Правильно Неправильно 8 страница

Отже, в цитованих уривках газетних текстів точніше відповідають лексичним нормам такі варіанти: люди в цивільному, на віддаленому від будинку кінці ставка, чи є між горами видолинок (виярок), можна назвати не дуже густим листяним лісом, заходяться з'ясовувати стосунки (взаємини). Я вже не кажу про правописні помилки типу Ноєв (замість Ноїв)ковчег, Миколаєвич, Андрієвич (замість Миколайович, Андрійович)та ін., якими теж бувають «при­крашені» засоби масової інформації.

При перекладі треба бути уважним, дбати насамперед про дотримання лексичних, фонетичних та інших норм рідної мови. Одні перекладачі ставлять собі за мету обрати варіант, найбільш віддалений від іншомовного. Скажімо, коли Будинок учителя перенесли на вулицю Володимирську (а було те в розквіті застою й «інтернаціоналізації»), то на вивісці написали російською мовою: «Дом учителя». Згодом вивіску зукраїнізували, але керувалися принципом найбільшого віддалення від оригіналу. Тепер там читаємо: «Будинок вчителя», хоч три приголосні поряд дуже супе­речать законам милозвучності нашої мови і кожному уч­неві (принаймні, сумлінному) відомо, що між приго­лосними слід писати не в, а у. Отже, Будинок учителя, але Будинку вчителя.

Деякі працівники Українського телебачення дуже впо­добали слово центробіжний (до центростремительний поки що не додумалися!) і раз по раз повідомляють про «акти­візацію центробіжних сил», про «посилення центробіжних тенденцій» і под. Російський науковий термін центробежный (той, що рухається від центру до периферії) утворено від слів центр і бежать (тікати). Протилежний терміноло­гічний відповідник — центростремительный походить від вислову «стремящийся к центру». Українська мова для називання цих понять має семантично прозоріші й лаконічніші відповідники відцентровий та доцентровий.

Якщо цього не знають виголошувачі текстів, то мусять знати редактори. Нічим не виправдані запозичення з російської мови «почтив пам'ять загиблих; замість очікува­ного шикарного пиру ви ризикуєте отримати скромний вегетаріанський обід» редактор мав би замінити сучасними українськими лексемами вшанував, бенкету, які засвідчені вживанням у творах авторитетних українських письменни­ків і зафіксовані в лексикографічних працях. Напр.: «Вша­нуйте римський звичай, і ніхто вам не заборонить кла­нятися Богу, якому хочете» (Леся Українка); «Наш весільний бенкет продовжувався без промов і спогадів, більше — з піснями й танцями» (Ю. Яновський); «Нала­годь струни золоті: Бенкет весна справляє» (О. Олесь).

Калькування чужих слів як засіб номінації доречне тоді, коли для якогось поняття немає назви в рідній мові. Скажімо, свого часу укр. свідомість, п. świadomość, рос. сознание, фр. conscience, лат. consientia з'явилися як кальки гр. сюнейдесис. Проте бувають випадки, коли калькування спричинено небажанням людей заглянути до словника. І постають покручі на кшталт «діловиробник слідчої комісії». Непотрібний авторський неологізм виник унаслідок каль­кування рос. делопроизводитель. Але ж в українській мові давно існує слово діловод: «Кронивницький служив у кан­целярії діловодом, аж поки не влаштувався в Одесі в театрі» (Словник української мови. Т. 3. С. 305).

В одній із науково-популярних брошур на сільсько­господарську тему читаємо: «Злісними шкідниками го­родини є бояришниця та златогузка». В жодному українсь­кому словнику таких слів немає. Рос. боярышница походить від боярышник, який українською мовою зветься глід (р. відм. глоду, прикметник глодовий: глодовий відвар, гло­довий сік; нагадую тут про це тому, що в деяких магазинах можна прочитати бояришниковий сік). Тож для вживання слова бояришниця немає підстав, українська назва цього метелика білан. У слові златогузка помилковий перший складник, оскільки старослов'янізм злато в сучасній укра­їнській мові вживається рідко та має яскраво виражене стилістичне забарвлення. При творенні термінів вико­ристовують, як правило, нейтральні слова, в даному випадку золото. Для назви цього метелика в нашій мові є аж дві лексеми: золотогуз і золотогузка.

