Короткий перелік основних логістичних операцій

Логістична функція	Основні логістичні операції
Збут	Координація з планом маркетингу, прогнозування попиту, сервіс, оперативно-календарне планування транспортування готової продукції, управління запасами готової продукції, оброблення замовлень клієнтури, складування готової продукції, завантажувально-розвантажувальні і транспортні складські роботи з готовою продукцією, постачання готової продукції, облік запасів готової продукції.
Виробництво	Координація з планом фізичного розподілу, оперативно-календарне планування переміщення незавершеного виробництва, внутрішньозаводські переміщення матеріалів, завантажувально-розвантажувальні й транспортно-складські роботи з незавершеним виробництвом, оперативне забезпечення виробничих підрозділів сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, складування незавершеного виробництва, облік незавершеного виробництва.
Постачання	Координація з оперативно-календарним планом виробництва, вибір і проведення переговорів з постачальниками, планування потреб у матеріалах, складання оперативно-календарного плану постачання, транспортування сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, складування виробничих запасів, завантажувально-розвантажувальні й транспортно-складські роботи з предметами постачання.

Рис. 5.1. Функціональний поділ логістичної системи

3. Запаси - запаси матеріальні, які дозволяють даній системі шви­дко реагувати на зміну попиту, забезпечують рівномірність ро­боти транспорту, а також допомагають вирішенню деяких за­вдань у логістичних системах.

4. Транспорт - цей елемент, як і інші, є самостійною складовою системою на макрорівні. Він охоплює матеріально-технічну базу транспортних підприємств.

5. Інформація - підсистема, яка забезпечує інформаційний зв'язок між іншими елементами логістичної системи, контролює вико­нання логістичних операцій, а також вирішує ряд інших завдань.

6. Кадри - організаційний персонал, зайнятий виконанням логістичних операцій.

7. Збут - підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку із логістичної системи.

Традиційно склався функціональний поділ операцій, пов'язаний із рухом матеріального потоку у сферах постачання виробництва, збуту і транспорту. Концепція логістики на противагу практиці роздільного управ­ління цими операціями ставить методику управління, згідно якої у вироб­ничих логістичних системах всі операції плануються, здійснюються та кон­тролюються в межах єдиної організаційно-управлінської системи, тобто логістичної системи.

Для реалізації основної мети логістичної системи - це «необхід­ний товар в необхідний час і в необхідному місці» - в межах логісти­чної діяльності виробничо-розподільчої системи вирішують такі за­вдання:

1. Формування оптимальної виробничої програми виробничо-збутових систем, максимально відповідній структурі споживчого попиту, роз­робка алгоритму її зміни в разі коливань споживчого попиту при ресурсних обмеженнях.

2. Оптимізація матеріальних запасів на кожному рівні виробничої логістичної системи.

3. Оптимізація часу руху матеріальних потоків виробничої логістичної системи.

4. Оптимізація загальних витрат при організації та руху матеріальних потоків виробничої логістичної системи.

У загальній постановці з позицій задачі структурно-функціональ­ного синтезу логістичних систем досліджується виникнення, пере­творення або поглинання матеріальних і супутніх потоків на певному економічному об'єкті, що функціонує як система, тобто що реалізовує поставлені перед ним цілі і який розглядається в цьому контексті як єдине ціле. Дії, що прикладаються до матеріального (супутнього) пото­ку в такій системі, називаються логістичними операціями або логістич­ними функціями. Очевидно, що формою існування матеріальних потоків повинен бути рух конкретних видів продукції (матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції) в процесах закупівель, виробництва і збуту. Тому матеріальний потік можна визначити як матеріальні ресурси, що знаходяться в стані руху, незавершене вироб­ництво, готова продукція, до яких застосовуються логістичні операції або функції, пов'язані з фізичним переміщенням в просторі (навантажен­ня, розвантаження, перевезення продукції, її сортування, консолідація, розпакування тощо).

Під матеріальними ресурсами (МР) розглядаються предмети праці: сировина, основні і допоміжні матеріали, напівфабри­кати, що комплектують вироби, паливо, запасні частини, призначені для ремонту і обслуговування технологічного устаткування і інших основ­них фондів, відходи виробництва.

