План лекції. Контрольні запитання

Тема лекції

Лекція №14

Контрольні запитання

13.1 Яка основна мета технічного обслуговування дизельних двигунів?

13.2 Як визначається герметичність паливної системи дизелів?

13.3 Яка послідовність діагностування паливного насоса високого тиску?

13.4 По яким параметрам діагностують форсунки?

13.5 Як виконати регулювання мінімальної частоти обертання колінчастого вала дизельного двигуна?

Технічне обслуговування та поточний ремонт живлення двигунів, які працюють на газовому паливі.

14.1 Особливості типової маршрутної схеми організації ТО і ремонту газобалонних автомобілів.

14.2 Обладнання типової дільниці по ТО та ПР газової апаратури.

14.3 Основні роботи по ТО та ПР системи живлення двигунів газобалонних автомобілів.

14.4 Вимоги охорони праці при виконанні ТО та ПР газобалонних автомобілів.

Література

1. Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова і експлуатація автомобілів. К.: Либідь, 1999, с. 117-127.

2. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів. К.: Знання-прес, 2004, с. 240-242.

Зміст лекції

14.1 Особливості типової маршрутної схеми організації ТО і ремонту газобалонних автомобілів.

При організації технологічних процесів ТО і ремонту газобалонних авто­мобілів треба мати на увазі, що газова апаратура автомобілів має спеціальні конструктивні й експлуатаційні особливості. Газобалонні автомобілі мають дві самостійні системи живлення - бензинову і газову. ТО газової системи треба виконувати тільки на спеціалізованих постах, розміщених в ізольова­них приміщеннях ВАТ АТП. Усі інші види робіт можна виконувати на спільних технологічних постах ТО газобалонних і бензинових автомобілів.

Розроблена типова маршрутна організація технологічних процесів ТО і ремонту газобалонних автомобілів, що працюють на стиснутому природно­му газі. Згідно з цією технологією, справний автомобіль після проходження контрольно-пропускного пункту надходить на спеціалізований пост, розта­шований на відкритому майданчику. На цьому посту перевіряють герме­тичність газової апаратури. Перевірці на герметичність піддають усі з'єднання трубопроводів високого тиску, горловини газових балонів, витратні і напов-нювальний вентилі. Для цього вентилі треба повністю відкрити і закрити. У проміжних положеннях вони негерметичні. Перевірку здійснюють за допо­могою газосигналізатора або інших засобів контролю. Якщо газова апарату­ра справна, автомобіль направляють спочатку в приміщення для миття, а потім-на спеціальну стоянку для справних автомобілів. Стоянка може бути відкритою і закритою. Відкритий майданчик для зберігання газобалонних автомобілів повинен мати тверде покриття й уклон у поздовжньому напрямі не більш як 1%, у поперечному - 4%. На один вантажний автомобіль виділяють у середньому 25 м³.

Поставивши на стоянку автомобіль, водій повинен закрити вентилі і, за-вівши двигун, випрацювати весь газ, яким заповнена система живлення. Тре­ба також виключити найменшу можливість нагрівання газових балонів від будь-яких теплових джерел, у тому числі й обладнаної системи обігрівання автомобілів (якщо вона є у ВАТ АТП у зимову пору).

Для виконання планових ТО-1 і ТО-2 маршрути руху газобалонних авто­мобілів по постах і лініях різні. Тому рух автомобілів на території ВАТ АТП треба організовувати в одному напрямі (без зустрічних і таких, що перетина­ються) основних транспортних маршрутів.

Автомобіль із герметичною газовою апаратурою після миття надходить при ТО-1 в ізольоване приміщення для обслуговування і ремонту цієї апара­тури. У разі потреби тут же виконують дрібний супровідний ремонт. Потім автомобілі направляють на пости і лінії, де виконують регламентні роботи ТО і ремонту базових бензинових автомобілів, а потім - на стоянку для справ­них автомобілів.

Якщо автомобіль треба направити на ТО-2, то після миття його спрямову­ють на пост, де паливні трубопроводи звільняють від газу. Потім автомобіль доставляють на технологічні пости і лінії, де виконують роботи, спільні для газобалонних і бензинових автомобілів. Надалі газобалонний автомобіль на­правляють в ізольоване приміщення (зону ТО і ПР) для виконання конт­рольно-регулювальних робіт газової системи живлення.

Порожні справні газові балони знімають із автомобіля в приміщенні для ТО і ремонту газової апаратури, якщо треба виконати зварювальні або ма- лярні роботи. Після ремонту автомобіля балони на нього встановлюють у тому самому приміщенні і перевіряють герметичність запірно-захисної апа­ратури, опресовуючи її під робочим тиском.