Крім лексичних росіянізмів на кшталт ігрок, упрямий (замість укр. гравець, упертий)деякі газети переводять українські іменники до іншого роду за російським зразком: «Чого тільки не було на тій ярмарці!» (замість на тому ярмарку).

В одній із ранкових радіопередач дикторка висловила впевненість, що від її програми слухачі дістануть не­абиякий заряд бодрості (українською мовою це поняття позначається словом бадьорість). Проте невмотивованих лексичних росіянізмів у засобах масової інформації не так уже й багато. Далеко більше помилок, пов'язаних з уживанням слова не в українському, а в російському значенні.

В одній із газет читаємо: «Того січневого ранку двоє мешканців села вирушили на рибалку». В українській літературній мові рибалка має значення «ловець риби»: «На березі рибалка молоденький На поплавець глядить і промовля: «Ловіться, рибочки, великі і маленькі!» (П. Гулак-Артемовський). У деяких говірках рибалка виступає ще як синонім до слова чайка: «Літають над морем рибалки й баклан. Рибалки білясті, баклан чорнявий. Ловлять рибу» (Остап Вишня). А процес ловіння риби зветься риболовля: «Батько й Асуар ніколи не приходять з риболовлі голіруч» (М. Ірчан). Тож у згаданому уривку газетного тексту правильно було б написати: вирушили на риболовлю або пішли ловити рибу.

Інша газета повідомляє: «Ополудні на сходах Капітолію вони присягли на вірність Конституції Сполучених Штатів Америки та американському народові». Замість ополудні (йдеться про час, коли сонце стоїть у зеніті) слід було вжити слово опівдні: «Опівдні піски так розпеклися, що обпікали босі ноги до пухирів» (З. Тулуб). Антонімом до опівдні є слово опівночі: «Ніч зірки посвітила. Тихо так опівночі» (П. Тичина). Ополудні й ополуночі в сучасній українській мові є словами рідковживаними, використову­ваними часом у поетичному мовленні.

У виступах на медичні теми нерідко чуємо сентенцію про те, що «хворобу легше попередити, ніж вилікуватися від неї». Слово попередити в цьому контексті недоречне, бо в лексиграфічних джерелах української мови воно означає «заздалегідь повідомити когось про щось; передувати чо­мусь»: «Бронко попереджав, що сьогодні в нього термінова робота і він затримається в друкарні» (Ірина Вільде); «Ми починаємо бій о шостій ранку — попередимо ворога на дві години» (Ю. Яновський). Коли мова йде про те, щоб не допустити чогось, відвернути щось небажане, використо­вуємо слово запобігти, яке вимагає додатка в давальному відмінку: «Дивні ті люди, бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові» (М. Коцюбинсь­кий). Отже — «хворобі легше запобігти, ніж вилікуватися від неї».

Правильно

глід, гл о довий

біл а н

ділов о д

золотог у з, золотог у зка

грав е ць

л и стяний

в и долинок, в и ярок,

лощ о в и на

бенк е т

запоб і гти (хворобі)

риб а лка

рибол о вля

уп е ртий

відцентр о вий

доцентр о вий

цив і льний

я рмарок

Неправильно

бояришник (бот.)

бояришниковий

бояришниця (зоол.)

діловиробник

златогузка

ігрок

листвяний (ліс)

лощина

пир

попередити (хворобу)

рибак (ловець риби)

рибалка (процес)

упрямий

центробіжний

центростремительний

штатський

ярмарка

ПРО МОВУ РЕКЛАМИ

У засобах масової інформації зростає кількість рек­ламних оголошень різного плану. Вадою майже всіх текстів цих оголошень є численні помилки проти норм сучасної української літературної мови. Ті, хто читає ці оголошення на радіо й телебаченні, не володіють вимовними нормами української мови і замість код (Харкова, Одеси, Ужгорода) кажуть кот;замість сюрприз, хліб вимовляють сюрприс, хліп і под. Пропонують рослинну олію й евкаліптове масло. Олія, як відомо, буває тільки рослинна, тому досить ска­зати олія (а евкаліптова, соняшникова, кукурудзяна — то вже її види).

