Функціональні сфери логістики на ринку товарів та послуг

З урахуванням зазначених вище особливостей функціонування в логістичних системах потоків як товарів так і послуг, на нашу думку доцільно виділити такі загальні для всіх функціональні сфери:

1. Логістика закупівель (постачання).

2. Логістика виробництва.

3. Логістика розподілу (збуту).

Логістичними функ­ціями, що мають забезпечуючий характер, є такі:

- Фінансова логістика.

- Інформаційна логістика.

- Транспортна логістика.

Логістичними функ­ціями, що мають підтримуючий характер, є такі:

- Логістика складу­вання.

- Управління запасами.

- Сервісна логістика.

З усіма зазначеними сферами пов’язана реверсивна логістика.

УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ

Виробничо-економічна діяльність будь-якого суб'єкта, що хазяює, має універсальну властивість: вона являє собою перетворення деяких видів економічних ресурсів у визначений економічний продукт. Очевидно, фактори і ресурси як поняття мають деяке семантичне розходження, але ми не будемо робити це предметом розгляду, тому що в ряді широко розповсюджених публікацій між ними практично ставиться знак тотожності. Фактори виробництва — ресурси (земля, праця, капітал і підприємницькі здібності), що суспільство використовує для виробництва товарів і послуг. Продуктивні ресурси звичайно поділяють на три основні категорії, що називають факторами виробництва.

Праця містить у собі усі виробничі витрати, чинені людьми в процесі їх мускульної й інтелектуальної діяльності. Капітал містить у собі всі ті продуктивні ресурси, що створені людьми. Природні ресурси — це усе, що можна використовувати у виробництві в натуральному стані, без обробки...». «Фактори виробництва — економічні ресурси: земля, капітал, праця, підприємницькі здібності».

Як видно, навіть на рівні загальноекономічної теорії не проводиться чіткої границі між економічними ресурсами і факторами виробництва. Тим більше не будемо цього робити і ми: класифікація використовуваних підприємницькою структурою ресурсів необхідна в специфічному — логістичному аспекті. Більш того, нам потрібна не класифікація ресурсів як таких, а типологія логістик, об'єктами вивчення і управління яких є складові ресурсного потенціалу фірми.

Усі ці логістичні технології складають так називану ресурсну логістику, об'єктам уваги якої є логістичний потік, синергічно об'єднуючий матеріальний, фінансовий, інформаційний і інший потоки. Типологію ресурсної логістики ми здійснюємо відповідно до окремих потоків, що і є об'єктами управління окремих ресурсних логістик. Помітимо, що в даній роботі ми розглянемо матеріальну й інформаційну складові ресурсної логістики. Фінансова і кадрова логістики, у силу своєї специфіки, повинні стати предметом самостійного дослідження.

Матеріальна (транспортно-складська) логістика.

Нагадаємо, що в рамках логістичних систем зважується ряд задач, включаючи прогнозування потреби в матеріальних ресурсах, у транспортних засобах, контроль за станом запасів, збір і обробку замовлень, визначення послідовності і звенності просування матеріального потоку по логістичної ланцюга і т.д.

Як відомо, категорія «матеріали» являють собою збірний термін, що узагальнює різноманітні речовинні елементи виробництва, використовувані, головним чином, як предмети праці, —сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, енергію, покупні вироби, спецодяг, запасні частини для ремонту, інструменти.

Системний підхід і типологія логістики вимагають дроблення її не на логістику сировинну, паливну, енергетичну і т.д., а виділення в ній складових виходячи з особливостей виконуваних логістичних операцій, тобто на логістику транспортну і складську. Зрозуміло, друг без друга вони існувати не можуть, і, зберігаючи всі атрибути логістики як такий, у великий логістичної системі вони символізують взаємодію потоків і запасів.

Варто зупинитися на найбільш важливих проблемах транспортної і складської логістики.

Транспортні задачі в різних умовах обмеження матеріальних, фінансових, тимчасових і інших ресурсів у логістичних системах приходиться вирішувати найбільше часто виходячи з того, що багато західних економістів і підприємці в практичному плані обмежують діяльність логістичних підприємств транспортно-складською сферою, областю товароруху, що стосується наступних функцій:

• зміст складів різних видів, з різними функціями й устаткуванням;

• здійснення митного оформлення при міжнародних! перевезеннях;

• формування і розбивка збірних партій вантажів, розподільні перевезення вантажів;

• створення й експлуатація автоматизованих систем обробки даних для складського збереження, розрахунку витрат, розташування й оперативного управління товарами.