Незавершене виробництво (НП) - це продукція, що не доопрацьована виробництвом в межах даного підпри­ємства.

Готова продукція (ГП) - це продукція, що повністю пройшла виробничий цикл на даному підприємстві, повністю укомплектована, така, що пройшла технічний контроль, здана на склад або відвантажена споживачеві (торговому посередникові).

Наведені визначення у відомому контексті умовні. Так, сировина, на­півфабрикати можуть бути готовою продукцією і, в свою чергу, готова продукція може бути матеріальними ресурсами для інших товаровиробни­ків залежно від умов виробництва, в даній логістичній системі.

Особливим видом матеріальних ресурсів є тара і упаковка, що відіграють важливу роль в логістиці, особливо в процесах фізичного розподілу товарів. Якщо продукція не знаходиться в стані руху, то вона переходить в запас. Таким чином, матеріальний потік, що розглядається в певному тимчасовому періоді, є запасом матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової продукції.

Логістичною операцією називається будь-яка дія, що підлягає пода­льшій декомпозиції в рамках поставленого завдання дослідження або ме­неджменту, пов'язана з виникненням, перетворенням або поглинанням матеріального і супутніх йому інформаційних, фінансових, сервісних пото­ків. Логістична функція це відособлена сукупність логістичних операцій, направлених на реалізацію поставлених перед логістичною системою і (або) її ланками завдань.

До логістичних операцій відносяться, наприклад, такі дії, що здійсню­ються над матеріальними ресурсами або готовою продукцією, як наванта­ження, розвантаження, перевезення, приймання і відпуск зі складу, збері­гання, перевантаження з одного виду транспорту на іншій, сортування, консолідація, розукрупнення, маркування тощо. Логістичними операціями, пов'язаними з інформаційними і фінансовими потоками, які є супутнім матеріальному потоку, можуть бути збір, зберігання, передача інформації щодо матеріального потоку, розрахунки з постачальниками і покупцями товарів, страхування вантажу, передача прав власності на товар і т. п. Об'єднання логістичних операцій у функції залежить перш за все від виду даної логістичної системи.

Будь-яка логістична система складається з сукупності елементів-ланок, між якими встановлені певні функціональні зв'язки і відносини. Лан­кою логістичної системи називається деякий економічно і (або) функціона­льно відособлений об'єкт, що не підлягає подальшій декомпозиції в рамках поставленого завдання аналізу або побудови логістичної системи, виконує свою локальну мету, пов'язану з певними логістичними операціями або функціями.

Ланки логістичної системи можуть бути трьох основних типів: що генерують, перетворюють і поглинають матеріальні і супутні їм інформа­ційні і фінансові потоки. Часто зустрічаються змішані ланки логістичної системи, в яких вказані три основні типи ланок, вони комбінуються в різ­них поєднаннях. У ланках логістичної системи матеріальні (інформаційні, фінансові) потоки можуть сходитися, розгалужуватися, дробитися, зміню­вати свій зміст, параметри, інтенсивність тощо. Ланкою логістичної систе­ми можуть виступати підприємства-постачальники матеріальних ресурсів, виробничі підприємства і їх підрозділи, збутові, торгові, посередницькі організації різного рівня, транспортні і експедиційні підприємства, біржі, банки і інші фінансові установи, підприємства інформаційно-комп'ютер­ного сервісу і зв'язку тощо.

Разом з логістичною системою в західній і вітчизняній економічній літературі повсюдно використовується поняття логістичного ланцюга. На­звемо логістичним ланцюгом безліч ланок логістичної системи, лінійно впорядкованих по матеріальному (інформаційному, фінансовому) потоку з метою аналізу або проектування певного набору логістичних функцій і (або) витрат. Правомірність такого підходу до визначення, підтверджуєть­ся початковим сенсом, що вкладається в це поняття на Заході, який полягав в спробах виділити або згрупувати певні логістичні операції (функції) і від­повідні ним витрати в логістичному ланцюзі з метою підвищення ефектив­ності менеджменту.

Важливим момент, що необхідно врахувати саме в сучасних умовах є підвищення ролі послуг, як галузі і сфери національного господарства будь-якої країни та світового ринку.