У рекламних оголошеннях, присвячених приїздові в Україну проповідників з різних держав, нерідко спотворю­ють ім'я самого засновника християнства: Ісус лікує, хоч за українською традицією треба писати Ісус без подвоєння і. Відоме близькосхідне місто українською мовою слід писати й вимовляти Єрусалим, а не Ієрусалим чи Ієрусалім, як думають окремі працівники рекламних агенцій. Багато рекламних текстів закінчується синтаксично безграмотним закликом звертатися за адресою. На запитання куди? відповідає в цьому випадку іменник із прийменником на: звертатися (писати, надсилати) на адресу. За вживаємо тоді, коли треба відповісти на запитання де? — конфе­ренція відбудеться за адресою: Київ, бульвар Шевчен­ка, 14.

Раз по раз реклама запрошує мешканців України до навчання українській мові. Якщо так, то є підстава сум­ніватися в якості навчання, бо за синтаксичними нормами слід навчати не чому (українській мові), а чого (української мови). Отож кооператив «Діалог» хай буде краще лідером у швидкісних методах навчання іноземних мов, а не «іно­земним мовам». Досить часто повідомляють про те, що вступники до певного навчального закладу здають екза­мени. Виходить, разом із технікумом чи інститутом рекла­мують і неправильну синтаксичну конструкцію замість нормативної української складають іспит (екзамен). Супе­речать синтаксичним нормам і вислови оцінки по предме­тах, працюють по обраних спеціальностях, виплата від­сотків по залишкам на розрахункових рахунках, гід по магазинам, яким у літературній мові відповідають оцінки з предметів, працюють за обраними спеціальностями, виплата відсотків із залишків на розрахункових рахунках, гід по магазинах.

«Приходьте і ви одержите істинне задоволення» — у цьому закликові аж дві лексично-семантичні кальки з російської мови. Повноцінний український відповідник такий: Приходьте — і Ви дістанете (матимете) справжнє задоволення. Замість торгуючі організації треба торговельні організації, замість курси по вивченню англійської мови — курси для вивчення англійської мови.

Солідне акціонерне товариство повідомляє: «Продаємо зі складу, надсилаємо накладною оплатою літературу з історії України, відродження національної культури...» Для називання способу грошового розрахунку використовують вислів, калькований з рос. накладная плата замість оригінального українського слова післяплата: надсилаємо після­платою.

У тому самому рекламному оголошенні кілька разів запевняють, що в них «ціни найнижчі з існуючих». Замість невластивого нашій мові активного дієприкметника існу­ючі слід було використати словосполучення наявні тепер або прикметник теперішні: «ціни найнижчі з наявних тепер (з теперішніх) ».

Найчастіше замість російських активних дієприкмет­ників виступають у нас прикметники та іменники. «Один із виступаючих відзначив, що час уже переходити до кон­кретних справ» (з газетного звіту про Всесвітній форум українців). Лексичним відповідником рос. выступающий у нашій мові є слово промовець. Тож і слід було написати: «Один із промовців зазначив...», «Переважаюча частина мешканців регіону зайнята сільським господарством», — дізнаємося з іншої газети. Замість переважаюча (рос. преобладающая)треба переважна частина. Така заміна дає змогу чіткіше дотриматися лексичної норми й уникнути немилозвучного словосполучення чача. Ще в одній газеті йдеться про «тяжкий і всепоглинаючий гріх перед людьми та історією». Знову ж таки калька з рос. всепоглощающий. Тим часом в українській мові є два морфологічні варіанти для назви цього поняття — всепоглинальний і всепоглинний. Отже, «тяжкий і всепоглинний гріх перед людьми та історією».

