ІІ. Практичні завдання. Н Е – 2.1.Тема: Увага, уява та спостережливість вчителя, їх роль у педагогічному спілкуванні

І.

І. Ф. Драч

Н Е – 2.1.Тема: Увага, уява та спостережливість вчителя, їх роль у педагогічному спілкуванні

План:

1. Роль уваги та уяви вчителя в організації педагогічної взаємодії.

2. Роль уваги та уяви вчителя на етапі моделювання майбутньої ситуації спілкування з учнями.

3. Спостережливість, її значення в організації педагогічної взає­модії.

4. Прийоми завоювання уваги (колег, батьків) на початковому етапі спілкування.

Рекомендована література: 10, 12, 18, 21, 22, 36, 38, 40, 69

Додаткова література:

· Кан - Калик В. А. Учителю о педагогическом общении. — М., 1987. — С. 114—117, 134—136, 178—180.

· Леви В. Искусство бить другим. — М., 1980. — С. 69—70.

· АеонтьевА. А. Психологический портрет лектора: Материалы университета лектора. — М., 1981. — 42 с.

· Регуш А. А. Прогностическая способность учителя и ее диагностика: Учеб. пособие к спецкурсу. — Л., 1989. — С. 4—21.

· Регуш Л. А. Тренинг профессиональной наблюдательности. — Л. — 60 с.

· Станиславский К. С. Работа актера над собой // Собр. соч.: В 8 т. — М., 1954. — Т. 3, ч. 1. — С. 96—130.

· Юсупов И. М. Психология взаимопонимания. — Казань, 1991. — С. 80—88.

… Який у нім глибокий Заряд добра, любові й чистоти

У намірах створить людину!

О, як сердець дитячих досягти,

Зуміть, як він, бодай наполовину!

1. Обговорення сутності понять “увага” та “уява” як психічних процесів, їх значення в діяльності людини, зміст та функції.

Увага - спрямованість і зосеред­женість свідомості на об'єкті чи предметі, що підвищує рівень сенсорної, інтелектуальної чи рухової активності.

Значення уваги для вчителя:

- дає змогу -

1) вибірково сприймати ситуа­цію педагогічної взаємодії, співвідносячи її з метою та завданнями діяльності;

2) утримувати в свідомості процес інтеракції, що організується,

3) контролювати реалізацію заздалегідь розробленої програми педагогічної взаємодії.

- є своєрідним регулятором активності його професійної діяльності.

Особливості уваги вчителя пере­дусім визначаються специфікою педагогічної діяльності. Об'єктом уваги вчителя має стати внутрішній світ учня, а також система органі­зованої педагогічної взаємодії, що формує його духов­ність, особистісну зрілість.

Уява вчителя дає йому змогу передбачити майбутню ситуацію педагогічної взаємодії, проектувати способи дії в конкретних ситуаціях, прогнозувати можливі зміни в розвитку особистості учня. Уяву вчителя часто роз­глядають в єдності з емпатією (здатністю до співпережи­вання) та рефлексією (здатністю до відбиття, віддзерка­лення внутрішнього світу учня). Таке відображення забез­печує “емоційну співпричетність”. Уміння стати на точку зору учня, імітувати його стан, розуміти те, що не вислов­лене вголос, ідентифікувати його емоційний стан зі сво­їм, вгадувати наперед розвиток поведінки та почуттів — ось ті особливості уяви вчителя, що забезпечують йому доцільну педагогічну взаємодію.

Емпатія (грец. “співпереживання”) - збагнення емоційного стану, проникнення в переживання іншої людини..Сучасні науковці вважають, що найважливішими моментами виявлення емпатії є співпереживання, коли особистість здатна переживати ті ж емоційні стани, які відчуває інша людина, та співчуття, яке виявляється у власних емоційних переживаннях, пов'язаних з почуттями іншої особи. Бородіна П. В. визначає емпатію як “здатність людини до співпереживання та співчуття іншим людям, до розуміння їх внутрішніх станів”.

