Українська церква в гетьманську добу. Освіта: братські школи, Острозька та Києво-Могилянська колегії (Академії). Книгодрукування

Найважливішу, організуючу роль в українській культурі продовжує відігравати церква, яка консолідує духовне життя суспільства.Українцям доводилося протистояти католицькій вірі поляків, що намагалася поглинути наше православ’є.

Внаслідок унії 1596 р. (Союз двох церков: Католицтво+Православ’є) було прийнято уніатську віру. Народ України веде рішучу боротьбу проти унії. Багато українських міст стали важливими центрами опору проти наступу католицизму. Центрами боротьби проти католицизму в Україні стають братства. Братства - релігійно-національні товариства, що їх створювали прицерковних парафіях члени ремісничих та цехових організацій по містахУкраїни в 15-17 ст., продовжуючи традицію середньовічних релігійних братств Західної та Східної Європи. Братва організовувалися українцями для захисту своїх соціально-економічних та національно-релігійних інтересів. І братство організувалося у Львові. Згодом вони почали виникати по всій території України. Братства ставили перед собою перш за все релігійно-благодійні завдання: дбали про храми та їх обслуговування, влаштовували громадські богослужіння, братські обіди, допомагали бідним і хворим братчикам тощо. З кінця 16 ст. братства розгорнули культурно-освітню працю,відкриваючи школи, бібліотеки і друкарні. Братські школи були відкриті для дітей усіх верств населення. Завдяки братвам українська культура витримала випробування того часу. Львівське братство при церкві Успіння Богородиці, відоме з 1439 р., наприкінці 16 ст. відкрило першу в Україні друкарню, запросивши до праці І.Федорова. В 1586 р. воно організувало Львівську братську школу. Її ректором був Іван Борецький (майбутній київський православний митрополит Іов - з 1620 і до смерті у 1631 р.). Тут викладали або вчилися майбутній київський митрополит П. Могила, письменник, церковно-освітній діяч та друкар-видавець Кирил Транквіліон Ставровецький (пом. 1646), релігійний письменник Стефан Зизаній (1570-1605) та його брат педагог, церковний діяч та перекладач Лаврентій Зизаній Тустановський (пом. 1633) – укладач нашого першого словника «Лексис» (1596), майбутній митрополит київський часів Визвольної війни Сильвестр Косів та ін. Київське братство. У 1615 р. в Києві на Подолі, на землі, яку подаруваладружина мозирського маршалка Лозки Гальшка Гулевичівна засновано Київське братство. Київська братська школа. Цього ж року була створена і Київськабратська школа. Першим ректором школи був: колишній ректор Львівської братської школи І.Борецький (1615-1618), згодом Мелетій Смотрицький (1618-1620), Касьян Сакович (1620-1624) та ін. Програми братських шкіл мали релігійний характер і передбачалививчення мов (грецької, латинської, польської, старослов'янської),філософії, риторики, граматики. Викладачі школи стояли на обороніправослав'я і вели боротьбу з католицизмом. Києво-Могилянська колегія. У 17-18 ст. величезний вплив на розвитокосвіти в Україні та Росії мав Києво-Могилянський колегіум, створенийКиївським митрополитом П. Могилою у 1632 р. на базі київської братської школи та Лаврської школи, створеної ним же напередодні, у 1631 р. У 1701 р. Києво-Могилянський колегіум було перетворено в Академію. Вона забезпечувала європейську академічну освіту. Дослідник вважають саме її першим вищим навчальним закладом в Україні та Росії. Адже Слов'яно-греко-латинська академія в Москві була відкрита лише у 1687 році, Московський університет в 1755 р., а Петербургський університет у 1819 р. Петро Могила (1596-1647) - політичний та культурний діяч України,Молдови та Румунії. Походив з давнього та знатного молдавського роду.