Автор газетної рецензії завважує, що книжку «при­хильно зустріла читаюча громадськість» замість нормаль­ного вислову читацька громадськість. Український при­кметник читацький (стосовний до кола читачів) цілком заступає тут рос. читающий. «У серпні 1992 року в Держав­ному музеї літератури України відкрилась постійно діюча виставка «Українська культура в діаспорі», — написано в газетному повідомленні. Невже обов'язково дослівно перекладати рос. постоянно действующая? Адже по-україн­ському досить сказати постійна виставка. Без діючий треба обходитися й у таких словосполученнях: действующие лица — дійові особи, действующее законодательство — чинне законодавство (а не діючі особи, діюче законодавство, як пишуть у газетах).

Дуже багато огріхів у теле- й радіопрограмах, що їх друкують у газетах: художні фільми «Казіно», «День чорної луни» (замість правильних варіантів «Казино», «День чор­ного місяця»), вистава «Гра закоханого ростовщика» (за­мість «Гра закоханого лихваря»)тощо.

Лексичні, синтаксичні, стилістичні та інші помилки знижують ефективність рекламних матеріалів.

НАЙПОШИРЕНІШІ ПОМИЛКИ СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильно

всепоглинний,

всепоглинальний

чинне законодавство

дійові особи

складати іспит (екзамен)

Єрусалим

теперішні ціни

код

постійна виставка

торговельні організації

читацька публіка

численний

загальний

оборонець (юр.)

інакодумець

нечисленний

післяплата

перука

мито, збір

збігатися

зіставляти

митниця

гінді

голокост

гомо сапіенс

позаблокова

навколишнє, довколишнє

Неправильно

всепоглинаючий

діюче законодавство

діючі особи

здавати екзамен

Ієрусалім

існуючі ціни

кот

постійно діюча виставка

торгуючі організації

читаюча публіка

багаточисленний

всезагальний

захисник (юр.)

інакомислячий

малочисленний

накладна плата

парик

пошліна

співпадати

співставляти

таможня

хінді (мова)

холокост

хомо сапіенс

що не приєдналася

(країна)

оточуюче

ФРАЗЕОЛОГІЯ

Мовні одиниці, що складаються з кількох роздільно оформлених компонентів, характеризуються стійкістю лексичного складу та синтаксичної будови і, як і окремі слова, позначають поняття, звуться фразеологічними одиницями, або фразеологічними зворотами, чи просто фразеологізмами.

Фразеологічні звороти кожної мови характеризуються стійкістю лексичного складу. Наприклад, коли ми хочемо поняття «посваритися» передати не словом, а фразеоло­гізмом, то кажемо «розбити глек». Саме розбити (а не рознести, розтрощити, роздушити)і саме глек (а не ма­кітру, ступу, пляшку). Фразеологізми відтворювані, вони зберігаються в нашій пам'яті, і при потребі ми їх видобу­ваємо звідти. Під час перекладу з однієї мови на іншу треба не калькувати чужомовних фразеологізмів, а добирати власні. Наявність у якомусь фразеологічному звороті україн­ської лексики ще не є свідченням того, що зворот україн­ський. Скажімо, в одній із радіопередач на медичну тему прозвучала така порада: «Треба негайно прийняти міри, щоб попередити розповсюдження інфекції». З погляду суто лексичних норм усі слова українські. Але російському вислову принять меры в українській мові відповідає не прийняти міри, а вжити заходів. Попереджувати в україн­ській мові означає «повідомляти наперед». Приміром: «Студентів попередили, що зимова екзаменаційна сесія почнеться на два тижні раніше». А відповідником російського вислову предупредить (что?) распространение инфекции в нашій мові є запобігти (чому?) поширенню інфекції. Отже, відповідно до лексико-фразеологічних норм української літературної мови наведений уривок з радіопередачі мав би звучати так: «Треба негайно вжити заходів, щоб запобігти поширенню інфекції».

У багатьох фразеологічних зворотах замість слів із кон­кретним значенням одержати й отримати вживані абстрактніші лексеми дістати, набути, здобути. Не отри­мати освіту, одержати перемогу, отримати досвід, отри­мати виправдання, як пишуть у засобах масової інформації, а здобути освіту, здобути перемогу, набути досвіду, дістати (знайти) виправдання. Таким чином, слід було написати «У Соколівці сьогодні дістала (або знайшла) виправдання сила кулака», а не отримала виправдання, як читаємо в одному з газетних текстів.