Зарубіжними психологами розроблені рекомендації, що допомагають навчитися точному емпатичному розумінню (Саrkhuff, 1969). Для цього треба дотримуватись таких вимог:

- на перших етапах досягнення емпатії намагатися використовувати однакові слова та вирази з іншою людиною як щодо змісту, так і з емоційного навантаження, тобто парафраз;

- у своїх відповідях використовувати таку мову, щоб вона була зрозумілою для співрозмовника;

- використовувати емоційний тон, що притаманний цій людині;

- поступово рухатися до більш глибоких рівнів емпатії, уточнюючи та розширюючи зміст сприйнятого повідомлення. Так можна допомогти співрозмовникові виявити почуття, які він до цього висловити не міг;

- намагатися розпізнати ті почуття та думки, що не виража­ються прямо, але маються на увазі. Намагатися поповнювати те, що було пропущено в повідомленні, замість того, щоб орга­нізовувати зворотний зв'язок на тому, що було вимовлено прямо.

Для можливості встановлення емпатичного зв'язку з іншою людиною дуже важливо володіти навичками емоційного самовираження, яке не викликає в інших людей негативної реакції. А для цього треба відпрацювати відповідні поведінкові вміння:

- самовираження (йдеться про усвідомлення людиною влас­них почуттів, пов'язаних з її ставленням до інших, вражень і потреб, що виникають, вміння їх описати);

- емпатичну відповідь (здатність правильно зрозуміти те, що висловлюють інші, та виразити це розуміння);

- переведення (уміння вчасно переходити від самовиражен­ня до емпатичного сприйняття);

- допомогу (ефективне навчання іншим трьом вищевказаним вмінням).

На думку В. А. Кан-Каліка, у вчителя емпатія виражається в умінні з дрібніших особливостей вигляду або поведінки ви­хованця зрозуміти його почуття та переживання, дійсні мотиви вчинків та реакцій.

Ефективність педагогічної праці здебільшого залежить саме від здатності вчителя відчувати аудиторію, розуміти душевний стан кожного учня, уміти передбачати його реакцію в різних ситуаціях. Що різноманітніше виявляє педагог свої переживан­ня та почуття протягом заняття, то активніше здійснюється взає­модія між ним та школярами, то результативніше впливає він на особистісний розвиток дитини.

Педагогічне співпереживання с необхідною передумовою “комунікативного зараження педагога й учнів, що істотно впли­ває на їхнє творче самопочуття, а особливо на змістовну частину педагогічного спілкування, рівень пізнавальної діяльності учнів”, причому “педагог виступає як активатор співпережи­вання і заражає учнів проблемою, спільним пошуком. Співпереживання, викликане в учнів педагогом, у свою чергу, впливає на самого педагога”. У такій ситуації здійснюєть­ся взаємозбагачення душевного стану кожного із співучасників, формується досвід гуманістичних стосунків між учителем та школярами.

У цьому параграфі ми дібрали вправи, що спрямовані на формування вміння встановлювати контакт з іншими людь­ми за допомогою різноманітних невербальних каналів сприй­няття - зорового, слухового, тактильного та ін. На думку відомого педагога Н.С. Щуркової, педагог-професіонал має воло­діти вміннями з кожного із можливих видів каналів, щоб надати дитині можливість обирати той, який є для неї найбільш при­датним.

Особливу роль уява та увага вчителя відіграють на етапі підготовки до наступної педагогічної взаємодії з учнями. Змістом цього етапу є своєрідне планування структу­ри майбутньої взаємодії. На етапі моделювання наступ­ної ситуації спілкування педагог переводить педагогічні завдання в план комунікативних, розробляючи можливі варіанти втілення свого педагогічного задуму. Головним завданням учителя на цьому етапі є конкретизація мож­ливої (ймовірної) картини майбутнього спілкування. Він повинен уявити собі внутрішній стан учня, рівень його готовності до сприймання навчальних завдань, характер його зацікавленості у виконанні цих завдань. Педагог му­сить уявити всю ситуацію взаємодії з учнем, її просторо­ву організацію, тривалість контакту; прогнозувати взаємо­дію з учнем, подумки відтворюючи попередні особливості спілкування в певному колективі. Потрібно емоційно зануритися в атмосферу майбутнього спілкування, вико­ристовуючи установку “якби”. Розв'язуючи всі ці завдання, вчитель повинен мати розвинені увагу та уяву.

Для побудови доцільної моделі комунікації важливе значення має спостережливість учителя. Ця властивість дає змогу йому відбира-щ найістотніші характеристики, що вказують на індивідуальні особливості учня.

