Правильно Неправильно 9 страница

Гривня і копійка

Невідповідність назв національної валюти гривня (що нагадує нам про славне історичне минуле) та розмінної монети копійка (що свідчить про тривале перебування в колоніальному ярмі) підтверджується й тим, що копійка не дуже широко вживається в фразеологізмах. Наприклад, російським словам копейка, ребро, ставить в українській мові відповідають копійка, ребро, ставити, але російський фразеологізм поставить ребром последнюю копейку по-українському буде не поставити ребром останню копійку, а розтринькати останні гроші.

Давати згоду, схвалювати, підтримувати, погоджуватися, а не давати добро

І в офіційно-діловому, і в розмовному мовленні зло­вживають висловом давати добро. Напр.: «Президент дав добро на підготовку проекту указу про створення вільної економічної зони в Трускавці» (газ.).

З погляду лексико-семантичних норм української мови можна подумати, начебто президент віддав на цю справу частину свого майна, бо іменник добро означає «сукупність належних комусь речей, предметів, цінностей», а також «благо», протилежне до «лихо, зло». Напр.: «А корабель був повний добра. Було там і золото» (П. Панч); «Лагодився Чіпка громаді служити — збирався добро робити» (Панас Мирний). Отож некритичне використання розмовного російського вислову давать добро (де добро є субстантивованим прислівником) в українській мові призво­дить до затемнення змісту висловлювання. Адже насправді йдеться про те, що президент дав згоду на підготовку (погодився з підготовкою, схвалив підготовку)проекту.

Давати спокій, а не залишати в спокої

У газетах захоплюються калькованим з російської мови висловом залишати когось у спокої, хоч є оригінальний український фразеологізм давати комусь спокій: «Бачачи, що ця справа така болюча для нього, я дав спокій і не розпитував подробиць» (М. Коцюбинський). Тож замість «залишимо міністрів у спокої», як пише одна з газет, краще сказати «дамо міністрам спокій».

Довкілля, навколишнє, довколишнє (а не оточуюче) середовище

Дбаючи про поліпшення екології, газетярі цілком слушно закликають усю громаду стати на захист «оточую­чого середовища». Хотілося б запропонувати їм вимовити кілька разів поспіль виділене слово і подумати, чи впису­ється воно в рамки милозвучності нашої мови. А є ж чудові замінники: навколишнє (довколишнє) середовище, для менш офіційних текстів — довкілля, окіл (р. відм. околу). Напр.: «Проблема охорони довкілля в Україні з особливою гост­ротою постала після чорнобильської трагедії» (газ.); «Мов крізь сон доходило до мене навколишнє» (Ю. Збанацький); «Думка наче піднеслася над усім довколишнім буденним» (Л. Смілянський); «Зміни в кліматі призвели до помітних змін навколишнього природного середовища» (журн.).

Доводити до відома, а не ставити у відомість

Трапляється на сторінках преси й такий мовний зворот: ставимо вас у відомість. Це дослівний переклад рос. ставим вас в известность, відповідниками якого в українській літературній мові є доводимо до вашого відома, повідомляємо вам (вас), сповіщаємо вас. Напр.: «Я маю щось довести, володарю, до твого відома зовсімзокрема» (Леся Українка); «Надіслав одного з джиґітів сповістити наречену про своє наближення» (З. Тулуб).

Завдавати удару, а не наносити удар

«Тепер особливо відчутні наслідки сталінської політи­ки, що розгромила культурне відродження і нанесла смер­тельний удар по ідеалах та вірі в краще майбутнє», — пишуть в одному вельми поважному часописі. Усе пра­вильно, крім одного: російському фразеологізмові нано­сить (что?) удар відповідає український завдавати (чого?) удару. Напр.: «Загарбання турками узбережжя Чорного моря в кінці XV ст. завдало торгівлі між Заходом і Сходом сильного удару» (журн.).