Газову апаратуру обслуговують і ремонтують безпосередньо на автомобілі - або знімаючи її з автомобіля. Цю роботу виконують на спеціалізованих дільницях, розміщених в ізольованих приміщеннях.

Безпосередньо на автомобілі технологічний процес ТО-1, ТО-2 і СО газової апаратури повинен мати варіантні вирішення. Їх треба створювати з урахуванням виробничих площ дільниці ТО газової апаратури, наявності необхід­ного технологічного устаткування і приладів, кількості газобалонних автомобілів, а також кваліфікації виконавців робіт і інших особливостей.

Звичайно типову дільницю обладнують динамометричним стендом, електронним тахометром, витратоміром палива, моторотестом для перевірки системи запалювання і газосигналізатором для контролю за витіканням газу. На цій же ділянці виконують контрольно-регулювальні роботи систем автомобіля і двигуна, які впливають на його потужність, економічність і токсичність.

14.2 Обладнання типової дільниці по ТО та ПР газової апаратури.

Типова дільниця ТО газової апаратури складається з двох постів. На пер­шому посту виконують підготовчі роботи і визначають герметичність газової апаратури, на другому - контрольно-регулювальні операції методами інстру­ментальної діагностики. Приміщення дільниці ТО газової апаратури повин­но мати окремі ворота для виїзду і в'їзду автомобілів. Проїзд по дільниці має бути наскрізним. Пост підготовчих робіт розміщують біля стіни. Приміщен­ня постів ТО і ремонту обладнують механічною припливно-витяжною венти­ляцією з восьмикратним обміном повітря за зміну.

Періодичну перевірку технічного стану і регулювання апаратури викону­ють за допомогою спеціального обладнання. Для цього промисловість випус­кає пересувну установку моделі К-277 для перевірки газової апаратури, ком­плект інструменту моделі И-149 для обслуговування і ремонту газобалонних автомобілів, візок для знімання і транспортування газових балонів.

Крім дільниці ТО, у ВАТ АТП має бути організована дільниця для ре­монту газової апаратури, знятої з автомобіля. Дільницю ізолюють від інших приміщень. У ній розміщують мийне відділення, відділення ПР газової апа­ратури, склад балонів із азотом і склад оборотних порожніх газових балонів.

Щоб проводити випробування і контролювати регулювання приладів та елементів газової апаратури, на дільниці застосовують різні пневматичні установки. Як базове обладнання можна використовувати стенд моделі К-278. Він призначений для перевірки приладів системи живлення газобалонних автомобілів, знятих із автомобіля. На стенді можна перевірити газові редук­тори, вентилі і фільтри газу.

14.3 Основні роботи по ТО та ПР системи живлення двигунів газобалонних автомобілів.

У практиці експлуатації газобалонних автомобілів спостерігається знач­ний розкид напрацювання основних вузлів і елементів газової апаратури до першого відказу (10...25 тис. км пробігу автомобіля). Це потребує частого виконання різних профілактичних робіт, інакше несправності і регулювання газової апаратури можуть спричинити зміну подачі газу, порушити герме­тичність вузлів, погіршити пускові якості двигунів, підвищити токсичність відпрацьованих газів.

Порушення герметичності клапана першого ступеня редуктора низько­го тиску визначають при непрацюючому двигуні. У разі його негерметичності тиск у порожнині першого ступеня редуктора підвищується і газ почи­нає виходити через клапан другого ступеня. Негерметичність клапана пер­шого ступеня визначають за показаннями манометра низького тиску, розмі­щеного на щитку приладів у кабіні водія. Коли клапан пропускає газ, тиск у порожнині першого ступеня поступово збільшується до відкриття клапана другого ступеня. Про це свідчить стрілка манометра, що перестала рухатись.

Негерметичність усього приладу спричиняє негерметичність клапана пер­шого ступеня редуктора низького тиску, хоч незначна негерметичність мало впливає на пускові якості та інші показники роботи двигуна. Цей дефект треба усунути. З цією метою пошкоджене сідло клапана підрізують, а потім шліфують робочу поверхню. Порушення герметичності клапана другого ступеня редуктора - суттєвий дефект, бо утруднює пуск двигуна, погіршує його роботу при мінімальній частоті обертання колінчастого вала; під час зупинки двигуна виникає витікання газу через повітряний фільтр у підкапотний простір. Пошкоджене сідло другого ступеня можна підремонтувати також підрізуванням з наступним шліфуванням робочої поверхні.