Спостережливість є психічною властивістю, що базується на відчутті та сприйманні. Завдяки спостережливості люди­на розрізняє ознаки та об'єкти, які мають незначні відмінності, помічає різницю в подібному, бачить її при швидкому русі, при змінному ракурсі, має можливість скоротити до мінімуму час сприйняття ознаки, об'єкта, процесу.

Регуш Л. О. розглядає спостережливість як власти­вість сенсорної організації, тісно пов'язаної з різними психічними явищами.

Спостережливість передбачає добре розвинений зоровий аналізатор, високу абсолютну та відносну чутли­вість. Вона залежить від установок і переваг, що нада­ють їм вибіркового характеру. Так, одні люди помічають зміни переважно в одязі й зачісці, інші — в технічних пристроях. Ще більшою мірою особливості сприймання виявляються в глибині розуміння баченого. Усвідомле-ність того, що людина спостерігає, залежить передусім від обсягу тих уявлень і понять про відповідні явища і процеси, що є у людини. Таким чином, система профе­сійних знань, процеси мислення, що забезпечують опе­рування ними, дають змогу усвідомлювати та розуміти явища, що сприймаються.

Особливу значущість про­фесійна спостережливість має для фахівців, що через свою про­фесійну діяльність мають справу з іншими людьми. Для них дуже важливо вміти чітко відокремлювати те, що існує об'єктив­но та дійсно сприймається їхніми органами почуттів від того, що забарвлюється особистісними емоціями, роздумами та ін., тобто існує тільки в їхній уяві.

Спостережливість учителя є професійно значущою властивістю особистості. Специфічним об'єктом спосте­реження вчителя є учні (колеги, батьки) і процеси взаємодії з ними. Вчитель повинен уміти: 1) в зовнішній по­ведінці або в самій зовнішності дитини побачити її внут­рішні психічні стани чи властивості; 2) диференціювати ознаки, через які дитина виявляє себе зовні; 3) відчувати інтерес до дитини як об'єкта сприйняття і спостережен­ня, на підставі чого формується вибірковість сприйнят­тя, швидко набувається досвід спостереження за учнем і усвідомлення його психічних станів; 4) сприймати як об'єкт спостереження не тільки учня, а й процес органі­зації взаємодії, з ним. Тому спостережливість педагога залежить від наявності емпатійного компонента, що за­безпечує внутрішнє бачення психічного стану, емоційну ідентифікацію переживань дитини.

На думку Г. Сміта, спостережлива людина повинна, крім сприйняття мовленнєвих актів співрозмовника, помічати та адекватно інтерпретувати такі моменти взаємодії з іншою людиною: виразні рухи (обличчя та тіла); переміщення та пози людей, дистанцію між ними, швидкість, напрямок рухів та ін.; тактильний вплив (дотики, поштовхи тощо), передання предметів та ін.; запахи та локалізацію їх джерел. Причому вищезазначені ознаки та дії треба сприймати одно­часно в їхньому поєднанні та взаємо обумовленості.

На думку С. І. Макшанова, Н. Ю. Хрящевої та С. В. Сидоренка, важливе місце у процесі розвитку психологічної спосте­режливості займає удосконалення здібностей людини фіксува­ти та запам'ятовувати усю сукупність сигналів, які вона сприй­має від іншої людини або групи.

Розроблена вчителем модель майбутнього спілкування з учнями проходить своєрідну апробацію на початковому етапі взаємодії, головним завданням якого є встановлен­ня цілісного контакту з класом, привертання уваги учнів.

В. А. Кан-Калік пропонує кілька варіантів привертання уваги. Насамперед це мовленнєвий варіант. Педагог вітає учнів, пояснюючи значущість наступної (май­бутньої) комунікації, повідомляючи їм цікаву інформа­цію чи ставлячи їм проблемне запитання. Рухознаковий варіант містить організацію простору навчальної взаємо^ дії, використання технічних засобів навчання. Педагог розвішує таблиці, оформляє дошку, готує до заняття на­очне приладдя, дидактичні матеріали. Цим він створює робочу атмосферу, актуалізуючи готовність учнів до вклю­чення в навчально-пізнавальну діяльність. Прийомом при­вертання уваги може бути пауза. Проте найчастіше ви­користовується змішаний варіант, що поєднує елементи трьох попередніх.

Обрані вчителем способи привертання уваги мають відповідати усталеному стилю його спілкування, комуні­кативній культурі.

Дата добавления: 2014-10-23