Таким чином, не зводячи увесь спектр логістичних проблем до транспортних задач, останнім варто приділити значна увага. Незважаючи на те, що трактування задач такого типу в літературі досить широка: від «оптимального прикріплення споживачів до постачальників і планування асортиментного завантаження виробничих потужностям до опису транспортного елемента і прикордонних елементів економіки», змістовні частини алгоритмів багато в чому ідентичні і розрізняються лише в трактуванні. Транспортна задача в загальному виді застосовна до будь-яких видів транспорту, де не потрібно припущення про стаціонарність перевезень, легко враховуються вантажно-розвантажувальні роботи, а транспортні витрати представляються в натуральній формі.

Вибір виду транспорту і конкретних транспортних засобів для доставки матеріальних ресурсів споживачам здійснюється в залежності від задач і прийнятою фірмою стратегії. При цьому враховуються розміщення виробництва, якісні і кількісні характеристики матеріального потоку, техніко-економічні особливості різних видів транспорту й інші фактори, що визначають сфери його раціонального використання. На практиці часто для транспортування продуктів можна застосовувати різні види транспорту, у т.ч. у рамках реалізації однієї логістичної ланцюга. Проблема ефективної зміни видів транспорту в рамках однієї логістичної ланцюга вирішуєте я шляхом використання інтермодальних і мультимодальних систем перевезень. Проте, основним напрямком логістики в сфері перевезень є маршрутизація. У цій області виділяються три напрямки: удосконалювання наявних алгоритмів, розробці нових економіко-математичних моделей, що краще відбивають просування матеріального потоку, злиття моделей маршрутизації з моделями інших функцій логістики, наприклад, з комплексом задач управління запасами.

При рішенні проблем транспортування задачі логістичної системи можна розділити на три групи:

1. Задачі, зв'язані з формуванням ринкових зон обслуговування, прогнозом вантажопотоку, його обробкою в обслуговуючій системі (склад постачальника/споживача, підприємства оптової чи роздрібної торгівлі) і іншими роботами по оперативному управлінню і регулюванню матеріального потоку.

2. Задачі, що включають розробку системи організації транспортного процесу (план перевезень, план розподілу виду діяльності, план формування вантажопотоків, графік руху ТС і ін.).

3. Задачі, зв'язані з координацією транспортних процесів і управлінням запасами у фірмах, складських комплексах, а також з розміщенням запасів, їхнім обслуговуванням транспортними засобами й інформаційними системами.

Усі ці задачі мають стратегічну орієнтацію і тому повинні зважуватися з урахуванням конкретної ситуації, умов і вимог до ефективної роботи логістичної системи, включаючи ритмічне забезпечення виробництва сировиною і напівфабрикатами, усунення вузьких місць у технології доставки різних видів продукції в пункти виробництва і товарів у торгову мережу, складування і підробітки.

В основі логістичного підходу повинні лежати реальні проблеми транспортного процесу. У цьому змісті важливою областю досліджень є підготовка аналітичних даних для розподілу евристики маршрутизації транспортних засобів, вивчення «компромісів» між запасами ресурсів, їхнім транспортуванням і розміщенням.

Матеріальна логістика у внутрівиробничому прояві теж являє собою досить складне формування; вона містить у собі логістику виробничого процесу, складську, внутрішню транспортну логістику і т.д.

Здійснені раніше дослідження в області організації внутрішнього транспорту підприємств і їхнього складського господарства можуть бути у відомій мері прийняті за методологічну основу внутрівиробничої транспортно-складської логістики.

Внутрівиробнича логістика займає в її типології особливе місце. Логістичний потік у даному випадку практично зводиться до потоку матеріальному і запасам незавершеного виробництва, тому що фінансові потоки при відсутності товарно-грошових відносин виявляються лише в русі амортизаційних відрахувань, а інформаційні — однозначно детерміновані технологічними процесами. Логістичні процеси переміщення і складування предметів трупа — невід'ємна частина будь-якого виробничого процесу і є наслідком поділу праці.