Освіту здобував у Львівській братській школі та в Західній Європі. У 1625прийняв чернецький постриг. З 1627 р. архімандрит Києво-Печерської Лаври, з 1631 - митрополит Київський і Галицький. Добивався у польського короля легалізації православної церкви в Україні, яка переслідувалася поляками після Берестейської унії, а також передання їй деяких маєтків і церковних споруд (Софійського собору, Києво-Видубицького монастиря), захоплених уніатами. Поряд зі створенням Київського колегіуму, був організатором створення його філій в Вінниці, Крем'янці, Гощі, першої румунської вищої школи в Яссах у 1640 р. Понад 20 років очолював книговидавничу справу в Україні, Румунії та Молдавії. Автор книг, написаних слов'янською, польською, латинською мовами. Діяльність П.Могили сприяла формуванню національної самосвідомості українського суспільства, визріванню ідей боротьби за національне визволення, проти іноземного та релігійного гноблення. Роки його найбільш активної діяльності (30-40 рр.17 ст.) увійшли в історію під назвою "могилянської епохи". В основу структури Києво-Могилянської Академії була покладенаорганізація єзуїтських колегій. Строк навчання тривав 12 років. Програмапередбачала вивчення 7 вільних наук: грамматики, риторики, поетики(піїтики), філософії, математики, астрономії, музики. Навчання велосяпольською та латинською мовами. На початку 18 ст. латина витісняєтьсяукраїнською мовою, але вона ще довго вивчалася у школах України, щовідповідало рівню європейської освіти. Запроваджуються також французька, німецька та давньоєврейська мови. На початку 18 ст. були створені філії Академії в Чернігові, Білгороді (згодом переведена в Харків) та Переяславі. На початку існування Києво-Могилянської Академії викладання носило передовий, прогресивний характер. Студенти вивчали не тільки томізм Фоми Аквінського, але й твори гуманістів - Еразма Ротердамського, Амоса Коменського, Гоббса, Декарта, Аристотеля, Спінози та ін. У різні часи в Академії викладали визначні вчені того часу: Інокентій Гізель, Степан Яворський, Георгій Кониський, Феофан Прокопович. Випускники Київської Академії займали важливі державні і церковніпосади в Російській імперії і внесли значний вклад в розвиток російськоїкультури. Єпіфаній Славинецький (?-1675) був організатором та ректоромпершої греко-латинської школи в Москві (1653); Симеон Полоцький (1629-1680) був вчителем дітей царя Олексія Михайловича, організатором Слов'яно-греко-латинської академії в Москві (1687) та типографії в Кремлі; Феофан Прокопович (1681-1736) -пропагандистом петровських реформ та главою російської православної церкви; драматург, поет, історик та композитор Данило Туптало (1651-1709) став митрополитом ростовським і увійшов в історію як Дмитро Ростовський; Стефан Яворський (1658-1722) був президентом Синоду; Олександр Безбородько (1747-1799) був канцлером Російської імперії; Ілля Безбородько (1756-1815) - сенатором. Наприкінці 18 ст. в умовах ліквідації української автономії, наступуросійського царату на українську культуру, Академія поступово втрачає своє значення. У 1780 р. згоріла бібліотека Академії, що була найбільшою в Україні, у 1788 р. Академія була позбавлена матеріальної підтримки, а в 1817 р. взагалі закрита, як світський навчальний заклад, і перетворена в духовну академію для підготовки вищих церковнослужителів російської православної церкви. Внаслідок цього центр культурного розвитку, який протягом 17-18 ст. знаходився в Україні, переміщується в Росію, з Києва - в столицю імперії Петербург. Львівський університет був створений на базі єзуїтської колегії у1661 р. у феодальній Польщі і ставив перед собою мету полонізаціїукраїнського населення. Навчання тут велося польською, німецькою ілатинською мовами. Острозька колегія. Вища освіта мала в Україні давні традиції. В 1578р. в Острозі було створено Острозький