За офіційною класифікацією галузей усе господарство країни поділяється на матеріа­льне виробництво (виробнича сфера) і нематеріальну сферу (невироб­нича). Цей розподіл зумовлений особливостями результатів праці й участі у формуванні національного доходу. В економічній науці було прийня­то, що національний доход створюється тільки в сфері матеріального виробництва, а в нематеріальній сфері відбувається перерозподіл націо­нального продукту.

Технологія галузі - сукупність знань про методи, засоби і раціональні прийоми у певній сфері діяльності, науки або виробництва, що забезпе­чує одержання кінцевого продукту. Продукт - сукупність матеріальних (товарів споживання) і не­матеріальних (послуг) об'єктів продажу, яким властива споживча вар­тість.

Розбіжності між товаром і послугою визначаються взаємозв'язком виробництва і споживання. Нерозривність виробництва і споживання продукту є основною характеристикою послуги.

Послуги бувають матеріальними і нематеріальними. Матеріальні послуги реалізуються в сфері обертання продукту, виступають як по­слуги виробничого призначення. Наприклад, комунальні послуги: водо­постачання, очищення, освітлення, теплопостачання.

Нематеріальні послуги визначаються суспільне корисною діяльністю, що задовольняє особисті або суспільні потреби і не набуває предметної форми. Наприклад, діяльність викладача, артиста, екскурсовода, інструк­тора з туризму.

Сукупність різноманітних і різнорідних галузей діяльності, що ство­рюють матеріальні і нематеріальні послуги, є сферою послуг.

Сфера послуг - одна з найперспективніших галузей економіки, що швидко розвивається. У сферу послуг об'єднуються галузі за принципом спільності викону­ваних функцій: задоволення потреб у послугах незалежно від їхнього матеріального вираження.

Сферу послуг можна диференціювати по галузях відповідно до зав­дань розвитку. Так, розвиток галузі торговельних послуг визначається збільшенням обсягу роздрібного товарообігу відповідно до зростання купівельної спроможності суспільства; розширенням і раціональним розміщенням мережі торговельних підприємств.

Розвиток галузі послуг харчування визначається створенням систем­ного, швидкого й дешевого харчування на різноманітних підприємствах харчування. Розвиток галузі побутових послуг визначається наближенням їх до споживача і найбільш повним задоволенням потреб населення. Специфіч­ні особливості побутових послуг визначаються їх різноманіттям (900 най­менувань), стислістю технологічних операцій і безпосереднім контактом замовника і виконавця.

Розвиток галузі послуг пасажирського транспорту визначається ство­ренням міжосельних комунікацій, посиленням загальнолюдських контак­тів і контактів із природою, поліпшенням умов для масового туризму.

Розвиток послуг охорони здоров'я визначається задоволенням по­треби населення в медичному обслуговуванні, санаторно-курортному і соціальному забезпеченні та у відпочинку.

Постійно зростають вимоги до розвитку послуг освіти, культури і мистецтва, що зумовлює їхнє вдосконалення, насамперед зміцнення матеріальної бази (навчальні заклади, клуби, театри, музеї, центри до­звілля).

Зміни, що відбуваються в соціально-економічних відносинах суспільст­ва, призвели до ускладнення взаємодії між природою і людиною. Потреба регулювання навантаження на природне середовище посилює роль сфери послуг як чинника раціонального спілкування людини з природою через формування екологічної культури.

Послуги – це результат діяльності людини, корисний ефект якого полягає у задоволенні певних її потреб. Здатність задовольняти певні потреби людини називають корисністю. Австрійська школа теорії цінності підкреслює, що корисність має суб’єктивний характер. Все те, що має корисність прийнято називати благом – матеріальним та нематеріальним носієм корисності, що може задовольнити потреби.

За функціональним призначенням послуги, що надаються населенню, розподіляють на матеріальні і соціально-культурні.