Дуже активно вживане в сучасній суспільно-політичній лексиці слово заключати, відсутнє в українській літератур­ній мові. Ті, що використовують його, не цілком засвоїли лексичні та фразеологічні норми української мови. Наведу кілька російських фразеологічних одиниць із словом заключать та їхні українські відповідники: заключать в скоб­ки (в кавычки)— брати в дужки (в лапки); заключать брак — брати шлюб, одружуватися; заключать в тюрьму — ув'язнювати; заключать соглашение (договор, контракт)— укладати угоду (договір, контракт).

В усному й писемному мовленні нерідко чуємо й чи­таємо кумедні з погляду лексико-фразеологічних норм української мови вислови: «На місці звалища мешканці молодого міста розбили парк; Страйкарі розбили намети перед міськрадою» та ін. Дієслово розбити є синонімом слів знищити, розтрощити, роз'юшити тощо. Воно входить до таких словосполучень, як розбити лоба, розбити (розір­вати) кайдани, розбити серце і т. ін. Щодо парку або саду треба використовувати більш підхожі лексеми — посадити, насадити, виростити: «Я гостро відчуваю запах саду, що я посадив» (Ю. Яновський). Намети теж не розбивають, а ставлять або напинають (як у прямому, так і в перенос­ному значенні): «Над покрівлями будинків осінні хмари нап'яли сизий намет» (О. Копиленко).

В одній із газет читаємо: «Як полягають справи зі створенням місцевого осередку спілки?» Це невдалий варі­ант перекладу російського вислову как обстоят дела? Правильно його слід перекладати як стоять справи? або просто як справи? Українське слово полягати є відповід­ником російських состоять, заключаться. Напр.: «В чем состоит (заключается) Ваша задача? — У чому полягає Ваше завдання?» Російський вислів как бы не так! є екс­пресивним синонімічним замінником заперечної частки нет: «Думаешь, он сдержал свое обещание? Как бы не так!» Його українські відповідники аж ніяк, де там, овва. Один із них і треба було б використати в уривку з газетного тексту: «Думаєте, хоч хтось отямився? Аби не так!» — «Думаєте, хоч хтось отямився? Де там!» замість неоко­вирного аби не так.

Фразеологічні звороти різних типів досить часто використовують у пресі як один із найважливіших засобів посилення й відсвіження експресії та поглиблення логізації викладу. Вживані фразеологізми і як складники тек­сту, і як заголовки. До особливо улюблених мовних оди­ниць такого ґатунку належать прислів'я й приказки та крилаті вислови. На жаль, при використанні усталених зворотів трапляється чимало недоречностей. Часто-густо автори не завдають собі клопоту відшукати в скарбниці української фразеології найкращий варіант, а вдаються до першого-ліпшого, що спаде їм на думку. Найчастіше це буває неоковирна калька з російської мови. Скажімо, журналіст однієї з телепередач говорить: «Питання між кандидатами в депутати розподілилися слідуючим чином» (тобто дослівно перекладає рос. следующим образом). За лексико-фразеологічними нормами української мови треба казати: «Запитання між кандидатами в депутати розподілено так».

Ситуацію, коли людина вважає, начебто досить змінити зовнішній вигляд або навіть лише поміняти вбрання — і відразу зміниться її суть, росіяни характеризують приказ­кою ворона в павлиньих перьях. Невибагливі автори наших видань пишуть і собі ворона в павиному пір’ї, а тим часом українська мова на цей випадок має свою оригінальну приказку: убрався в жупан — і дума, що пан. Як заголовок нерідко використовують фольклорний фразеологізм із вогню та в полум'я (тобто з однієї скрути в іншу, часом іще більшу). Звичайно, це цілком український зворот, спіль­ний з російським. Але крім нього маємо й інший, суто наш: з дощу та під ринву, який чомусь забувають.