греко-слов'янський колегіум. Влітературі існують різні точки зору щодо категорії освіти, яку давалаОстрозька колегія. Деякі дослідники вважають, що це був середній навчальний заклад, інші називають його першим вищим навчальним закладом в Україні. Але серед вчених немає суперечок відносно високого рівня викладання. Заснована Острозька колегія була відомим меценатом українськоїкультури і захисником православ'я князем Костянтином Острозьким. Першим ректором був письменник і педагог Герасим Смотрицький (пом.1594). Він брав активну участь у виданні І. Федоровим Острозької біблії. Профессорами колегії були греки Діонісій Палеолог та Кирил Лукаріс, математик і астроном, професор Краківського університету Ян Лятос, письменник Іов Княгинецький (друг Івана Вишенського), брат Северина Наливайка Дем'ян Наливайко. Острозьку колегію закінчило чимало видатних людей тодішньої України: П.Конашевич-Сагайдачний, Іван Борецький, С.Наливайко та ін. Програма колегії передбачала заняття з граматики, діалектики, риторики, арифметики, геометрії, астрономії, музики, грецької, латинської та старослов'янської мов. В історії української освіти Острозька колегія мала непересічне значення: вона готувала викладацькі кадри для братських шкіл, підготувала значний прошарок української еліти, яка потім посідала значні керівні пости в церковній ієрархії, Запорозькій Січі, у культурному житті України. Занепад Острозької колегії почався після смерті князя К. Остозького у 1698 р. Онука князя віддала приміщення колегії єзуїтам, які створили в її приміщеннях єзуїтську колегію. Бібліотеки. При братських школах створювалися бібліотеки. Убібліотеці Львівської братської школи було 9 різних видань творівАристотеля, повна збірка творів Платона, інші філософські трактати. «Пересопницьке євангеліє» - визначна пам'ятка староукраїнської мови.Переклад євангелія "простою мовою". Розпочате 1556 в монастирі наЛьвівщині, закінчене 1561 у давньоруському місті Пересопниця (тепер село Ровенської обл.). В цьому євангелії виразно відбито фонетичні, граматичні та лексичні риси живої української народної мови 16 ст. зберігається в Національній науковій бібліотеці ім. Вернадського. Після утворення незалежної України застосовується при прийнятті присяги нового Президента України після його обрання. Зараз розглядається питання про його масове репринтне видання.Важливою подією в культурному та політичному житті Європи в середині 15-го століття була поява книгодрукування. Перший друкарський станок було винайдено німцем І.Гутенбергом у 1450 році. Перші книги він надрукував в Празі та Кракові. Перша слов'янська книга була надрукована глаголицею і з'явилася уВенеції в 1483 році. Кількома роками пізніше у 1491 р. у Кракові з'явилисякниги надруковані кирилицею. Видав їх також німець - Швайпольд Фіоль. Обидві книги були церковного змісту. У середньовічній Європі доляпершодрукарів була нелегкою. Фіоля заарештувала краківська інквізиція, зякої йому пощастило з великим трудом звільнитися. Але друкарську працю йому заборонили, а надруковані книги спалили. В 1517-1519 рр. у Празі білорусом Франциском Скориною був надрукований "Псалтир" та декілька інших книжок в перекладі білоруською мовою. Скорина навчався у краківському та падуанському університетах, де отримав ступінь доктора медицини, що була найбільш шанованою і престижною у середньовічній Європі. Іван Федоров. Першими російськими друкарями були Іван Федоров та Петро Мстиславець. У 1564 році вони надрукували в Москві першу в Росії друковану книгу "Апостол", яка складалася з частин Нового завіту - діяння та послання апостолів церкви і "Апокаліпсис" (від грец. слова "одкровення")- теж одна з книг Нового завіту, найдавніший з християнських літературнихтворів, який містить пророцтва про кінець світу, страшний