План лекції. Контрольні запитання

Тема лекції

Лекція №17

Контрольні запитання

16.1 По яким показникам виконується діагностування зчеплення і його приводу?

16.2 Які роботи виконуються по ТО та ПР зчеплення?

16.3 Які вузли, деталі коробки діагностують?

16.4 Які роботи виконуються по ТО та ПР коробок передач?

Технічне обслуговування і поточний ремонт карданної та головної передач.

17.1 Основні завдання обслуговування карданної передачі.

17.2 Поточний ремонт карданної передачі.

17.3 Діагностування головної передачі, заднього моста.

17.4 Технічне обслуговування і поточний ремонт заднього моста.

Література

1. Епифанов Л.И., Епифанов Е.А. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей. М.: Форум-Инфра-М, 2001, с. 199-201

2. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів. К.: Знання-прес, 2003, с. 288-292.

Зміст лекції

17.1 Основні завдання обслуговування карданної передачі.

Основне завдання обслуговування карданної передачі - забезпечення її роботи без вібрацій і ривків. Вали не повинні мати вм'ятин, тріщин і погну-тостей. Сальники голчастих підшипників і підшипники проміжної опори повинні добре тримати мастильний матеріал.

Діагностування карданної передачі полягає у визначенні биття карданного вала, спрацювання шарнірів і шліцьових з'єднань. Биття карданного вала можна визначити за допомогою спеціального приладу (рис. 17.1). Для цього авто­мобіль ставлять на оглядову канаву. Під­йомником вивішують одне заднє коле­со. Вмикають передачу і знімають із руч­ного гальма (попередньо підставивши башмаки під передні колеса). Підкручуючи зовнішнє колесо, визначають биття карданного вала, яке дорівнює різниці максимальних і мінімальних показників індикатора. Допустиме значення биття для вантажних автомобілів становить не більш як 13,9 мм, для легкових – не більш як 0,6 мм.

Рис. 17.1. Прилад для перевірки биття карданного вала: 1 - карданний вал; 2 - наконечник індикатора; 3 - гвинт кріплення індикатора; 4 - індикатор; 5 - штанга вертикальна; 6 - хрестовина; 7 - штанга горизонтальна; 8 - гвинти затискні; 9 - гвинт розпірний; 10 – опора пересувна; 11 - гвинт стопорний

Спрацювання в шарнірах і шліцьових з'єднаннях визначають візуально за їхнім відносним зміщенням під час похитування вручну. При різкому повороті вала в обидва боки не повинно бути стукоту й відчутного люфту.

Особливу увагу при обслуговуванні карданної передачі приділяють перевірці і підтяганню кріпильних з'єднань. Момент затяжки кожного болта має бути 80...200 Н·м.

На ресурс карданних шарнірів і підшипників ведучого вала головної передачі дуже впливає балансування карданного вала. Тому, щоб вберегти заводське балансування карданної передачі, після розбирання її треба складати за встановленими стрілками.

17.2 Поточний ремонт карданної передачі.

Карданну передачу необхідно направляти в ремонт при появі вібрацій на визначених швидкостях руху і стукоту при зрушенні і розгоні автомобіля. Несправність може виникнути при ослабленні затягування болтових з’єднань фланців карданних валів. Тому попередньо перевіряють затягування болтів кріплення фланців карданів. Переконавшись у наявності дефектів кардан­ної передачі, її розбирають, від'єднуючи передній вал від заднього і знявши проміжну опору. Потім із заднього карданного вала знімають гумову захис­ну муфту, корпус, сальник і виймають ковзну вилку вала.

Найбільш поширеними дефектами деталей карданної передачі є такі: знос зовнішніх і внутрішніх шліцьових поверхонь переднього і заднього валів, ковзної вилки і фланця кріплення переднього вала, знос робочих поверхонь шипів хрестовини карданів, знос голчастих підшипників і гнізд під підшип­ники у фланцях карданних валів, вм'ятини, погнутості, тріщини, відколи і скручування карданних труб, фланців і ковзних вилок, знос вузла проміжної опори, знос і ушкодження захисного чохла, буферів, подушок і сполучних болтів двох валів.

Карданну передачу розбирають на спеціальному стенді.

При складанні карданних валів варто пам'ятати, що вилки кардана по­винні легко, без заїдання повертатися на хрестовині. Якщо після затягуван­ня болтів кришок підшипників вилки не повертаються або для цього по­трібно докласти велике зусилля, необхідно підібрати хрестовину з меншою відстанню між торцями протилежних шипів.

