Система живлення карбюраторного двигуна

Тема 7

Д/3

Додаткове обладнання.

Головний перемикач світла П 38.

Повзункового типу, має кнопкове управління, встановлений на щитку приладів автомобіля.

Призначений для включення і виключення фар, підфарників, задніх фонарів і ламп освітлення щитка приладів.

Ручка перемикача може займати три положення:

0- ручка натиснута до відказу і все освітлення вимкнено.

1 - ручка витягнута на половину ходу штока - вмикаються передні і задні фонарі.

II - ручка витягнута повністю - додатково включаються фари, а передні ліхтарі вимикаються.

Будова:

1. Корпус.

2. Контактна пластина з фіксатором.

3. Шток.

4. Колодка з контактами.

5. Реостат

5.1. Корпус реостата з ізолятором.

5.2. Спіраль реостата.

5.3. Повзунок.

6. Термобіметалічний запобіжник.

7. Ручка перемикача.

Перемикання світла фар з дальнього на ближній і навпаки здійснюється за допомогою ножного перемикача типу П-53.

Переривач покажчиків поворотів П 105 А встановлюється на рульовій колонці під рульовим колесом і діє напівавтоматично.

Будова:

1. Корпус.

2. Кришка.

3. Перемикач.

4. Пружина.

6. Фасонна пластина.

7. Ролик.

8. Хомут кріплення перемикача.

Комбінований перемикач П 145 (КамАЗ, МАЗ і ін.), Будова:

1. Корпус (з двох частин).

2. Перемикач світла:

2.1. контактна пластина;

2.2. металевий ротор;

2.3. пружина ротора;

2.4. кульковий фіксатор;

2.5. рукоятка.

3. Кнопка сигналу звукового (пневмо. або електро.)

4. Перемикач покажчиків поворотів.

Положення:

I - лівий поворот;

II - нейтральне;

III - правий поворот;

IV- (на себе) звуковий сигнал або ін. прилади.

4. Запобіжники призначені для відключення захищаємого електричного кола або приладу від джерела струму при короткому замиканні або перенавантаженні.

Плавкі запобіжники.

Плавкі вставки виготовлені з легкоплавкого металу або з лужної мідної проволоки одноразового використання.

Плавляться при збільшенні навантаження на 50 %.

Термобіметалічні запобіжники забезпечують довготривале протікання номінальної сили струму при t оточуючого середовища до 50°С, і розривають коло при перенавантаженні на 150%.

Поділяються на запобіжники поділяють на багаторазової і одноразової дії. Вмикаються в найуразливіше коло освітлення.

Тема:

Заняття І

План

1. Портова електрична мережа.

2. Будова і робота, типи електричних звукових сигналів.

3. Призначення, будова і робота склоочисників.

4. Будова і робота електродвигунів приводу склоочисників, системи опалення і вентиляції.

5. Пристрої для зниження рівня радіо- і телеперешкод.

§ 40-43 § 14.4

cm. 241-258 [3] ст. 177-183 [4]

Заняття І

План

1. Призначення, загальна будова і робота системи живлення двигунів (ЗІЛ-130, ЗМЗ-53, ЗМЗ-24).

2. Паливо для карбюраторних двигунів. Поняття про детонацію. Ознаки і причини детонації. Поняття про октанове число бензину.

3. Визначення понять: горюча суміш, робоча суміш, коефіцієнт надлишку повітря. Границі запалювання горючої суміші.

4. Вплив складу суміші на економічність (а=1,05-1,15 - збіднена) потужність (збагачена 0,85-0,95) двигуна, та на забруднення навколишнього середовища.

Д/3 § 32-34 cm. 99-102 [1]

§ 33-35 ст. 91-93 [2]

1. Система живлення карб, двигуна признач, для приготування горючої суміші з парів палива і повітря, складеної в відповідній пропорції, подачі її в циліндри двигуна і відводу з них відпрацьованих газів.

Будова системи живлення:

I. Паливопідвідна частина:

1. паливний бак;

2. фільтр грубої очистки;

3. паливний насос;

4. фільтр тонкої очистки;

5. карбюратор;

6. паливопроводи;

7. впускні трубопроводи.