Здавати собі справу (а не звіт)

Російський вислів отдавать себе отчет можна від­творити словами усвідомлювати, розуміти щось, орієнту­ватися в чомусь: «Марина, певно, ще не усвідомлювала, що Анатолій їй подобається» (С. Журахович); «Колишній сол­дат, він розумів, що значить узятися провідником, яка відповідальність ляже на людину, що згодиться на це» (О. Гончар). Але є й вислів фразеологічного типу — здавати собі справу в чомусь (про щось, із чогось). Про закономірність цієї мовної одиниці свідчить широке вжи­вання її в багатьох українських авторів: «Так, так...» — шепотіла вона, не здаючи собі справи в тому, що десь уже сходилась публіка на її концерт, що на вулиці чекало на неї авто» (Л. Смілянський); «Вона чомусь мусила згадувати про Дарку, не раз плакала при тому — чи за лялькою, чи за Даркою, вона якось сама не могла собі здати справи в тому» (Леся Українка).

З дощу та під ринву та ін. (а не тільки з вогню та в полум'я)

Из огня да в полымя означає «з однієї неприємності потрапити в іншу, ще більшу». Українська мова має тут такі фразеологічні варіанти: з дощу та під ринву; уникав диму, та й упав у вогонь; тікав від диму, та впав у вогонь; з калюжі та в болото; утікав від вовка, та натрапив на ведмедя; з вогню та в полум'я.

Знічев'я, а не від нічого робити

В одній із газет читаємо: «Нісенітниці в голову лізуть від нічого робити». Замість цього перелицьованого російського вислову краще було б ужити українське знічев'я, як робили й роблять майстри українського слова: «— Знічев'я спо­чиваєш? — Прийшовши під вікно, Бровко озвавсь» (Л. Глібов); «Матюха знічев'я грався наганом» (А. Головко).

Квартира з усіма вигодами (не зручностями)

Невмотивовані кальки з російської мови особливо неприємно вражають у словосполученнях фразеологічного й нефразеологічного типу. Тут слова начебто й українські, а поєднані всупереч семантико-фразеологічним нормам нашої мови. У засобах масової інформації досить часто використовують вислів «квартира з усіма «зручностями». Російське слово удобство перекладається в нас зручність (сприятливість, приємність у користуванні) та виг о да (комфортність; обладнання, що створює певні зручності для побуту людини). Напр.: «Голубенко перейшов на другий борт і сів, приємно відчувши велику зручність білих пароплавових крісел» (Словник української мови. Т. 3. С. 718); «Є думка розпочати будівництво нового села. І спершу хоч одну вулицю опорядити з будинками на кілька поверхів, з виг о дами» (Словник української мови. Т. 1. С. 375). Тож нормативний вислів української літературної мови — квартира з усіма виг о дами.

Мати рацію, а не бути правим

В Україні є чимало людей, які через життєві обставини не могли ознайомитися з тонкощами рідної мови. За бажання цю прогалину зможуть заповнити всі. Але нерідко буває так, що носій мови задовольняється тим лексичним запасом, на який спромігся, а решту слів оголошує незрозумілими, штучними, а то й непотрібними, вартими глузування. Під обстріл таких «цілувальників» час від часу потрапляє вислів мати рацію. «Хай з раціями ходять полісмени, а коли людина права, то так і треба казати», — заявляють «дотепники».

Слово рація (у полісмена) — це запозичення з росій­ської мови радянського часу, скорочений варіант слова радіостанція. А рація в розумінні «підстава, обґрунтування, причина, слушність, вітальна промова» походить від лат. ratio і свідчить про широку обізнаність українського суспільства з класичними мовами вже в далекому минуло­му. У радянську добу особливо не полюбляли тих запо­зичень, які були в українській мові і яких не було в російській. Лексична картотека Інституту української мови містить чимало ілюстрацій до цього словосполучення з творів митців українського слова. Напр.: «Ви шукаєте рації, аргументації й т. ін. на кожнісінький свій вчинок» (А. Кримський); «Дядько уважав, що Вам нема жадної рації давати гроші ворожим до Вас людям» (Леся Українка); «Тікати не було рації. Хутір був оточений» (З. Тулуб); «Посли к Латину приступились, Три рази низько покло­нились, А старший рацію сказав» (І. Котляревський). Коли йдеться про визнання слушності чиїхось міркувань або дій, українська мова використовує фразеологічний зворот мати рацію: «Ех ви, ясновельможні дикуни! Боїтеся Кармелюка — і маєте рацію!» (С. Васильченко). Цей зворот наявний у творах багатьох класиків української літератури минулого й сучасного. Його синонім — ваша (твоя) прав­да: «А чванитесь, що ми Польщу Колись завалили! Правда ваша: Польща впала Та й вас роздавила!» (Т. Шевченко).