Д.Джоббер, П.Дойль, П.Котлер та ін. виділяють такі основні властивості послуг:

1. Невідчутність. Тобто якщо матеріально-речове благо можливо виміряти, визначити хімічний склад, потримати, зважити, то послуга як діяльність не може бути здійснена заздалегідь, до моменту її отримання. Але є і виключення. Так, є відмінність ЖК послуги від стандартних послуг. Це послуги, але вони не є невідчутними: кількість отриманих ЖК послуг можливо виміряти (воду – м³, газ – м³, тепло – калоріями, електричну потужність – кВт, площу житлових приміщень, що обслуговується – м² і т.ін.). Таким чином, ЖК послугам притаманний матеріальний характер.

2. Невіддільність послуги від джерела. Надання послуги має інтерактивний характер, тобто споживач контактує з виробником послуги або безпосередньо, або опосередковано. Як правило, спостерігається співпадіння моменту виробництва і споживання послуги.

3. Непостійність якості або невизначеність якості. Ця властивість зумовлена специфікою процесу надання послуг та залежить від того, хто, коли, де і як їх надає. А саме, залежить від об’єктивних (професіоналізму виробника, досконалість технології) та суб’єктивних факторів (ефективність взаємодії виробника зі споживачем, вміння надавати послугу). Не всі послуги, на відміну від товарів, можуть бути стандартизовані.

4. Недовговічність послуги. Практично не існує можливості зберігання послуги, бо вона невідчутна, але існує фактор її відтермінування. Наслідком цього є додаткова увага до проблеми відповідності попиту і пропозиції послуги. Послуги неможливо зберігати. Обсяг їх виробництва повинен співпадати з обсягом попиту на них.

5. Відсутність передачі права власності при наданні послуги. Дійсно, послуга, як така, не стає власністю споживача, право на її надання залишається у виробника.

Крім перелічених основних властивостей послуг, виокремимо додаткові:

– повна відсутність або обмежена можливість взаємозаміни послуг, вони не мають субститутів;

– відсутність можливості транспортування. Щодо транспортування, то у ЖК господарстві мережі водо-, газо-, електро-, теплопостачання та водовідведення забезпечують процес надання послуги. ЖК послуги, як і інші неможливо транспортувати як матеріальний товар у будь-яке місцезнаходження споживача. Мережі дозволяють транспортувати послугу у певне місце, куди підведена ця мережа. Те, що для надання ЖК послуг необхідні відповідні мережі є одним з факторів існування природної монополії у ЖКГ.

Послуги ЖКГ є видом діяльності, роботою, у процесі виконання якої не створюється новий продукт, що раніше не існував. Відбувається зміна якості продукта, що вже був раніше створений.

Склад послуг може змінюватись під впливом науково-технічних, соціальних та економічних факторів. Послуги можуть визначатись станом об’єкта (ступенем його фізичного та морального зношування) і вимогами споживача (стилем життя, економічним станом і т.ін.).

М. Окландер, визначаючи теоретичний аспект логістики про­мислового підприємства, підкреслює: «Вона передбачає оптимізацію роботи системи, а не її складових частин, і доводить, що ефектив­ність логістичних функцій, які оцінюються автономно від вза­ємопов'язаних видів діяльності, істотно відрізняються як невід'ємна частина єдиного процесу. В результаті рекомендується пошук комп­ромісів між функціями, які у сукупності формують матеріальний потік підприємства». Мета логістики промислового підприємства забезпечується за рахунок:

♦ інтеграції функціональних ланок логістики (фізичного розпо­ділу, підтримки виробництва та постачання) та її компонентів (транспорт, запаси, склади тощо) на основі загальних витрат;

♦ скоординованості у сукупності інтегрованих функціональних ланок логістики підприємства в єдиний матеріальний потік;

♦ взаємопов'язаності та взаємоузгодженості логістичної полі­тики підприємства з його загальною економічною політикою (маркетинг, виробництво, фінанси, кадри і т. ін.).

Є. Крикавський, подаючи розуміння логістики підприємства як систему управління матеріальними та інформаційними потоками, формулює сутність об'єкта логістичних досліджень таким чином об'єктом логістичних досліджеень може бути все те, що є темою логістичних міркувань, тобто сировина, матеріали, продукти (вироби), агрегати, послуги, персонал, і:е те, що проходить через підприєм­ство шляхом заготовляння, виготовлений, збуту, трансформуючись та перетворючись у виріб від моменту походження до застосування у споживача».