суд, боротьбу міжХристом та Антихристом, тисячолітнє царство боже тощо. Наступного року вони встигли видати ще одну богослужебну книгу - "Часовник". Але й в Московщині друкарська праця була об'явлена чернецтвом як диявольський витвір - позначилася конкуренція з літописцями, яких видання друкованої продукції позбавляло сталого заробітку. Дикий натовп черні, підбурюваний ченцями, спалив друкарню, а Федоров та Мстиславець ледве уникнули наглої смерті і вимушені були рятуватися втечею з Москви. Заблудівська друкарня. Після цього Федоров і Мстиславець прийнялизапрошення литовського гетьмана Г. Хоткевича і створили нову друкарню в м. Заблудів, в Білорусії, біля Білостока.Там вони надрукували в 1568-1569 рр. "Євангеліє Учительноє" та "Псалтир". Львівська друкарня. Із Заблудова Мстиславець поїхав до Вільно, а Федоров - до Львова, де за допомогою львівського братства заснував першу друкарню в Україні. Тут у 1574 р. (тобто рівно через 10 років після видання першої книги у Москві) він випустив нове видання "Апостола", а потім першу слов'янську "Азбуку". Острозька друкарня. На запрошення відомого українського православного мецената князя Костянтина Острозького у 1581 році він переїжджає в Острог, де засновує нову друкарню.Тут він друкує свою славетну книгу - повну слов'янську "Біблію" ("Острозька біблія"). Помер Федоров у 1583 р. у Львові, де й похований. Поряд з найстарішою друкарнею Львівського братства, виникаютьдрукарні у Стрятині біля Львова, в Дерманському монастирі на Волині (1604), Крилосі під Галичем (1606), Рахманові на Волині (1619), у Луцьку (1628), Крем'янці (1638) тощо. Найбільша друкарня була відкрита у Києво-Печерський Лаврі у 1616 р. Перша книга, яка була там випущена, -"Часословець" - підручник для братських шкіл, згодом - "Псалтир". Лаврська друкарня довгий час, аж до петровських репресій проти України після Північної війни, поряд з релігійною літературою, випускала і світські видання: "Візерунок" на честь українського церковного та освітнього діяча Єлисея Плетенецького (1622), "Вірш на жалосний погреб зацного лицаря Петра Сагайдачного" (1622), "Лексикон" визначного українського лексикографа Памви Беринди тощо. Книжковий друк зіграв важливу роль в поширенні освіти в Україні.

4. Українська література та інші мистецтва цієї доби.

Особливого піднесення набуває усна народна творчість, зокрема історичні пісні та думи (про Самійла Кішку, Марусю Богуславку, Байду…). Тематика цих дум та пісень (турецько-татарський полон, втеча з неволі, смерть козака в степу, жорстокість турок) підтверджує, що створювалися вони саме в ІІ половині 14 - І половині 15 ст. Водночас формуються зачатки нової художньої літератури західного типу. Автором першого українського вірша був Герасим Смотрицький, а його син Мелетій Смотрицький у своїй «Граматиці» (1619) дав зразки різних строф. Іван Вишенський. Визначним письменником-полемістом цього періоду був Іван Вишенський (1550-1620). Народився в Галичині, деякий час жив у Луцьку, підтримував зв'язки з Львівським братством. В 1580-90 рр. переселився на гору Афон, прийняв чернецтво. В 90-х роках написав найвизначніші твори, скеровані проти унії. Його перу належать полемічні послання до князя К.Острозького, П.Скарги. Не обмежувався боротьбою з католицизмом та унією. Виходячи з засад візантійського аскетизму, гостро критикував весь тодішній церковний та світський лад і вимагав простоти старо-християнського братства, як здійснення царства Божого на Землі. В своїх творах малював барвисті, часто гіперболічні образи морального занепаду еліти, зокрема духовної, протиставляючи їй простих людей. Емоційне піднесення твору чергується з гострою сатирою, сарказмом. Стиль наближався до найкращих взірців барокового стилю. Праці Вишенського вперше були знайдені дослідниками у 1858 