм належать.

Розрізняють кілька типів організаційних структур управління. Найпростішою є лінійна, її використовують на невеликих підприєм­ствах з нескладною технологію і організацією виробництва. Між еле­ментами лінійної організаційної структури управління існують лише одноканальні взаємодії. Іншими словами, на підприємстві кожний підлеглий має лише одного лінійного керівника, який виконує водно­час адміністративні та всі інші керівні функції у відповідному під­розділі. До переваг лінійної організаційної структури управління на­лежать чіткість взаємовідносин, оперативність і несуперечливість уп­равлінських рішень і надійний контроль. Недолік цієї організаційної структури полягає в тому, що керівник окрім основних координую­чих функцій повинен відволікатися на виконання додаткових робіт з кадрами, з обліку, контролю якості тощо.

Лінійно-штабна (лінійно-функціональна) організаційна структура управління покликана допомогти лінійному керівникові у вирішенні зазначених додаткових виробничих завдань. Для цього при лінійно­му керівництві створюється функціональна служба (штаб), яка фор­мує відповідні управлінські рішення, але безпосередньо не віддає роз­поряджень, тобто має лише дорадчі права. Перевага такої організа­ційної структури управління полягає в можливості для лінійного керівництва сконцентруватися на поточних виробничих справах. До недоліків належать збільшення управлінських витрат на утримання штабів і зниження оперативності у процесі прийняття управлінських рішень. Проте така структура поширена і ефективно діє у масовому виробництві, де технологічні зміни незначні, а обсяги продукованої продукції великі.

Функціональна організаційна структура управління так само пе­редбачає наявність штабів, але їх персонал має права прийняття рішень і управління. При такій організаційній структурі управління кожний виробничий підрозділ може одночасно отримувати розпо­рядження від кількох керівників функціональних підрозділів (штабів) підприємства. Перевага такої структури полягає в тому, що забезпечують адекватне і компетентне керівництво з кожної пробле­ми, що виникає на підприємстві. До недоліків належить супереч­ливість, а іноді й неузгодженість рішень, зниження оперативності в реалізації управлінського рішення. Дивізіональна організаційна структура управління будується не за функціональною ознакою, а за принципом групування виробничих підрозділів. Наявність цієї форми організаційної структури пов'язана з процесом укрупнення підприємств у разі диверсифікації, комбі­нування виробництва, створення корпорацій і конгломератів. На цих підприємствах розподіл управлінської праці поглиблюється так, що вищі ланки управління займаються лише загальними питаннями (фі­нансовими, юридичними, кадровими), а решту своїх функцій делегу­ють керівникам виробничих підрозділів, які, у свою чергу, мають власну структуру управління. Матрична структура управління передбачає поряд з лінійними керівниками і штабами створення тимчасових проектних груп, які формуються із спеціалістів певних функціональних підрозділів. Тим­часова робота пов'язана, як правило, з розробкою нових видів про­дукції. Після завершення цих робіт спеціалісти повертаються до своїх функціональних підрозділів.

Дата добавления: 2014-10-17