Представлену на рис. 5.2 функціональну структуру логістики підприємства визначено Є. Крикавським як принципову.

Рис. 5.2. Функціональна структура логістики підприємства за Є. Крикавським

Вона стосується підприємств, які самостійно формують такі процеси: постачання, збут, переробку та утилізацію відходів. При цьому він виділяє такі функціональні галузі логістики підприємства:

♦ логістика постачання;

♦ виробнича логістика;

♦ логістика збуту;

♦ логістика переробки (утилізації);

♦ транспортна логістика.

Логістика промислового підприємства розглядається насамперед як певна логістична система, предметом досліджень якої слід вважати систему матеріальних та інформаційних потоків на підприємстві.

У дослідженнях російських логістичних шкіл виділяється функціонально-організаційний підхід до проектування логістичних ви­робничих систем. Він полягає у такому.

I рівень.

Головна мета. Вона визначається забезпеченням своєчасної та комлектної поставки продукції у відповідності до господарських до­говорів за мінімізації витрат на досягнення цієї мети.

II рівень.

Визначаються умови ефективності процесів виробництва за умов мінімізації витрат на виробництво за рахунок забезпечення організованості безперервного завантаження виробничих дільниць та планових робочих місць за максимально можливої безперевності руху предметів праці у виробництві.

III рівень.

Підвищення ефективності процесів виробництва - реалізація основних і протилежних принципів організації виробництва, в тому числі:

♦ радикальне зменшення складності виробничих систем та трудоємності управління виробництвом завдяки скорочен­ню кількості міжцехових і внутрішньоцехових технологічних маршрутів і внутрішньовиробничих зв'язків;

♦ формування бази для узгодження термінів виконання робіт з безперервним завантаженням планових робочих місць і ви­робничих дільниць;

♦ підвищення технологічної однорідності робіт на кожному ро­бочому місці.

IV рівень.

Забезпечення функціонування системи та збереження її гнуч­кості і адаптивності у заданих параметрах; остаточне уточнення функціонального складу задач, що вирішуються у системі.

За цих умов акцентується увага на важливості реалізації на про­мислових підприємствах основних функцій управління - прогнозу­вання, нормування та планування. Насамперед це стосується орга­нізації та нормування праці, що слід розглядати як ще одну важливу сферу прикладення логістики промислового підприємства.

Як вже зазначалося, на сучасному етапі логістика набуває но­вих рис, формуючи якісно нову систему - інтегровану логістику, що позначило пріоритетність об'єднання зусиль постачальників, виробників і споживачів у досягненні найбільшої ефективності кінцевого результату. При цьому питання їх взаємодії розглядаються у контексті спільних ресурсів логістики, ефективного та результативного їх використання.

У роботах авторського колективу, очолюваного Б. Міротіним, визначається та досліджується ресурсний підхід до управління окремим підприємством, зміст якого полягає у можливості вибору на ринку факторів виробництва та їх комбінації на базі логісточних технологій, інформації та персоналу. Підкреслюється, що «основною формулою» успіху стає ефективний вибір та комбіна­ція ресурсів краще, орігінальніше і швидше, аніж це у конкурентів. Успішне вирішення цієї задачі передбачає застосування IT (інфор­маційних технологій) у сполучені з інновацією логістичних процесів. Тільки тоді ресурси набивають форму ключових компетенции. Автори виділяють такі «Особливості, що прямо впливають на ефек­тивність, продуктивність та якість функціонування всього інтегро­ваного ланцюжка:

• формування та використання ключових компетенції, що складають особливе сполучення ресурсів, якими конкуренти не володіють;

• збереження стабільних ключових компетенцій у довгостроко­вій стратегічній перспективі;

• можливість клієнтів отримувати вигоди для себе, готовність оплачувати додаткові послуги підприємства.

В. Пурлік розглядує триєдину структуру системи «логістика підприємства»: логістика поставки, виробництва та розподілу.

Логістика поставок. Вона базується на проведені закупівель­ного маркетингу та визначається такою схемою (рис. 5.3).