Натомість прихильники зближення мов обстоювали та обстоюють калькований російський вислів ви праві, хоч основними значеннями слова пр а вий у нашій мові є «спра­ведливий, праведний, безгрішний, невинний», а не «слушний». Ще менше пасують до згаданого фразеологізму омонім пр а вий (протилежне поняття до лівий) та омограф прав и й «рівний, прямий»: «Рубайся, дерево, криве і праве» (Номис).

Отже, повноцінними українськими відповідниками російського вислову Вы (ты) правы (прав)є Ви (ти) маєте (маєш) рацію; Ваша (твоя) правда. Варіантові Ви (ти) праві (правий)віддають перевагу ті, які дякують Вас (замість вам), заключають (замість укладають)угоди, голосують за змішану (замість мішану)виборчу систему, вимовляють свої прізвища Алексєєнко, Кр а вець, Логвін, Пєхота, Кутовой (замість нормальних Олексієнко, Крав е ць, Логвин, Піхота, Кутовий).

Моя хата скраю, а не моє діло сторона

У засобах масової інформації можна натрапити на штучний фразеологізм моє діло сторона. А тим часом російському вислову мое дело сторона (коли йдеться про байдужість у ставленні до чогось, про небажання втру­чатися в якусь справу) в українській мові відповідають: моя хата скраю; про мене — вовк хоч траву їж; наше діло півняче: прокукурікали, а там хоч і не розвидняйся; моє діло мірошницьке: підкрутив та й сів.

На тобі, небоже (а не Боже), що мені негоже

Трапляється, що хтось із носіїв мови не знає якогось слова — компонента фразеологічної одиниці і замінює його близьким за звучанням. Цілісне значення фразео­логізму нібито не порушено, тому лексично спотворена одиниця набуває поширення, відтискуючи на другий план первісний, закономірний варіант. Але коли замислимося над кожним із складників звороту, то побачимо явне безглуздя. У засобах масової інформації, приміром, досить часто вживають приказку на тобі, боже, що мені негоже (у ситуації, коли хтось дарує ближньому якусь абищицю, котру видає за щось поважне). Останнім часом навіть почали писати Боже з великої літери, проте це не зменшує зневаги до Бога. Якщо подумки перенестися в час виникнення приказки, одразу з'являться сумніви — чи наважився б хтось пропонувати непотріб Богові. А вся річ у тому, що правильна форма цієї приказки така: на тобі, небоже, що мені негоже (обидві частини римованої приказки мають, як і належить, однакову кількість скла­дів). Небоже — форма кличного відмінка іменника небіж (племінник). Тепер усе зрозуміло: багатий дядько кидає бідному небожеві якийсь не дуже ласий шматок.

