Централізація і децентралізація в управлінні

Одним з найважливіших завдань організації є створення най­сприятливіших умов для реалізації здібностей людини, що пе­редбачає особисту відповідальність за кінцеві результати роботи і розвиток демократичного стилю управління.

Шляхи, способи здійснення суперечливого змісту управлін­ня, єдності його протилежних сторін - демократизму і централізації - завжди конкретні і завжди зумовлені досягнутим суспільством рівнем розвитку кооперації праці.

Головна роль управління полягає в забезпеченні життєдіяль­ності колективу як цілого, його спрямованості на розвиток лю­дини. Ефективно виконувати цю роль управління зможе, якщо воно цілком спиратиметься на науку, як форму єдності теорії і практики.

Виходячи з цього, можна сказати, що основними ознаками демократизму управління є:

1. Максимальна самостійність усіх ланок вертикальної й го­ризонтальної структур управління.

2. Підвищення рівня їх відповідальності.

3. Підхід до працівника як до особистості, що реалізується в процесі праці.

При демократичному стилі управління міняється сам підхід до проблеми якості. Проблеми якості не можуть вирішити тільки відділи контролю, а забезпечують люди. Завдання професійного менеджера полягає у створенні відповідних для цього умов. Спе­ціалісти підкреслюють, що лише 15-20% проблем, пов'язаних з якістю, виникають з вини безпосередніх виконавців, а 85-90% є наслідком недосконалості системи управління виробництвом.

Принципами демократичного характеру управління є:

— Установка на особистість, залучення найбільш здібних працівників, турбота про підвищення їх кваліфікації. «Головне багатство — люди».

— Всебічне заохочення самостійності й підприємливості з ме­тою використання творчого потенціалу людини.

— Ставлення до організації як до живого організму. Реалізація цих принципів охоплює такі моменти:

1. Жорстка система тестування при найманні на роботу.

2. Постійне навчання співробітників протягом усієї кар'єри.

3. Право підлеглого мати власну думку, але доти, поки не прийняте загальне рішення.

4. Статус працівника визначається не посадою, а здібностя­ми й якістю роботи.

5. Переважний розвиток горизонтальних зв'язків передбачає курс на послаблення ієрархічного тиску й сприяє розвитку системи вільного консультування й об'єднання зусиль без бюрократичних структур.

6. Успіх проекту залежить не від кількості працівників і розмірів асигнувань, а від наявності ентузіазму, таланови­тості, енергійності.

7. Розвиток стимулюючих факторів: створення у співробітни­ків почуття переможця, впровадження групових стимулів організації роботи, система щорічних атестацій, від яких залежить величина заробітної плати й ділова кар'єра.

8. Матеріальне заохочення, система якого спрямована на оберігання співробітників від матеріальних турбот, щоб во­ни віддавались роботі повністю.

9. В основі культури організацій лежать інтереси працівни­ків. Ритуали закріпляють традиції й створюють атмосферу свята й настрою на успіх: відносини будуються на довірі й повазі до людини.

10. Матеріальний інтерес проявляється в підвищенні й своє­часній оплаті праці, в участі робітників в управлінні шля­хом придбання акцій за цінами нижче від ринкових.

Свої позитивні результати дає системний підхід, особливіс­тю якого є орієнтація на вивчення зв'язків і взаємовідносин елементів організаційних структур і функціонування всієї сис­теми у цілому. Системний підхід виступає проти чітко формалі­зованих структур управління і вимагає врахування конкретних особливостей господарських ситуацій та реальних можливостей керівників і спеціалістів приймати управлінські рішення.

Таким чином, різноманітність методів управління викликає необхідність упорядкування всієї сукупності шляхом класифікації за визна­ченими критеріями. Одним із загальних підходів до класифікації є виділення груп загальнонаукових і специфічних (часток) методів за кри­терієм їх використання в галузях знань. В умовах становлення ринкової економіки організаціям можна рекомендувати використання при класифікації методів управління таких критеріїв: функції управління, процеси прий­няття управлінських рішень, функціональні підсистеми і зміст управління.