Сутністю логістики поставок є забезпечення ефективної заку­півлі необхідних для виробництва сировини, матеріалів та комплек­тації шляхом вибору підприємством найбільш принятного для нього джерела.

Логістика виробництва. У цій сфері важливою є спроможність підприємства визначити центри переорієнтації ведення виробництва.

Перший центр - це обробка продуктів.

За умов ринкових відносим мають здійснюватися такі зміни у техніці та технології, які можуть привести до скорочення тривалості перебування продукції у виробництві, до укорочування технологічних ланцюгів її переробки, до зменшення кількості застосовуваних на підприємстві технологій, до здатності виробництва випускати продукцію великої кількості переліку елементів та типів продукції, ніж раніше, а також — до скорочення термінів виготовлення продук­ції та до підвищення її якості і надійності як кінцевого продукта.

Рис. 5.3. Схема діяльності підприємства у сфері логістики поставок за В. Пурліком

Другий центр - це обробка замовлень на поставку продуктів. Відзначається, що технологія опрацювання замовлень має узго­джуватися з вимогами ринку. За цих умов, як правило, замовлення стають більш дрібними, короткотерміновими і більш специфічними, індивідуалізованими відносно споживачів продукції.

Логістика розподілу. В її основу покладається насамперед ви­значення каналів розподілу та факторів, що впливають на їх вибір. До уваги слід прийняти такі фактори.

1. Визначення типу ринку - вертикальний чи горизонтальний? У першому випадку підприємство реалізує свій товар одній чи декільком галузям промисловості за умов невеликої кількості під­приємств у кожній.

Горизонаталышй ринок відходить із великої кількості покупців, які становлять багато галузей, За цих умов доцільно залучати осно­вних посередників.

2. Розмір збуту на характерному для підприємства ринку (сек­торі ринку).

Прямий канал розподілу формується за умов збуту підприєм­ством на кожному з ринків великої кількості товару. У випадку неве­ликого обсягу збуту прямий канал може бути неефективним з точки зору покриття витрат зі збуту.

3. Визначення рівня концентрації покупців за географічною ознакою.

Висока географічна концентрація покупців за всіх інших умов визначає економічну доцільність прямого каналу розподілу.

4. Розмір партії товару, що реалізується.

Збут товару вагонними та автофургонними партіями дає пере­вагу його відвантаження безпосердньо підприємством-виробником.

5. Звички споживачів.

Насамперед підприємство визначає звички споживачів щодо розмірів партій товарів, що закуповуються, термінів їх поставки і т. ін.

6. Визначення норми прибутку.

Наявність відчутної різниці між собівартістю товару та ціною його продажу дає можливість сформувати більш складний і дорогий канал розподілу.

7. Визначення потреби у продажному та післяпродажному тех­нічному обслуговуванні. і

Висока складність устаткування, що постачається, потребує безпосередньої участі виробника у проведені монтажних, пуско-на-лагоджувальних робіт та нагляду за його експлуатацією споживачем. За цих умов неминуче формування прямого каналу чи залучення спеціалізованої сервісної структури.

8. Розмір підприємства та його фінансове положення.

Можливість створення на підприємстві необхідних підрозділів та відповідне фінансове забезпечення дають можливість формуван­ня прямого каналу розподілу, у протилежному випадку - залучення оптових посередників та збутових агентів.

В. Пурлік підкреслює, що логістика підприємства охоплює вну­трішні і зовнішні складові і має інтегрований характер. Задіяння логіс­тики на підприємстві призводить до об'єднання всіх складових логіс-тичного ланцюга (рис. 5.4).

Рис. 5.4. Зв'язки у логістичному ланцюгу підприємства за В. Пурліком

Інформаційна логістика включає потік інформації, зв'язок, ад­міністративні (управління замовленнями, транспортними засобами, збутом і т. ін.) та диспозитивні (розподіл замовлень з устаткування, вирішення конфліктних ситуацій і т. ін.) функції. Технологічну ло­гістику визначає сукупність оперативних елементів: перевалочна і завантажувально-розвантажувальна техніка, транспортні системи, системи зберігання, комісійні системи, технологія виробництва, технологія зв'язку.

Дата добавления: 2014-10-17