По-різному впливає на роботу двигуна ступінь порушення герметичності діафрагм редуктора низького тиску. Якщо діафрагма першого ступеня не герметична, газ виходить через отвір у регулювальній гайці пружини першо­го ступеня. Подача газу повністю не порушується, якщо пропускання газу незначне і негерметичність настала під час роботи двигуна. Цей дефект мож­на виявити тільки при зупинці двигуна.

Причиною часткового порушення подачі палива може стати мале пропус­кання газу через діафрагму другого ступеня. Якщо тиск газу в другому сту­пені редуктора вищий від атмосферного, то при негерметичності діафрагми газ виходитиме через ковпачкову кришку регулювального ніпеля.

При пошкодженні діафрагми розвантажувального пристрою газ із редук­тора надходить безпосередньо у впускний трубопровід. Запустити двигун при цьому важко, робота редуктора і двигуна на холостому ходу порушується. Якщо усунути негерметичність якоїсь із діафрагм не вдається, то діафрагму треба замінити.

Трудомісткість робіт при ТО і ремонті газової апаратури базових моде­лей газобалонних автомобілів така: трудомісткість ЩО становить 12,6 люд-хв, ТО-1 - 48,7 люд-хв, ТО-2 - 54,5…55,4 люд-хв, ПР (постові роботи) - 151,4...176,4 люд-хв, ПР (цехові роботи) - 110,8 люд-хв. Названі трудомісткості додають до трудомісткості і ТО і ПР базових моделей автомобілів. Загальна тривалість перебування автомобілів у зоні ТО і ПР не повинна перевищувати 0,4...0,5 дня на 1 тис. км пробігу за умови додержан­ня норм трудомісткості під час ЩО, ТО-1, ТО-2 і СО та періодичності їхнього виконання.

Загальна трудомісткість переобладнання бензинового автомобіля у газо­балонний становить 41...58 люд-год. Трудомісткість зняття і встановлен­ня комплекту газових балонів на автомобіль становить 5...6 год при знятому кузові і механізації демонтажно-монтажних робіт за допомогою кран-балки.

14.4 Вимоги охорони праці при виконанні ТО та ПР газобалонних автомобілів.

Зберігання скрапленого нафтового газу (СНГ) у балонах, порівняно зі збе-­
ріганням у них стиснутого газу, має свої особливості. Так, тиск СНГ у балоні залежить не від кількості залитої в нього рідини, а від температури і складу
газу. Тиск СНГ визначається тиском насиченої пари. Скраплені нафтові гази мають високий коефіцієнт температурного розширення, тому безпечна експ­луатація газового балона передбачає суворе обмеження рівня скрапленого газу в ньому. Коли немає парової подушки, тобто при повному заповненні балона газом, тиск у ньому зростає на 0,7 МПа на кожен градус підвищення темпера­тури газу. Таке підвищення тиску може призвести до швидкого руйнування газового балона.

Балон із скрапленим газом безпечний в експлуатації, якщо його місткість заповнена на 90%, а сам балон оснащений запобіжним клапаном. При підви­щенні тиску (1,6 МПа) в такому балоні клапан автоматично випускає части­ну газу в атмосферу. Працездатність запобіжного клапана рекомендується перевіряти при ТО автомобіля.

Під час експлуатації газобалонних автомобілів треба регулярно стежити за тим, щоб перегородки та інші елементи кузова або кабіни не допускали потрапляння газу в кабіну водія або в салон автобуса. Для цього досить раз на рік перевіряти герметичність кабіни, салону, багажного відділення. Як індикатор для перевірки використовують скраплений вуглекислий газ, сухий лід і дим. Наприклад, герметичність салону легкового автомобіля перевіря­ють так: багажний відсік заповнюють сухим льодом чи іншим джерелом, яке утворює вуглекислий газ. Потім за допомогою газоаналізатора визнача­ють його наявність і ступінь проникнення в салон автомобіля (чи в кабіну водія). При випробуванні враховують початковий вміст вуглекислого газу в атмосферному повітрі (фоновий рівень).

Категорично забороняється: користуватись відкритим полум’ям при перевірці герметичності газового обладнання, виконувати ремонт газової апаратури на працюючому двигуні, пускати двигун при наявності утікання газу, використовувати інструмент, при роботі з яким можуть виникнути іскри і як наслідок взрив газу.

Необхідно додержуватись обережності супроти обморожування рук. Гасити можливу пожежу необхідно вуглекислотним вогнегасником.

Дата добавления: 2014-10-23