р., вперше надруковані Костомаровим 1865 р. Григорій Сковорода. Найвизначнішим українським просвітителем-гуманістом, поетом та вченим-філософом 18 ст. був Григорій Сковорода (1722-1794). Освіту здобув у Києво-Могилянській Академії. Переслідуваний світською та церковною владою, він з 1779 р. мандрує по Україні, пропагуючи свої погляди серед народу. Одним з перших в історії української думки виступав проти офіційної релігії та церковної схоластики, засуджував дармоїдство церковників та багатіїв. Значного прогресу досягла українська iсторіографія. У козацьких літописах Самійла Величка, Григорія Грабянки та Самовидця, вперше було систематизовано виклад історичних подій в Україні. Архітектура. В 13-14 ст. будівництво в Придніпров'ї припинилося, алепродовжувалося на Волині, в Галичині, Закарпатті. Головним чином це були:1)оборонні споруди - замки та фортеці (палац-фортеця у селі МеджибожХмельницької обл.); 2)релігійні споруди - церкви та монастирі (Покровськацерква-фортеця у селі Сутківці Хмельницької обл.; Троїцький монастир-фортеця, Рівненська обл.). У 16 ст. у Львові силами італійських майстрів будуються значніархітектурні споруди в стилі ренесанс. Цей стиль прийшов в Україну з Італіїчерез Угорщину та Словаччину, а також з Німеччини через Краків. Доренесансових будівель цього часу, які збереглися у Львові, належать Чорнакам'яниця (1577). Башта Корнякти Успенської церкви (1578) висотою у 66 м., каплиця (рос. - часовня) Трьох Святих (16 ст.), вірменський кафедральний собор (14-17 ст.), Успенська церква (1591-1631) - на той час єдина українська церква в центрі Львова. Друга половина 17 та 18 ст. увійшли в історію мистецтва, як другийпісля Київської Русі золотий вік української архітектури, коли панівнимстилем стало українське, козацьке, мазепинське бароко. Бароко - стиль в європейському мистецтві кінця 16 - середини 18 ст.,для якого характерні зовнішній блиск, парадність, декоративність. ВУкраїні, поряд з високим, аристократичним бароко, існувало народне -міщанське, селянське, козацьке. В стилі козацького бароко побудовані полкова канцелярія (так званий будинок Лизогуба) в Чернігові ((90-і рр. 17ст.), Києво-Могилянська Академія (Шедель, 1734-1740), Ковнірівський корпус (Ковнір,1721-1772), Андріївська церква (Растреллі, 1747-1753), церква св.Юра (Меретин, 1745-1770). Незважаючи на Руїну після Визвольної війни, в Україні провадилосябудівництво культових споруд (Миколаївськй собор в Ніжині, 1668, Тороїцький собор Густинського монастиря,1671-1676, Собор Троїцького монастиря в Чернігові, 1779-1789). Але свого апогею будівництво досягло за час двадцятилітнього правління гетьмана Мазепи. Іван Мазепа (1640-1709) був розумною освіченою людиною, мудримдержавним керівником. Освіту здобув у Київському колегіумі та Варшавській єзуїтській школі. Прослухав курс лекцій в університетських центрах Західної Європи (Німеччина, Італія, Франція, Нідерланди). Знав 8 мов (латинську, німецьку, французьку, італійську, польську, татарську, російську, українську). Ставши у 1687 р. гетьманом України, постійно піклувався про розвиток освіти, науки, культури. За його пропозицією Києво-Могилянська Колегія була перетворена на Академію, було засновано Чернігівський колегіум (1700). Підтримував творчість Дмитра Туптала, Феофана Прокоповича, Стефана Яворського та ін. Сам писав вірші, зокрема є автором думи "Всі покою щиро прагнуть". Зібрав велику власну бібліотеку. Був щедрим меценатом, жертвував великі гроші на церкву та Київську колегію (любив там виступати, за висловом П.