При описі весни, коли водойми звільняються від криги або коли йдеться про настання чогось довгосподіваного, вживають фразеологізм-покруч лід зрушився. Це невдалий переклад рос. лед тронулся. Замість нього в нас є крига скресла, що вживається в прямому й переносному зна­ченні. В одній із радіопередач розповідалося про невдалий захід, коли люди не дістали того, на що розраховували. Становище було схарактеризоване так: «Вони пішли, не солоно сьорбнувши» (рос. не солоно хлебавши). Натомість треба було вжити українського вислову: «Вони пішли, спіймавши облизня» або ще коротше: «Вони дістали (спій­мали, схопили, скуштували) облизня».

Крилаті вислови є фразеологізмами книжного похо­дження, тому на відміну від прислів'їв та приказок їх перекладають буквально, але з дотриманням певних пра­вил, нехтування яких знижує виразово-зображальні якості цих мовних одиниць. Наприклад, якщо в першотворі ви­слів має риму й віршовий розмір, то й у перекладі слід зберігати ці особливості. Один із газетних матеріалів був названий «Я пам'ятаю чудову миттєвість». Кожен більш-менш освічений читач одразу здогадається, що це рядок з вірша О. Пушкіна «Я помню чудное мгновенье», і помі­тить, що в українському перекладі на два склади більше і порушено розмір. А є ж гарний український варіант:

Я мить чудову пам'ятаю —
Моїм очам постала ти,
Як чарівне видіння раю,
Як чистий геній красоти...

Тож і назвати матеріал варто було «Я мить чудову пам'ятаю».

І ще одна недоречність, яка прийшла в нашу мову разом з невдалим відтворенням назви епопеї про Штірліца «Сімнадцять миттєвостей (замість нормального в цьому контексті хвилин)весни», бо миттєвість відповідає рос. мгновенность, а не мгновение.

З емоційно-експресивною метою в публіцистичних текстах використовують літературні цитати. Наприклад, у газетному матеріалі на теми родинного життя читаємо: «Пам'ятаєте, як у першому акті кохає Ромео Розаліну? «Прекраснее ее на свете нет и не было с тех пор, как создан свет». Начебто все добре, але постає запитання: чому в українському тексті слова англійського автора наведені російською мовою? Адже є цілком пристойний україн­ський переклад «Ромео і Джульєтти» Ірини Стешенко, де ці рядки звучать так:

Гарніша? Ні! Як світ

почав стояти,
Під сонцем кращої

не відшукати.

Фразеологізми треба відтворювати мовою, якою писано даний текст, або мовою оригіналу. Якась третя мова тут абсолютно недоречна.

Одна з газет опублікувала матеріал під назвою «А в іншому, прекрасна маркізо, усе добре». Це рядок із французь­кої жартівливої пісеньки, відомої в російському перекладі: «А в остальном, прекрасная маркиза, все хорошо, все хорошо!». Газетний же матеріал названо не віршованим рядком, а його прозовим варіантом. Точний український переклад цього рядка такий: «А поза тим, добродійко мар­кізо, усе гаразд, усе гаразд!» Тут українська мова засвідчує свою милозвучність і вміння відтворити французький шарм.

Фразеологічні одиниці є дуже важливим семантичним та стилістичним засобом. Одні фразеологізми спільні для багатьох мов. До таких належать вислови давньогрецькі (ріг Амальтеї, яблуко розбрату), євангельські (шлях на Голготу), біблійні (дух і буква), літературні цитати («Спинись, хвилино, гарна ти!»). Є фразеологічні звороти, належні тільки одній мові, і для відтворення позначуваних ними понять в інших мовах слід шукати рівноцінних відповідників.

В українських газетах можна прочитати: задаватись метою, знищувати на корені й под. Ніякого стосунку до української фразеології такі синтаксичні побудови не мають, оскільки в нашій мові їм відповідають — ставити собі за мету, знищувати на пні.

«Жила-була одна жінка», «Жив-був один голова колгос­пу», «Жив-був один спортсмен» — так часто починають свої твори автори різних газетних жанрів. Та й сучасні казкарі здебільшого вдаються до такого початку, який нібито запозичений з українських народних казок. Але річ у тім, що словами жили-были починаються російські на­родні казки. Що ж до казок українського народу, то в них на початку стоять слова: «Жили собі дід та баба», «Був (були) собі чоловік та жінка» тощо.