В внутріфірмовій системі навантажувально-розвантажувальних і транспортно-складських робіт предметно виділяють запаси (склади — спеціально обладнані будинки, спорудження, чи площадки пристрої, призначені для прийому, збереження і видачі вантажів) і потоки (вантажопотоки — визначена кількість однорідних вантажів, переміщуваних По заданому напрямку за встановлений період часу).

Схема логістичних потоків у виробничій фірмі, як правило, є досить складної і специфічна для кожної корпоративної структури. Існує безліч факторів, що роблять вплив на величину запасів і інтенсивність потоків внутрівиробничої логістики. Ці фактори, що роблять як пряме, так і опосередкований вплив, можуть бути об'єднані в наступні групи:

1) галузеві фактори (згруповані по технологічному, а не адміністративному принципу): номенклатура, габарити і маса споживаних фірмою матеріалів і комплектуючих виробів; кількість постачальників матеріальних ресурсів; кількість одержувачів готової продукції; існуюча система організації зовнішніх перевезень; чи наявність відсутність посередницьких фірм;

2) регіональні (міжгалузеві) фактори: існуюча в регіоні система зв'язків з постачальниками матеріалів і споживачами продукції (безпосередня, через оптові бази в чи регіоні поза ним); чи наявність відсутність спеціалізованих підприємств, що забезпечують перевезення усередині регіону, що здійснюють ремонт засобів механізації й автоматизації вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт; наявність спеціалізованих транспортних і логістичних фірм;

3) внутрівиробничі фактори: габарити і маса продукції, що виготовляється; обсяг випуску продукції; тип виробництва (одиничний, дрібносерійний, серійний, крупносерійний, масовий); форма організації виробничого процесу (технологічна, предметна, подетальная); генплан підприємства (взаємне розташування виробничих підрозділів і складів, рельєф місцевості, наявність під'їзних колій і т.д.); компонування технологічного устаткування; будівельні характеристики складських і виробничих приміщень (кількість прольотів, висота приміщень, припустимі навантаження на підлогу і перекриття й ін.);

4) управлінські фактори: наявність автоматизованої системи управління виробництвом; ступінь охоплення технологічних процесів автоматизованою системою управління.

Особливу роль у даному випадку грають логістичні операції — відособлені сукупності дій, спрямовані на перетворення матеріального й інформаційного потоків. Логістичні операції задаються початковими умовами, параметрами зовнішнього середовища, альтернативами стратегій, характеристиками цільової функції.

Для визначення на підприємстві (фірмі) обсягу логістичних операцій варто враховувати зовнішні, міжцехові, міжділянкові, міжопераційні, внутріскладські та інші вантажопотоки.

Перераховані вантажопотоки залежать від цілого ряду факторів, у першу чергу, від рівня організації виробництва. Так, на величину міжцехових вантажопотоків значний вплив роблять складність виробничої структури, існуюча система складування й організації міжцехових перевезень. У залежності від цих факторів міжцехові вантажопотоки можуть істотно перевищувати обсяг зовнішніх вантажопотоків фірми. Зовнішній вантажообіг не враховує внутрішньозаводських перевезень і перевалок вантажів. Перевалка являє собою закінчений цикл процесу переміщення в межах вантажопотоку.

Подальше переміщення сировини, матеріалів, напівфабрикатів уже не є частиною матеріальної логістики, тому що їхнє переміщення є частиною технологічного процесу обробки, а збереження здійснюється в накопичувальних пристроях технологічного устаткування. Значний інтерес представляє сполучення технологічних і логістичних операцій (приміром, на роторних лініях обробки).

Найважливішою функцією матеріальної (складською-складській-складський-складської-транспортно-складськиАВ) логістики є управління запасами, що представляє собою проблему, загальну для підприємств (фірм) будь-якого сектора всякої системи господарства. Існує багато причин, чому фірми йдуть на створення запасів. Основним доводом є те, що звичайно або фізично неможливо, або економічно невигідно, щоб товари надходили саме тоді, коли на них виникає попит, хоча, у міру можливості, логістика до цього прагне. При відсутності запасів (нехай навіть, самих мінімальних) споживачам приходилося б чекати, коли їхні замовлення будуть виконані. Вже одне це говорить про необхідність збереження запасів майже кожною організацією, що постачає товарами споживачів. Крім того, є й інші причини створення запасів.