При складанні карданних валів варто пам'ятати, що завод-виробник після балансування карданного вала наносить мітки у вигляді стрілок. Тому при складанні деталей, що були в експлуатації, необхідно сполучити стрілки на ковзній вилці і трубі карданного вала.

Примітка: Перелік основних робіт по ТО карданної передачі наведено в лекції №15.

17.3 Діагностування головної передачі, заднього моста.

Несправності ведучих мостів характеризуються такими ознаками: стуко­том, шумами і вібрацією під час роботи, підвищеним нагріванням, люфтом і збільшенням механічних втрат унаслідок спрацювання або поломки зубів шестерень, спрацюванням підшипників та їхніх посадочних місць, ослаблен­ням кріплень і розрегулюванням зубчастих пар.

Агрегати трансмісії діагностують за параметрами вібрації, за тепловим станом, за допомогою оптичних приладів - ендоскопів, за вмістом кремнію в картерному маслі та ін.

Для діагностики за параметрами вібрації використовують методи вібро-акустичного діагностування, аналогічні тим, що застосовуються для двигунів. При спрощеному віброакустичному діагностуванні п'єзодатчик монтують у щупі (а не на агрегаті), що створює легкий доступ до різних ділянок агрегатів трансмісії.

За тепловим станом редуктор трансмісії діагностують спеціальними приладами. Навантажуючи автомобіль, установлений на силовому стенді, ви­мірюють температуру агрегата, який перевіряють, і, порівнюючи з норматив­ною, доходять висновку про технічний стан. Великим недоліком цього мето­ду є те, що інтенсивність нагрівання не свідчить про якийсь певний дефект.

Іноді технічний стан агрегатів трансмісії оцінюють за допомогою оптич­них приладів - ендоскопів, які дають змогу перевірити деталі, доступні для огляду (зуби, сепаратори підшипників, кріпильні з'єднання та ін.). Добута інформація недостатня для оцінки працездатності спряжень, бо діагносту­вання здійснюється в статичному стані.

Стукіт у картері заднього моста з'являється через забої на зубцях шесте- рень, підшипниках або викришування їх, а також з інших причин. Ремонтують задній міст безпосередньо на автомобілі, а також знявши його весь або тільки редуктор залежно від характеру дефектів. Задній міст заміняють, якщо необхідно вибракувати або ремонтувати картер заднього моста. Редуктор за­міняють при зносі шестерень головної передачі і тріщинах картера редукто­ра. Підтікання масла усувають заміною прокладок і сальників. Гальмові колодки, барабани і гальмові камери заміняють безпосередньо на автомобілі.

Однією з відповідальних операцій ПР задніх мостів є регулювання зчеплення конічних шестерень, що перевіряють за плямою контакту на веденій шестерні (рис. 17.2).Зуби головної шестерні покривають тонким прошар­ком фарби. Ведучу шестірню пригальмовують з тим, щоб перевірка зчеплен­ня відбувалася під невеличким навантаженням, а ведому шестірню прокру­чують в обидві сторони.

Зчеплення встановлене правильно, якщо пляма контакту розташовується, як показано на рис. 17.2, а. При такому розташуванні плями контакту, як на рис. 17.2, б, необхідно присунути ведену шестірню до ведучої. Якщо при цьому бічний зазор між зубами занадто малий, то ведучу шестірню потрібно відсунути. Якщо пляма контакту розташована, як на рис. 17.2, в, необхідно ведену шестірню відвести від ведучої. Якщо при цьому зазор між зубами занадто великий, то варто присунути ведучу шестірню.

При такому розташуванні плями контакту, як на рис. 17.2, г, ведучу ше­стірню потрібно присунути до веденої. Якщо бічний зазор між зубами буде занадто малий, то варто відсунути ведучу шестірню.

Рис. 17.2. Регулювання зчеплення конічних шестерень головної передачі

Коли ж пляма контакту розташовується так, як на рис 11.15, д, то необ­хідно відсунути ведучу шестірню від ведомої. Якщо бічний зазор між зубцями буде занадто великий, потрібно присунути ведену шестірню. У процесі регулю­вання зчеплення шестерень, регулювальні прокладки можна тільки переміщати з-під одного гнізда підшипника веденої конічної шестерні під друге.

Після остаточного регулювання зчеплення конічних шестерень затягу­ють болти кріплення гнізд підшипників ведучої циліндричної шестірні і кришку переднього підшипника вала ведучої конічної шестірні.

Примітка: Роботи по ТО задніх мостів наведені в лекції №15.

Дата добавления: 2014-10-23