Не в тім'я битий, а не не ликом шитий

З синонімічного гнізда фразеологізмів працівники газет, радіо й телебачення, як правило, вибирають один. Причому підставою для такого вибору є не виразово-логічні якості звороту, не оригінальність образів, що міс­тяться в ньому, а близькість до російської мови. Приміром, коли йдеться про непересічну, тямущу людину, яка не розгубиться за скрутних обставин, використовують тільки вислів не ликом шитий: «Наші теж не ликом шиті», «І ми не ликом шиті» (заголовки в газетах). Тим часом є набагато виразніший суто український фразеологізм — не в тім'я битий. Саме йому віддавали перевагу класики української літератури: «До нашої панночки нелегко приступитись, та я теж не в тім'я битий, либонь, і ми в свій час книжки читали, та ще такі, про які панночкам і не снилось» (Леся Українка); «Так же піп не в тім'я битий: його не обдуриш» (Лесь Мартович). Слово лико, без сумніву, українське; як і російське лыко, воно має значення «внутрішня частина кори молодих листяних дерев, що легко відокремлюється від стовбура й ділиться на стрічки». Проте в обох мовах ці слова входять до різних фразеологізмів: рос. лыка не вяжет — укр. язиком не поверне; п'яний як хлющ (як ніч, як чіп). Рос. не всякое лыко в строку — укр. не за всяку провину києм у спину. Порівняймо укр. не мішайтесь між чужі ли­ка — рос. не мешайтесь не в свое дело; укр. бути в татарських ликах — рос. попасть к татарам в неволю; укр. в'язати в лика — рос. брать в неволю.

Робити внесок і вносити вклад

Деякі мовці не розрізняють висловів робити внесок і вносити вклад. У прямому розумінні, коли маємо справу з грішми (коли йдеться про ощадну касу, банк, фонд), використовуємо вислів вносити вклад. Напр.: «Киянка Галина Гуць внесла вклад у сумі 1000 карбованців на відбудову церкви Богородиці Пирогощої» (газ.). Якщо мова йде про сприяння розвиткові науки, культури, мистецтва, слід уживати вислів робити внесок: «Значний внесок у справу створення українського професіонального театру зробив Тарас Шевченко» (газ.).

Сміятися на кутні. Кутній (а не корінний) зуб

Словники, поза всяким сумнівом, є вмістищами відо­мостей про вживання й значення слів. Але й у словниках трапляються прикрі помилки. Приміром, у 4-му томі одинадцятитомного Словника української мови є слово­сполучення корінний зуб, яке нібито означає «один із п'яти задніх зубів кожної щелепи» (с. 292). Цей вислів без жодних підстав перенесено з російської мови, бо по-українському один із п'яти задніх зубів щелепи зветься кутній. «На кутніх зубах спробував золото» (М. Стельмах). Маємо й фразеологізм сміятися (реготатися) на кутні із значенням «плакати»: «Ще й сміється, дурне! Щоб ти на кутні смія­лося!» (О. Ковінька). Українська фразеологія така багата, що її не варто «збагачувати» неоковирними витворами.

Становити інтерес і представляти інтереси

«Висловлені на науковій конференції пропозиції пред­ставляють інтерес для нашого підприємства». У цьому фрагменті з радіопередачі поняття «викликати зацікав­лення, бути корисним» слід передавати українським висло­вом становити інтерес (пропозиції становлять інтерес). Коли йдеться про дію за чиїмсь дорученням, про виражен­ня чиєїсь волі, тоді доречний фразеологізм представляти (репрезентувати) інтерес (інтереси). Напр.: «Тепер ко­лишній доцент університету став дипломатом, він пред­ставляє інтереси України в Хорватії» (газ.); «Микола Лисенко репрезентує музичний романтизм у повному ро­зумінні цього слова» (журн.); «Досвід Польщі в розвиткові сільського господарства становить великий інтерес для України» (газ.).

Тягар (а не вантаж) обов'язків

Багато фразеологічних одиниць має чітко окреслене національне обличчя. Безпідставне калькування тут особ­ливо недоречне, до нього вдаються з незнання, з неви­багливості або з лінощів люди, яким чужі муки слова.

Компоненти фразеологізмів навіть у близькоспоріднених мовах не завжди збігаються. Скажімо, в російській мові слово грузчасто входить до фразеологізмів: груз воспоминаний, груз наследства, груз обязанностей. Відповід­ником цього слова в українській мові є вантаж, але тільки в прямому значенні: «Вони мовчки висаджували вантаж на плечі один одному» (О. Гончар). У складі фразеоло­гічних одиниць замість вантаж уживається тягар (р. відм. тягаря, а не тягару, як інколи пишуть і кажуть): тягар спогадів, тягар спадщини, тягар обов'язків. З цього погляду варто було б відредагувати фразеологізми в спортивному газетному матеріалі: «На чаші (краще на шальки)терезів лягли, з одного боку, честь команди та її нових керівників, а з другого — вантаж (треба тягар)першого кола».