Орлика, "мовою Тита Лівія та Цицерона"), будівництво церков, малярські та оздоблювальні роботи. Після його правління лишилися величезні пам'ятки мазепинського бароко в Києві, Чернігові, Переяславі (Богоявленський Собор Братського монастиря, 1690-1693, та Микольський Собор у Києві, 1690-1696, Церква Всіх Святих над Економічною брамою Києво-Печерської Лаври, 1696-1698, Вознесенський собор в Переяславі, 1695-1700, Собор Крестовоздвиженського монастиря в Полтаві, 1689-1709, Покровський Собор в Харкові, 1689, Преображенський Собор Мгарського монастиря біля Лубен,1684-1688 та ін.). В 1691-1705 р. в стилі бароко була реставрована Софія Київська. До цього часу збереглися палати Мазепи в с. Іванівському Курськоїобл. В 1703 р. Петро І передав йому у володіння великі угіддя на кордоніУкраїни та Росії, де були засновані села Іванівське, Степанівка таМазепівка. Палати в Іванівському - одноповерховий будинок з підвалом тависоким фронтоном, що нагадує будинок Лизогуба в Чернігові, але більш простий в оформленні. Осип Старцев (ІІ половина 17 ст.)-російський архітектор, один з перших, хто працював в Україні. Побудував у Києві Собор Братського монастиря (1693) та Микольський Собор (1696), переіменований в 19 ст. у Воєнно-Микольський Собор [обидва зруйновані за радянської влади]. У Москві збудував трапезну Симонова монастиря (1677-1680), Крутицький терем (1693-1694). Варфоломій Растреллі (1700, Париж - 1771), працював в стилі російського, наришкінського бароко. За його проектом у Києві побудована Андріївська церква (закладена 1744 в зв'язку з приїздом Єлизавети Петрівни, а церкви спирається на двоповерховий будинок, який є фундаментом, навкруги тераса, вид на Поділ та Дніпро. Внутрішня оздоба в стилі рококо, картини Антропова "Тайна Вечеря", "Успіння Богоматері", розпис царських врат. Інші праці В.Растреллі: Великий палац в Петергофі (1747-52), Смольний монастир (1748-1764) Бернард Меретин (кінець 16 ст. - 1759), український архітектор, німець за походженням. Побудував Собор св. Юра у Львові (1715-70), ратуша в Бучачі (1751). Стиль рококо з рисами українського бароко. Гофман - німець за походженням. Будував Успенський Собор в Почаєві,стиль барокко. У першій половині 18 ст. в Києві архітектор Йоган Шедель, німець запоходженням, на замовлення Київського митрополита Рафаїла Заборовського побудував браму головного входу до митрополичого дому на території Софійського собору (Брама Заборовського, 1746-1748), яка стала одним з класичних прикладів стилю українського бароко. Брама збереглася до цього часу і її можна побачити, якщо обійти будівлю Софійського собору ззаду, хоча сам вхід у 20-х рр. 20 ст. було закладено цеглою. Шеделем також булла побудована 23-х метрова дзвіниця Києво-Печерської Лаври (1731-1743), добудована дзвіниця Софійського собору(1744-1748), надбудова Київської Академії на Подолі. Іван Старов (1745-1808), рос. арх., академік ПАМ, стиль класицизм,планував будівництво міст Катеринослава, Миколаєва. Збудував Таврійський палац в СПБ (1783-89). Український архітектор Степан Ковнір (1695-1786), кріпак Києво-Печерської Лаври, побудував у стилі українського бароко, так званий,Ковнірівський корпус (1721-1772), дзвіниці на Дальніх та Ближніх печерах(1754-1762) Києво-Печерської Лаври, церкву та дзвіницю у Василькові (1756-1758), дзвіницю Києво-Братського монастиря (1756-1759). Інший український архітектор Іван Григорович-Барський (1713-1785),який також працював у стилі українського бароко, побудував будинок полкової канцелярії в Козельці (1760-1767), надбрамну церкву з дзвіницею в Кирилівському монастирі (1750-1760), Покровську церкву (1766) та церкву Миколи Набережного в Києві (1772), яка зараз є резиденцією патріарха УАПЦ. Театр. З першої половини 17 ст. в Україні з'являється ляльковий,маріонетковий театр - вертеп. Найпопулярнішим він стає у другій половині 18 ст. в добу занепаду Києво-Могилянської Академії, коли ряди вертепників поповнилися вихованцями Академії, які, натхненні ідеями Г.