Інформаційна логістика.

Термін «інформаційна логістика», під яким розуміється логістичне управління інформаційної складової сукупного ресурсного потенціалу системи, у даний час не одержав широкого поширення.

Так, це визначення відсутнє у термінологічному словнику, щоправда, при наявності терміна «інформаційний потік», обумовленого як сукупність циркулюючих у логістичної системі, між логістичної системою і зовнішнім середовищем повідомлень, необхідних для управління і контролю логістичних операцій. Подібне визначення, так само як і роз'яснення, що інформаційний потік відповідає матеріальному потоку і може існувати у виді паперового чи електронного документа, узагалі ж не є приводом виникнення інформаційної логістики.

Однак фірма як система, по своєму визначенню, вимагає взаємозв'язку між частинами для утворення складного інтегрованого цілого. Тому система інформаційних потоків повинна забезпечувати інформацією всі інші підсистеми логістики і створювати механізм зворотного зв'язку.

На рис. 5.2 представлена спрощена схема потокових процесів інформаційної логістики, що показує проходження основних інформаційних потоків;, необхідних для функціонування підприємницької фірми. У процесі вироблення цілей і задач організації система управління (керівництво фірми) розглядає внутрішні можливості і кон'юнктуру ринкового навколишнього середовища. З традиційно сформованої точки зору, основна задача підприємницької фірми — робити продукцію, що приносить прибуток, і збільшувати вироблення. У цьому випадку менеджмент, включаючи незначний по чисельності інженерно-технічний і допоміжний персонал, функціонально міг бути зведений до генерального менеджера, чи, по прийнятій у менеджменті термінології, — особі, що приймає рішення.

Ще порівняно недавно передбачалося саме собою що розуміється, що більшість ресурсів фірми повинна бути спрямована на виробництво, тобто на людські і матеріальні ресурси, цілком зосереджені на постачанні виробленої продукції (чи товарів) споживачу (покупцю). Інформаційні витрати ішли лише на координацію процесів виробництва, їх розглядали як деякий «податок» на виробничі операції. Та й економічна теорія стала розглядати інформацію, поряд із землею, працею і капіталом, як виробничий ресурс (чи навіть одного з факторів виробництва) відносно недавно.

Однак збутова, маркетингова і, звичайно, логістична стадія конкурентного розвитку змусила змінити відношення менеджменту до інформації. Організація виробництва стала набагато складніше, виросла міжфірмова конкуренція, прискорилися темпи науково-технічного прогресу, змінився характер державного регулювання.

Прагнення використовувати нових фахівців, щоб справитися з виникаючими проблемами, привело до значного збільшення чисельності управлінського персоналу і до утворення нових рівнів і функціональних напрямків управління. Фірми стали включати в штат фахівців, функціональних і технічних працівників, що зливалися до менеджментом, тому що їх головною задачею стала обробка інформації, не пряме виробництво чи продукції надання послуг.

Інформація, який оперує сучасна фірма, набула нового сенсу. Жодна підсистема фірми не може відповідати вимогам ефективного управління, якщо не буде зорієнтована в альтернативах, що виникають із усього масиву інформації в цілому. Це пояснює істотне зростання чисельності економічного, юридичного персоналу, а також фахівців в області маркетингу і логістики, у складі менеджменту будь-якої підприємницької фірми. Так виникла проблема організації й оптимізації обсягу інформаційної роботи, створеного ростом внутріфірмових взаємодій, та й інформаційне наповнення зовнішніх господарських зв'язків в останні десятиліття зростало досить швидко.

Так, у сфері логістики виявилася затребуваної інформаційна логістика. Вона може виявитися ефективної лише в тому випадку, якщо структурі фірми їй буде наданий високий рівень компетенції в особі головного функціонального менеджера — логістики-директора (на правах заступника директора фірми). Тільки в цьому випадку такі задачі логістики, як раціоналізація матеріальних потоків підприємства, максимальне завантаження виробничих потужностей джазами споживачів, економія матеріальних витрат на всьому протязі логістичного потоку, а також оптимізація витрат на постачання, виробництво і реалізацію готової продукції, зможуть бути виконані.