II. Повітряпідвідна частина:

1. повітряний фільтр (повітряочищувач);

2. канали підводу повітря;

III. Газовідвідна частина:

1.колектор (випускний трубопровід);

2. прийомні труби глушника;

3. глушник;

4. випускна труба.

Розповісти роботу системи живлення.

Паливо з бака через фільтри насосом подається до карбюратора. При такті впуску в циліндрі двигуна створюється розрідження, яке через впускні трубопроводи передається до карбюратора, і повітря пройшовши через фільтр поступає в змішувальну камеру карбюратора, куди також подається паливо через жиклер. Паливо випаровуючись змішується з повітрям, і утворює горючу суміш. З карбюратора горюча суміш поступає в циліндри. Гази, що утворюються при згорянні робочої суміші тиснуть на поршень, здійснюючи робочий хід.

Після роб. ходу гази через відкритий випускний клапан витісняються в випускний трубопровід (колектор). Далі вони поступають в прийомні труби глушника і через глушник в випускну трубу і в атмосферу.

2. В якості палива для карбюратора двигунів використовують бензини, рідше альтернативні палива (гази).

Бензин зазвичай отримують в результаті фізичних (пряма перегонка) і деструктивних (крекінг-процес) методів перегонки нафти. Вимоги до бензинів:

• швидке утворення паливоповітряної суміші;

• швидкість згорання не більше 40 м/с;

• мінімальна корозуюча дія на деталі двигуна;

• здатність довгий час зберігати свої властивості;

• мінімальні, відкладення смолистих речовин в елем. СЖ;

• мінімальна отрутна дія на організм людини і оточуюче середовище.

Для фракційного складу бензинів характерні температури перегонки 10, 50, і 90% палива, а також температури початку і кінця перегонки.

Температура перегонки 10% палива (пускові фракції) визначає можливість отримання пальної суміші, яка забезпечує пуск двигуна при низькій температурі оточуючого середовища.

Автобензини в залежності від кількості пускових фракцій які легко випаровуються поділяються на зимові і літні, а також всесезонні.

Для автомобільних двигунів випускають бензини наступних марок по ГОСТ 2084-77: А-72, А-76, АИ-98 - всесезонний. А - автомобільний.

И - октанове число визначають дослідним методом.

93 - найменше октанове число, що характеризує детонаційну стійкість, і визначається дослідним або моторним методом.

Детонацією називають вибухове горіння робочої суміші, з швидкістю поширення фронту полум’я до 2 тисяч м/с.

Ознаки детонації:

1. Металічні стуки.

2. Місцевий перегрів деталей двигуна.

3. Прогорання поршнів і клапанів.

4. Чорний дим з глушника.

5. Падіння потужності двигуна.

Причини детонації:

1. Невідповідність марки палива даному двигуну.

2. Раннє запалювання.

3. Нагар на поршнях і стінках камери згорання.

4. Швидкісний режим і навантаження.

5. Форма камери згорання.

6. Матеріал головки блока.

7. Розмір поршнів циліндрів.

В автобензини А-76,АИ-93 і АИ-98 для підвищення антидетонаційної стійкості додають антидетонатор - етилову рідину (ТЕС) (не більше 3...4 мл на 1 кг палива).

Етильовані бензини ядовиті.

Етильовані бензини фарбують:

А-76 - жовтий; характеризується співвідношенням мас палива і повітря.

Для повного згорання 1 кг палива теоретично необхідно 14,9 кг повітря (15 кг).

Але кількість повітря, яка дійсно витрачається на приготування пальної суміші може бути більшою або меншою теоретично необхідної.

Тому склад пальної суміші характеризують коефіцієнтом надлишку повітря, що позначають літерою - .

Коефіцієнт надлишку повітря — це відношення дійсної кількості повітря (L_д), що бере участь в процесі згорання бензину до теоретично необхідної кількості повітря (L_т).

= Lд / Lт Склади суміші:

1. Якщо ( =15/15=1 - нормальна.

2. Якщо =0,85-0,95 - збагачена.

3. Якщо <0,85 - багата.

4. Якщо а=1,05-1,15 - збіднена.

5. Якщо >1,15 - бідна.

Границі запалювання горючої суміші: багата - ( =0,5; бідна - =l,35).

Дата добавления: 2014-11-25