Сковороди, йшли популяризувати серед народу українську виставу. Така форма найбільш зручною з огляду на переслідування влади. Розповсюджували вертеп переважно мандрівні дяки. Вертепна вистава виразно поділялася на дві частини: релігійну ісвітську (трагічну і комічну). В такому поділі можна вбачати зразокколишньої академічної вистави, що складалася з поважної частини іінтермедій. Ляльки релігійної частини групуються навколо різдвяної дії,ляльки світської, побутової частини мали національне забарвлення. Серед них виділялася постать Запорожця, ляльки більшої від інших і більш рухливої. З огляду на недавній розгром Січі це мало мати певний політичний акцент. Вертепна скринька часто мала вигляд поверхового будинку. Різдвяна діявідбувалася нагорі, а внизу йшли інтермедії. Вертеп явище цілковитоукраїнське, самобутнє, відмінне від російського побутового театру петрушки та ін. Музика. В музичному мистецтві українському бароко притаманні багатоголосний спів і такі жанри, як хоровий концерт, псалом, кант, романс. Саме такими рисами відзначалася творчість композиторів Березовського, Бортнянського та Веделя. Всі вони випускники Глухівської співочої школи, яку створив гетьман К.Розумовський у свїй столиці Глухові. Застосовувався партесний спів (від лат. Рartes - голоса) - стильбагатоголосся. В середині 17 ст перенесений з України в Росію, існував докінця 18 ст. Церковні та світські теми. Максим Березовський (1745, Глухів - 1777), вчився в Київській Академії, в 1765-75 вчився і працював в Італії (Болонья), 1771 обраний членом Болонської Філармонічної академії. В 1773 в Ліворно поставлена його опера "Демофонт". Написав оперу "Іфігенія", духовні концерти, велику кількість інших творів, але вони не виконувалися. Творець українського хорового співу в духовній музиці. У 1774 повернувся в Петербург, але через інтриги покінчив самогубством. Дмитро Бортнянський (1751, Глухів - 1825)-композитор релігійноїмузики. Викликаний в хорову капелу Петербурга, переведений до придворної капели. Вчився у італійського композитора в Петербурзі, потім в Венеції. В Італії поставлені його опери на італійські лібрето: "Креонт" (1776), "Алкід" (1778), "Квінт Фабій" (1779). З 1796 управитель придворною капелою, яка складалася виключно з українців. Написав понад 100 творів церковної музики. Видані в 1882 р. П.Чайковським у 10 т. Артем Ведель (1767-1806) – композитор, хоровий диригент, співак.Закінчив Київську Академію, керував церковними хорами в Москві, Києві, Харкові. Автор хорових концертів на релігійні теми. Вплив українських пісень-романсів. Виїхав з Москви, куди був посланий не за власним бажанням. Був послушником Києво-Печерської Лаври. Подорожував Лівобережжям. Арештований за звинуваченням в антиурядовій діяльності, помер у в'язниці. Цензура заборонила друкувати його твори. Отже,У ХУІ-ХУІІІ ст. культура України досягла великих успіхів і стала провідною у Східній Європі, вбираючи в себе найкращі європейські взірці іпристосовуючи їх до національних традицій.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Визначте, яка роль братських шкіл у розвитку культури в Україні.2. Коли були створені Львівська та Київська братські школи. Хто був першим ректором останньої? 3. Проаналізуйте історичне значення діяльності митрополита П.Могили. 4. Хто були перші книгодрукарі в Європі? Хто був першим книгодрукарем в Україні? Перші друкарні та видані книги.2. Визначте, яке значення мало книгодрукування для поширення освіти,Наукових знань, культурного розвитку суспільства. 6. Чим став відомий Іван Вишенський? 7. Розкрийте всесвітньо-історичне значення творчості Г. Сковороди. 8. Яке значення мала творчість Березовського, Бортнянського, Веделя? 9. Спільне та особливе українського бароко в порівнянні з надбаннями світового мистецтва. 10. Дайте характеристику вертепу.

Дата добавления: 2014-11-09