Як уже вказувалося, на сучасному етапі конкурентного розвитку економічних відносин логістика виконує, крім всю іншого, функцію цілепокладання. Тому логістична структура управління не просто обмінюється інформацією з іншими структурами фірми: у ряді випадків інформаційні потоки, що виходять з логістичної структури, носять характер документів функціонального менеджменту.

Одночасно для вироблення рішення, адекватного зміні як ринкової ситуації, так і ресурсного потенціалу фірми, логістична служба має потребу у визначеній інформації. Система інформаційної логістики передбачає комплекс економічної, комерційної і технічної інформації, потоки якої є для служби логістики вхідними.

У постіндустріальній економіці, обумовленої ще як інформаційне суспільство, особливе значення інформації полягає в тому, що вона, насамперед, стає повноцінним засобом виробництва, настільки ж необхідним для ефективного функціонування фірми, як сировина, матеріали, робоча сила, капітал, а не тільки предметом споживання.

Поступальний хід розвитку науково-технічного прогресу привів до створення інформаційної технології — використанню обчислювальної техніки і систем зв'язку для створення, збору, передачі, збереження, обробки інформації для всіх сфер громадського життя. Складні сполучення ринкових взаємин, що існує інфраструктури і стратегічного управління сформували наступні домінуючі напрямки розвитку сучасних інформаційних технологій:

• формування і розвиток нової категорії — інформаційного продукту, що існує у виді програмних засобів, баз даних і служб експертного забезпечення; кваліфіковано виконаний і високоякісний інформаційний продукт зберігає свою споживчу цінність довше, ніж конкретні носії інформації;

• здатність до взаємодії логістичних елементів інформаційної технології; вона означає можливість для двох чи більш сторін, представлених чи машиною людиною, провести ідеальний обмін інформаційним продуктом;

• ліквідація проміжних ланок, обумовлена впровадженням нових технологій, що забезпечують перетворення інформації у форми, доступні і зручні для негайного використання споживачем; використання нових інформаційних технологій веде до створення більш зробленого ринку, під яким розуміється ринок з мінімальною кількістю проміжних ланок між покупцем і продавцем;

• глобалізація на базі транскомп’ютерних систем і нейронкомп’ютерів дозволяє фірмам і транснаціональним корпораціям успішно вести справи у світовому масштабі, проводити вигідні операції на периферії, купувати і продавати більш ефективно, використовуючи знання про стан ринку;

• конвергенція — результат спільного розвитку чотирьох вищезгаданих тенденцій, що виявляється в нівелюванні розходжень між продуктами (виробами) і послугами, інформаційним продуктом і засобами, використанням інформації в домашніх господарствах (побутовий рівень), у виробничо-комерційних цілях корпоративними структурами і різними державними органами для управління соціально-економічними процесами сучасного суспільства. У табл. 5.1 показані напрямки застосування систем забезпечення сучасних інформаційних технологій при здійсненні комерційних справ.

Таблиця 5.1 Використання систем забезпечення інформаційних технологій у комерційній діяльності фірми

Системи забезпечення інформаційних технологій	Функції комерції
сегментація ринку	продаж	замовлення	сервіс	звітність
Бази даних	+	+	+	+	-
Мобільний зв'язок	+	+	+	+	+
Електронні каталоги	-	+	+	+	-
Система підготовки документів	-	+	-	+	+
Електронна система замовлень	—	-	+	+	-
Електронна система передачі повідомлень	—	+	—	+	+

Поряд з вищевказаними, у рамках інформаційної логістики можуть бути вирішені і такі актуальні на сьогоднішній день задачі, як: детальне регулювання виробничих і товарних запасів (з одночасним підвищенням ефективності використання складських потужностей);

• оптимальне використання внутрівиробничого і внутріскладського транспорту, іншого підйомно-транспортного і складського устаткування;

• автоматизований добір вантажів і їх позаказне комплектування;

• облік вантажів, що відправляються, і постійний диспетчерський супровід на всьому шляху проходження до замовника.

Поступово ці тенденції починають впливати на інформаційну складову комерційні справи. Ефективність звертань до систем забезпечення інформаційної технології при здійсненні торгових операцій на 30 % вище, ніж при використанні традиційного підходу.

У сучасних умовах динамічного бізнесу для ефективної трансформації окремих видів ресурсного потенціалу фірми в її конкурентні переваги необхідна їхня інтеграція в єдину систему логістичного менеджменту.

Дата добавления: 2014-10-17