Форми вітання й прощання

До фразеологічних одиниць належать і форми вітання та прощання. Вони давно усталилися в українській мові, і їх не варто модернізувати без потреби. Досить часто чуємо неправильні з погляду української граматики форми ві­тання та прощання в розмовному мовленні, по радіо й телебаченню «Добрий ранок!; Доброго дня, шановна редакція! (тут іще й ігнорування кличного відмінка — редакціє); Доброго вечора, шановні телеглядачі; Доброї (спокійної, навіть гарної) ночі, дорогі діти!»

В українській літературній мові усталилися такі форми: Доброго ранку!; Добрий день! (Добридень!); Добрий вечір! (Добривечір!); На добраніч! Добраніч!

Фразеологічні й нефразеологічні відповідники рос. следовать

Слово слідувати в сучасній українській мові вживається досить рідко і лише в одному значенні «рухатися слідом за кимось»: «Примушувала на останні гроші, які він виторго­вував за рибу, купувати морозиво, водити в кіно, слідувати за нею по п'ятах, куди б вона не йшла» (Григорій Тю­тюнник). В інших значеннях слідувати застаріло і вважа­ється ненормативним з погляду лексичних норм. Намаган­ня збільшити частотність цього слова й розширити його семантику спричинено не внутрішніми законами української мови, а незнанням цих законів та впливом інших мов. Основними українськими відповідниками активного в сучасній російській мові следовать є іти, прямувати, прос­тувати (у просторі), наставати, наступати (у часі): поезд следует без остановок — потяг іде без зупинок, поезд дальнего следования — потяг далекого прямування; за весной следует лето — за весною настає літо. Дієприкметника слідуючий в українській мові немає взагалі.

Не входить слово слідувати (з огляду на звуженість його семантики) і до складу словосполучень фразеологічного й нефразеологічного типу. Те, що читаємо в газетах і часописах (слідувати такій логіці, слідувати чиємусь прикладові, із сказаного слідує й под.) не відповідає ні лексичним, ні фразеологічним нормам. Ось кілька ро­сійських словосполучень, складниками яких є следовать, та їхні відповідники в українській мові: продолжение сле­дует (при друкуванні матеріалу в кількох номерах видан­ня) — далі буде; следовать чьему-то примеру — наслідувати чийсь приклад; следовать подобной логике — йти за такою логікою; следовать советам врача — виконувати поради (слухати порад) лікаря; следовать обычаям — додержу­ватися (дотримуватися) звичаїв; из сказанного следует — із сказаного випливає; как следует — як слід; как и следовало ожидать — як і треба було сподіватися (чекати). Заміна в усіх розглянутих випадках дієслів однією лексемою сліду­вати в усному мовленні, а то й у пресі не тільки свідчить про недостатнє знання законів мови, а й спричинює збіднення її лексико-синтаксичних можливостей.

Як учитель, а не в якості учителя

Немає сумніву в тому, що рос. качество відповідає укр. якість. Та це аж ніяк не означає, що й фразеологізм в качестве кого-то можна відтворювати в якості когось. Словосполучення типу в качестве председателя (профессионала, учителя, друга)в українській мові мають відповідники: як голова (професіонал, учитель, друг). А газети, радіо- й телепередачі раз по раз уживають «суржикових» витворів в якості орендарів, в якості гостей, претендентів і под. Напр.: «Іван Степанович уперше від­повідав на запитання кореспондентів у якості Голови (замість нормального як Голова)Верховної Ради України». Можна ще вживати в ролі, у функції, коли є потреба надати текстові канцелярського відтінку.

Дата добавления: 2014-10-31