Тема 8. Персонал-технології підготовки менеджерів з логістики

Завдання і зміст підготовки професійних менеджерів з логіс­тики. Класифікація персонал-технологій відбору, підготовки й організації праці фахівців з логістики. Система сертифікації фахівців логістичного управління.

Класифікація логістичного персоналу організації за критерієм «рівень менеджменту»: персонал вищого менеджменту, середньої ланки та низових рівнів. Основні вимоги до логістичного персоналу. Загальні функції логістичного персоналу. Функції інтегрального логістичного менеджера. Основні функції персоналу логістики з урахуванням галузевої специфіки фірми. Індивідуалізоване управління логістичним персоналом. Посадові обов'язки менеджера з логістики. Розробка посадових інструкцій менеджера з логістики та керівника відділу логістики. Оцінка праці працівників служби логістики.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Эффективность логістичного управления: учебник для вузов под общ. ред. Л.Б. Миротина. - М.: Экзамен, 2004. - 448 с.

2. Долгов А.П. Логістичний менеджмент фирмы: концепция, методы и модели: учеб. пособие / А.П. Долгов, В.К. Козлов, С.А. Уваров. - СПб.: Бизнес-пресса, 2005. - 384 с.

3. Кемпбелл Э. Стратегический синергизм / Э. Кемпбелл, Л. Саммерс. -СПб.: Питер, 2004.

4. Козловский В.А. Логістичний менеджмент: учебник / В.А. Козловский, Э.А. Козловская. - СПб.: Лань, 2002. - 272 с.

5. Крикавський Є. Логістичне управління: підручник / Є. Крикавський. - Л.: Вид-во нац. ун-ту «Львівська політехника», 2005.-684 с.

6. Логістичний менеджмент фармацевтичного виробництва: моног­рафія [О.В. Посилкіна, Р.В. Сагайдак-Нікітюк, Г.В. Загорій та ін.]; за заг. ред. О.В. Посилкіної. - X.: Вид-во НФаУ, 2011. - 772 с

7. Миротин Л.Б. Современный инструментарий логістичного управления / Л.Б. Миротин, В.В. Боков. - М.: Экзамен, 2005.

8. Пономаренко B.C. Логістичний менеджмент: підручник / B.C. Пономаренко, К.М. Таньков, T.I. Лепейко. - X.: Інжек, 2010. -440 с.

9. Виробнича логістика: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О.В. Посилкіна, Р.В. Сагайдак-Нікітюк, О.В. Доровський, Г.В. Кубасова. - X.: Вид-во НФаУ, 2009. - 364 с.

10. Логістичний менеджмент фармацевтичного підприємства: монографія [О.В. Посилкіна, Р.В. Сагайдак-Нікітюк, Г.В. Загорій та ін.]. - X.: НФаУ, 2011. - 772 с.

11. Сергеев В.И. Корпоративная логистика: 300 ответов на вопросы -лраф^сиоаиев^А-С^^а^^ШФ^А^М^ОМ. -976 с.

12. Смиричинський В.В. Логыстичний менеджмент. – Навч.посіб. / В.В. Смиричинський, А.В. Смиричинський. - Тернопіль: Екон. думка, 2000.

13. Сток Дж. Р. Стратегическое управление логистикой: пер. с 4-го англ. изд. / Сток Дж. Р., Д.М. Ламберт. - М.: ИНФРА-М, 2005. -797 с.

14. Сумець О.М. Стратегія підприємства: теорія, ситуації, приклади: навч. посіб. / О.М. Сумець. - К.: Професіонал, 2005. - 320 с

15. Фролова Л.В. Логістичне управління підприємством: теоретико-методологічні аспекти / Л.В. Фролова. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2004.

Дата добавления: 2014-10-17