Тут ідеться про використання в засобах масової інфор­мації фразеологічних одиниць книжного та фольклорного походження. Коли фразеологізми вживаються недоречно, вони викликають негативний відрух у читачів, слухачів, глядачів.

У царині фразеології, як і на рівні лексики, виявляється синонімічне багатство української мови. Скажімо, на по­значення поняття «людина невизначених здібностей, не­виразної вдачі» існують такі фразеологізми: ні се ні те, ні риба ні м'ясо, ні рак ні риба, ні пес ні баран, ні пава ні ґава, ні два ні півтора, ні Богові свічка ні чортові кочерга, ні швець, ні жнець, ні грач ні помагач. До слова тікати є ціла низка фразеологічних висловів: увіритися ногам, кидатися навті­кача, намазати п'яти салом, накивати п'ятами, дати ходу, дати тягу, взяти ноги на плечі тощо.

На жаль, у численних засобах масової інформації вживана досить обмежена кількість фразеологічних зворотів. Нерідко оригінальних українських фразеологіз­мів не використовують зовсім, віддаючи перевагу калько­ваним з російської мови зворотам.

Поєднання однокореневих слів (тавтологія) широко вживається як стилістичний засіб. Це здебільшого фразео­логічні одиниці на зразок сила-силенна, рано-вранці, вільна воля, любий-любесенький, милий-милесенький. Коли нагро­мадження в тому самому вислові однокореневих слів не викликане ні стилістичними, ні значеннєвими міркуван­нями, тавтологія стає вадою тексту. До появи тавтологіч­них словосполучень, що знижують мовленнєвий рівень викладу, призводить бездумне калькування російських ви­словів: совершить преступление — вчинити злочин, обеспечить безопасность — забезпечити безпеку. Цього можна і треба уникати, замінюючи один із компонентів синоні­мічним відповідником: скоїти злочин, гарантувати безпеку.

Ретельне вивчення багатої синоніміки української мови дає змогу якнайточніше висловлювати думку, втілювати її в довершену форму.

А хура й досі там, а віз і нині там

Часто послуговуються журналісти висловом з байки І. Крилова а віз і нині там (коли хочуть емоційно висло­витися про те, що якесь діло не йде). Нічого поганого в тому, звичайно, немає, треба збагачувати палітру виразо­вих засобів. Прикро лише те, що майже ніхто не згадує українського вислову з байки Л. Глібова а хура й досі там. Можливо, бояться рідковживаного тепер слова хура (великий віз або сани для перевезення вантажів та людей). Але ж незнання якогось слова не є підставою для ігнору­вання цілого фразеологізму.

Впадати (а не кидатися) в око (очі, вічі)

«Перше, що кинулось у вічі, коли ми зайшли до музею, була цілковита занедбаність його приміщень», — читаємо в одній із газет. Кидатись у вічі в українській мові (на відміну від рос. бросаться в глаза)не є фразеологічним зворотом, тобто не має цілісного значення, а сприймається буквально: хтось кинувся комусь у вічі і, можливо, видряпав їх. Поняття «привертати увагу» відтворюється фразеоло­гізмом впадати в око (в очі, вічі): «Вутанька Гуслиста з першого дня впала юнакові в око» (О. Гончар). Тож у наведеному уривку тексту потрібно було написати: «Пер­ше, що впало в око, коли ми зайшли до музею...»

Грати роль і відігравати роль

Вислів грати роль доречний у застосуванні до акторів або до людей, які видають себе за когось. У переносному значенні використовуємо словосполучення відігравати роль. Синтаксично незграбне речення з газетного тексту «Сам собою цей факт зіграє немаловажну (калька росій­ського слова!) роль для припинення міжрелігійних конфліктів» слід відредагувати в такий спосіб: «Сам собою цей факт відіграє неабияку роль у припиненні міжконфесійних конфліктів». Пор.: «Того вечора я грала зовсім іншу роль» (Леся Українка); «Педагогічна діяльність Софії Русової відіграла велику роль у розвитку українського шкільництва» (газ.).

Дата добавления: 2014-10-31